Рішення

від 16.12.2024 по справі 619/4285/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/4285/24

провадження № 2/619/1204/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Булах С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації з позовом до ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про усунення перешкод Харківській обласній військовій (державній) адміністрації у користуванні і розпорядженні землями державної власності лісового фонду шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки загальною площею 2,00 га з кадастровим номером 6322083000:04:003:0162 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо даної земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначено, що Харківською обласною прокуратурою у 2014 році пред`явлено ряд позовів до фізичних осіб щодо визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування відповідного права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Підставою для пред`явлення позовів став той факт, що відповідні земельні ділянки знаходяться на землях лісогосподарського призначення в межах 63 кварталу Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» (на той час - Данилівського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА). При цьому, земельні ділянки були безоплатно передані фізичним особам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) без вилучення у державного лісгоспу. Відповідні позови були задоволені Дергачівським районним судом Харківської області та фактично виконані. Так, зокрема, рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 27.01.2016 позовні вимоги заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі державного комітету лісового господарства України, Харківської лісової науково - дослідної станції - задоволено частково. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, виданого 01 грудня 2009 року ОСОБА_1 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010969300473. Визнано недійсним запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,00 га на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області. Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківської лісової науково - дослідної станції - земельну ділянку площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області (кадастровий номер 6322083000:04:003:0162). В іншій частині позову відмовлено. Разом з тим, як вбачається з Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083000:04:003:0162, вказана земельна ділянка не була скасована у Державному земельному кадастрі у зв`язку з тим, що такі позовні вимоги заявлені не були. На теперішній час земельна ділянка з кадастровим номером 6322083000:04:003:0162 обліковується у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, в інформації про власника містяться відомості про ОСОБА_1 . Така ситуація фактично є перешкодою у володінні, розпорядженні та користуванні земельною ділянкою, яка фактично є землями лісогосподарського призначення, з боку належного розпорядника - Харківської обласної військової адміністрації та постійного користувача - ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

Прокурор Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, що діє в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації у судове засідання не з`явилася, надавши суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник третьої особи, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція», Муха А.І. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, відповідно до якої розгляд справи провести без його участі, проти задоволення позову не заперечував.

Третьою особою, начальником Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Ю. Кундрюковим надані письмові пояснення, розгляд справи просив провести без участі їх представника.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки на останнє відоме місце проживання, однак судова повістка повернута до суду з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою. Крім того, виклик відповідача також було здійснено оголошенням, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Відповідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи не з`явився у судове засідання, не подав відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦПК України до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 ст. 56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади (1), орган місцевого самоврядування (2) чи інший суб`єкт владних повноважень (3), до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (4).

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Так, рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 27.01.2016 позовні вимоги заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі державного комітету лісового господарства України, Харківської лісової науково - дослідної станції - задоволено частково. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, виданого 01 грудня 2009 року ОСОБА_1 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010969300473. Визнано недійсним запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,00 га на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області. Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківської лісової науково - дослідної станції - земельну ділянку площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області (кадастровий номер 6322083000:04:003:0162). В іншій частині позову відмовлено.

Разом з тим, як вбачається з Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083000:04:003:0162, вказана земельна ділянка не була скасована у Державному земельному кадастрі у зв`язку з тим, що такі позовні вимоги заявлені не були.

Так, на теперішній час земельна ділянка з кадастровим номером 6322083000:04:003:0162 обліковується у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, в інформації про власника містяться відомості про ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. ст. 18, 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, кожна з яких має особливий правовий режим.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання у користування.

Відповідно до частини другої статті 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням земельне законодавство передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Відповідно до ст. 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтями 56, 57 ЗК України передбачено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Водночас, у частині другій статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.01.2015 у справі №6-224цс14).

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої ст. 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.

Як встановлено рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 27.01.2016 у справі №2010/2-1572/11, згідно розпорядження голови Дергачівської райдержадміністрації від 13.10.2008 року за №1360 ОСОБА_1 дано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Черкасько-Лозівської сільської ради.

Розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації №352 від 17.04.2009 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Черкасько-Лозівської сільської ради. Одночасно вказаним розпорядженням відповідачу передано у власність земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного вище рішення 1 грудня 2009 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, що розташована на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, яка призначена для ведення особистого селянського господарства.

В свою чергу судом встановлено, що передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка відносяться до категорії земель лісового фонду та знаходиться на землях, які передані у постійне безстрокове користування Данилівському дослідному державному лісгоспу УкрНДІЛГА для ведення лісового господарства.

3 матеріалів справи вбачається, що прокуратурою Харківської області проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при прийнятті рішень органом державної виконавчої влади, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_1 незаконно та протиправно набув право власності на земельну ділянку площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Черкасько-Лозівської сільської ради, про що складено відповідний акт 16.01.2010 року ГУ Держкомзему у Харківській області.

Відповідно до розпорядження № 74 від 21 лютого 2011 року голови Дергачівської районної державної адміністрації скасовано розпорядження голови районної державної адміністрації від 17 квітня 2009 року № 352 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства».

Данилівський дослідний державний лісгосп УкрНДІЛГА є підприємством державної форми власності та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.1997 №1180 входить до переліку підприємств, установ та організацій, що перебувають у сфері управління Державного комітету лісового господарства України.

Згідно листа державного комітету лісового господарства України Данилівського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА відведення земельна ділянка ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства згідно схеми розташування земельних ділянок, частково знаходиться на землях лісового фонду. Погоджень щодо виділення у власність даної земельної ділянки держлісгоспом не надавалось .

Як вбачається з листа управління Держкомзему в Дергачівському районі Харківської області від 18.02.2011 року вих. № 345/10 згідно державної статистичної звітності форми 6-зем по Черкасько-Лозівській сільській раді площа земель Данилівського дослідного держлісгоспу станом на 01.01.2008 року склала 1353.5500 га і протягом 2008-2009 років не змінювалась. Земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на чергових планах Управління Держкомзему у Дергачівському районі не відображені. Межа населеного пункту с. Лісне Черкасько-Лозівської сільської ради в місці проектування земельних ділянок вищевказаним громадянам орієнтовно співпадає з межею земельної ділянки, яка перебуває - в користуванні Данилівського дослідного держлісгоспу, тому станом на 2008 рік та на даний період земельних ділянок не наданих у власність або користування які б можливо було надати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не було та не має.

З листа Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області від 20.12.2011 за №4315/13 вбачається, що відповідно до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 01.12.2009 року за № 010969300473 був зареєстрований державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 , кадастровий номер 632208300:04:0162, площа земельної ділянки 2,00 га.

Крім того, накладення (перетин) земельної ділянки ОСОБА_1 та земель Данилівського дослідного держлісгоспу підтверджується матеріалами топографо-геодезичної зйомки, виконаної інститутом «Харківдіпроагроліс».

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, факт того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6322083000:04:003:0162 відноситься до земель лісогосподарського призначення, встановлений рішенням Дергачівського районного суду від 27.01.2016 у справі №2010/2-1572/11, а отже доказуванню не потребує.

Крім того, факт знаходження спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення підтверджується листом ДП «Харківська лісовпорядна експедиція» від 08.05.2024 №234, де зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6322083000:04:003:0162 знаходиться в межах кв. 51 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 6322083000:04:003:0162 з межами кв. 51 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» становить 1,9354 га із загальної площі ділянки 2, 000 га.

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абз.3 п.12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абз.1 п.12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України).

Відповідно до приписів ст.12 ЗК до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передання ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень місцевих держадміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим кодексом; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (ст.17 ЗК).

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передання ділянок у власність визначені в ст.122 ЗК. Так, відповідно до цієї норми сільські, селищні, міські ради передають ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Районні держадміністрації на їхній території передають ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених у чч.4 і 8 цієї статті, у власність або в користування в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог ч.7 цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Отже, зміст наведених норми свідчить, що до компетенції сільрад належить вирішення питань щодо передання ділянок у власність для всіх потреб із земель комунальної власності незалежно від того, перебувають ділянки в межах чи за межами населених пунктів, а до компетенції райдержадміністрацій належить вирішення питань щодо передання у власність для всіх потреб ділянок із земель державної власності, розташованих у межах сіл, а також за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

За змістом ч. 4 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 ЗК України - обласні держанні адміністрації передають у користування земельні ділянки на їх території із земель державної власності у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також вилучають на їх території земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, відповідно до положень ст. ст. 17, 116, 122, 149 ЗК України повноваження щодо вилучення з постійного користування земель лісогосподарського призначення державної власності, припинення права постійного користування, зміни цільового призначення цих земель та надання їх у власність або користування юридичним особам для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, за межами населених пунктів належить до виключної компетенції обласних державних адміністрацій.

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09.05.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 6322083000:04:003:0162, розташована за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області.

Таким чином, згідно з наведеними приписами розпорядником спірної земельної ділянки є Харківська обласна державна адміністрація.

В свою чергу зазначення у Державному земельному кадастрі відомостей про цільове призначення спірної земельної ділянки як: «для ведення особистого селянського господарства» та зазначення відомостей про власника - « ОСОБА_1 », фактично є перешкодою у володінні, розпорядженні та користуванні земельною ділянкою власником - Харківською обласною державною адміністрацією та постійним користувачем ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: г) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.

За змістом ч. 4 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 ЗК України - обласні держанні адміністрації передають у користування земельні ділянки на їх території із земель державної власності у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також вилучають на їх території земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, законодавчо визначеним розпорядником та органом, що реалізує права власника на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, є Харківська обласна військова (державна) адміністрація.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Враховуючи те, що земля є об`єктом права власності Українського народу, тому умови щодо використання даного природного ресурсу є особливо суворими.

Стаття 324 ЦК України відтворює положення ст. 13 Конституції України, у якій закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, є об`єктами права власності Українського народу.

Частина 2 ст. 324 ЦК України встановлює, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією. Отже, управління майном від імені народу здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві ради, а також уповноважені ними державні органи. При цьому органи державної влади та місцевого самоврядування не є власниками того майна, що належить до об`єктів права власності Українського народу, хоча за змістом правомочностей здійснюють повноваження власника.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 378 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду, у випадках, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Таким чином, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної. При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 під ефективним захистом порушених інтересів держави слід розуміти захист, який здійснюється з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача. Тобто, при обранні способу захисту ключовим повинна виступати можливість відновлення порушених інтересів держави.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктом 10 даної статті визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Так, спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної власності, а відноситься до земель лісового фонду державної форми власності, що підтверджується рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 27.01.2016 у справі №2010/2-1572/11.

Разом з тим, як вбачається з Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083000:04:003:0162, вказана земельна ділянка не була скасована у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, на даний час вказана земельна ділянка є сформованою, має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства та перебуває в межах 51 кварталу Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

Така ситуація фактично є перешкодою у володінні, розпорядженні та користуванні відповідними земельними ділянками, які фактично є землями лісогосподарського призначення, з боку належного розпорядника - Харківської обласної військової адміністрації.

Таким чином, за викладених фактичних обставин відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України ефективно захистити право власника на земельну ділянку лісового фонду можливо лише шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК.

Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - де строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до земель лісогосподарського, тому не може бути змінено її цільове призначення на землі житлової та громадської забудови, про що детально зазначено вище в обґрунтуванні цього позову. Вибуття такої земельної ділянки з державної власності шляхом незаконного віднесення її до земель житлової та громадської забудови, свідчить про порушення прав держави на користування та розпорядження цими землями оборони, що триває.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.

При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі 19 №469/1044/17, постановах від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц.

Вимога про визнання скасування в державному земельному кадастрі є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки спірна земельна ділянка земель лісогосподарського призначення із продовжує перебувати у приватній і порушення прав її законного володільця - держави - на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.

За таких обставин, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги Дергачівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки задовольнити.

Усунути перешкоди Харківській обласній військовій (державній) адміністрації (код ЄДРПОУ: 23912956) у користуванні і розпорядженні землями державної власності лісового фонду шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки загальною площею 2, 00 га з кадастровим номером 6322083000:04:003:0162 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо даної земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

Дергачівська окружна прокуратура Харківської області, адреса: вул. 1 Травня, 63, м. Дергачі, Харківська область, 62303, e-mail: derhachivska-okruzhna@khar.gp.gov.ua;

позивач: Харківська обласна державна (військова) адміністрація, адреса: вул. Сумська, 64, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 23912956, тел. (057) 700 -04-12, e-mail:obladm@kharkivoda.gov.ua;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , Паспорт НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

третя особа: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», адреса: село Черкаська Лозова, Харківський район, Харківська область, 62340, телефон/факс: (057) 335-34-90, 335-18-14, код ЄДРПОУ 00994058, e-mail: xlndsl5@ukr.net;

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, адреса: вул. Космічна, 21, пов. 8-9, м. Харків, 61165, тел. +38(057) 760-79-01, +38(057)-760-79-23, ЄДРПОУ 39792822, e-mail: kharkiv@land.gov.ua.

Суддя Л. В. Калиновська