Ухвала

від 17.12.2024 по справі 521/9329/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/9329/24

Провадження № 2-др/521/130/24

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2024 року

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.,

за секретаря - Федорова А.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіОдесі заявупредставника відповідача ОСОБА_1 адвоката ТерновогоР.Б.про ухваленнядодаткового рішенняу цивільнійсправі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирик О.А., приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В., про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Терновим Р.Б. подано до суду заяву ухвалення додаткового рішення, а саме: компенсації витрат на професійну правничу допомогу у відповідності до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у зв`язку із залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача, у розмірі 47500,00 грн.

В обґрунтування заяви посилається на те, що необґрунтованість дій позивача полягають у тому, що позивач або її представник не з`явилися два рази підряд у судове засідання, у зв`язку із чим відповідач вимушений був звернутися за правничої допомогою та сплатити гонорар адвокату. Просить заяву задовольнити.

У судове засідання учасники справи не викликались, у зв`язку із відсутністю необхідності, а тому суд вважає за можливе провести засідання без виклику учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши дійсні обставини справи щодо вирішення заявлених питань, суд прийшов такого висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, залишення позову (заяви) без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.

Ухвалою Малиновськогорайонного судум.Одеси від05грудня 2024року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирик О.А., приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В., про визнання заповіту недійсним, залишено без розгляду у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 Цивільного процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до правової позиції викладеної у п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142 ЦПК України, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у від 14 січня 2021 року (справа № 521/3011/18).

З аналізу зазначених норм вбачається, що обов`язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: - подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; - подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; - подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; - необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; - укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Саме по собі звернення з позовом до суду та не забезпечення позивачем явки у судове засідання особисто чи свого представника не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з тим, відповідачем не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Отже, саме по собі залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача.

Під час розгляду справи судом жодні дії позивача не визнавалися недобросовісними та не було встановлено зловживання з боку позивача своїми процесуальними правами.

Крім того, заява представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, допущення ним зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як передбачено ч. 9 ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено необґрунтованість дій позивача у даній справі, в діях позивача по зверненню до суду та в залишенні своїх позовних вимог без розгляду відсутні ознаки суперечливої поведінки. Позивач, як і інша сторона даного спору, діяли в процесі у відповідності до наданих їм прав, передбачених статтями 43, 49 ЦПК України, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що у заяві представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тернового Р.Б. про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 133, 134, 141, 142 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволеннізаяви представникавідповідача ОСОБА_1 адвоката ТерновогоР.Б.про ухваленнядодаткового рішенняу цивільнійсправі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирик О.А., приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В., про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 17 грудня 2024 року.

Суддя В.К.Гуревський