Постанова

від 10.12.2024 по справі 916/1798/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/1798/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Алієва К.О.,

представники учасників справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024, ухвалене суддею Лічманом Л.В., м. Одеса, повний текст рішення складено 30.09.2024

у справі № 916/1798/24

за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до відповідачів:

1. Фермерського господарства «Нікітчук»,

2. ОСОБА_1 ,

3. ОСОБА_2 ,

про: стягнення 7 579 620,93 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі Банк) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства «Нікітчук» (далі ФГ «Нікітчук»), ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 ( далі ОСОБА_2 ), в якому просило суд стягнути з останніх в солідарному порядку 7579620,93 грн, а саме:

- 3475441,78 грн заборгованості за кредитним договором від 22.07.2021 № 21-1KS0028, яка складається з: 2552355 грн основного боргу, 719082,12 грн процентів за користування кредитом , 56359,66 грн комісії за управління та 147645 грн заборгованості згідно договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263;

- 3837784,47 грн заборгованості за кредитним договором від 22.07.2021 № 21-1KS0027, яка складається з: 2854800 грн основного боргу; 802839,99 грн процентів за користування кредитом; 34944,48 грн комісії за управління та 145200,00 грн заборгованості згідно договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263;

- 266394,68 грн заборгованості за кредитним договором від 19.07.2019 № 19-22KS0009, яка складається з: 249999,95 грн основного боргу, 16393,80 грн процентів за користування кредитом та 0,93 грн 3% річних згідно ст. 625 ЦК України.

Позов мотивований неналежним виконанням ФГ «Нікітчук» прийнятих на себе зобов`язань за вищевказаними кредитними договорами в частині повного та своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування та комісії за управління кредитом, і оскільки за виконання цих зобов`язань поручилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , уклавши з Банком відповідні договори поруки, Банк просив суд стягнути вказані суми з відповідачів солідарно.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі 916/1798/24 позов Банка задоволено частково, стягнуто з відповідачів на його користь солідарно:

- 2552355 грн основного боргу за кредитним договором від 22.07.2021 № 21-1KS0028, 719082,12 грн процентів за користування кредитом, 56359,66 грн комісії за управління;

- 2854800 грн основного боргу за кредитним договором від 22.07.2021 № 21-1KS0027, 802839,99 грн процентів за користування кредитом, 34944,48 грн комісії за управління;

- 249999,95 грн основного боргу за кредитним договором від 19.07.2019 № 19-22KS0009, 16393,80 грн процентів за користування кредитом, 0,93 грн 3% річних.

В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості та доведеності.

Водночас, відмовляючи у позові в частині стягнення заборгованості згідно договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263 в розмірі 145200,00 грн та 147645,00 грн, суд першої інстанції зазначив, що у тексті позовної заяви відсутнє будь-яке обґрунтування позову в цій частині, а сам договір до позову не додано, в зв`язку з чим суд не спроможний перевірити правильність посилань Банку на існування боргу за названим правочином.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, Банк подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги Банк посилається на те, що договір про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263 є лише стандартним типовим договором щодо умов надання гарантії і на підставі нього фактично не надаються кредитні кошти позичальникам, в тому числі відповідачу. Водночас підстави для стягнення заборгованості з відповідачів згідно до договору про надання державної гарантії на портфельній основі зазначені в додаткових угодах від 22.07.2021 № 21-1KS0027-0001 та № 21-1KS0028-0001, які додані Банком до позовної заяви та які суд належним чином не дослідив.

Скаржник також зазначає, що незважаючи на наявність доказів щодо підтвердження видачі кредиту відповідачу, наявності факту невиконання відповідачем обов`язків за кредитними договорами, факту відшкодування гарантом суми боргу за зазначеними кредитними договорами та права Банку застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в том числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, як це передбачено в відповідних вищезазначених додаткових угодах до кредитних договорів, суд ухвалив незаконне рішення, яким фактично позбавив Банк можливості здійснити стягнення суми боргу та погасити зобов`язання перед державним бюджетом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.

24.10.2024 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 апеляційну скаргу залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України та встановлено йому 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

31.10.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 за апеляційною скаргою Банка на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі № 916/1798/24 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 22.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань та призначено дану справу до розгляду на 10.12.2024 о 13:15 год.

05.11.2024 від Банка надійшла заява (вх. № 4176/24) про участь його представника (адвоката Чаленка В.В.) у судовому засіданні 10.12.2024 о 13:15 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 11.11.2024 задоволена.

Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідачів також не надходив.

В судове засідання 10.12.2024 представник скаржника не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представники відповідачів в судове засідання також не з`явились.

Відкриваючи апеляційне провадження у даній справі та призначаючи її до розгляду в судовому засіданні, колегією суддів враховувалось, що місцезнаходженням відповідачів є 74501, Україна, Великолепетиський р-н, Херсонська обл., смт. Велика Лепетиха, вул. 28 Армії, буд., 2, яка включена в перелік територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією (Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309).

У зв`язку з цим, враховуючи ст. 120 ГПК України, норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а також висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21), суд апеляційної інстанції повідомляв відповідачів про вчинення відповідної процесуальної, а також про дату, час і місце судового засідання шляхом: розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.113-114 т.3); направлення копії вказаної ухвали на їх електронні адреси lena2595709685@ukr.net. (вказані у кредитних договорах) (а.с.110-112 т.3).

Судовою колегією також враховувалась правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 28.04.2023 у справі №904/272/22, в якій зазначено, що в умовах воєнного стану надсилання судових рішень на електронну пошту, яка зазначена учасником процесу в поданих ним документах як власна електронна адреса, є доцільним і спрямованим на досягнення мети, яка полягає у повідомленні учасника процесу про ухвалене судове рішення.

Отже у даному випадку судом апеляційної інстанції здійснено всі можливі дії щодо забезпечення дотримання вимог процесуального законодавства в частині повідомлення відповідачів про день, час та місце розгляду справи, а також про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладене сукупності, а також те, що неявка представників відповідачів обов`язковою не визнавалась, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

В силу ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи приписи вищевказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів у даному випадку переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі № 916/1798/24 лише в частині відмови у задоволенні позову Банка про стягнення з відповідачів в солідарному порядку загалом 292845 грн (147645 грн + 145200 грн) заборгованості згідно договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263.

Як вже зазначалось, відмовляючи у позові в цій частині суд першої інстанції зазначив, що у тексті позовної заяви відсутнє будь-яке обґрунтування позову в цій частині, а сам договір до позову не додано, в зв`язку з чим, за висновком суду, він не спроможний перевірити правильність посилань Банку на існування боргу за названим правочином.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його ст. 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів». Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами, тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність.

В даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Так, Банком до позовної заяви не було додано відповідний договір про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263.

Водночас, як вбачається з матеріалів цієї справи, до кредитних договорів від 22.07.2021 № 21-1KS0028 та № 21-1KS0027 сторонами того ж дня укладені додаткові угоди № 21-1KS0028-0001 та № 21-1KS0027-0001.

Вищевказані додаткові угоди були додані позивачем до позовної заяви, містяться в матеріалах цієї справи - а.с.97-102 т.1 та а.с. 156-161 т.1.

На їх підставі сторонами погоджено доповнити статтю 1 «Терміни та їх визначення» кредитних договорів від 22.07.2021 № 21-1KS0028 та № 21-1KS0027 останніми абзацами в наступній редакції:

Агент - АТ «Укрексімбанк», якому Гарант відповідно до Порядку КМУ доручив надавати послуги, визначені договором про надання державної гарантії та агентською угодою.

Гарант - Кабінет міністрів України.

Договір про надання державної гарантії - договір про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263, укладений між Гарантом та Банком, зі змінами та доповненнями.

Вимога - повідомлення Банка до гаранта з вимогою сплатити кошти за Гарантією.

Гарантія - грошове зобов`язання Гаранта перед Банком сплатити певну суму грошових коштів Банку у разі настання Гарантійного випадку, як передбачено положеннями цього договору та договору про надання державної гарантії.

Гарантійний випадок - Позичальник не здійснив планового платежу за основним боргом згідно графіку платежів за цим договором і таким платіж залишається несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль.

Зобов`язання з основного боргу (ЗОБ) - сума, що складається із основного боргу та невикористаного Ліміту заборгованості, який розраховується як різниця між сумою Ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни Ліміту заборгованості, та сумою основного боргу.

Порядок КМУ - Порядок надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 25.11.2020 № 1151 зі змінами та доповненнями.

Проблемний кредит - частина основного боргу, за яким Банку було виплачену Гарантом суму сплати за Гарантією (ССГ).

Прострочена заборгованість перед бюджетом - сума, що була виплачена Гарантом за проблемним кредитом, за вирахуванням сум, перерахованих на користь Гаранта в рахунок погашення заборгованості Позичальника перед бюджетом за виплаченими ССГ.

Ставка індивідуальної гарантії - ставка у %-му визначенні, що відповідає частині ЗОБ, що покрита Гарантією і становить на дату підписання додаткової угоди № 21-1KS0028-0001 - 19,3%, а на дату підписання додаткової угоди № 21-1KS0027-0001 - 17,6%.

Сума сплати за Гарантією (ССГ) - визначається як добуток суми спростроченої заборгованості за основним боргом за кредитом, за яким триває Гарантійний випадок та Ставка індивідуальної гарантії.

Пунктами 8.1.12 додаткових угод від 22.07.2021 № 21-1KS0028-0001 та № 21-1KS0027-0001 передбачено, що у разі настання Гарантійного випадку та здійснення Гарантом виплати ССГ за проблемним кредитом Банк відображає в обліку виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та застосовує інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом.

Згідно до п. 8.1.13 додаткових угод з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника, Банк на виконання вимог чинного законодавства України, вимог передбачених договором про надання державної гарантії та підпунктів 8.1.12 та 8.1.14 цих договорів, має право:

- застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені нарахованої на суму простроченої заборгованості перед бюджетом за таким проблемним кредитом (п. 8.1.13.1.);

- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом (Міністерство фінансів України), з використанням усіх процесуальних прав, що надаються позивачу в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами (п. 8.1.13.2.).

Відповідно до п. 8.1.14. додаткових угод від 22.07.2021 № 21-1KS0028-0001 та № 21-1KS0027-0001 кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються Банком на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній Ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені нарахованої у відповідності до пункту 10.13 цього договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом.

При цьому, за умовами п. 11.2.24 додаткових угод від 22.07.2021 № 21-1KS0028-0001 та № 21-1KS0027-0001 позичальник визнає та погоджується, що грошові кошти, отримані в результаті звернення стягнення на предмети забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Гарантом ССГ (у співвідношенні, визначеному у підпунктах 8.1.13, 8.1.14 цих договорів) та нарахованої пені на суму простроченої заборгованості перед бюджетом, до моменту повного повернення (відшкодування) Гаранту сплачених ССГ та нарахованої пені на суму простроченої заборгованості перед бюджетом.

Також як вбачається з матеріалів цієї справи, до договорів поруки від 22.07.2021 № 21-1ZP0477 та № 21-1ZP0478 сторонами того ж дня укладені додаткові угоди № 21-1ZP0477-0001 та № 21-1ZP0478-0001.

Вищевказані додаткові угоди також були додані позивачем до позовної заяви, містяться в матеріалах цієї справи - а.с.241-243 т.1 та а.с.251-254 т.1.

На їх підставі сторонами погоджено доповнити статтю 1 «Терміни та їх визначення» договорів поруки від 22.07.2021 № 21-1ZP0477 та № 21-1ZP0478 термінами та їх визначеннями, які є абсолютно ідентичні умовам, викладеним в додаткових угодах від 22.07.2021 № 21-1KS0028-0001 та № 21-1KS0027-0001 до кредитних договорів від 22.07.2021 № 21-1KS0028 та № 21-1KS0027.

При цьому, на підставі вищевказаних додаткових угод № 21-1ZP0477-0001 та № 21-1ZP0478-0001 до договорів поруки від 22.07.2021 № 21-1ZP0477 та № 21-1ZP0478 сторони також доповнили п. 6.1. ст. 6 «Підтвердження» договорів в наступних редакціях, зокрема:

- «Поручитель обізнаний про те, що грошові зобов`язання Позичальника перед Кредитором зі сплати основного боргу за кредитним договором частково забезпечені Гарантом на умовах Порядку та Договору про надання державної гарантії. При цьому Поручителю відомі, повністю зрозумілі умови надання Гарантії та умови Кредитного договору з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього» (п. 6.1.10.);

- «Поручитель визнає та підтверджує, що Кредитор має всі повноваження стягувати Прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості та Кредитним договором з метою погашення Простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань Позичальника зі сплати пені, розрахованої на суму Простроченої заборгованості перед бюджетом» (п. 6.1.13.).

Сукупний аналіз матеріалів цієї справи дозволяє дійти висновку, що у даному випадку на Банк покладено обов`язок звернення з вимогою до Позивальника, а Гарант (Кабінет Міністрів України) за умовами кредитного договору (з урахуванням змін) є отримувачем коштів, за стягненням яких до суду звертається Банк в статусі позивача.

Врегульований у кредитному договорі (з урахуванням змін) порядок звернення Банку до Боржника, в тому числі і через суд, із вимогою про сплату суми гарантії визнає Банк і Боржника активними суб`єктами цієї процедури, а Гаранту відведено суто роль отримувача коштів.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що умовами кредитних договорів від 22.07.2021 № 21-1KS0028 та № 21-1KS0027 (з урахуванням додаткових угод від 22.07.2021 № 21-1KS0028-0001 та № 21-1KS0027-0001 до них), а також договорів поруки від 22.07.2021 № 21-1ZP0477 та № 21-1ZP0478 (з урахуванням додаткових угод від 22.07.2021 № 21-1ZP0477-0001 та № 21-1ZP0478-0001 до них), на якій позивач з самого початку посилався в позовній заяві в обґрунтування підстав позову, в достатній мірі врегульовано питання стягнення з Позивальника та Поручителів в порядку регресу коштів, сплачений Гарантом Банку згідно договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263.

Як Позичальник, так і Поручителі обізнані про те, що грошові зобов`язання Позичальника перед Банком із сплати основної суми кредиту частково забезпечені державною портфельною гарантією.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що оскільки сума коштів в загальному розмірі 292845 грн (147645 грн + 145200 грн), яка сплачена Гарантом (а.с.95, 154 т. 2), ні Позичальником, ні Поручителями не відшкодована, Банк правомірно вживає заходи щодо її стягнення з них в солідарному порядку, з подальшим перерахуванням коштів Гаранту.

Таким чином, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що позивачем доведено правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією, в той час висновок місцевого господарського суду (про те, що він не спроможний перевірити правильність посилань Банку на існування боргу за договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263) є передчасним.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підстави для часткового скасування судового рішення визначені статтею 277 ГПК України, відповідно до якої такими підставами є 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, частково скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про витребування у відповідача майна на користь позивача, ухвалення нового рішення в цій частині про задоволення позову та залишення без змін рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідачів.

При цьому, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява була подана через Електронний Суд.

Отже, звертаючись з позовом у даній справі, підлягав сплаті судовий збір у сумі 90955,45 грн ((7579620,93 х 1,5%) х 0,8)).

Натомість, позивач сплатив 113694,32 грн, тобто переплата становить 22738,87 грн.

Підпунктом 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

При цьому, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

Апеляційна скарга також була подана через Електронний Суд.

Позивач оскаржував рішення суду лише в частині відмови у стягненні 292845 грн.

За таких обставин, судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду у даному випадку складає лише 5271,21 грн (((1,5 % від 292845) х 150%) х 0,8).

Натомість, позивач сплатив 136433,18 грн, тобто з переплатою в сумі 131161,97 грн.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на наведені законодавчі приписи, судовий збір може бути повернуто судом лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права подати до суду першої інстанції клопотання про повернення йому переплаченої суми судового збору у розмірі 22738,87 грн. Також позивач не позбавлений права подати до суду апеляційної інстанції клопотання про повернення йому переплаченої суми судового збору у розмірі 131161,97 грн.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі № 916/1798/24 в частині відмови у задоволенні позову скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову та змінити рішення суду в частині розподілу судових витрат.

В решті рішення суду залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути в солідарному порядку з Фермерського господарства «Нікітчук», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в солідарному порядку 7579620,93 грн, з яких:

- 2552355 грн основного боргу за кредитним договором від 22.07.2021 № 21-1KS0028, 719082,12 грн процентів за користування кредитом, 56359,66 грн комісії за управління та 147645 грн заборгованості згідно договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263;

- 2854800 грн основного боргу за кредитним договором від 22.07.2021 № 21-1KS0027, 802839,99 грн процентів за користування кредитом, 34944,48 грн комісії за управління та 145200 грн заборгованості згідно договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263;

- 249999,95 грн основного боргу за кредитним договором від 19.07.2019 № 19-22KS0009, 16393,80 грн процентів за користування кредитом, 0,93 грн 3% річних.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Нікітчук» на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 30318,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 30318,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 30318,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову».

Стягнути з Фермерського господарства «Нікітчук» на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 1757,07 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 1757,07 грн витрат по сплаті судового збору за апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 1757,07 грн витрат по сплаті судового збору за апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.12.2024 (у зв`язку з перебування головуючого судді Богацької Н.С. у відпустці відповідно до наказу в.о. голови суду від 16.12.2024 № 324-в).

Головуючий суддя Н.С. Богацька

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська