Рішення

від 17.12.2024 по справі 683/1598/24

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/1598/24

2/683/788/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Лугового О.М.

з участю секретаря Градомської Д.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Козака І.О. ,

представника третьої особи Сторожук О.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судув м.Старокостянтинів цивільну справу №683/1598/24 (провадження №2/683/788/2024) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

21 травня 2024 року адвокат Козак І.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2015 року було розірвано. В період шлюбу у сторін народилася дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає та перебуває на утриманні позивача. Причиною розірвання шлюбу стало те, що ОСОБА_4 народилася із діагнозом «затримки психомовного розвитку, а в подальшому «затримки психомоторного розвитку», у зв`язку з чим ОСОБА_3 повністю відмовилася від дитини, та намагалася переконати ОСОБА_1 відмовитись також від дитини та віддати її у будинок «Дитини». Проте ОСОБА_1 не відмовився від дитини та вже 9 років одноособово (без участі матері) виховує ОСОБА_4 , матеріально її утримує, забезпечує її лікуванням та медичним доглядом, тощо. ОСОБА_1 створив нову сім`ю з іншою жінкою, проте не залишив своєї старшої доньки, і всі члени нової сім`ї позивача також піклуються і допомагають ОСОБА_4 . Мати дитини не приймає участі у виховані дитини, не піклується про її, фізичний, духовний та моральний розвиток, не цікавиться її життям, не турбується про її відпочинок, оздоровлення та навчання. Також, протягом останніх років стан здоров`я доньки почав погіршуватися, дитина потребує постійних оглядів у лікарів, періодичність даних оглядів та лікування збільшилась, в той же час, лікарі вимагають постійні згоди двох батьків для лікування дитини та її обстеження, що є неможливим, оскільки ОСОБА_3 не виконує своїх обов`язків матері, так вона ще створює ОСОБА_1 у їх виконанні.

Байдужа поведінка відповідача свідчить про її свідоме ухилення від виконання обов`язків по вихованню доньки, а тому ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2024 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні свої вимоги підтримав та пояснила, що відповідач, як мати малолітньої дитини своїх обов`язків по утриманню і вихованню дочки не виконує, дитина проживає з ним і перебуває на його утриманні та вихованні, відповідач матеріальної допомоги не надає. При цьому, відповідач після офіційного розірвання шлюбу до дитини не приїжджає, не телефонує, участі у її вихованні не приймає і її фізичним, духовним та моральним розвитком не цікавиться, а тому просив суд позбавити відповідача батьківських прав.

Представник позивача - адвокат Козак І.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України, однак 14 жовтня 2024 року через канцелярію суду подала заяву, якою просить розгляд справи здійснити без її участі. Не заперечує щодо його задоволення.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, в судовому засіданні підтримав висновок органу опіки та піклування підтримує, позов просить задовольнити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала,що ОСОБА_3 не займається і не приймає участі у вихованні ОСОБА_6 , не надає матеріальної допомоги, а також не відвідує.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_6 проживає разом з батьком - ОСОБА_1 , який і займається її виховання, після розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не бачив останню разом з ОСОБА_6 .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи та покази свідків суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір`ю, а ОСОБА_1 є батьком для ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявним в матеріалах справи копією свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 31.08.2011 року.

Згідно копії рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 22 грудня 2015 року, судом встановлено, що шлюб зареєстрований 11 червня 2011 року у Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №233, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , було розірвано.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту обстеження умов проживання від 29.04.2024 року, було встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 , проживають та мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Умови проживання добрі, санітарно гігієнічний стан добрий, наявна уся необхідна побутова техніка, меблі. Продукти харчування та приготовлена їжа в наявності. Дитина має спальне місце та місце для приготування уроків, забезпечена одягом та взуттям відповідно до сезону. Стосунки, традиції в сім`ї добрі, побудовані на взаємоповазі та довірі. Батько, ОСОБА_1 забезпечує доньку ОСОБА_6 усім необхідним. Матір дитини, ОСОБА_3 у виховані дитини участі не бере.

Згідно акту обстеження умов проживання від 29.04.2024 року, було встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 , проживають та мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_10 , 1947 р.н., ОСОБА_11 , 1947 р.н. та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Умови проживання добрі, санітарно гігієнічний стан добрий, наявна уся необхідна побутова техніка, меблі. Продукти харчування та приготовлена їжа в наявності. Дитина має спальне місце та місце для приготування уроків, забезпечена одягом та взуттям відповідно до сезону, а також шкільними приладами. Стосунки, традиції в сім`ї добрі, дитина забезпечена доглядом та турботою з боку бабусі та дідуся. Батько - ОСОБА_1 , дід та баба приділяються належну увагу дитині ОСОБА_6 .. Мати - ОСОБА_3 участі у виховані дитини не бере.

Згідно наявної в матеріалах справи характеристики від 09.04.2024 року, судом встановлено, що ОСОБА_6 навчається у Воронковецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів на інклюзивній формі навчання, як дитина з особливими освітніми потребами (ІІІ рівень підтримки).За період навчання в школі проявила себе доброю, старанною, вихованою ученицею. ОСОБА_12 краще даються предмети природничого змісту. З історії, географії, зарубіжної літератури, інтегрованого курсу «Пізнаємо природу» вона має достатній рівень знань. Гарно працює з інформацією. Створює проєкти і виконує дослідження з допомогою бабусі та асистента вчителя. З математики учениця виконує основні арифметичні дії, потребує постійної допомоги асистента вчителя. У ОСОБА_12 на достатньому рівні сформований пізнавальний інтерес до навчання. На уроках не завжди проявляє активність, але завжди намагається дати відповідь на запитання вчителя. Читає повільно, але розуміє, аналізує, переказує прочитаний матеріал. Дає відповіді на запитання, встановлює причинно-наслідкові зв`язки, виділяє головне. Охайно і гарно пише, вивчає вірші напам`ять. До самостійної учбової діяльності дитина не готова, потребує постійної допомоги з боку дорослих. Зовнішній вигляд у дитини завжди охайний. ОСОБА_12 мало контактує з однолітками, насторожено відноситься до незнайомих людей. Вихованням дитини займаються батько, бабуся і дідусь. Всі домашні завдання ОСОБА_12 виконує з допомогою і під наглядом бабусі. Батько дитини приділяє належну вагу вихованню і розвитку дитини, цікавиться здобутками та успіхами дитини. Мати не цікавиться успіхами ОСОБА_12 у школі і участі у вихованні дитини не приймає, із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає, з класним керівником на зв`язок не виходить, на батьківські збори не з`являється.

Рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №299 від 25.08.2022 року, надано згоду на проведення психіатричного огляду дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди матері ОСОБА_3 .

Рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №132 від 28.03.2024 року, надано згоду на проведення психіатричного огляду дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надання їй амбулаторної психіатричної допомоги без згоди матері ОСОБА_3 .

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 02.05.2024 року №02-01/437 позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.

Крім того, в судовому засідання були допитані свідки: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який зазначив, що дитина проживання біля батька, та її вихованням займається лише батько, з часу розлучення сторін по справі, не бучив матері з дитиною; та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка зазначила, що ОСОБА_3 не займається та не займалася дитиною, не відвідує її, оскільки з 2015 року ОСОБА_3 , уникає зустрічі з дитиною.

Водночас, суд враховує, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України).

Подібний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справа № 742/710/19.

Вказаний висновок сам по собі не може бути правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі №344/1107/23).

Відповідно до статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (пункт третій частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 2, 3, 5 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.164 СК України, батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У відповідності до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків і ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Згідно п. 18 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19).

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

В рішенні ЄСПЛ від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (Strand Lobben and Others v. Norway, заява № 37283/13) зазначено, що коли інтереси дитини суперечать інтересам батьків, органи влади повинні встановлювати справедливий баланс цих інтересів, при цьому особливе значення надається найкращим інтересам дитини.

Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та «відновлення» сім`ї.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

У матеріалах справи відсутні переконливі докази винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, тобто, відсутні докази, що відповідач свідомо, систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки. Не підтверджено належними доказами те, що до відповідача застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, накладення адміністративного стягнення, бесіди, тощо.

Звернення позивача за допомогою для дитини до медичного закладу, проведення обстежень, не підтверджує факт ухилення матері від виконання батьківських обов`язків, а лише свідчить про належне виконання таких обов`язків батьком дитини, з яким залишено її проживати після розірвання шлюбу.

Обов`язковим елементом ухилення від виконання батьківських обов`язків, як підстава позбавлення батьківських прав, що передбачена п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Більше того, висновок органу опіки та піклування Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №02-01/437 від 02.05.2024 року, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 складений поверхнево і ґрунтується лише на підставі відомостей отриманих в результаті обстеження умов проживання дитини та бесіди батьками дитини. Позиція матері дитини, яка висловила згоду на позбавлення її батьківських прав, що підтверджується її заявою від 14 жовтня 2024 року, комісією не досліджувалася, заходи впливу до матері не застосовувалися.

Водночас, суд не приймає до уваги надіслану відповідачем заяву від 14.10.2024 року про визнання позову з підстав, передбачених ч. 4 ст. 206 ЦПК України, оскільки визнання відповідачкою позову в цьому випадку порушує права та інтереси малолітньої дитини.

В іншій справі (постанова КЦС ВС від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22) Верховний Суд зазначив, що заяви відповідача, в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини. Також ВС наголосив, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивачем та його представником не доведено, що поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дітей, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При цьому позивачем та його представником не доведено, що поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками та наявність в її діях вини.

Врахувавши конкретні обставини справи, суд дійшов висновку про недоцільність застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав. Оскільки позбавлення відповідача батьківських прав порушуватиме її права та не відповідатиме інтересам самої дитини, оскільки дитина залишилася без матері. Відсутність у дитини на цьому етапі життя психологічного зв`язку з матір`ю не виключає можливість налагодження між ними відносин у майбутньому.

На переконання суду, позбавлення батьківських прав матері не призведе до безумовного покращення життя дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винну та свідому поведінку відповідача щодо ухилення від участі у вихованні дочки ОСОБА_6 , про умисне і свідоме нехтування обов`язками матері, а також, що неналежне виконання її батьківських обов`язків створює загрозу життю та здоров`ю дитини, суд вважає, що відсутні правові підстави для позбавлення її батьківських прав, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Разом з ти, враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 в певній мірі порушувала право своєї малолітньої дочки ОСОБА_6 , на належне виховання, суд вважає за необхідне попередити відповідача ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, та у разі продовження такої поведінки вона буде позбавлена батьківських прав, при цьому на орган опіки та піклування Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області слід покласти контроль за виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків.

В силу ст. 141 ЦПК України, з урахуванням відмови у задоволенні позову, судові вирати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 150, 152, 164-166 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серпії НОМЕР_3 виданий Старокостянтинівським РВ УМВС України в Хмельницькій області від 12.12.1996 року.

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, місцезнаходження: 31100, вул.Острозького, 41, м.Старокостянтинів, Хмельницького р-н., Хмельницької обл., код ЄДРПОУ 36027760.

Повний текст рішення суду складено 17 грудня 2024 року.

Суддя: