Ухвала

від 12.12.2024 по справі 202/14549/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/14549/24

Провадження № 2-з/202/113/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мариніна О.В.

при секретарі Жупій А.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, який було подано до суду, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження (перереєстрації) на користь третіх осіб наступне майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 3132606; автомобіль Volkswagen Passat, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер ТЗ: НОМЕР_2 , сірого кольору; гараж № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «КАШТАН» (код ЄДРПОУ: 20302499, місцезнаходження: 49000, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Каштанова, будинок, 10).

Заява мотивована тим, що позивачка, вважаючи набуте до моменту реєстрації шлюбу, під час спільного проживання однією родиною майно, спільною сумісною власністю подружжя, після розірвання шлюбу бажає здійснити поділ майна, у зв`язку з чим, зважаючи, що ОСОБА_3 не визнає права власності ОСОБА_1 та його небажання мирним шляхом здійснити його поділ, після звернення до суду, зможе здійснити відчудження зазначеного майна, що призведе до ускладнення виконання рішення суду.

Дослідивши заяву, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб.

Заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав заявника не встановлений.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позовузастосовуються длятого,щоб гарантувативиконання можливогорішення судуі повиннізастосовуватися лишев разінеобхідності,оскільки безпідставнезвернення дотаких дійможе спричинитипорушення правта законнихінтересів іншихосіб чиучасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

При розгляді заяви в частині забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії щодо квартири, яка придбана до укладення шлюбу, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, об`єктивно оцінивши можливість настання несприятливих наслідків, пов`язаних з виконанням судового рішення, суд не вбачає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення оспорюваних прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки на даний час підстав вважати, що відповідач буде діяти недобросовісно не наведено, а на момент звернення позивачки до суду, її право на частину зазначеного майна, а саме квартиру, ще не встановлено, оскільки вимоги про визнання даного майна спільною сумісною власністю є похідними від основної вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

Таким чином, суд вважає за необхідне в цій частині заяви відмовити.

Щодо забезпечення позову в частині заборони вчиняти реєстраційні дії із автомобілем та гаражем, які набуті сторонами в період шлюбу, суд зважаючи обставини справи, вважає доцільним забезпечити позов шляхом заборони вчиняти будь-які дії реєстраційні дії щодо відчуження (перереєстрації) на користь третіх осіб автомобіля Volkswagen Passat, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер ТЗ: НОМЕР_2 , сірого кольору та гаражу № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «КАШТАН».

При цьому, суд звертає увагу, встановлення заборони користуватися (використовувати, експлуатувати) автомобіль Volkswagen Passat, 2014 року випуску, реєстраційний НОМЕР_4 , сірого кольору, номер НОМЕР_5 суд вважає невиправданим обмеженням майнових прав відповідача.

Підстав для зустрічного забезпечення позивачем на момент постановлення цієї ухвали суд не вбачає.

Забезпечення позову в частині заборони вчиняти реєстраційні дії із автомобілем та гаражем, які набуті сторонами в період шлюбу, на переконання суду, забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання мирне володіння майном, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо можливості відчудження, задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду.

Таким чином, враховуючи викладене, суд оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов до переконання, що заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд -

постановив:

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю шляхом заборони ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , та іншим особам вчиняти будь-які дії реєстраційні дії щодо відчуження (перереєстрації) на користь третіх осіб автомобіля Volkswagen Passat, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер ТЗ: НОМЕР_2 , сірого кольору та гаражу № НОМЕР_3 у гаражномукооперативі «КАШТАН» (код ЄДРПОУ: 20302499, місцезнаходження: 49000, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Каштанова, будинок,10).

В задоволенні заяви в частині заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження (перереєстрації) на користь третіх осіб квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О. В. Маринін