Рішення

від 17.12.2024 по справі 212/10982/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/10982/24

2/212/4673/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участі секретаря судового засідання Колісник К.Е., порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «херсонобленерго» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина на виробництві, -

встановив:

06 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Гузев Ігоря Григоровича звернулася Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до акціонерного товариства «херсонобленерго», про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з смертю сина, посилаючись на те, що позивач переносить моральні страждання та переживання у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_2 , який працював на акціонерноМУ товаристві ««херсонобленерго».

Позовна заява мотивована тим, що син позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 займав посаду електромонтера з обслуговування підстанції IV групи кваліфікації на підприємстві відповідача Акціонерного товариства «Херсонобленерго».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 02 лютого 2024 року.

Під час проведення спеціального розслідування компетентною комісією встановлено, що видом події, що призвела до настання групового нещасного випадку, є ураження електричним струмом у разі наближення на недопустиму відстань до струмопровідних частин електроустановки, що перебувають під напругою, до лінії електропередачі та обірваних (оголених) проводів. До устаткування, експлуатація чого призвела до нещасного випадку, віднесено роз`єднувач РНДЗ-2-35-600 1979 року виготовлення, що є невід`ємним елементом обладнання ПС 35/10 кВ В.Олександрівська, та який в силу вимог законодавства відноситься до джерела підвищеної небезпеки. За наслідками проведеного розслідування нещасного випадку, спеціальна комісія дійшла висновку, що особами, які порушили законодавство про охорону праці, окрім загиблого, є й майстер СПКЕМ АТ «Херсонобленерго" - ОСОБА_3 , який порушив Правила безпечної експлуатації електроустановок, а саме п.6.1.8 «...Керівнику робіт слід постійно наглядати за членами бригади і усувати від роботи членів бригади, які порушують Правила…».

Вина відповідача доведена Актом спеціального розслідування нещасного випадку.

У зв`язку зі смертю сина позивача ОСОБА_1 відчуває моральні страждання, оскільки позбавлена можливості пізнавати підтримку, захист, йому прийшлося докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки, смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, вважає, що саме на відповідача покладено обов`язок відшкодувати завдану їй моральну шкоду.

На підставі викладеного, просила суд стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 605600,00 гривень.

11 листопада 2024 року судом постановлена ухвала про прийняття позову до розгляду та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу призначено до розгляду на 26 червня 2024 року.

25 листопада 2024 року судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у цивільній справі. Перейдено від розгляду справи за позовною заявою ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина на виробництві, - в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін, в розгляд справи порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Призначено судове засідання на 09 годину 30 хвилин 17 грудня 2024 року.

27 листопада 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання позивач, представник позивача не з`явилися, від представника позивача - адвоката Гузев І.Г. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» не з`явився, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке головуючий суддя отримав після ухвалення рішення по справі.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьком та сином, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фотокопія якого міститься в матеріалах справи.

ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з АТ «Херсонобленерго», займаючи посаду електромонтера з обслуговування підстанції IV групи кваліфікації з 18 лютого 2021 року, що підтверджується копією довідки інспектора з кадрів АТ «Херсонобленерго» № 12/04-85 від 06 травня 2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер у віці 35 років, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 02 лютого 2024 року о 09 год. 39 хв. на АТ «Херсонобленерго», від 18 квітня 2024 року (форми Н-1/П) встановлено, що нещасний випадок, що стався з електромонтером з обслуговування підстанції IV групи кваліфікації вважається пов`язаним з виробництвом (підпункт 7.2. пункту 7 висновку комісії).

В пункті 5 вказаного Акту зазначені причини нещасного випадку, а саме: порушення Правил безпечної експлуатації електроустановок: пункт 6.1.8 «…Керівнику робіт слід постійно наглядати за членами бригади і усувати від роботи членів бригади, які порушують Правила...»; пункт 5.1.3 «Забороняється в електроустановках наближення людей, механізмів та вантажопідіймальних машин до неогороджених струмовідних частин, що перебувають під напругою, на відстань, меншу за зазначену в таблиці 5.1»; пункт 5.2.2 «Забороняється самовільне проведення робіт, а також розширення робочих місць та обсягу завдання, визначених нарядом або розпорядженням»; пункт 6.5.1 «Працівники, які не беруть участь в підготовці робочого місця, повинні перебувати за межами електроустановки». Вказані порушення призвели до ураження електричним струмом у разі наближення на недопустиму відстань до струмопровідних частин електроустановки, що перебувають під напругою, до лінії електропередачі та обірваних (оголених) проводів.

Також, у пункті 8 Акта встановлено осіб, які винні в настанні нещасного випадку. Так, окрім інших, винним зазначено ОСОБА_2 .

До суду надано лікарське Свідоцтво про смерть № 281 від 05 лютого 2024 року, з якого вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, причиною смерті є термічні опіки голови, тулубу, кінцівок.

Також, представником відповідача до суду були надані матеріали розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 02 лютого 2024 року, зокрема, копії пояснювальних записок свідків нещасного випадку та Актів про розслідування інших нещасних випадків, особової картки та робочої інструкції працівника АТ «Херсонобленерго» ОСОБА_2 , документів на підтвердження знищення (пошкодження) майна підприємства під час окупації та деокупації Херсонської області та відомостей про рух коштів на підприємстві.

Статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

При цьому, положеннями ст. 43, ч.1 ст. 46 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст.13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Сам факт смерті ОСОБА_2 беззаперечно свідчить про те, що його батько, позивач у справі, відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. ОСОБА_1 втратив близьку людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв`язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Так, смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Позивачу та завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, порушенням її нормального способу життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту.

Визначення розміру моральної шкоди є правовим питанням, яке вирішується судом.

Судом встановлений причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та заподіянням позивачу моральної шкоди. Суд вважає, що відповідач мав створити загиблому ОСОБА_2 та іншим працівникам підприємства належні безпечні умови праці, за яких факт настання смерті потерпілого був би неможливим.

Бездіяльність відповідача полягає в тому, що ним не були забезпечені безпечні умови праці, які призвели до смерті сина позивача, внаслідок чого відбулась втрата його життєвих зв`язків з рідною людиною.

Нещасний випадок, внаслідок якого помер син позивача ОСОБА_1 , заподіяв моральні страждання, позивачці, що спричинили погіршення душевного та психічного стану призвели до зміни звичайного способу його життя, спричинили негативні наслідки морального характеру через те, що позивач ОСОБА_1 був позбавлений турботи, любові з близькою людиною, можливості спілкування з ним, отримання матеріальної і моральної підтримки. Тому суд вважає, що відповідач, як промислове підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, зобов`язаний відповідати за завдану шкоду.

Факт смерті сина позивача, беззаперечно свідчить про те, що він відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Отже, суд вважає, що факт моральних страждань позивачки є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Суд не приймаються до уваги доводи представника відповідача про те, що вина підприємства у смерті ОСОБА_2 відсутня, оскільки, відповідач не є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, тому доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 , був смертельно травмований внаслідок власної грубої необережності, не заслуговують на увагу, оскільки вина підприємства у нещасному випадку зі смертельним наслідком, що стався з працівником підприємства відповідача, встановлена належними та допустимими доказами.

Водночас, вина потерпілого в настанні нещасного випадку не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, однак вказані обставини можуть бути враховані при визначенні її розміру.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яким визнана презумпція моральної шкоди, тобто відповідно до позиції ЄСПЛ, в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду). Так, рішенням від 27.07.2004 по справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з меж заявлених позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків для позивачки, глибини моральних страждань у зв`язку з тим, що позивачка втратила близьку людину, залишилася без моральної підтримки, з урахуванням ступеня вини відповідача у недотриманні положень з охорони праці, що призвели до смертельного нещасного випадку, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивачки, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, окрім того, колегією суддів приймаються до уваги доводи відповідача про економічний стан підприємства у зв`язку повномасштабним вторгнення РФ, та вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачкою моральних страждань, пов`язаних із втратою сина та зміною звичного ритму життя, буде відшкодування відповідачем моральної шкоди у розмірі 350 000,00 гривень.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Херсонобленерго» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина на виробництві внаслідок нещасного випадку, у зв`язку з чим суд частково задовольняє позовні вимоги та стягнення з АТ «Херсонобленерго» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 350000 гривень 00копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно з ч. 1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Відповідно до ч. 2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, а тому підстав до стягнення з відповідача таких судових витрат не має.

Позивача згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 3500 гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «херсонобленерго» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина на виробництві, задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «херсонобленерго», код ЄДРПОУ 05396638 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду в розмірі 350000 гривень (триста п`ятдесят тисяч гривень) 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб, військового збору та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з акціонерного товариства «херсонобленерго», код ЄДРПОУ 05396638 на користь держави України судовий збір в розмірі 3500 гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: акціонерне товариство «херсонобленерго», місце знаходження юридичної особи: 73000, м.Херсон, вулиця Пестеля, 5, код ЄРДПОУ 05396638.

Повне рішення складено до 17 грудня 2024 року.

Суддя: Р. В. Дехта