Рішення

від 17.12.2024 по справі 686/28993/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/28993/24

Провадження № 2/686/7330/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 грудня 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді Дем`янова Ю.М.,

за участі секретаря судового засідання Ткаченко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Д. Комфорт» про визнання частково недійсним договору, розірвання договору та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 25.10.2024 надійшла позовна заява від ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Д. Комфорт» про визнання частково недійсним договору, розірвання договору та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 зазначає, що 17.11.2023 між нею та ОК «ЖБК «Д. Комфорт» було укладено договір про сплату пайових внесків № 1/2/9, за яким відповідач зобов`язувався організувати будівництво багатоповерхового багатоквартирного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ЖБК, здати його в експлуатацію, передати учаснику приміщення в об`єкті будівництва, обумовлене цим Договором та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов`язувався сплатити до ЖБК внески у розмірах та в порядку, встановлених даним Договором та додатками до нього, та мав право отримати об`єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого даним Договором для учасника.

При цьому, даний Договір вважається заявою учасника про вступ до асоційованих членів ЖБК. Після зарахування вступного та цільового внеску на рахунок ЖБК даний договір вважається рішенням голови ЖБК про прийняття Учасника до асоційованих членів ЖБК.

На виконання умов вказаного Договору з дотриманням графіку платежів, позивачкою було здійснено часткову оплату відповідно до умов Договору, що становить 845285,55 грн на розрахунковий рахунок відповідача.

Відповідно до п. п. 4.2.1. п. 4.2. Договору, ЖБК зобов`язаний організувати будівництво об`єкта будівництва та здачу його в експлуатацію в IV кварталі 2025 року при умові дотримання учасниками порядку та строків сплати внесків.

Разом з тим, позивачка вказує, що відповідач свої зобов`язання в строк, передбачений п.п. 4.2.1. п. 4.2. Договору, не виконує, будівництво будинку не розпочав, відповідно до кінця IV кварталу 2025 року його будівництво не буде завершено та, відповідно, будинок не буде введено в експлуатацію.

Cтаном на день подачі позову на об`єкті не виконано жодних підготовчих та будівельних робіт. Жодних повідомлень, як це передбачено умовами Договорів, про перенесення строків закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію позивачу не надходило. При цьому, сторони не погоджували інших строків завершення будівельних робіт на об`єкті забудови.

23.08.2024 позивачка надіслала заяву відповідачу про розірвання договору з вимогою повернути усі сплачені кошти, відповідь на яку отримано не було.

Через істотне порушення відповідачем умов Договору, позивачка позбавлена того, на що очікувала за договором і на що розраховувала під час його укладення (отримати у власність проінвестований об`єкт нерухомості), фактично залишилася без квартири і без коштів, які вносились згідно умов Договору в рахунок її придбання, внаслідок чого позивачці спричинено шкоди у розмірі внесених на виконання цього договору коштів у загальному розмірі 845285,55 грн. Отже, як зазначає позивачка, наявні правові підстави для розірвання указаного договору та стягнення грошових коштів.

ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до п. 3.1.5. Договору, учасник має право ініціювати розірвання цього Договору, у тому випадку, якщо ЖБК не виконає свого зобов`язання щодо завершення будівництва об`єкта будівництва.

Відповідно до п. 5.1. Договору, у випадку розірвання даного Договору з ініціативи учасника, на умовах, викладених у п. 3.1.5. цього Договору, вступний та цільовий внески учаснику не повертаються, а пай повертається після укладення Договору про сплату внесків на будівництво вказаного в цьому договорі об`єкта нерухомості з новим учасником та після сплати новим учасником паю в сумі, внесеній учасником.

Позивачка вважає пункт 5.1 Договору несправедливим, оскільки його положення погіршують становище покупця та суперечать вимогам чинного в Україні законодавства, а тому просить визнати вказаний пункт Договору недійсним.

У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору, як зазначає позивачка, вона має право на розірвання договору в односторонньому порядку, не повинна отримувати згоду від іншої сторони договору на його розірвання та не повинна очікувати повернення сплачених коштів після наступної реалізації об`єкта нерухомості іншому покупцю, оскільки жодна третя особа не буде зацікавлена придбати об`єкт нерухомості у проблемному об`єкті будівництва, що свідчить про відсутність перспектив отримати кошти назад у свою власність.

Окрім матеріальної шкоди позивачці було завдано і моральну шкоду неправомірними діями відповідача.

Так, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків за договором, позивачка втратила можливість отримати у власність житло, яке мало би бути збудовано до кінця 2025 року, більше того вона також залишилась і без коштів, за які б могла придбати інше житло або використати в інших особистих цілях.

Отже, як стверджує позивачка, у неї виникли чималі життєві та матеріальні труднощі, сильні душевні переживання, та стрес. Вона зазнає глибоких моральних переживань, перебуває у напруженому психічному стані, внаслідок чого у неї часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість, почуття розпачу та беззахисності, порушився сон, нормальні життєві зв`язки, звичний ритм життя. Указаний стан супроводжують часті головні болі. Позивачка вимушена вживати додаткових зусиль щодо захисту порушеного права, звертатися до адвокатів з метою захисту своїх прав у судовому порядку.

Відтак, ОСОБА_1 просить поданий позов задовольнити, частково визнати недійсним Договір № 1/2/9 від 17.11.2023, а саме п. 5.1. Договору, розірвати вказаний договір, стягнути на її користь з відповідача матеріальну шкоду у розмірі внесків у повному розмірі на суму 845285,55 грн та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, її представник 17.12.2024 надіслала до суду заяву, у якій просила проводити розгляд справи без участі позивачки та її представника, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, правом на подання відзиву не скористався.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 29.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

Ухвалою суду від 03.12.2024 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

17.12.2024 представник позивачки адвокат Смішна І.В., надіслала до суду заяву у якій просила проводити розгляд справи без участі позивачки та її представника, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 17.12.2024 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підстав наявних у ній доказів.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов належить задовольнити частково зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 17.11.2023 між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Д. Комфорт»» було укладено договір про сплату пайових внесків № 1/2/9.

За умовами вказаного Договору відповідач зобов`язався організувати будівництво багатоповерхового багатоквартирного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ЖБК, ввести будинок в експлуатацію, передати учаснику приміщення в об`єкті будівництва, обумовлене цим Договором, та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов`язався сплатити до ЖБК внески у розмірах та в порядку, встановлених даним Договором та додатками до нього, та мав право отримати об`єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого даним Договором для учасника (п. 1.1. Договору).

При цьому, даний Договір вважається заявою учасника про вступ до асоційованих членів ЖБК. Після зарахування вступного та цільового внеску на рахунок ЖБК даний договір вважається рішенням голови ЖБК про прийняття Учасника до асоційованих членів ЖБК (п. 1.2. Договору).

Предметом договору, згідно п. 1.5 Договору, є об`єкт нерухомості, розташований за адресою по АДРЕСА_1 , та передається учаснику з наступними характеристиками: Об`єкт Квартира; Секція 1; Поверх 2; Загальна площа, кв.м. 42,62; Номер 9.

Пунктом 2.8 Договору встановлено, що учасник сплачує розмір внеску в строки та в розмірах, визначених у Додатку №1 до Договору «Порядок сплати внеску», але в будь-якому випадку, зобов`язаний сплатити остаточну вартість об`єкта нерухомості до моменту введення об`єкта будівництва в експлуатацію. Термін оплати пайового внеску було визначено сторонами Договору наступним чином 375056,00 грн до 22.11.2023 року, решта суми до 20.11.2024 року рівними частинами по 46882,00 грн. на місяць.

На виконання умов указаного Договору, з дотриманням графіку платежів, позивачкою було здійснено часткову оплату пайових внесків у розмірі 845285,55 грн на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується квитанціями: № 0.0.3319217147.1 від 21.11.2023 року на суму 375 056,00 грн.; № 9327374668431633 від 18.12.2023 року на суму 46 882,00 грн.; від 18.12.2023 року на суму 48 291,55 грн.; № 0.0.3423344414.1 від 18.01.2024 року на суму 46 882,00 грн.; № 0.0.3482400826.1 від 19.02.2024 року на суму 46 882,00 грн.; № 0.0.3536536276.1 від 18.03.2024 року на суму 46 882,00 грн.; № 0.0.3595110979.1 від 18.04.2024 року на суму 46 882,00 грн.; № 0.0.3653783638.1 від 18.05.2024 року на суму 46 882,00 грн.; № 0.0.3717699589.1 від 20.06.2024 року на суму 46 882,00 грн.; № 0.0.3773026630.1 від 19.07.2024 року на суму 46 882,00 грн.; № 0.0.3796821491.1 від 01.08.2024 року на суму 46 882,00 грн.;.

Відповідно до п.п. 4.2.1. п. 4.2. Договору, ЖБК зобов`язаний організувати будівництво об`єкта будівництва та здачу його в експлуатацію в IV кварталі 2025 року при умові дотримання учасниками порядку та строків сплати внесків.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання в строк, передбачений п.п. 4.2.1. п. 4.2. Договору не виконав, станом на час розгляду справи у суді будівництво будинку не розпочав, що, відповідно, унеможливлює його завершення та введення в експлуатацію до кінця IV кварталу 2025 року.

Станом на час розгляду справи у суді на об`єкті не виконано жодних підготовчих та будівельних робіт, що підтверджується долученими до справи фотоматеріалами із місця розташування об`єкта будівництва за адресою по АДРЕСА_1 станом на вересень-жовтень 2024 року.

При цьому, жодних повідомлень про перенесення строків закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію позивачу не надходило. Сторони не погоджували інших строків завершення будівельних робіт на об`єкті забудови.

Відповідно до п. 3.1.5. Договору, учасник має право ініціювати розірвання цього Договору, у тому випадку, якщо ЖБК не виконає свого зобов`язання щодо завершення будівництва об`єкта будівництва.

Відповідно до п. 5.1. Договору, у випадку розірвання даного Договору з ініціативи учасника, на умовах, викладених у п. 3.1.5. цього Договору, вступний та цільовий внески учаснику не повертаються, а пай повертається після укладення Договору про сплату внесків на будівництво вказаного в цьому договорі об`єкта нерухомості з новим учасником та після сплати новим учасником паю в сумі, внесеній учасником.

Зважаючи на викладене, у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань у строк, що передбачений Договором, позивачка не здійснювала подальші платежі за Договором.

23.08.2024 року ОСОБА_1 надіслала заяву відповідачу про розірвання договору із вимогою повернути усі сплачені кошти.

Вказана заява вручено відповідачу особисто за його адресою, що підтверджується витягом із офіційного сайту АТ «Укрпошта» по накладній № 2901700003790.

Разом з тим, відповідь на вказану вимогу позивачки відповідачем не надана, а сплачені кошти - залишаються неповернутими.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОК «ЖБК «Д. Комфорт» є відносини, які пов`язані із укладанням договору про пайову участь у будівництві та його неналежного виконання з боку відповідача (договірні правовідносини).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно зі ст.ст. 626, 627 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із положеннями статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (стаття 612 ЦК України).

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18).

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж його належне виконання.

Очевидним є те, що несправедлива умова договору далеко не завжди носить матеріальний характер чи пов`язана із застосуванням штрафних санкцій.

Стаття 18 Закону «Про захист прав споживачів» прямо надає можливість визнати недійсними умови договорів, які є несправедливими. Законодавець дещо чіткіше виписав визначення справедливості, вказавши, що умови договору є несправедливими, якщо має місце істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частина 3 ст. 18 Закону наводить перелік умов договорів, які законодавець прямо відносить до несправедливих.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору приводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди позивачу.

Відповідно до статті 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 215 ЦК України підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі на явності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст.611 ЦК України, моральна шкода відшкодовується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із постановою Великої Палати Верховного Суду № 14-714 цс 19 від 01.09.2020 року, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 17.11.2023 між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Д. Комфорт» було укладено договір про сплату пайових внесків № 1/2/9, на виконання якого позивачкою сплачено пайовий внесок та внесено платежі згідно графіку на загальну суму 845285,55 грн.

Разом з тим, відповідач у порушення умов Договору не приступив до виконання умов Договору.

Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/509/24 від 29.08.2024, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024, розірвано договір оренди землі № 2/01 від 02.07.2014, укладений між Хмельницькою міською радою та ТОВ «Золота середина», згідно якого передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:17:001:0028, загальною площею 13000 кв.м. (1,3 га), яка знаходиться у АДРЕСА_1 , тобто земельної ділянки, за адресою якої знаходиться об`єкт будівництва за Договором про сплату пайових внесків № 1/4/11 від 13.09.2023.

Вказане переконує суд, що можливість належного виконання Договору про сплату пайових внесків № 1/2/9 від 17.11.2023 з боку відповідача викликає очевидні сумніви.

Станом на час розгляду справи у суді підготовчі та будівельні роботи на об`єкті будівництва не розпочаті, що виключає можливість його завершення та введення в експлуатацію будинку в обумовлені Договором строки та свідчить про істотне порушення відповідачем умов Договору, укладеного з позивачкою і наявність обґрунтованих підстав для його розірвання.

Суд зауважує, що за загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 ЦК України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. Інакше кажучи, для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Вказані положення, а також проаналізовані судом вище положення законодавства, дозволяють суду дійти висновку про необхідність розірвання договору про сплату пайових внесків № 1/2/9 від 17.11.2023, укладеного між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОК «ЖБК «Д. Комфорт».

Також суд дійшов висновку про очевидно не справедливий зміст пункту 5.1. Договору, яким не передбачене повернення вступного та цільового внеску учаснику після укладення Договору у випадку його розірвання з ініціативи учасника, та, як наслідок, обґрунтованість позовної вимоги про визнання його недійсним.

Відтак, у зв`язку із розірванням договору судом та визнання його частково недійним, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування позивачці понесених нею майнових витрат, здійснених на добросовісне виконання умов Договору, а також відшкодування останній завданої моральної шкоди неправомірними діями відповідача.

Разом з тим, щодо розміру моральної шкоди суд зазначає наступне.

У поданому позові ОСОБА_1 стверджує, що у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків за договором, вона втратила можливість отримати у власність житло, яке мало би бути збудовано до кінця 2025 року, у зв`язку із чим у останньої виникли чималі життєві та матеріальні труднощі, сильні душевні переживання та стрес. Окрім того, позивачка вимушена вживати додаткових зусиль щодо захисту порушеного права, звертатися до адвокатів з метою захисту своїх прав у судовому порядку.

Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час проведення судового розгляду даної справи, позивачем не надано суду достатнього масиву доказів на підтвердження своїх позовних вимог до відповідача в частині завдання останній моральної шкоди у грошовому еквіваленті на суму 50000 грн.

Враховуючи те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також із врахуванням того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач як на підстави для задоволення позову в цій частині, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення та з ОК «ЖБК «Д. Комфорт» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 10000 грн моральної шкоди.

Суд вважає, що вказана сума грошової компенсації за завдану позивачці моральну шкоду є розумною, справедливою та співмірною відносно обставин справи, що склалися.

Відтак, вирішуючи спір між сторонами щодо визнання частково недійсним договору про сплату пайових внесків № 1/2/9 від 17.11.2023, розірвання договору та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивачки, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами невиконання умов договору з боку відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про задоволення позову повністю в частині розірвання договору, визнання його частково недійним, а також відшкодування матеріальних збитків, а також щодо часткового задоволення в частині відшкодування моральної шкоди.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачку ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору на підставі ч.3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір за заявлені позовні вимоги у загальному розмірі 11117,50 грн (1211,20 грн + 1211,20 грн + 8452,86 грн + 242,24 грн).

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.16, 23, 525, 526, 530, 611, 625, 626, 627, 629, 651, 652, 653, 1167 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Д. Комфорт» про визнання договору недійсним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Пункт 5.1. договору №1/2/9 від 17 листопада 2023 року про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Д. Комфорт, який укладений між Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Д. Комфорт» (код ЄДРПОУ 44316811) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визнати недійсним.

Договір №1/2/9 від 17 листопада 2023 року про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Д. Комфорт, який укладений між Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Д. Комфорт» (код ЄДРПОУ 44316811) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) розірвати.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Д. Комфорт» (код ЄДРПОУ 44316811) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 845285,55 грн.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Д. Комфорт» (код ЄДРПОУ 44316811) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Д. Комфорт» (код ЄДРПОУ 44316811) на користь держави судовий збір у розмірі 11117,50 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Д. Комфорт», код ЄДРПОУ 44316811, адреса: м. Хмельницький, вул. Р. Шухевича, 16.

Повний текст рішення складено 17.12.2024.

Суддя Юрій ДЕМ`ЯНОВ