Постанова

від 16.12.2024 по справі 910/1558/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. Справа№ 910/1558/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Яковлєва М.Л.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 25.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК ЕНЕРДЖІ»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2024

у справі № 910/1558/24 (суддя - Л.М. Шкурдова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК ЕНЕРДЖІ»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Державне підприємство «Гарантований покупець»; Акціонерне товариство «Херсонобленерго»

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АСК ЕНЕРДЖІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Державне підприємство "Гарантований покупець"; Акціонерне товариство «Херсонобленерго», про зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/1558/24 та призначено розгляд справи по суті на 03.09.2024.

3. Позивач (його представник) у судове засідання, призначене на 03.09.2024 року о 14:00 год не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності позивача (представника позивача) на адресу суду не надходило.

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 10.09.2024, у зв`язку із неявкою позивача.

5. Позивач (його представник) у судове засідання, призначене на 10.09.2024 року о 15:40 год не з`явились.

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/1558/24 позов залишено без розгляду.

7. Залишаючи позов без розгляду, місцевий господарський суд виходив з того, що враховуючи неявку позивача, належним чином повідомленого про день, час та місце судового розгляду, неповідомлення про причини своєї неявки, а також неподання заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

8. Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/1558/24, 01.10.2024 р. представник Товариства обмеженою відповідальністю «АСК ЕНЕРДЖІ» Гнідая А.В., яка діє на підставі довіреності від 24.01.2024 р., через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить: ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 р. у справі № 910/1558/24 про залишення без розгляду позовної заяви Товариства обмеженою відповідальністю «АСК ЕНЕРДЖІ»; направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

9. Також у тексті апеляційної скарги представником Товариства обмеженою відповідальністю «АСК ЕНЕРДЖІ» викладено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 р. у справі № 910/1558/24.

10. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на таке:

11. У судове засідання, призначене на 03.09.2024 о 14:00 позивач не мав змоги підключитись, оскільки планове вимкнення світла мало бути до 14:00, проте було змінено графіки і вимкнення було продовжено до 15:00.

12. 10.09.2024 позивачем взагалі не було отримано запрошення про приєднання до відеоконференції, проте на екрані ВКЗ було видно, що вона розпочалась (і треба звернути увагу суду, що дана конференція продовжувалась лише 2 хвилини і позивач не встиг зв`язатись з судом для встановлення обставин не підключення).

13. Позивач зазначив, що він не мав на меті затягувати процесуальні строки, чи навмисно порушувати встановлені процесуальним законом норми, а події що призвели до ухвалення рішення про залишення позову без розгляду, позивач жодним чином не міг не передбачити не запобігти ним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

14. Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/1558/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

15. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК ЕНЕРДЖІ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/1558/24; розгляд справи ухвалено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи; справу № 910/1558/24 призначено до розгляду на 28.10.2024.

16. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 № 09.1-08/4012/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1558/24 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні з 23.10.2024.

17. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2024 справа № 910/1558/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.

18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024(колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Яковлєва М.Л.) прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК ЕНЕРДЖІ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/1558/24; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК ЕНЕРДЖІ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/1558/24 призначено на 25.11.2024.

19. У судовому засідання апеляційної інстанції 25.11.2024 приймав участь представник позивача, представник відповідача, представник третьої особи на стороні відповідача Державного підприємства «Гарантований покупець». Представник третьої особи на стороні відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, представник третьої особи на стороні відповідача Акціонерного товариства «Херсонобленерго» не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024(колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Яковлєва М.Л.) Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК ЕНЕРДЖІ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/1558/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК ЕНЕРДЖІ» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Державне підприємство «Гарантований покупець»; Акціонерне товариство «Херсонобленерго» про зобов`язання вчинити дії відкладено на 16.12.2024.

Позиції учасників справи

21. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК ЕНЕРДЖІ» заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Клопотання учасників справи

22. Представник позивача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Яковлєва М.Л.) задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

24. Представник відповідача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

25. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Яковлєва М.Л.) задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Явка представників учасників справи

26. У судове засідання 16.12.2024 з`явилися представники позивача, відповідача, третьої особи-2, дали пояснення по справі.

27. Представник позивача(скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

28. Представники третьої особи-2 та відповідача проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі № 910/1558/24 просили залишити в силі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

29. Господарським судом міста Києва розглядається справа № 910/1558/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК ЕНЕРДЖІ" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Державне підприємство "Гарантований покупець"; Акціонерне товариство «Херсонобленерго» про зобов`язання вчинити дії.

30. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/1558/24 та призначено розгляд справи по суті на 03.09.2024.

31. Позивач (його представник) у судове засідання, призначене на 03.09.2024 року о 14:00 год не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності позивача (представника позивача) на адресу суду не надходило.

32. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 10.09.2024, у зв`язку із неявкою позивача.

33. Позивач (його представник) у судове засідання, призначене на 10.09.2024 року о 15:40 год не з`явились.

34. З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 було отримано позивачем 05.09.2024 , що підтверджується повідомленням про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи в модулі "Електронний суд" ЄСІТС.

35. Тобто право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

36. Судом встановлено, що станом на 10.09.2024 клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності представника позивача на адресу суду не надходило.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

37. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

38. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

39. Ухвали суду направлені учасникам справи у їх електронні кабінети в системі «Електронний суд», про що сформовані відповідні довідки.

40. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

41. Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

42. Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

43. Частиною 1 ст. 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу.

44. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (ч. 3 ст. 45 ГПК України).

45. Згідно зі ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених ст. 46 ГПК України.

46. За змістом ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

47. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

48. Згідно п.2 ч.6 ст.242 ГПК України судове рішення є врученим з дня отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи в модулі "Електронний суд" ЄСІТС.

49. Колегія суддів апеляційної інтонації зазначає, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

50. За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

51. У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

52. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/1558/24 та призначено розгляд справи по суті на 03.09.2024.

53. Позивач (його представник) у судове засідання, призначене на 03.09.2024 року о 14:00 год не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності позивача (представника позивача) на адресу суду не надходило.

54. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 10.09.2024, у зв`язку із неявкою позивача.

55. Позивач (його представник) у судове засідання, призначене на 10.09.2024 року о 15:40 год не з`явились.

56. В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 було отримано позивачем 05.09.2024, що підтверджується повідомленням про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи в модулі "Електронний суд" ЄСІТС.

57. Крім того, місцевим судом обґрунтовано встановлено, що станом на 10.09.2024 клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності представника позивача на адресу суду не надходило.

58. Отже, неявка позивача в два судові засідання, де справа мала розглядатися по суті, тобто жодного разу позивач не прибув в судове засідання по суті, порушує принцип змагальності сторін у справі.

59. Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

60. Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 922/2017/17, ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

61. Місцевим судом, з яким також погоджується суд апеляційної інстанції, визначено, що право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

62. Додатково суд зазначає, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

63. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 зазначив про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

64. Твердження позивача, що 10.09.2024 ним взагалі не було отримано запрошення про приєднання до відеоконференції, проте на екрані ВКЗ було видно, що вона розпочалась (і треба звернути увагу суду, що дана конференція продовжувалась лише 2 хвилини і позивач не встиг зв`язатись з судом для встановлення обставин не підключення), - колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

65. З огляду на наведене вбачається, що позивач без достатніх підстав не прибув в судові засідання, де справа мала розглядатися по суті, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності представника позивача на адресу суду не надходило, що свідчить про правомірність ухвали місцевого суду щодо залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК ЕНЕРДЖІ" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Державне підприємство "Гарантований покупець"; Акціонерне товариство «Херсонобленерго» про зобов`язання вчинити дії - без розгляду.

66. Зазначене свідчить, що причиною повернення позову є не надмірний формалізм суду, а невиконання саме позивачем приписів вказаних вище нормативно-правових приписів та його відповідне відношення до підготовки документів, що надаються суду.

67. Колегія суддів також звертає увагу позивача на те, що:

68. - системний аналіз наведених вище норм процесуального закону свідчить, що реалізація особою права на подання позову та інших заяв, клопотань до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку), яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту заяв, документів, які додаються до них, недотримання яких має відповідні процесуальні наслідки для заявника;

69. - норми процесуального права побудовані на чіткій позиції дисциплінованості як суду так і учасників справи, а зазначене покладено в основу засад господарського судочинства з метою спрощення судового розгляду справи, скорочення судового розгляду, а також розвитку поваги в учасників справи як один до одного, так і до суду.

70. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.

71. Враховуючи наведені норми права, які передбачають порядок звернення до господарського суду та імперативні вимоги, які ставляться до учасників справи з метою дотримання порядку такого звернення, а також практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що передбачений положеннями ГПК України процесуальний механізм залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви у разі не усунення встановлених недоліків позовної заяви, не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.

72. При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 8 ст. 174 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

73. Слід також зазначити, що статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

74. Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).

75. Статтею 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак, - а отже нез`явлення позивача в судове засідання може в подальшому бути витлумачено як надання йому переваги, що є неприпустимим.

76. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

77. Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

78. Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

79. Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

80. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

81. Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

82. За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

83. Відповідно до частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

84. Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.

85. Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

86. Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

87. Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

88. Отже, учасник справи має право:

89. а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

90. б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

91. Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

92. Вказаний правовий висновок наведено в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у cправі № 905/458/21.

93. Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

94. У системно-логічному зв`язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

95. Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.

96. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

97. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:

98. 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;

99. 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;

100. 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

101. При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

102. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19.

103. У теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними.

104. Імперативні (зобов`язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд.

105. Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у cправі № 905/458/21 зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.

106. Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи «імперативна» заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

107. Отже, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у cправі № 905/458/21 зазначив про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

108. Отже, місцевий суд правомірно та обґрунтовано дійшов висновку, що про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач (його представник) не з`явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки.

109. За приписами частин 1, 3статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

110. Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

111. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

112. Разом із тим, саме заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

113. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

114. Доводи скаржника щодо постановлення оскаржуваної ухвали з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах оскарження докази свідчать про обґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

115. При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

116. Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

117. У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

118. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийнятої судом ухвали.

119. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

120. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 по справі №910/1558/24, відповідно, апеляційна скарга позивача має бути залишена без задоволення.

121. Доводи скаржника не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

122. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

123. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в його апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

124. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

125. Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

126. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 по справі №910/1558/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування або зміни не вбачається.

127. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК ЕНЕРДЖІ» відсутні.

Судові витрати

128. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на скаржника.

129. Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК ЕНЕРДЖІ» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 по справі №910/1558/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.12.2024

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

М.Л. Яковлєв