Рішення

від 11.12.2024 по справі 146/1033/24

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/1033/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ремізової Т.А.,

присяжних Муляр В.В.

Кушнір Т.Я.

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці Щетніцького В.С.,

представника зацікавленої особи Щербатого А.І.

свідків ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль цивільну справу за заявою представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Щетніцького Володимира Степановича зацікавлена особа: Томашпільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, -

ВСТАНОВИВ:

28 червня 2024 року представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Щетніцький В.С. звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Дана заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження військової служби с. Михайлівка Миколаївського району загинув син заявниці ОСОБА_4 . Заявниця, як мати померлого має право на отримання невиплаченої синові заробітної плати і одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих осіб. Однак коли вона звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про отримання виплат, їй повідомили, що дані виплати будуть розподілені між нею та батьком покійного сина ОСОБА_5 , а в разі його відсутності, належна йому частина виплат буде «заморожена» до визнання його померлим або безвісті відсутнім. Із ОСОБА_5 заявниця перебувала у шлюбі із серпня 1982 року. 05 вересня 2003 року шлюб між ними було розірвано, ОСОБА_5 став проживати в своїх знайомих, а навесні 2002 року виїхав в рф і вже більше двадцяти років, ніяких відомостей про його місце перебування вона не має, а оголошення ОСОБА_5 безвісно відсутнім необхідне їй для реалізації свого права на отримання невиплаченої синові заробітної плати і одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих осіб.

01 липня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та постановлено її розгляд здійснювати в порядку окремого провадження.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Щетніцький В.С. в судовому засіданні заяву підтримали та пояснили, що колишній чоловік заявниці у 2002 році виїхав в рф 18 березня 2024 року та з того часу за місцем проживання не проживає, не підтримує жодних зв`язків із сім`єю та місце його знаходження невідоме, а оголошення його безвісно відсутнім необхідне заявниці для отримання пільг передбачених державою після смерті сина.

Представник Томашпільської селищної ради Щербатий А.І. заяву визнав, не заперечує проти її задоволення. Вказав, що інформацією про місце перебування колишнього чоловіка заявниці селищна рада не володіє.

Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що він є двоюрідним братом бувшого чоловіка заявниці. ОСОБА_5 більше двадцяти років, як виїхав в росію, інформацією про його перебуваня не володіє.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_5 був її колишнім сусідом. Останній приблизно двадцять років тому виїхав зі свого будинку і з того часу вона його не бачила. Де він зараз проживає їй невідомо.

Заслухавши учасників справи та дослідивши її матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 05 вересня 2003 року розірвала шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області 05 вересня 2003 року (а.с.4).

Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 5).

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 видно, що ОСОБА_4 ( син заявниці) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області ( а.с. 9).

З довідки виданої Раківським старостинським округом Томашпільської селищної ради Тульчинського району видно, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 який зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 по даній адресі не проживає з 2004 року (а.с.10).

Згідно інформації Головного центу обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 07.08.2024 року щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_5 інформації не надали, оскільки зберігання інформації з персональними даними осіб впродовж 10 років здійснюється з 08.11.2017 року.

Так, згідно із ч. 6ст.81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст.76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 та 2 ст 77 ЦПК України).

Згідно зіст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин 1-3ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1ст. 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно дост. 306 ЦПК Україниу заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Зазначена норма передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймав заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Згідно ст.43ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою,я кщо протягом одного рокув місціїї постійногопроживання немаєвідомостей промісце їїперебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до ч.2 ст. 43 ЦК України; наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 посилається на те, що визнання ОСОБА_5 , безвісно відсутнім необхідно їй для реалізації свого права на отримання невиплаченої синові заробітної плати і одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих.

Тож, правова зацікавленість заявиці, у визнанні її бувшого чоловіка ОСОБА_5 безвісно відсутнім судом встановлена.

Вирішуючи справу по суті, суд звертає увагу на те, що місце постійного проживання ОСОБА_5 , в заяві не зазначено. На запитання суду про останнє відоме місце постійного проживання останнього, заявниця стверджує, що їй взагалі не відома адреса постійного місця проживання ОСОБА_5 . Не надано також заявницею будь-яких доказів про намагання встановити зв`язок з колишнім чоловіком ОСОБА_5 .

Відсутність у заявниці відомостей щодо місця перебування ОСОБА_5 не може бути підставою для визнання його безвісно відсутнім.

Визнання особи безвісно відсутньою має широке коло правових наслідків, тому мають бути вжитті усі заходи для з`ясування обставин зникнення особи, заходи щодо розшуку такої.

Так,законом України «Про Національну поліцію»визначено, що одним із повноважень поліції є розшук безвісно зниклих осіб; початок розшуку безвісно зниклих осіб є підставою для відкриття кримінального провадження.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» інформація про безвісно зниклу особу є підставою для здійснення оперативно-розшукової діяльності.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що заявницею вживались заходи, спрямовані на розшук ОСОБА_5 , зокрема її звернення з відповідною заявою до місцевого правоохоронного органу. Відсутні також докази на підтвердження того, що на підставі поданої заяви була заведена оперативно-розшукова справа, за результатом якої не вдалось відшукати останнього.

На переконання суду, заявницею не було використано усі можливості для з`ясування дійсного місця перебування ОСОБА_5 й не доведено, що у неї відсутня можливість отримати такі відомості.

Суд повторно наголошує, що підставою для задоволення вимог про визнання особи безвісно відсутньою згідно зст. 43 ЦК Україниє відсутність відомостей про місце її перебування протягом одного року саме у місці її постійного проживання. Водночас доказів на підтвердження вказаних обставин заявницею не надано.

Також сам факт не підтримання зв`язку ОСОБА_1 з ОСОБА_5 протягом тривалого часу та фактична відсутність у заявниці відомостей про його місце перебування не є безумовною підставою для визнання особи безвісно відсутньою, як і виїзд особи на територію іншої країни.

З огляду на те, що заявницею не надано належних та достатніх доказів, які б могли у своїй сукупності свідчити про наявність обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, а наявні в матеріалах справи докази не доводять в повній мірі всієї сукупності обставин, необхідних для визнання фізичної особи безвісно відсутньою, викладених ст. 43 ЦК України, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою задоволенню не підлягає.

Суд доходить висновку щодо необґрунтованость вимог заявниці ОСОБА_1 та відсутність підстав для визнання ОСОБА_5 безвісно відсутнім, оскільки факт його зникнення не підтверджується належними й допустимими доказами. Тож у задоволенні заяви слід відмовити з огляду на її безпідставність.

Відповідно до ч. 7ст. 294 ЦПК Українипри ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст.4,12,13,19,76-81,89,247,258-259,263-265,268,273,293,294 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Щетніцького Володимира Степановича зацікавлена особа: Томашпільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2024 року.

Суддя: І. В. Скаковська

Присяжні Муляр В.В.

Кушнір Т.Я.