Рішення

від 16.12.2024 по справі 199/6221/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/6221/24

(2/199/2957/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

16 грудня 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Богун О.О.

при секретареві Дубовик А.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м. Одеса) про скасування заборони на відчуження майна та звільнення його з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року позивач звернулася до суду з позовом до Амур-Нижньодніпровськоговідділу державноївиконавчої службиу містіДніпро Південногоміжрегіонального управлінняМіністрерства юстиції(м.Одеса)про скасування заборони на відчуження майна та звільнення його з-під арешту.

В обґрунтування позову посилаючись на те, що її чоловіку ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 .

07серпня 2024року,Державний нотаріусШостої дніпровськоїдержавної нотаріальноїконтори ГайворонськаТетяна Олександрівнавинесла Постановупро відмовуу вчиненнінотаріальної дії,якою відмовилау видачіСвідоцтва проправо наСпадщину наім`яГромадянки ОСОБА_1 після смертіГромадянина ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на житловийбудинок таземельну ділянкуза адресом:будинок АДРЕСА_2 ,у зв`язкуіз наявністюнакладеного арештуна нерухомемайно,належне Спадкодавцю

За інформацією від 07 серпня 2024 року за номером 390056777 достовірно відомо, що на нерухоме майно, належне Спадкодавцю, дійсно накладено обтяження, а саме арешт на земельну ділянку площею 0.0691 гектари, за кадастровим номером: 1210100000:01:201:0016. Арешт нерухомого майна, зареєстровано 23 жовтня 2013 року о 11:45:30 за індексним номером: 7094594, ОСОБА_3 , реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Підставою для обтяження стала Постанова державного виконавця Амур- Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лисяк С.В., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 жовтня 2013 року, у виконавчому провадженні за реєстраційним номером 40050709. Номер запису про обтяження: 3009835.

Наявність арешту на домоволодіння та земельну ділянку, яка належало ОСОБА_2 , перешкоджає позивачу у реалізації своїх спадкових прав. За таких обставин просила суд скасувати реєстраційний запис №3009835 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеного в рамках виконавчого провадження №40050709від 04 жовтня 2013, який було накладено Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лисяк С.В.

Ухвалою суду від 09 серпня 2024 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивачу надіслано ухвалу про відкриття провадження по справі, іншим учасникам справи надіслано копії позовної заяви та додані до неї документи.

Відповідачу визначено строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачеві роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.

27.11.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на ст..49,50 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 належить домоволодіння АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0.0691гектари,за кадастровимномером:1210100000:01:201:0016.

Постанова державного виконавця Амур- Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лисяк С.В. від 04 жовтня 2013 року, накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження у виконавчому провадженні за реєстраційним номером 40050709. Номер запису про обтяження: 3009835.

Згідно наданої позивачем Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі в рамках виконавчого провадження №40050709 зроблено реєстраційний запис №3009835 на об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 .

Також із вказаної Інформації вбачається, що типом обтяження є: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3009835, зареєстровано: 04 жовтня 2013 року за №9769910 реєстратором: Дніпропетровське міське управління юстиції; підставою обтяження є: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження №40050709 від 04.10.2013, державний виконавець Амур- Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лисяк С.В.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому при житті майно.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України права та обов`язки, що складають спадщину переходять до спадкоємців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1, 5 ст. 1268 України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

В даному випадку, позивач є спадкоємцем першої черги і накладення арешту на земельну ділянку чоловіка, перешкоджає їй користуватись, володіти та розпоряджатись належним їй майном.

Частинами 1 і 4статті 41 Конституції Українивизначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним

Положення цього конституційного принципу закріплені у ст. ст.316,317,319,321 ЦК України.

Відповідно до частини 1статті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів

За змістом частинами 1, 2статті 386 ЦК Українидержава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з частиною 1статті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтями1216,1217 ЦК Українивстановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (частина 1статті 1218 ЦК України).

Згідно зістаттею 1282 ЦК Україниспадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до частини 1статті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини

Частиною першоюстатті 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною 1статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другоюстатті 16 ЦК Українивстановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Наведені вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Згідно ізстаттею 10 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 та пункту 6 частини 3статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

Частинами 1 та 3статті 56 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно пункту 2 частини 1статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", (в редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа стягувачеві) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За змістомстатті 40 Закону України "Про виконавче провадження"(в редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа стягувачеві), у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першоїстатті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першоїстатті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначеностаттею 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ізстатті 59 Закону України "Про виконавче провадження"особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першоїстатті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Під час вчинення позивачкою нотаріальних дій було виявлено, що вона не може оформити спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, оскільки встановлено наявність обтяження (арешту нерухомого майна) на належну йому земельну ділянку, що є спадковим майном. Позивачка в інший спосіб, крімзняття арештуізспадкового майнав судовому порядку захистити своє порушене право не може.

Так, за змістом ст. ст.1216,1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5ст. 1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч. ч. 1, 3ст. 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1ст. 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за N 296/5 від 22.02.2012 року, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Ураховуючи, що державним нотаріусом відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав наявності заборони відчуження на спадкове майно, позивачка набула право звернення до суду з позовом, як спадкоємець померлого власника арештованого майна.

З аналізу нормЗакону України "Про виконавче провадження"щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно доЗакону України "Про виконавче провадження"підлягає примусовому виконанню.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 5ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі N 6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Згідно зст. 59 зазначеного Законуособа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що позивачка є спадкоємцею щодо нерухомого майна, на яке у 2013 році було накладено арешт.

Відповідно дст. 41 Конституції Україникожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ст. 1 Першого ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 1ст. 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК Українизакріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннямист. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями12,81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Арешт на спадкове майно було накладено органом виконавчої служби у 2013 році, на даний час виконавче провадження завершено, однак, арешт, накладений на майно боржника, знято не було.

На даний час відсутні будь-які стягнення за виконавчими документами з померлого чоловіка позивачки.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

На теперішній час наявність цього обтяження (арешту) квартири перешкоджає позивачці в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті її чоловіка.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивачка в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту її права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Наявність накладеного обтяження порушує права позивачки на вступ у спадщину, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивачів неможливо.

Виходячи з викладеного вище, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на спадкове майно, порушується право позивачки на отримання спадщини, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися спадковим майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивачки підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхомзняття арештузіспадкового майна.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, проте позивачами не заявлено відповідної позовної вимоги, тому суд вважає понесені позивачами судові витрати віднести на їх рахунок.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.13,14,82,223,259,263-265,268,274,279,352,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м. Одеса) про скасування заборони на відчуження майна та звільнення його з-під арешту, задовольнити в повному обсязі.

Скасувати арешт з об`єкту нерухомого майна, належне Спадкодавцю Громадянину ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), а саме з земельної ділянки площею 0.0691 гектари, за кадастровим номером: 1210100000:01:201:0016, а також скасування заборони здійснення його відчуження, який було накладено Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лисяк С.В., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 жовтня 2013 року, у виконавчому провадженні за реєстраційним номером 40050709 (номер запису про обтяження: 3009835).

Скасувати заборону здійснення відчуження будь-якого майна, належне Спадкодавцю Громадянину ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), яка була накладена Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лисяк С.В., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 жовтня 2013 року, у виконавчому провадженні за реєстраційним номером 40050709 (номер запису про обтяження: 3009835).

Витрати по справі віднести на рахунок сторони, що їх понесла.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Богун

16.12.2024