Рішення

від 16.12.2024 по справі 682/2634/24

СЛАВУТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/2634/24

Провадження № 2/682/1033/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

16 грудня 2024 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Матвєєвої Н.В.,

за участю секретаря судових засідань Кисельової А.М.

представника позивача - адвоката Горщара Б.А.

представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради - Шаргородської Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Славутської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

28.10.2024 до суду надійшов позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування поданого позову позивачка зазначила, що 12.12.2023 року нею укладено шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Славутським відділом ДРАЦС у Шепетівському районі Хмельницької області, актовий запис № 298. До реєстрації вказаного шлюбу, 22.05.2021 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, який рішенням Славутського міськрайонного суду від 06.11.2023 року, розірвано. В період шлюбу з ОСОБА_2 у них народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу і до цього часу проживає з нею. Батько дитини - ОСОБА_2 в добровільному порядку не утримує дитину. Вона намагалася в досудовому порядку вирішити питання з відповідачем щодо утримання їх дитини, проте нею не досягнуто позитивного результату. Як наслідок батько дитини не виконує покладений на нього ст.180 СК України обов`язок надавати утримання своїй доньці. Також з часу припинення між ними сімейних відносин, батько ОСОБА_6 участі у її вихованні, навчанні, лікуванні не приймає, особисто не відвідує, в тому числі не спілкується в телефонному режимі, різних соціальних мережах тощо. Батько дитини - ОСОБА_2 перебуває за кордоном з 2022 року. Таким чином, батько дитини, відповідач у справі ухиляється від виконання батьківського обов`язку, а саме не піклується про здоров`я дитини, її моральний та фізичний розвиток, про що свідчить відповідь закладу дошкільної освіти № 2 «Подоляночка» від 01.02.2024 року № 01, в якій зазначено, що організацією навчання дитини ОСОБА_7 займається мама - ОСОБА_1 . За час навчання дитини батько жодного разу не відвідав заклад дошкільної освіти , успіхами дитини у вихователя не цікавився, участі у заходах, організованих закладом для здобувачів дошкільної освіти та їх батьків не брав. Згідно відповіді КП «Славутський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 23.05.2024 року, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , здорова, батько ОСОБА_2 не звертався з приводу укладення декларації із сімейним лікарем щодо дитини ОСОБА_9 . Декларація укладена мамою ОСОБА_1 та з часу укладення декларації із сімейним лікарем, мати приводила дитину регулярно на медичний огляд, щеплення або в разі хвороби. Бабуся дитини ОСОБА_10 та подруга позивачки - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 зазначають, що батько дитини не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не цікавиться її життям, про що нададуть свідчення в суді. З метою захисту прав та законних інтересів дитини, як вбачається з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради від 25.09.2024 року № 04-31/749, останній вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Просила суд стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її користь на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 5 000 грн, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відпоідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути на її користь з відповідача судовий збір, сплачений при подачі позову.

Ухвалою суду від 28.10.2024 у даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 29.11.2024 року.

29.11.2024 року підготовче судове засідання у справі закрито та призначено судовий розгляд на 16.12.2024.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Горщар Б.А. підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду справи, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подавав, у зв`язку із чим ухвалою суду було постановлено проводити заочний розгляд даної справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник Органу опіки і піклування виконавчого комітету Славутської міської ради Шаргородська Н.І. підтримала висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що мати дитини звернулася до органу опіки і піклування стосовно неналежного виконання батьком дитини ОСОБА_2 батьківських обов`язків. Було встановлено, що починаючи з часу припинення шлюбних відносин і по теперішній час батько ОСОБА_2 не займається вихованням дитини, не утримує дитину, відсутній у житті дитини, місце перебування його невідоме, за місцем реєстрації ОСОБА_2 не проживає, тому з`ясувати його думку щодо позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини не вдалося.

Свідок ОСОБА_10 допитана під час судового розгляду повідомила суду, що є мамою позивачки ОСОБА_1 . Її донька перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , у них народилася донька ОСОБА_14 . З часу народження дитини, батько ОСОБА_2 не займався вихованням дитини, спочатку працював та утримував родину, але потім перестав працювати і отримувати дохід, не допомагав дружині доглядати за дитиною та виховувати її. Коли почалася війна, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_15 та дитиною виїхали в безпечне місце за кордон. Але відносини між ними почали погіршуватися і вона їздила до Литви та забрала ОСОБА_15 разом з дитиною до м. Славута. З того часу ОСОБА_2 перестав спілкуватися з дитиною, не цікавився її життям, матеріально не допомагав. До цього часу жодним чином ОСОБА_2 не виконує батьківських обов`язків по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_13 допитана в судовому засіданні показала суду, що ОСОБА_2 не проживає з дитиною, не спілкується з нею, матеріально її не утримує, перебуває за межами України. З початку війни, ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_15 разом з дитиною ОСОБА_17 перебували за кордоном, але потім ОСОБА_15 із ОСОБА_17 повернулися до України, відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_18 погіршилися, вони перестали спілкуватися. ОСОБА_15 просила ОСОБА_2 вирішити питання щодо утримання дитини, але жодної допомоги він не надавав, що стало підставою для розірвання шлюбу. З дитиною ОСОБА_2 не спілкувався, її життям та розвитком не цікавився.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 27 Конвенції, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з п. 15 постанови Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 вказаної Постанови, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про інтерес батьків до дитини (постанова Верховного суду від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення у справі «Хант проти України», від 07 грудня 2006 року, п.п. 57-58).

У п.п. 47-49 рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Крім того, у даному рішенні Судом звернуто увагу, що при вирішенні прав про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Судом встановлено, що 12.12.2023 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Славутським відділом ДРАЦС у Шепетівському районі Хмельницької області, актовий запис № 298, змінила прізвище з ОСОБА_19 на ОСОБА_20 . ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_21 . Заочним рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.11.2023 року шлюб між ОСОБА_21 та ОСОБА_3 , зареєстрований 22.05.2021 року у Славутському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), розірвано. З довідки КП «Славутський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 23.05.2024 року слідує, що батько ОСОБА_2 не звертався з приводу укладання декларації з сімейним лікарем щодо дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часу укладення декларації із сімейним лікарем ОСОБА_22 приводила на медичний огляд, щеплення, у разі хвороби дитину ОСОБА_24 мати ОСОБА_1 . З довідки закладу дошкільної освіти № 2 «Подоляночка» Управління освіти виконавчого комітету Славутської міської ради від 01.02.2024 року № 01 слідує, що ОСОБА_8 відвідує дошкільний заклад із 18.09.2023 року. За період відвідування закладу дитину постійно приводить та забирає мати ОСОБА_1 . Інколи забирає бабуся ОСОБА_23 . Із вихователями та помічником вихователя постійно спілкується ОСОБА_1 . Кошти на харчування дитини в закладі вносить мати дитини, мати дитини приймає активну участь у заходах, організованих закладом для здобувачів дошкільної освіти таких батьків. Батько ОСОБА_2 жодного разу не відвідав заклад дошкільної освіти. Участі у заходах, організованих закладом дошкільної освіти не приймав. Життям дитини у садку не цікавиться, із працівниками закладу ніколи не спілкувався.

З висновку Органу опіки і піклування Виконавчого комітету Славутської міської ради від 25.09.2024 № 04-31/149 вбачається, що з метою захисту прав та законних інтересів дитини орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, додані стороною позивача до позову докази підтверджують факт умисного, систематичного невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків відносно ОСОБА_2 та його свідому відмову від участі в житті дитини.

Під час розгляду справи в суді знайшов підтвердження факт, що ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків відносно доньки, що призвело до того, що дитина не знає свого батька і не спілкується з ним.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_8 не має сімейних зв`язків із ОСОБА_2 через його небажання спілкуватися з дитиною, займатися її вихованням, утримувати її, відповідач проживає окремо від дитини, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав сприятиме найвищим інтересам дитини та забезпечить її нормальний моральний, психологічний розвиток та стабільне та спокійне життя в іншій родині, оскільки позивачка перебуває в іншому шлюбі.

З цих підстав, позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно вимог ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Щодо можливості відповідача ОСОБА_2 сплачувати аліменти на утримання дитини у заявленому позивачкою розмірі, судом враховується, що ОСОБА_2 є здоровим, працездатним, на утриманні інших дітей та осіб похилого віку не має, стягнень за виконавчими документами відносно нього не проводиться. Тому стягнення аліментів із відповідача в законодавчо визначеному розмірі, заявленому позивачкою, суд вважає розумним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини у даному віці. Окрім того, цей розмір аліментів на думку суду, не поставить платника аліментів у скрутне матеріальне становище і відповідатиме загальним засадам сімейних відносин справедливості, розумності, моральності.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не надає матеріальної допомоги на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з доказів наданих позивачкою слідує, що відповідач перебуває за кордоном з 2022 року, отримує дохід, доказів про його постійне місце роботи та сталий дохід суду не надано, тому суд вважає підставним стягувати з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі, розмір аліментів 5 000 грн. щомісячно, на думку суду, є достатнім для забезпечення необхідних потреб дитини відповідного віку, а тому позов в частині стягнення з відповідача аліментів на користь позивачки для утримання малолітньої дитини, підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів. Тому на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивачки судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1221,20 грн., а також на користь держави судовий збір в сумі 1221,20 грн., оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за позовом про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

Керуючись ст. 164, 180-181 СК України, ст. 12, 81, 263, 265, 280-283, 289 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн., щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову - 28.10.2024 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн., на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 17.12.2024 року.

Головуючий суддя Н.В.Матвєєва