Постанова

від 17.12.2024 по справі 910/12139/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. Справа№ 910/12139/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2024

у справі № 910/12139/24 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

до російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації

про стягнення недоотриманих доходів у розмірі 2 014 180 386,34 грн, що еквівалентно 58 220 448,51 дол. США,

ВСТАНОВИВ:

Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до російської федерації в особі генеральної прокуратури російської федерації (відповідача) про стягнення 2 014 180 386,34 грн, що еквівалентно 58 220 448,51 доларів США недоотриманих доходів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України нерухоме майно позивача, розташоване за адресою: 57300, Миколаївська області, Баштанський район, місто Снігурівка, вулиця Позаміська, будинок 7, було зруйноване та на даний час перебуває у непридатному стані, яке в свою чергу унеможливлює здійснення позивачем його статутної діяльності - розведення свійської птиці та відповідно завдає шкоди позивачу.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/12139/24 позовну заяву Приватного науково-виробничої компанії "Інтербізнес" до держави російська федерація в особі генеральної прокуратури російської федерації про стягнення недоотриманих доходів у розмірі 2 014 180 386,34 грн, що еквівалентно 58 220 448,51 доларів США, та додані до неї документами передано за підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

Вирішуючи питання про передачу справи на розгляд іншого суду, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки нерухоме майно в спірному випадку розташоване у Миколаївській області відповідно і дана позовна заява підлягає розгляду Господарським судом Миколаївської області.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2024, матеріали справи № 910/12139/24 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що предметом заявлених позовних вимог є вимоги про стягнення упущеної вигоди, а саме збитків, завданих рф в результаті військової агресії проти України, яка спричинила істотну шкоду для позивача.

Таким чином, враховуючи, що посольство рф, яке здійснювало представництво її інтересів в Україні, знаходиться за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27, на переконання позивача, розгляд даного спору відноситься до територіальної юрисдикції Господарського суду міста Києва.

Узагальнений виклад позицій іншого учасника судового процесу

Відповідач не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2024, апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/12139/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Коробенко Г.П., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12139/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/12139/24. Апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвала, Господарський суд міста Києва виходив з того, що збитки були понесені позивачем, у зв`язку з втратою майна, яке знаходилося у Миколаївській області, тому і матеріали справи підлягають передачі за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

З вказаним висновком суду першої інстанції, судова колегія не погоджується, виходячи з наступного.

Національним законодавством України для консульських установ визначений судовий імунітет, окрім певних випадків, вичерпний перелік яких передбачений ст. 43 Віденської конвенції про консульські зносини.

Відповідно до ст. 3 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, ратифікованої 21.03.1964 функції дипломатичного представництва полягають, зокрема, у представництві акредитуючої держави в державі перебування, а також у захисті держави перебування інтересів акредитуючої держави і її громадян в межах, допустимих міжнародним правом.

У силу положень ст. 32 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року, та ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", МЗС було розроблено алгоритм дій з питання отримання згоди російської сторони на відмову від судового імунітету держави у зв`язку із розглядом судами України цивільних справ за позовами проти рф, у т.ч. в особі Посольства рф в Україні, за яким МЗС доручало Посольству України в рф передати до Міністерства Закордонних справ російської федерації ноту МЗС з питання отримання згоди рф на відмову від судового імунітету під час розгляду судовими органами України справ за позовами проти рф.

Разом із тим, у зв`язку із порушенням рф цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБCЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 нотифікувало МЗС рф про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та рф від 14.02.1992.

Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в росії, та росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961.

Отже, подальше застосування зазначеного вище алгоритму з отримання згоди рф на відмову від судового імунітету, а також подача будь-яких судових документів у даній категорії справ до російської сторони дипломатичними каналами унеможливлюється.

У постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право не враховувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї країни.

Додатково суд касаційної інстанції визначив, що юрисдикція судів України поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (ч. 3 ст. 124 Конституції України).

Верховний Суд також постановив правовий висновок про те, що починаючи з 2014 відсутня необхідність у направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди рф бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням рф збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А починаючи з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв`язку із розірванням дипломатичних зносин України з рф.

Верховний Суд у зазначеній постанові визнав, що вирішення питання щодо судового імунітету у зазначеній категорії справ про відшкодування шкоди має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц.

08.10.1999 постановою Кабінету Міністрів України № 1871 було затверджено Угоду між Кабінетом Міністрів України і Урядом російської федерації про умови розміщення та обслуговування дипломатичних представництв України в російській федерації і російської федерації в Україні та протоколу між Кабінетом Міністрів України та Урядом російської федерації стосовно розміру, термінів та порядку компенсації вартості нерухомості, яка взаємно передається для розміщення дипломатичних представництв України в російській федерації та рф в Україні, підписану 19.11.1998.

Статтею 2 Угоди від 19.11.1998 визначено, що Українська сторона надає право власності російській стороні на будинки, розташовані за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27.

Отже, як майно російської федерації, так і останнє зареєстроване місцезнаходження посольства рф, яке здійснювало представництво її інтересів в Україні, знаходилося за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27.

За правилами ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позови пред`являються, як правило, до господарського суду за місцем знаходження чи місцем проживання відповідача.

Частина 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування невідоме, пред`являються за місцем знаходження майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійної його діяльності.

Згідно зі ч. 10 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови до відповідача, який не має в Україні місцезнаходження чи місця проживання, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд не врахував, що у даному випадку вибір підсудності справи між місцем заподіяння шкоди позивачу або місцем знаходження відповідача належав позивачу, адже позови про відшкодуванні шкоди, заподіяної майну відповідно до ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України можуть бути пред`явлені як і за місцем заподіяння шкоди, так і відповідно до ч. 10 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України - за місцезнаходженням майна відповідача.

Отже, позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).

Майно рф та останнє її зареєстроване місцезнаходження та представництва в особі посольства рф знаходиться за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27, тому позивач вправі, керуючись альтернативною підсудністю, обрати суд для звернення з позовом за місцезнаходженням майна відповідача.

Враховуючи, що позивач звернувшись із даним позовом до Господарського суду міста Києва, зробив свій вибір стосовно пред`явлення позову, тому висновок суду першої інстанції про підсудність даного спору Господарському суду Миколаївської області є таким, що не відповідає процесуальному господарському законодавству, що має наслідком скасування оскаржуваної ухвали і направлення матеріалів справи до Господарського суд міста Києва.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/12139/24 скасуванню, з направленням справи до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Судові витрати

Згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 280 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/12139/24 - скасувати.

Матеріали справи № 910/12139/24 передати на розгляд Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Г.П. Коробенко

Ю.Б. Михальська