Рішення

від 17.12.2024 по справі 343/1923/24

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1923/24

Провадження №: 2/343/624/24

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Керніцького І. І.,

секретаря - Оленюк Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба в справах дітей Долинської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом, в якому просить:

- позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що у 2019-2023 роках вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 . В період спільного проживання, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка ОСОБА_4 . Після народження донечки, через різні погляди на шлюб та сім`ю, стосунки між ними зазнали негативних змін, сімейне життя поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до припинення фактичних шлюбних відносин. Вже майже рік вона та ОСОБА_2 проживають окремо. У зв`язку тим, що відповідач ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків: не брав участі у вихованні донечки та її фінансовому утриманні, не цікавився її успіхами та здоров`ям, у 2023 році вуона звернулась до Рожнятівського районного суду із позовною заявою про стягнення аліментів на утримання їхньої з ОСОБА_2 .

На сьогодні дочка ОСОБА_5 проживає разом з нею, їй забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера. Між нею на дитиною склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному її вихованню, повноцінному світосприйняттю життя та оточуючих людей.

В той же час відповідач самоусунувся від своїх обов`язків по вихованню дитини, що є підставою для притягнення його до відповідальності відповідно до ст. 155 Сімейного кодексу, а саме до позбавлення батьківських прав. В силу зазначених обставин, з метою захисту інтересів дочки, вона змушена звертатися до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав на підставі ст. 165 Сімейного кодексу.

Не зважаючи на це, з самого народження їхньої донечки відповідач не цікавиться сім`єю, уникає спілкування з нею, без поважних причин не спілкується з дитиною та не проявляє ініціативи в такому спілкуванні, незважаючи на те, що йому відоме місце їхнього проживання.

При тому, що з її боку ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні дочкою ОСОБА_5 з відповідачем та прийманні участі батька в вихованні.

Оскільки викладені вище обставини свідчать про фактичну можливість, але вольове небажання виконувати відносно дитини батьківські обов`язки, покладені на нього законом, можна стверджувати, що відповідач ухиляється від спілкування зі своєю дитиною. Таким чином, відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.

Таким чином, відповідач протягом тривалого часу не здійснює жодних дій, спрямованих на виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема обов`язку виховувати та утримувати донечку до досягнення повноліття.

У судове засідання позивачка ОСОБА_3 та її представник адвокат Бурак Б.В. не прибули. Від позивачки поступила заява про розгляд справи за їх відсутності. Позов підтримують в повному обсязі. Просить позов задоволити. Не заперечує щодо заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про місце, дату і час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служби у справах дітей Долинської міської ради - Яремій Н.Б., яка діє на підставі довіреності №4/05-19/35в від 02.01.2024, в судове засідання не прибула. Скерувала на адресу суду рішення виконавчого комітету міської ради від 25.11.2024 № 1193 "Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав" та висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до його дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІ. Заяви та клопотання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду відкрито провадження у справі, призначено провести підготовче судове засідання.

06.11.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до суду розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_6 відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обґрунтувань позивачки суду не надав, хоча був повідомленим про розгляд даної справи у встановленому законом порядку.

10.12.2024 представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служби у справах дітей Долинської міської ради - Яремій Н.Б. скерувала на адресу суду рішення виконавчого комітету міської ради від 25.11.2024 № 1193 "Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав" та висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до його дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи, що відповідач, хоча і був повідомленим про місце, дату і час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, позивачка не заперечила проти заочного розгляду справи, а тому суд постановив провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 21.10.2020 (а.с. 10) ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно рішенням Рожнятівського районного суду Івано - Франківської області від 02.11.2023, справа № 350/1601/23, набрало законної сили 04.12.2023 (а.с.18-22), 26.12.2019 позивачка зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 , який розірвали 02.11.2021, прізвище позивачки ОСОБА_3 не змінювали. Ухвалено проводити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень щомісячно.

Відповідно із рішенням № 1193 від 25.11.2024 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав» та висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган опіки та піклування Долинської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до його дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, між сторонами виник спір з приводу позбавлення батьківських прав відповідача.

ІV. Оцінка суду:

вивчивши зміст позовної вимоги, дослідивши наявні у справі докази і встановивши фактичні обставини справи, беручи до уваги висновок третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служби у справах дітей Долинської міської ради, суд приходить висновку про задоволення позову з таких підстав.

Статтею 4 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Згідно із ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 27 даної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Системний аналіз вищенаведених норм права дає підстави суду зробити висновок, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

На перше місце судом ставиться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18).

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Згідно з рішенням № 1193 від 25.11.2024 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав» та висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , позбавлення батьківських прав останнього стосовно його дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним. Даний висновок та рішення відповідачем не оскаржувалися.

Частиною 6 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд, враховуючи зміст вказаного висновку органу опіки та піклування, вважає його повним, всебічним та достатньо обґрунтованим, оскільки в ході розгляду даної цивільної справи викладені в ньому обставини знайшли своє підтвердження.

При ухвалені рішення суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (п. 48).

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що перешкод у спілкуванні з дитиною йому ні хто не чинив і не чинить.

Суд вважає, що наявність вини належить до обов`язкових умов позбавлення батьківських прав.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Проаналізувавши викладені обставини, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що фактично відповідач ОСОБА_2 не цікавився життям дочки, всі питання, щодо її виховання вирішувались та вирішуються матір`ю, він, як батько, не бере участь в її вихованні, хоча йому відомо місце проживання дитини, жодних перешкод у спілкуванні з ним, участі в його вихованні, утриманні, у нього немає.

Факт того, що відповідач ОСОБА_2 не піклується про дочку, про її фізичний і духовний розвиток, її навчання, підготовку до самостійного життя, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, її вихованням, не проявляє щодо неї батьківської уваги і турботи, не відвідує та не спілкується з нею, тобто він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, підтверджується викладеними вище доказами, які досліджені в судовому засіданні.

Про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача йдеться і у вищевказаному висновку Служби у справах дітей Долинської міської ради. Існування батька формально, тільки по документах, якого фактично немає в житті дитини, призводить до її душевного неспокою, незручності перед однолітками.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Отже, проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про умисне ухилення відповідача від обов`язків по вихованню дитини, та з урахуванням наведених обставин справи, вважає що є достатньо підстав для застосування до відповідача вказаного крайнього заходу впливу у виді позбавлення батьківських прав.

На підставі вищевикладеного, ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, принципу 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959, ст.ст. 51 Конституції України, ст.ст. 4, 13, 80, 81 ЦПК України, ст.ст. 1, 3-5, 7, 19, 141, 150, 155, 157, 164-167 Сімейного кодексу України, ст.ст. 11, 12, 18 Закону України «Про охорону дитинства» та керуючись ст.259, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба в справах дітей Долинської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано - Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.

Позивачка: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки і піклування: Служба у справах дітей Долинської міської ради, місцезнаходження м. Долина, просп. Незалежності, 5 Калуського району Івано - Франківської області.

Суддя: І.І.Керніцький