Постанова

від 12.12.2024 по справі 910/10360/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р. Справа№ 910/10360/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Шапрана В.В.

Корсака В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 про повернення позову

у справі № 910/10360/24 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУРИСТ-СЕРВІС"

про розірвання договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур" (далі - позивач; ПрАТ "Укрпрофтур"; апелянт; скаржник) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУРИСТ-СЕРВІС" (надалі - відповідач; ТОВ "ТУРИСТ-СЕРВІС"; Товариство) про розірвання договору оренди будівлі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 позовну заяву ПАТ "Укрпрофтур" до ТОВ "ТУРИСТ-СЕРВІС" про розірвання договору оренди будівлі повернуто заявнику з доданими документами на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

У оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі № 910/10360/24 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання суду: доказів сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн за реквізитами Господарського суду міста Києва; доказів надіслання за місцем знаходження відповідача, копії позовної заяви б/н від 21.08.2024 з усіма доданими до неї документами листом з описом вкладення.

При цьому, в ухвалі від 27.08.2024 з акцентовано увагу позивача на те, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Позивачу було роз`яснено, що враховуючи всі норми Господарського процесуального кодексу України у сукупності, позовна заява з доданими до неї документами повинна бути направлена шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи (про що необхідно сформувати і надати до суду квитанцію), а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення, що відповідає приписам ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст.172 ГПК України, які не містять будь-яких виключень.

03.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору в сумі 2 423,00 грн за реквізитами Господарського суду міста Києва та повторно з посиланням на приписи ст. 6 ГПК України зазначено про відсутність у позивача обов`язку надсилати копію позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача.

Отже, за висновками місцевого господарського суду, позивач, в порушення приписів ст. 164 ГПК України, не надав документів, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів та не заначив обгрунтованих причин щодо невиконання вимог ухвали суду від 27.08.2024.

Таким чином, суд першої 1-ої інстанції дійшов висновку, що заявник не повністю усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, у зв`язку із чим ухвалив повернути Приватному акціонерному товариству "Укрпрофтур" позовну заяву і додані до неї документи на підставі частини 4 статті 174 ГПК України.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ПрАТ "Укрпрофтур" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 про повернення позову у справі № 910/10360/24 та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Апелянт вказує, що в силу ч. 6 ст. 6 ГПК України у відповідача є обов`язок щодо реєстрації електронного кабінету, однак станом на день подання позовної заяви ними вказаний обов`язок не виконаний. Так само вказаний обов`язок не виконаний і на момент подання відповідної апеляційної скарги.

На переконання скаржника, відповідно до статті 172 ГПК України у позивача існує обов`язок щодо надсилання копії позовної заяви із додатками іншим учасникам справи. Однак, позивач має право здійснити таке надсилання в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, тобто за його вибором.

Позивач акцентує, що не виконавши свій обов`язок щодо реєстрації електронного кабінету відповідач сам поклав на себе ці ризики, а тому мав розуміти наслідки своєї бездіяльності.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024, апеляційна скарга позивача у справі № 910/10360/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 910/10360/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Укрпрофтур" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 про повернення позову у справі № 910/10360/24. Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи: довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету позивача; поштовим повідомленням № 0600296301016 про надсилання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 910/10360/24 про відкриття апеляційного провадження на адресу ТОВ "ТУРИСТ-СЕРВІС".

При цьому, з даних «Трекінг відправлення» з офіційного сайту АТ «Укрпошта» вбачається, що станом на 25.10.2024 поштове відправлення № 0600296301016 не було вручено під час доставки (причина: за закінченням терміну зберігання).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та відносини між ними визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України чинній на момент звернення до господарського суду з позовом), - надалі Правила надання послуг поштового зв`язку.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю. Рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (пункти 8, 15 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу шляхом надсилання текстового повідомлення з використанням технічних засобів оператора поштового зв`язку, повідомленням, що підтримується засобами Інтернету, або повідомленням у паперовій формі за встановленою оператором поштового зв`язку формою (пункт 18 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил (пункт 76 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Системний аналіз ст. 242 ГПК України, п.п. 15, 83, 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близька за змістом позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19).

За таких обставин, апеляційний господарський суд вжив належних та необхідних заходів для повідомлення ТОВ "ТУРИСТ-СЕРВІС" про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/10360/24, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалу суду за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Також Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 910/10360/24 про відкриття апеляційного провадження була оприлюднена 10.10.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122186238), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись наявним процесуальним інструментарієм для захисту своїх прав та інтересів, розгляд справи по суті здійснено в розумні строки.

24.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 08.10.2024, надійшли матеріали справи № 910/10360/24.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача на адресу апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В свою чергу, сформульований у статті 14 ГПК України принцип диспозитивності судового процесу означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, пред`явлення позову є процесуальною формою реалізації позивачем права на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

За умовами частини 5 статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 2 та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені у Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 (ст. ст. 8, 10).

Ця норма кореспондується з нормою Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що міститься в ст. 6 «Право на справедливий суд».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, тоді як ч. 1 ст. 172 ГПК України встановлено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 42 ГПК України процесуальні документи в електронній формі можуть подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Суть апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви полягає в оцінці висновків суду попередньої інстанції про невиконання позивачем обов`язку з надання доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками попри твердження останнього про відсутність у нього такого обов`язку через подання позовної заяви за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та відсутність у відповідача електронного кабінету.

Отже, з урахуванням аргументів апеляційної скарги та змісту оскаржуваного висновку місцевого господарського суду колегією суддів має бути вирішено питання співвідношення та тлумачення приписів ст. 42 та ст. 172 ГПК України в контексті наявності у позивача та відсутності у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС.

Судова колегія вказує, що зважаючи на статус сторін цього спору, у відповідності до ч. 6 ст. 6 ГПК України і позивач і відповідач зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС.

Виконання такого обов`язку позивачем, за змістом абз. 2 ч. 8 ст. 6 ГПК України, зумовлює виникнення у останнього процесуального права подавати свої процесуальні звернення (у тому числі і позовну заяву) виключно за допомогою ЄСІТС, адже вона забезпечує можливість обміну документами, зокрема, із відповідачем, який також мав зареєструвати для актуалізації цієї можливості власний електронний кабінет.

Вказане право позивача щодо форми/способу подання позовної заяви, яким він скористався, узгоджується із приписами ч. 7 ст. 42 ГПК України, яка регламентує особливості реалізації такого права щодо іншого учасника мати власний зареєстрований електронний кабінет:

- якщо такого обов`язку за змістом ч. 6 ст. 6 ГПК України не має, то позивач у такому випадку повинен надіслати відповідачу копію позовної заяви з додатками листом з описом вкладення (абз. 1 ч. 7 ст. 42 цього Кодексу);

- а якщо відповідач зобов`язаний зареєструвати власний електронний кабінет, проте не зробив цього, позивач звільняється від обов`язку надсилати копії документів такому відповідачу (абз. 2 ч. 7 ст. 42 цього Кодексу), а на суд в силу абз. 3 ч. 7 ст. 42 ГПК України покладається обов`язок в ухвалі зазначити про необхідність виконання відповідачем обов`язку з реєстрації електронного кабінету та про можливість ознайомитися із матеріалами справи через ЄСІТС, на що і звернув увагу апелянт у поданій скарзі.

Наразі, положення абз. 2 ч. 7 ст. 42 ГПК України є спеціальними по відношенню до загального правила абз. 1 ч. 7 цієї норми, що забезпечує легітимну мету запровадження обов`язку з реєстрації власних електронних кабінетів в ЄСІТС для визначеного у ч. 6 ст. 6 ГПК України кола суб`єктів до якого відпноситься і відповідач.

Місцевий господарський суд не повністю врахував співвідношення процесуальних приписів абз. 1 та 2 ч. 7 ст. 42 ГПК України та невілював для позивача визначені законодавцем легітимні очікування щодо дотримання процесуальних обов`язків та переваг при використанні електронного кабінету в ЄСІТС.

Посилання суду першої інстанції на імперативність ч. 1 ст. 172 ГПК України в оскаржуваній ухвалі є безпідставним, адже за змістом цієї норми особливості виконання її вимог щодо надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками покладена у залежність від положень ст. 42 цього Кодексу, а не навпаки, що також підкреслюється законодавцем в п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23, зазначив, що з 04.11.2023 (дата набуття змін до абз. 1 ч. 6 ст. 6 ГПК України, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи" від 19.10.2023 № 3424-IX) у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов`язок зареєструвати електронний кабінет. Більшість своїх прав, передбачених ГПК, сторона (відповідач) реалізує вже після відкриття провадження у справі, про що сторона належним чином повідомляється судом. А покладення на позивача, який виконав належним чином вимоги закону про реєстрацію електронного кабінету, подав позов та апеляційну скаргу з використанням ЄСІТС, додаткового тягаря з направлення паперових копій процесуальних документів цінним листом з описом вкладення на адресу особи, яка такий обов`язок не виконала, є невиправданим. У такому разі обов`язок інформування особи про справу, передбачений частиною першою статті 9 ГПК України, покладається на суд.

Подібні правові висновки щодо обов`язковості реєстрації юридичними особами, зареєстрованим за законодавством України, з 04.11.2023 свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку, викладено в постановах Верховного Суду від 14.10.2024 у справі № 910/19592/23, від 24.10.2024 у справі № 911/578/24.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги зазначені мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов висновків, і процесуальні норми закону, яким керувався останній, постановляючи оскаржувану ухвалу, з огляду на усунення недоліків позовної заяви (вказівка про наявність/відсутність електронного кабінету у відповідача та часткової сплати суми судового збору), повернення позовної заяви оскаржуваною ухвалою через невиконання відсутнього обов`язку та покладання всупереч ч. 4 ст. 13 ГПК України на позивача негативних наслідків нездійснення відповідачем обов`язкової для нього реєстрації власного електронного кабінету в ЄСІТС, за переконанням колегії суддів є безпідставним, а висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, - передчасними.

В свою чергу, викладені апелянтом доводи приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, як вмотивовані.

Частиною 3 статті 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

З урахуванням вищенаведеного, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з подальшою передачею цієї справи для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу місцевим господарським судом відповідно до ст. 129 ГПК України за результатами подальшого розгляду справи.

Керуючись ст. 129, 269, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 280, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/10360/24 про повернення позову - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/10360/24 про повернення позову - скасувати.

3. Справу № 910/10360/24 направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва на стадію перевірки матеріалів та вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.В. Шапран

В.А. Корсак