Ухвала

від 23.10.2024 по справі 759/21805/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/6481/24

ун. № 759/21805/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року суддя Святошинського районного суду м.Києва Єросова І.Ю., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального концерну «Центр комунального сервісу» (03179, м.Київ, вул.Львівська, 57а) про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ

16.10.2024 р. ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом у якому просить визнати безпідставними нарахування відповідачем заборгованості за ненадані послуги з постачання централізованого опалення у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , а також зобов`язати відповідача зупинити нарахування та здійснити перерахунок повним скасуванням безпідставної заборгованості за ненадані послуги з постачання теплової енергії (опалення) у розмірі 27157,62 грн.

Суддя, ознайомившись із позовною заявою доходить наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2020 року (справа N 643/4648/18, провадження N 61-38536св18) висловив таку позицію, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 11 липня 2019 року у справі N 462/7217/18, від 17 жовтня 2019 року у справі N 461/6956/17.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц, указав на те, що до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про: право власності на таке майно; право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 цього Кодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 цього Кодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19) у питанні щодо застосування статті 30 ГПК України у спірних правовідносинах, пов`язаних з визнанням недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, дійшла, зокрема, таких висновків: виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Аналізуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідокстягнення частини доходу від використання нерухомого майна, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України, оскільки спір стосується опосередковано щодо нерухомого майна, а також прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд доходить висновку, що на поданий позов розповсюджується правило виключної підсудності, оскільки спір стосується нарахування заборгованості щодо нерухомого майна, яке знаходиться у Шевченківському районі м.Києва, а отже саме Шевченківський районний суд м.Києва є належним судом для розгляду цього позову.

Згідно з ч. 1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розгляд справи з порушенням правил виключної підсудності призведе до порушення права позивача на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, а тому вважає, що справа має бути передана на розгляд суду встановленого законом за правилами виключної підсудності, а саме: за місцем знаходженням нерухомого майна, що розташоване у Шевченківському районі міста Києва.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи недопустимість порушення правил щодо виключної підсудності, з метою дотримання прав сторін на розгляд справи компетентним судом, суд доходить висновку про необхідність направлення вказаної справи для розгляду доШевченківського районного суд м.Києва.

Керуючись ст. ст. 30, 31, 260, 261, 352, 353, ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального концерну «Центр комунального сервісу» (03179, м.Київ, вул.Львівська, 57а) про захист прав споживачів, передати за підсудністю до Шевченківського районного суд м.Києва (03057, м.Київ, вул. Дегтярівська, 31-А).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.Ю. Єросова