Рішення

від 10.12.2024 по справі 307/2595/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2595/24

Провадження № 2/307/626/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , представника третьої особи Лиспух М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування вимог зазначила, що з відповідачем ОСОБА_4 вона зареєструвала шлюб 22 грудня 2009 року у виконкомі Калинівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, за актовим записом №44. Від спільного шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через деякий час відносини між ними погіршились, відповідач став вести себе не пристойно та залишив її з дитиною одну, а сам переїхав проживати до своїх батьків та звернувся із позовною заявою до Тячівського районного суду Закарпатської області про розірвання шлюбу. 22 жовтня 2013 року рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області по справі №307/3102/13-ц шлюб між ними було розірвано. З дня народження сина, а саме з 30 жовтня 2010 року син проживає з нею та повністю знаходиться на її утриманні та вихованні, та оскільки відповідач не надавав їй жодної матеріальної допомоги на утримання сина, вона звернулась до Тячівського районного суду Закарпатської області про стягнення з відповідача ОСОБА_4 аліментів у твердій грошовій сумі. Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2013 року, справа №307/3255/13-ц, її позовні вимоги задоволені та стягнуто на її користь з ОСОБА_4 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 750 гривень щомісячно до досягнення ним повноліття. Відповідач ОСОБА_4 з дня народження сина, а саме на протязі 11 років з сином не зустрічався, про його фізичний та психологічний стан та здоров`ям не цікавиться, не піклувався, жодного разу не відвідував сина в школі та по місцю його проживання. Крім того, знаючи що зобов`язаний платити аліменти виїхав за межі України до Чеської Республіки, де перебуває ї даний час, у зв`язку з чим за ним утворився борг по несплаті аліментів станом на червень 2024 року в сумі 115 553,00 гривень. Ні їй, ні сину відповідач не телефонує і за останні 11 років жодного разу не привітав сина з днем народження, та не надіслав жодного подарунку на день народження та інші свята. Її син ОСОБА_4 , навчається в 9-му класі Калинівській гізназії Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області і також згідно характеристики класного керівника характеризується з позитивної сторони. Про те, що відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні сина більш як 10 років можуть підтвердити і свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вона створила для сина всі умови для нормального проживання та навчання, що підтверджується актом обстеження матеріально побутових умов. Все вищезазначене свідчить виключно про те, що відповідач ОСОБА_4 самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, що підтверджено його письмовою заявою від 25 січня 2024 року, згідно якої він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав, оскільки більше 10 років вихованням сина ОСОБА_4 не займається, відмовляється від його утримання та не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав.

Враховуючи наведене, просить позбавити відповідача ОСОБА_4 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 липня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

10 жовтня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, згідно письмової заяви просив розглянути справу у його відсутності. Крім того, зазначив, що він не проживає зі своїм сином з 2012 року та його вихованням не займається і відмовляється від його утримання. У зв`язку з цим не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 ..

Представник третьої особи Служби у справах дітей Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області Лиспух М.В. в судовому засіданні просила позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 СК України, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

В судовому засіданні, в присутності психолога, було заслухано неповнолітнього ОСОБА_4 , який пояснив, що проживає у АДРЕСА_1 разом із мамою, татом ОСОБА_7 та двома братами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Він навчається у 9 класі Калинівського ліцею. Зі своїм батьком ОСОБА_4 він востаннє спілкувався, коли навчався у 3 класі. Його батько до нього не приїжджає, подарунки не надсилає, грошові кошти не надає та не цікавиться його життям. З батьком він спілкуватися не хоче та не заперечує щодо позбавлення батьківських прав. Наскільки йому відомо батько на даний час перебуває у Чеській Республіці.

Вислухавши пояснення позивачки та її представника, представника третьої особи, заслухавши думку дитини, дослідивши всі матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 грудня 2009 року, який рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили 04 листопада 2013 року, розірвано (а.с.12).

Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , значиться відповідач (а.с.10).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого Виконавчим комітетом Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, встановлено, що позивачка ОСОБА_10 зареєструвала шлюб 18 вересня 2023 року із ОСОБА_11 за актовим записом №34. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини змінено на « ОСОБА_12 » (а.с.7).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов складеного депутатом Дубівської селищної ради виборчого округу №1 від 30 березня 2024 року відомо, що ОСОБА_3 , жителька АДРЕСА_1 , проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її син ОСОБА_4 проживає без батька і виховується ОСОБА_3 та чоловіком ОСОБА_11 .. Батько ОСОБА_4 не проживає з сином ОСОБА_4 більше 10 років, а саме з 2012 року (а.с.17).

Відповідно до характеристики Калинівського ліцею Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 21 травня 2024 року, ОСОБА_4 є учнем 8-А класу та навчається у Калинівському ліцеї з 1 класу. Учень проживає з мамою ОСОБА_11 , яка приділяє належну увагу вихованню дитини, систематично відвідує батьківські збори, постійно підтримує зв`язок з класним керівником. Батько ОСОБА_4 не цікавиться навчанням та шкільним життям сина, жодного разу не відвідував батьківські збори (а.с.18).

Згідно виконавчого листа виданого 14 квітня 2014 року Тячівським районним судом Закарпатської області з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_10 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 750 гривень щомісячно і до його повноліття, починаючи з 09 вересня 2013 року (а.с.13).

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Тячівського ВДВС у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21 червня 2024 року, вбачається, шо заборгованість відповідача ОСОБА_4 по сплаті аліментів становить 115530,00 грн. (а.с.25-31).

Згідно висновку Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 29 вересня 2024 року за №02-35/684, вбачається, що орган опіки та піклування виконавчого комітету Дубівської селищної ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.50-53).

З письмових свідчень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 09 червня 2024 року відомо, що ОСОБА_3 сама виховує та утримує сина ОСОБА_4 .. Батько не навідує сина і не цікавиться ним, не допомагає матеріально та не спілкується з ним (а.с.21,23).

Статтею 150 СК України, передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно частини 4 статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" вказано, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

В абзаці 2 п. 16 тієї ж Постанови визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінки. У своєму рішення (справа "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року) суд зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Позбавлення батьківських прав, відповідно до но-правовий акт № 2947-III від 10.01.2002">ст. 166 СК України, є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та матері, так і для дитини.

На думку суду, з урахуванням наведених вище норм Закону, встановлено, що позивачкою по справі надано достатньо переконливих і зважених аргументів, які можуть вважатись виправданими для розірвання сімейних зв`язків між батьком та дитиною і будуть відповідати насамперед інтересам дитини.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст.ст.12,81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_4 байдуже ставиться до сина, на які позивачка посилається, як на підставу задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Позивачкою доведено ті обставини, що відповідач ОСОБА_4 не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не сприяє у забезпеченні сина необхідного медичного догляду та лікування, не забезпечує харчуванням, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, як складову виховання, не спілкуються з сином в обсязі необхідному для його нормального самоусвідомлення, не проявляє заінтересованість у його подальшій долі, не дає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, тощо.

В судовому засіданні не встановлені об`єктивні перешкоди для відповідача ОСОБА_4 у належному вихованні сина, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.

Емоційний зв`язок між відповідачем ОСОБА_4 та сином фактично відсутній, відповідач не виявляє до свого сина батьківського піклування, не відвідує його та не цікавиться його долею.

Отже, встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_4 , оскільки відповідач не забезпечує законних прав дитини на нормальні умови життя, не приймає участі в його утриманні та не цікавиться життям дитини.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем ОСОБА_4 своїми батьківськими обов`язками щодо сина є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Враховуючи встановлені та досліджені в судовому засіданні обставини справи, суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 буде відповідати інтересам дитини, а тому позовні вимоги позивачки про позбавлення відповідача батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, сплачений останньою при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителька: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, адреса місцезнаходження: 90531, с-ще Дубове, вул. Подольського, 46, Тячівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ: 04349633.

Повний текст рішення суду складено 17 грудня 2024 року.

Суддя М.Д.Стецюк