Рішення

від 04.12.2024 по справі 519/26/20

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №519/26/20

2/519/141/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РАЇ НИ

04.12.2024 року м.Південне

Южний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Барановської З.І., секретаря Гнатюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Алькор Інвест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження майном шляхом визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 такими, що припинили право користування нерухомим майном, а саме: квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ; зняття з реєстрації місця проживання квартири за вказаною адресою відповідачів та їх виселення, стягнення судового збору, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до положеньст.37 ЗУ «Про іпотеку»право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на праві власності було перереєстровано на позивача. Правовою підставою для реєстрації права власності на квартиру за позивачем є відповідне застереження в іпотечному договорі, яке передбачає передачу іпотекодежателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.08.2019 №176053714 було зареєстроване право власності позивача на вказану квартиру. Оскільки законним власником квартири є позивач, в силуст.317 ЦК Українивідповідачі, втративши право власності на квартиру, одночасно втратили право користування нею. Згідно позовної заяви, відповідачі зареєстровані у квартирі, що належить позивачу. Позивач зазначає, що звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, зокрема, було надіслано лист-вимогу про добровільне виселення. Проте, незважаючи на відсутність правових підстав для проживання, колишній власник продовжує користуватись квартирою та відмовляється добровільно виселятися, чим створює перешкоди у здійсненні законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатись майном. Оскільки відповідачі не є власниками квартири, надалі проживаючи в ній без будь-яких правових підстав, фактично порушуються законні права власника - позивача, а отже відповідачі підлягають виселенню.

До суду надійшли письмові пояснення від представника ОСОБА_1 згідно яких, ТОВ «ФК «Алькор Інвест» не виконало вимоги ст.40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК України тобто не направило відповідачам письмову вимогу про виселення з займаного житлового приміщення. Крім того позивачем обрано неефективний захист своїх прав.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області 27.02.2020 відкрито провадження по справі у порядку спрощеного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області 03.02.2021 провадження по справі зупинено до набрання законної сили рішенням суду по цивільній справі №519/825/19 за позовом представника ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест», приватного нотаріуса Кисельової Надії Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області 02.05.2024 відновлено провадження у справі.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області 04.12.2024 провадження по даній цивільній справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 закрито у зв`язку зі смертю відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву, згідно якої просить справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі, представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так відповідно дост.2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст.4 ЦПК України).

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу,в межахзаявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 07.07.2008 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 (Іпотекодавцями) був укладений іпотечний договір, відповідно до якого відповідачі передали в іпотеку Банку у якості забезпечення виконання ними зобов`язань за кредитним договором №М-81/08-К від 07.07.2008, укладеним між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить Іпотекодавцям на підставі спільної часткової власності, на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Южненською міською радою Одеської області 16.03.1996. Вказаним предметом іпотеки забезпечено повернення кредиту у розмірі 55 000 доларів США.

ТОВ «ФІНАНСОВАКОМПАНІЯ «АЛЬКОРІНВЕСТ» придбало право вимоги заборгованості за Кредитним договором №М-81/08-К від 07.07.2008 з усіма додатковими договорами та угодами до нього та Іпотечним договором, посвідченим Кисельовою Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстровий номер 312 разом з додатковими договорами та угодами до нього, на підставі Договору про відступлення прав вимоги від 23.04.2019 та Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 23.04.2019, які укладено між ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛЬКОР ІНВЕСТ».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 31.07.2019 державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Алькор Інвест» на підставі листів- вимог від 26.04.2019, повідомлення про звернення стягнення від 19.06.2019, звіту про оцінку майна №997/07/19 від 04.07.2019, видавник ПП «ГАБ`ЯНО». Тобто, звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося шляхом позасудового врегулювання спору.

26.04.2019 та 19.06.2019 позивач направив на адресу відповідачів листи-вимоги про добровільне виселення, в якій зазначив, що відповідно дост.37 ЗУ «Про іпотеку»вимагає добровільно звільнити всіма мешканцями вказане житлове приміщення, зі зняттям всіх мешканців з реєстраційного обліку, а також звільнити приміщення від особистих речей. У випадку невиконання вимоги добровільно, банк звернеться до суду та органів державної виконавчої служби для здійснення примусового виселення.

Статтею 41 Конституції Україниустановлено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї власності, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначному Законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права приватної власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положенням статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою або органами місцевого самоврядування безоплатну або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В даному випадку, товариство як новий власник житла, який набув на нього права власності в позасудовому порядку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставіст.391 ЦК Українипросить суд захистити його право власності шляхом зняття з реєстрації відповідачів, яке як вказувалось вище залежить від вирішення питання щодо права власності чи права користування відповідачів спірним житлом.

Відповідно до ст.386,391 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом виселення, однак, виселення є категорією житлового законодавства, а тому при розгляді справи предметом доказування є втрата житлового права або взагалі його відсутність.

Проте, предметом позову є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном і таке усунення шляхом зняття з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування цієї особи жилим приміщенням відповідно до житлового чи цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1ст.40 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом ч.2ст.40 Закону України «Про іпотеку»та ч.3ст.109 ЖК УРСРпісля прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений, або інший погоджений сторонами строк, добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частиною 2статті 109 ЖК УРСРвстановлено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Вказаною нормою встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-1449цс15, № 6-2947цс15, 25 листопада 2015 року № 6-1061цс15, 16 грудня 2015 року № 6-1469цс15, 10 лютого 2016 року № 6-2830цс15 та постанові Верховного Суду від 20 травня 2019 року № 61-44514св15.

Відповідно до ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що він є власником квартири з 31.79.2019 у зв`язку зі зверненням стягнення на іпотечне майно на підставі іпотечного застереження, а тому відповідачі втратили право користування квартирою у зв`язку зі зміною власника та мають бути визнані такими за рішенням суду.

Однак зі змісту іпотечного договору та договору купівлі-продажу квартири вбачається, що квартира, на яку позивачем звернуто стягнення як на предмет іпотеки, не була придбана за кредитні кошти, що були надані банку позичальнику, оскільки договір іпотеки укладений 07.07.2008 і на час його укладання, квартира вже належала відповідачам на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Южненською міською радою Одеської області 16.03.1996 на праві спільної часткової власності.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що за умови, що іпотечне майно було придбане не за кредитні кошти, відповідачі, які проживають у такому житловому приміщенні, не втрачають право користування ним у зв`язку зі зверненням стягнення на іпотечне майно, оскільки відповідне є можливим лише у разі пропонування позивачем іншого житла для таких мешканців.

Згідно зі статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном . Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених Законом і загальними принципами міжнародного права. Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від класифікації в національному законодавстві. Право та інтерес теж по суті захищаються статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України», ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію «законів».

У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналогічний принцип закріплено і у національному законодавстві, а саме устатті 2 ЦПК України, згідно з частиною другої якої суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватись завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у цивільному процесі. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.5 ЦПК України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключати ризик свавілля.

Підставою для звернення до суду в даному випадку стало невиконання кредитних зобов`язань відповідачами, а в подальшому звернення стягнення на майно, яке було передано в іпотеку за договором забезпечення кредиту та реєстрація за банком права власності на нього.

Не дивлячись на те, що представник позивача вказував в судовому засіданні правову підставу позовуст.391 ЦК України, суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносинст.109 ЖК України, яка закріплює правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.

За таких умов відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, оскільки позивачем не доведено наявності в нього права на застосування обраного ним способу захисту своїх прав.

Відповідно до положеньст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Позовна вимога про зняття відповідачів з реєстраційного обліку є похідною від вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись ст.ст.3, 12, 81, 265 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 334, 346, 386, 391 ЦК України, Законами України «Про іпотеку», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ТОВ «ФК «Алькор Інвест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач ТОВ «ФК «Алькор Інвест», код ЄДРПОУ 39306471, місце знаходження: м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А оф.139/1.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Южного міського суду

Одеської області З.І. Барановська