Постанова

від 16.12.2024 по справі 910/9251/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. Справа№ 910/9251/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Яковлєва М.Л.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 16.12.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 (повний текст ухвали складено і підписано 15.10.2024)

у справі № 910/9251/18 (суддя І.І.Борисенко)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Приватного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 ,

ОСОБА_16 ,

ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 ,

ОСОБА_20 ,

ОСОБА_21 ,

ОСОБА_22 ,

ОСОБА_23 ,

ОСОБА_24 ,

ОСОБА_25 ,

ОСОБА_26 ,

ОСОБА_27 ,

ОСОБА_28 ,

ОСОБА_29 .

ОСОБА_30 .

ОСОБА_31 ,

ОСОБА_32 ,

ОСОБА_33 ,

ОСОБА_34

про стягнення 8 915 542 370,80 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор ПАТ "Брокбізнесбанк" (далі - Фонд гарантування вкладів, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди в розмірі 8 915 542 370,80 грн., в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Короткий зміст ухвал місцевого господарського суду та мотиви прийняття ухвали про зупинення провадження у справі

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 позовну заяву Фонду гарантування вкладів прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість та строки реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

3. 02.09.2024 до загального відділу діловодства суду від ОСОБА_21 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/9251/18.

4. У вказаному клопотанні відповідач-21 просить суд зупинити провадження у справі №910/9251/18 до припинення перебування відповідача ОСОБА_21 на військовій службі у Службі безпеки України.

5. В обґрунтування свого клопотання відповідач-21 зазначив, що відповідно до довідки №614 від 24.05.2024, виданої Головним управлінням Служби безпеки України в м. Києві та Київській області, за підписом помічника начальника Головного управління (по РОС) - начальника відділу, що скріплений гербовою печаткою Служби безпеки України ГУ СБУ в м. Києві та Київський області, ОСОБА_21 призваний на військову службу у Службу безпеки України за абзацом третім частини сьомої ст. 23 та ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за призовом під час мобілізації, на особливий період до закінчення особливого періоду або рішення про демобілізацію (наказ УСБУ у Львівській області від 05.03.2022 №19-0C/дск) та проходить військову службу в Головному управлінні СБ України у м. Києві та Київській області з 15.12.2022, а тому, відповідно до п.3 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, просить зупинити провадження у справі №910/9251/18.

6. 03.09.2024 до загального відділу діловодства суду від ОСОБА_7 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/9251/18.

7. У вказаному клопотанні відповідач-7 просить суд зупинити провадження у справі №910/9251/18 до припинення перебування відповідача ОСОБА_7 на військовій службі у Службі безпеки України.

8. В обґрунтування свого клопотання відповідач-7 зазначив, що відповідно до Довідки № 11/1/4-1591 від 30.08.2024, виданої Управлінням роботи з особовим складом Служби безпеки України для Господарського суду міста Києва, за підписом т.в.о. заступника начальника Управління, що скріплений гербовою печаткою Служби безпеки України, ОСОБА_7 призваний на військову службу у Службу безпеки України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» (наказ начальника Департаменту СБ України від 07 березня 2022 року №2-0C/дск), а тому, відповідно до п.3 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України, просить зупинити провадження у справі №910/9251/18.

9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.09.2024.

10. 10.09.2024 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача-21 та відповідача-7 про зупинення провадження у справі №910/9251/18.

11. У вказаних запереченнях представник позивача просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача-21 та відповідача-7 про зупинення провадження у справі №910/9251/18, оскільки, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

12. Проте, за твердженням позивача, Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, який має в своєму складі військові формування. Таким чином, не всі органи, формування, установи та заклади СБУ є військовими формуваннями.

13. За змістом статті 9 Закону України «Про Службу безпеки України», Центральне та регіональні управління СБУ не є військовими формуваннями СБУ. Відповідно, проходження служби в Центральному чи регіональному управлінні СБУ не може вважатись перебуванням особи у складі військового формування, що могло б бути підставою для зупинення провадження.

14. Крім того, позивач зазначає, що з наданої відповідачем ОСОБА_7 довідки неможливо достеменно встановити де саме останній проходить службу в СБУ.

15. За адресою на бланку наданої ОСОБА_7 довідки позивачем зроблено висновок про те, що вказана довідка видавалась Центральним управлінням СБУ і саме в Центральному управлінні Відповідач проходить службу.

16. Таким чином, за твердженням позивача, точно встановити місце проходження ОСОБА_7 служби не видається за можливе, відповідно подане клопотання є необґрунтованим.

17. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 по справі № 910/9251/18 клопотання ОСОБА_21 та ОСОБА_7 про зупинення провадження у справі № 910/9251/18 - задоволено; зупинено провадження у справі №910/9251/18 до припинення перебування ОСОБА_21 та ОСОБА_7 на військовій службі у Службі безпеки України, що переведена на воєнний стан.

18. Зупиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки в Україні з 24.02.2022 діє правовий режим воєнного стану та проводиться загальна мобілізація до Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених у відповідності до закону, з метою відсічі збройної агресії росії, а отже Збройні Сили України та інші військові формування, утворені у відповідності до закону, в тому числі і Служба безпеки України, переведені на воєнний стан, враховуючи перебування ОСОБА_21 (відповідача-21) на військовій службі у Службі безпеки України за абзацом 3 частини 7 статті 23 та статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за призовом під час мобілізації, на особливий період до закінчення особливого періоду або рішення про демобілізацію; перебування ОСОБА_7 (відповідача-7) на військовій службі у Службі безпеки України відповідно до Указу Президента України від 24.022022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", тому суд дійшов до висновку зупинити провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

19. Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 по справі № 910/9251/18, Жегулін Ю.М. , який діє в інтересах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі довіреності від 25.12.2023 № 60-15476/23, 25.10.2024 р. у встановлений процесуальний строк через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 по справі № 910/9251/18 в частині зупинення провадження і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

20. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на таке:

21. Суд першої інстанції, фактично прирівняв Службу безпеки України, яка не є військовим формуванням, до Збройних Сил, які є військовим формуванням, що є очевидно помилковим висновком, а також вказав непередбачену процесуальним законом підставу для зупинення провадження, а саме: факт проходження Відповідачами військової служби.

22. Судом першої інстанції було наведено іншу, не передбачену процесуальним законом підставу для зупинення провадження, а саме: факт проходження Відповідачами військової служби в СБУ (наявність статусу військовослужбовця).

23. Як слідує з матеріалів справи, Відповідачі ОСОБА_21 та ОСОБА_7 особисто через канцелярію суду подали свої клопотання про зупинення провадження, що спростовує висновок про неможливість їх участі у розгляді справи. Крім того, інтереси ОСОБА_21 в цій справі представляє адвокат Гринько Володимир Федорович.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

24. Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 р. апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справі № 910/9251/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Яковлєв М.Л., Хрипун О.О.

25. У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 11.11.2024 по 15.11.2024, вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження здійснено після виходу судді Яковлєва М.Л. із відпустки.

26. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/9251/18 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Приватного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 про стягнення 8 915 542 370,80 грн; розгляд справи ухвалено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи; справу № 910/9251/18 призначено до розгляду на 16.12.2024.

Позиції учасників справи

27. Представник відповідача-15 у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Явка представників учасників справи

28. У судове засідання 16.12.2024 з`явилися представники позивача, відповідача-14, відповідача-15, відповідача-2, відповідача-9, 6, дали пояснення по справі.

29. Представник позивача(скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

30. Представники присутніх відповідачів проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/9251/18 просили залишити в силі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31. Відповідачем-21 у справі є Фізична особа ОСОБА_21 .

32. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_21 призваний на військову службу у Службу безпеки України за абзацом 3 частини 7 статті 23 та статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за призовом під час мобілізації, на особливий період до закінчення особливого періоду або рішення про демобілізацію та проходить військову службу в головному управлінні СБ України у м. Києві та Київській області з 15.12.2022, про що надана копія довідки №614 від 24.05.2024 за підписом Помічника начальника Головного управління (по РОС) - начальника відділу Ігоря Кременчуцького.

33. Відповідачем-7 у справі є Фізична особа ОСОБА_7 .

34. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 призваний на військову службу у СБ України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та проходить військову службу в Службі безпеки України, про що надана копія довідки №11/1/4-1591 від 24.05.2024 за підписом т.в.о. заступника начальника Сергія Омельяненко.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

35. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

36. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

37. Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

38. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55 Конституції України).

39. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

40. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

41. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

42. Вирішуючи питання про зупинення апеляційного провадження, з підстав передбачених пунктом 3 частини 1 статті 227 ГПК України, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_21 призваний на військову службу у Службу безпеки України за абзацом 3 частини 7 статті 23 та статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за призовом під час мобілізації, на особливий період до закінчення особливого періоду або рішення про демобілізацію та проходить військову службу в головному управлінні СБ України у м. Києві та Київській області з 15.12.2022, про що надана копія довідки №614 від 24.05.2024 за підписом Помічника начальника Головного управління (по РОС) - начальника відділу Ігоря Кременчуцького.

43. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 призваний на військову службу у СБ України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та проходить військову службу в Службі безпеки України, про що надана копія довідки №11/1/4-1591 від 24.05.2024 за підписом т.в.о. заступника начальника Сергія Омельяненко.

44. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.

45. Оскільки в Україні з 24.02.2022 діє правовий режим воєнного стану та проводиться загальна мобілізація до Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених у відповідності до закону, з метою відсічі збройної агресії росії, а отже Збройні Сили України та інші військові формування, утворені у відповідності до закону, в тому числі і Служба безпеки України, переведені на воєнний стан, враховуючи перебування ОСОБА_21 (відповідача-21) на військовій службі у Службі безпеки України за абзацом 3 частини 7 статті 23 та статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за призовом під час мобілізації, на особливий період до закінчення особливого періоду або рішення про демобілізацію; перебування ОСОБА_7 а (відповідача-7) на військовій службі у Службі безпеки України відповідно до Указу Президента України від 24.022022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", суд доходить до висновку зупинити провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

46. Згідно з пунктом 2 цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

47. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 14 березня 2022 року № 7168, Указом Президента України від 19 квітня 2022 року № 7300, затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX та продовжений до цього часу.

48. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389- VIII (далі - Закон № 389-VIII).

49. Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

50. Статтею 16 Закону № 389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

51. Згідно частиною 1 статті 1 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06 грудня 1991 року № 1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

52. Структура Збройних Сил України визначена статтею 3 Закону № 1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

53. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1934-XII особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

54. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

55. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).

56. Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

57. Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

58. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно з частинами 1 та 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

59. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

60. При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

61. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

62. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

63. Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

64. Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

65. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

66. Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

67. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

68. Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17.

69. Установивши, що надані відповідачем-7 та відповідачем-21 докази, а саме:

70. - ОСОБА_21 призваний на військову службу у Службу безпеки України за абзацом 3 частини 7 статті 23 та статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за призовом під час мобілізації, на особливий період до закінчення особливого періоду або рішення про демобілізацію та проходить військову службу в головному управлінні СБ України у м. Києві та Київській області з 15.12.2022, про що надана копія довідки №614 від 24.05.2024 за підписом Помічника начальника Головного управління (по РОС) - начальника відділу Ігоря Кременчуцького;

71. - ОСОБА_7 призваний на військову службу у СБ України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та проходить військову службу в Службі безпеки України, про що надана копія довідки №11/1/4-1591 від 24.05.2024 за підписом т.в.о. заступника начальника Сергія Омельяненко;

72. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у суду першої інстанції правових підстав для зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 227 ГПК України.

73. В своїй апеляційній скарзі скаржник зазначив, що Суд першої інстанції, фактично прирівняв Службу безпеки України, яка не є військовим формуванням, до Збройних Сил, які є військовим формуванням, що є очевидно помилковим висновком, а також вказав непередбачену процесуальним законом підставу для зупинення провадження, а саме: факт проходження Відповідачами військової служби.

74. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до таких тверджень скаржника, у зв`язку з наступним:

75. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України» СБУ є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

76. Серед завдань Служби безпеки України, визначених ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України» передбачено зокрема: захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності.

77. В свою чергу, військове формування - сукупність військових об єднань, з єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

78. Тобто завдання та мета діяльності Служби безпеки України щодо захисту суверенітету та територіальної цілісності України повністю співпадає із завданням та метою створення військового формування.

79. За приписами ст. 19 Закону України «Про Службу безпеки України» кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.

80. Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Службу безпеки України» на співробітників-військовослужбовців Служби безпеки України, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.

81. З аналізу вищезазначених норм, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Господарський суд м. Києва в своїй ухвалі від 10.10.2024 у справі № 910/9251/18 прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі.

82. Наявність підстав для зупинення провадження підтверджується також положеннями ст. 85 Конституції України, що окреслює повноваження Верховної Ради України.

83. Так, у п. 22 ч. 1 ст. 85 Конституції України законодавець прирівнює СБУ та ЗСУ, зазначаючи: «затвердження загальної структури, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України».

84. Крім того, цією ж нормою Конституція України презюмує, що СБУ є одним з військових формувань, що утворене відповідно до законів України.

85. Окремо законодавець відмежував СБУ та ЗСУ як військові формування від МВС України, що відноситься до правоохоронного органу.

86. Якщо, законодавець встановив однаковий правовий режим для військовослужбовців СБУ та ЗСУ щодо порядку проходження служби, то на військовослужбовців СБУ поширюються ті ж самі процесуальні гарантії, зокрема, можливість зупинення судового провадження.

87. Крім того, колегія суддів наголошує, що законом не визначено вичерпний перелік органів, які входять до військових формувань. Тому, виходячи з функцій та завдань цього державного органу, є всі підстави вважати, що СБУ є військовим формуванням.

88. Вищенаведене свідчить про те, що Господарський суд м. Києва виніс ухвалу від 10.10.2024 у справі № 910/9251/18 з додержанням норм матеріального і процесуального права.

89. З наведених підстав також необґрунтованими є твердження скаржника, що судом першої інстанції було наведено іншу, не передбачену процесуальним законом підставу для зупинення провадження, а саме: факт проходження Відповідачами військової служби в СБУ (наявність статусу військовослужбовця).

90. Що стосується тверджень скаржника, що відповідачі ОСОБА_21 та ОСОБА_7 особисто через канцелярію суду подали свої клопотання про зупинення провадження, що спростовує висновок про неможливість їх участі у розгляді справи. Крім того, інтереси ОСОБА_21 в цій справі представляє адвокат Гринько Володимир Федорович, то колегія суддів зазначає наступне:

91. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

92. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

93. Україна як учасниця Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

94. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 04 грудня 1995 року у справі "Беллє проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

95. У Рішенні Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року у справі №1-10/2012 (пункт 2.2) зазначено, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі або позбавлений такого права.

96. В даному випадку скаржник не довів, що відповідачі 7 та 21 особисто подавали клопотання через канцелярію суду, а не через уповноважену особу. Крім того, представлення інтересів представником не означає безпосередню участь сторони в судовому процесі, що в силу положень Рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року у справі №1-10/2012 (пункт 2.2) може розцінюватися як перешкоджання доступу особи до правосуддя.

97. Отже, місцевий суд правомірно та обґрунтовано дійшов висновку, що про зупинення провадження по справі, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_21 та ОСОБА_7 на військовій службі у Службі безпеки України, що переведена на воєнний стан.

98. За приписами частин 1, 3статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

99. Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

100. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

101. Разом із тим, саме заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права.

102. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

103. Доводи скаржника щодо постановлення оскаржуваної ухвали з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах оскарження докази свідчать про обґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

104. При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

105. Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

106. У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

107. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийнятої судом ухвали.

108. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

109. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 по справі №910/9251/18, відповідно, апеляційна скарга позивача має бути залишена без задоволення.

110. Доводи скаржника не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

111. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

112. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в його апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

113. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

114. Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

115. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 по справі №910/9251/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування або зміни не вбачається.

116. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні.

Судові витрати

117. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на скаржника.

118. Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 195, 227-229, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 по справі №910/9251/18 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.12.2024

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

М.Л. Яковлєв