Постанова

від 11.12.2024 по справі 918/398/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Справа № 918/398/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024 у справі № 918/398/24 (суддя Пашкевич І.О., повний текст рішення складено 02.09.2024)

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області

до відповідачів: 1) ОСОБА_1 ; 2) Фермерського господарства "Валентина"

про витребування земельної ділянки

за участю представників сторін:

прокурор - Гіліс І.В.;

позивача - не з`явився;

відповідача - 1 - Мельничук С.В.;

відповідача - 2 - Янчук В.В.;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі - позивач, Сільська Рада) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1, ОСОБА_1 ) та Фермерського господарства "Валентина" (далі - відповідач-2, ФГ "Валентина") про витребування у відповідачів в комунальну власність на користь позивача земельну ділянку площею 3, 6106 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0004 (реєстраційний номер 592490556246).

В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що ОСОБА_1 , будучи членом, не засновником ФГ "Валентина", не передававши спірну земельну ділянку до цього господарства як засновник, - безоплатно отримала останню у власність та, відповідно, 05.03.2015 зареєструвала за собою право власності на спірну земельну ділянку. При цьому, надання такої ділянки для ведення фермерського господарства відбувалося на загальних підставах, однак із земель, що вже перебували у користуванні фермерського господарства. У подальшому, ОСОБА_1 фермерську діяльність не здійснювала, а земельну ділянку 08.11.2022 передала в оренду тому ж таки ФГ "Валентина" за договором оренди землі строком на 10 років. Таким чином, метою отримання спірної земельної ділянки було не створення та ведення фермерського господарства відповідачем-1 одноосібно або з членами родини, а отримання її безкоштовно, поза конкурсом, без проведення земельних торгів. У зв`язку із цим прокурор просить суд витребувати з володіння відповідачів у комунальну власність на користь Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради спірну земельну ділянку площею 3, 6106 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0004. Матеріально - правовими підставами позову є норми ст. 131-1 Конституції України, ст. ст. 2, 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 203, 215, 216, 257 ЦК України, ст. ст. 3, 8, 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство", тощо.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024 в позові відмовлено.

Суд першої інстанції, встановивши неправомірність набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 3,6106 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0004, незаконність передачі її в оренду ФГ "Валентина", дійшов висновку про сплив строку позовної давності та відсутність підстав для визнання причин його пропуску поважними, а тому відмовив в позові.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024 у справі № 918/398/24, в якій прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального (ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") та з порушенням норм процесуального права (ст. 236 ГПК України), без врахування висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14, у зв`язку з чим, згідно вимог ст. 277 ГПК України, підлягає скасуванню, а позов - задоволенню;

- прокурору стало достеменно відомо про порушення інтересів держави лише у лютому 2024, після ознайомлення з документацією із землеустрою, а уповноваженому у спірних правовідносинах органу місцевого самоврядування, Дядьковицькій сільській раді про наявні порушення інтересів жителів територіальної громади - після отримання листа прокурора, скерованого в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" - 21.02.2024;

- поза увагою суду першої інстанції залишено ту обставину, що наказ ГУ Держземагенства у Рівненській області від 17.02.2015 № 17-153/16-15-СГ відсутній на сайті даного державного органу, а тому у органу прокуратури були відсутні будь-які об`єктивні можливості дізнатися про порушення інтересів держави раніше;

- відповідачами до суду першої інстанції не надано жодних доказів про обізнаність органу прокуратури щодо порушення інтересів держави раніше, ніж лютий 2024.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024 у справі №918/398/24, в якій відповідач-1 просить суд змінити рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині з урахуванням доводів, викладених у апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- відповідач вважає законним та обгрунтованим рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові у зв`язку із застосуванням позовної давності до спірних правовідносин;

- відповідач-1 не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо порушення процедури отримання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність; судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що ОСОБА_1 було отримано оспорювану земельну ділянку в загальному порядку, що не суперечило нормам чинного на той час законодавства України;

- не може вважатися добросовісною поведінка позивача, яка проявляється у тому, що держава спочатку приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність (без жодних порушень), а в подальшому прокурор, покликаючись на "порушення інтересів держави" звертається до суду з позовом про витребування земельної ділянки, але не для держави в державну власність, а до органу місцевого самоврядування в комунальну власність; суд першої інстанції на доводи і заперечення відповідачів щодо суперечливої поведінки позивача у спірних правовідносинах уваги не звернув, поклавши в основу задоволення рішення лише доводи позивача, що є порушенням п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

- апелянт вказує на безпідставності вимог прокурора у цій справі, відсутності порушення інтересів держави та неправильного визначення прокурором позивача;

- суд першої інстанції, який дійшов висновку, що відповідач-1 не здійснювала фермерське господарство (господарську діяльність), оскільки передала в оренду ФГ "Валентина" (навіть за відсутності відповідних протоколів, постанов чи рішень адміністративних комісій за невикористання земельної ділянки), мав би закрити провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а справу передати до загального суду для розгляду за правилами цивільного судочинства; не закриття провадження у справі судом першої інстанції та не передача справи до загального суду підтверджує правомірність здійснення господарської діяльності (фермерським господарством) відповідачем-1;

- враховуючи дотримання загального порядку набуття у власність спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 , що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка наведена судом касаційної інстанції в пунктах 8.6.-8.8 постанови від 20.06.2023 у справі №633/408/18, на думку відповідача, у суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку щодо незаконної приватизації оскаржуваної земельної ділянки.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/398/24 у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.

Листом від 23.09.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

03.10.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалами Північно - західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 відкрито провадження у справі № 918/398/24; об`єднано для спільного розгляду скарги прокурора та відповідача-1 та призначено розгляд справи на 20.11.2024 о 15:00 год.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 відкладено розгляд справи на 11.12.2024 о 15:30 год.

Керівник Рівненської окружної прокуратури надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024 у справі № 918/398/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині встановлення неправомірності набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 3,6106 га з кадастровим номером 5624682700:01:012:0004 та незаконності її передачі в оренду ФГ "Валентина" без змін.

ФГ "Валентина" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити повністю в задоволенні апеляційної скарги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024 у справі №918/398/24 та залишити його без змін.

ОСОБА_1 надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024 у справі № 918/398/24 без змін.

В судовому засіданні 11.12.2024 прокурор підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просить її задоволити; заперечив доводи апеляційної скарги відповідача-1.

Представники відповідача-1,2 підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , просять її задоволити; заперечили доводи апеляційної скарги прокурора.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, згідно з Державним актом на право користування землею серії Б № 050063, виданого на підставі рішення Верхівської сільської Ради народних депутатів від 02.02.1993 № 58, ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського фермерського господарства загальною площею 25,7 га на території Верхівської сільської ради Рівненського району (на цей час - Дядьковицької територіальної громади). Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 240.

ОСОБА_2 створено ФГ "Валентина", яке зареєстроване як юридична особа 02.02.1993, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців за № 16021200000000445.

Розпорядженням Рівненської РДА від 28.02.1997 № 122 "Про відведення земельних ділянок в постійне користування ОСОБА_3 для розширення селянського (фермерського) господарства" останньому надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 24,9 га.

Згідно з п. 1.4 статуту ФГ "Валентина" (нова редакція), затвердженого головою ФГ "Валентина" 09.12.2009 (зі змінами від 15.03.2011), окрім засновника ( ОСОБА_4 ), членами господарства є: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 та ОСОБА_11 .

Пунктом 5.1 статуту передбачено, що до земель господарства належать земельні ділянки, отримані (придбані) засновником господарства у власність, постійне користування та надані господарству в оренду.

19.12.2008 голова ФГ "Валентина" звернувся до Рівненської РДА із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по виготовленню державних актів на право власності на землю в розмірі земельної ділянки (паю) щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок земель ФГ "Валентина" членам ФГ, у тому числі відповідачу-1, які не передавали вказані земельні ділянки до цього господарства як його учасники.

На підставі вказаної заяви, розпорядженням Рівненської РДА від 13.01.2009 № 13 (із змінами, внесеними розпорядження Рівненської РДА від 13.09.2011 № 690) надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки за рахунок земель ФГ "Валентина" у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства на території Верхівської сільської ради: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 .

У подальшому 21.01.2015 членами ФГ "Валентина" подано спільну заяву до ГУ Держземагенства у Рівненській області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі членам ФГ "Валентина" та про надання їх у власність.

Наказом ГУ Держземагенства у Рівненській області від 17.02.2015 № 17-153/16-15-СГ передано у власність земельні ділянки загальною площею 33,8584 га для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) членам фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні громадянина ОСОБА_4 , розташовані на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 05.03.2015 за відповідачем-1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5624682700:01:012:0004 площею 3, 6106 га (реєстраційний номер: 592490556246).

Отже, відповідач-1, будучи членом ФГ "Валентина", який не є засновником ФГ "Валентина" та не передавав земельну ділянку до цього господарства, безоплатно отримав у власність земельну ділянку площею 3, 6106 га з кадастровим номером 5624682700:01:012:0004, яка перебувала у користуванні ФГ "Валентина".

08.11.2022 між відповідачем-1 (орендодавець) та ФГ "Валентина" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № б/н (с. Кривичі Рівненського району), за умовами якого орендодавець надав орендарю земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 3, 6106 га кадастровий номер 5624682700:01:012:0004 строком на 10 років, яка знаходиться на території Дядьковицької ОТГ Рівненського району Рівненської області.

Право оренди зареєстроване 09.11.2022 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 48420331, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65454435 від 14.11.2022.

Предметом позову у справі є вимоги керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області до ОСОБА_1 та ФГ "Валентина" про витребування в комунальну власність на користь позивача земельну ділянку площею 3, 6106 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0004 в порядку ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Надаючи оцінку обставинам у справі в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що у ст. 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно ст. ст. 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

За змістом ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Колегія суддів зазначає, що склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

У даній справі керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та ФГ "Валентина" про витребування земельної ділянки площею 3, 6106 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0004.

В той же час, метою звернення до суду із даним позовом в інтересах органу місцевого самоврядування, прокурор зазначив захист порушених інтересів територіальної громади в особі позивача, оскільки спірна земельна ділянка незаконно вибула з комунальної власності, а тому підлягає витребуванню з володіння власника - ОСОБА_1 та орендаря - ФГ "Валентина" на користь Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради в порядку ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у п. 6.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, суд вказав, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

В той же час, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі. Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.04.2023 у справі № 915/390/22.

Як вбачається із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, ОСОБА_1 , будучи членом, не засновником ФГ "Валентина", не передававши спірну земельну ділянку до цього господарства як засновник, - безоплатно отримала останню у власність та відповідно 05.03.2015 зареєструвала за собою право власності на спірну земельну ділянку.

При цьому надання такої ділянки для ведення фермерського господарства відбувалося на загальних підставах, однак із земель, що вже перебували у користуванні фермерського господарства.

У подальшому, ОСОБА_1 фермерську діяльність не здійснювала, земельну ділянку передала в оренду тому ж таки ФГ "Валентина" за договором оренди землі від 08.11.2022 строком на 10 років.

Таким чином, метою отримання спірної земельної ділянки було не створення та ведення фермерського господарства відповідачем-1 одноосібно або з членами родини, а отримання її безкоштовно, поза конкурсом, без проведення земельних торгів.

Суд вважає за необхідне звернути уваги на те, що згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У ст. 2 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон України "Про фермерське господарство".

Згідно ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки прокурор звернувся до господарського суду із позовом про витребування земельної ділянки, власником якої є фізична особа, яка господарську діяльність на спірній земельній ділянці не здійснює, а передала її в оренду для сільськогосподарських потреб ФГ "Валентина", то такий спір за своїм суб`єктним складом сторін та характером спірних правовідносин (не здійснення не земельній ділянці господарської діяльності її власником) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи (власника земельної ділянки).

Вказане узгоджується зі висновками Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 та від 28.04.2023 у справі № 915/390/22 відповідно.

Також суд приймає до уваги, що у справі № 633/408/18, яка також розглянута в порядку цивільного судочинства, за позовом Харківської місцевої прокуратури № 2 до ГУ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадаструу Харківській області, Фізичної особи про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку, Велика Палата Верховного Суду сформувала такий правовий висновок. Член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.

В той же час, колегія суддів не приймає до уваги посилання прокурора, як підставу для розгляду справи в порядку господарського судочинства, в тому числі на правові висновки Великої Палата Верховного Суду у справі № 922/1830/19, яка дійшла висновку про необхідність відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі 619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 12.05.2020 у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Так, у справі № 922/1830/19 прокурор звернувся з позовом до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Фізичної особи, ФГ "Скосогорівка" про (зокрема):

- визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 16.09.2014 № 2215-СГ "Про надання в оренду земельних ділянок" Фізичній особі;

- визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та Фізичною особою щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га, в тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

- визнання недійсним договору суборенди землі від 05.02.2016, укладеного між Фізичною особою та ФГ "Скосогорівка" щодо суборенди земельних ділянок площею 65,7339 га, у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

- скасування рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18503870, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право оренди від 31 грудня 2014 року № 8328736 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за Фізичною особою; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 №18504611, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8329049 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за Фізичною особою; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18502807, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8328159 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за Фізичною особою;

- скасування рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28151672, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди №13178167 від 05.12.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28150465, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13177487 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28151864, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13178714 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за ФГ "Скосогорівка";

- зобов`язання Фізичну особу повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096.

Прокурор зазначив, що для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства в користування Фізичній особі на підставі розпоряджень голови Богодухівської районної державної адміністрації вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності, що підтверджується договорами оренди від 11.10.2012, укладеними нею та заступником голови Богодухівської районної державної адміністрації, відповідно до яких фізичній особі надані в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення строком на 25 років. Тому Фізична особа фактично отримала землю не для створення нового фермерського господарства, а для існування наявної юридичної особи, тобто іншої підприємницької діяльності, а земельні ділянки отримала на позаконкурсній основі в абсолютно необґрунтованих розмірах у порушення норм статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України.

Таким чином, предметом позову у справі № 922/1830/19 є оскарження рішення про надання в оренду (в користування) земельних ділянок фізичній особі для ведення фермерського господарства, договору оренди та суборенди земельної ділянки. Підставою позову є те, що вказаній фізичній особі вже надавались земельні ділянки в користування для ведення фермерського господарства, а тому повторне їх надання по такій же процедурі не відповідає вимогам закону, так як повинно здійснюватись у загальному порядку - на конкурентних засадах.

В той же час, у справі № 918/398/24 предметом позову є вимоги прокурора про витребування земельної ділянки, оскільки вона незаконно вибула з комунальної власності. При цьому власником земельної ділянки, про витребування якої прокурором заявлено позов, є фізична особа - ОСОБА_1 , яка, будучи членом ФГ "Валентина" та не є засновником фермерського господарства, не передавала земельну ділянку до цього господарства, безоплатно отримала у власність спірну земельну ділянку, яка перебувала у користуванні ФГ. При цьому надання такої земельної ділянки для ведення фермерського господарства відбувалося на загальних підставах, проте із земель, що вже перебували у постійному користуванні ФГ "Валентина". В той же час, ОСОБА_1 фермерську діяльність на спірній земельній ділянці не здійснює та передала її в оренду.

Таким чином, враховуючи критерії подібності, визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, можна зробити висновок, що справа №922/1830/19 (на яку посилається прокурор) та справа, що розглядається № 918/398/24, не є подібними, адже визначально різняться змістом правовідносин, предметами та підставами позову, фактично-доказовою базою, з огляду на що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у справі № 922/1830/19 не можуть бути релевантними до правовідносин, у справі, що переглядається.

Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що Верховний Суд в ухвалі від 21.11.2024 у справі № 918/1319/23 за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради до ТОВ "Акріс Агро Груп" та ОСОБА_13 про витребування земельної ділянки (подібній справі за змістовим критерієм /витребування земельної ділянки, котра перебувала в постійному користуванні фермерського господарства від його члена, який не передав спірну земельну ділянку такому господарству/, а також суб`єктним критерієм /позов подав прокурор в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, а відповідачами є фізична особа - власник земельної ділянки, та юридична особа - орендар земельної ділянки/) погодився із висновками колегії суддів Північно-західного апеляційного господарського суду про віднесення аналогічного спору до цивільної юрисдикції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Із урахуванням викладеного, апеляційні скарги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури та ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024 слід скасувати, а провадження у справі № 918/398/24 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 231, 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 22.08.2024 у справі № 918/398/24 скасувати.

Провадження у справі № 918/398/24 закрити.

3. Роз`яснити прокурору, що ця справа має розглядатися в порядку цивільного судочинства та про його право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Північно-західного апеляційного господарського суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.