Постанова

від 16.12.2024 по справі 903/759/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Справа № 903/759/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Бучинська Г.Б.

суддя Василишин А.Р.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любешівське лісомисливське господарство"

на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2024 р.

постановлене у м. Луцьк, повний текст складено 17.10.2024 р.

у справі № 903/759/24 (суддя Дем`як В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект"

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любешівське лісомисливське господарство"

про стягнення 254200,00 грн. заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до додаткового рішення від 16.10.2024 р. Господарський суд Волинської області частково задоволив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з додатковим рішенням суду підлягає стягненню з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любешівське лісомисливське господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Суд відмовив у стягненні 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Любешівське лісомисливське господарство" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про витрати на правничу допомогу залишити без задоволення.

Не погоджується із доводами, на яких ґрунтується подана заява про ухвалення додаткового рішення, та із додатковим рішенням суду від 16.10.2024 р. у даній справі і вважає, що заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Вважає, що неприйнятним є використання шаблонних документів, які розроблені та підготовлені були один раз, однак виставляються для стягнення за кожною послідуючою справою. Звертає також увагу, що вказані заявником в акті наданих послуг такі види послуг як з`ясування фактичних обстави справи та вивчення наданих документів охоплюються послугою з підготовки позовної заяви, у зв`язку з чим сторонами помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки позовної заяви. Послуга щодо «здійснення консультативного супроводу даної справи у період перебування останньої на розгляді у Господарському суді Волинської області» взагалі є віртуальною. На вказані обставини суд першої інстанції об`єктивно звернув увагу, разом з тим, не врахував під час ухвалення рішення.

Просить скасувати додаткове рішення від 16.10.2024 р. у даній справі та залишити без задоволення заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Любешівське лісомисливське господарство» на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект» 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" відзив на апеляційну скаргу не подав, тоді як був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції в письмовому провадженні без повідомлення сторін, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа /а.с. 183 зв. у т.1/.

Відповідно до ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і сторони не подавали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з ч.13 ст.8 ГПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Любешівське лісомисливського господарства 254200,00 грн. заборгованості. Одночасно заявлено про відшкодування витрат позивача на правничу (правову) допомогу, у якій зазначено, що орієнтовний розмір таких витрат становить 10000,00 грн. і підтвердження будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після прийняття рішення судом. /а.с. 1-8 у т. 1/.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів на виконання робіт (послуг) із землеустрою № 121 від 01.07.2022 р. та № 123 від 01.07.2022 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (наданих послуг).

Ухвалою від 04.09.2024 р. Господарський суд Волинської області прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект» до розгляду та відкрив провадження у справі № 903/759/24.

Рішенням від 02.10.2024 р. Господарський суд Волинської області позов задоволив. Відповідно до рішення суду першої інстанції підлягає стягненню з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Любешівське лісомисливського господарства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект» 254200,00 грн. заборгованості та 3050,40 грн. витрат з оплати судового збору.

Відповідно до постанови від 16.12.2024 р. Північно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любешівське лісомисливське господарство" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 02.10.2024 р. у справі № 903/759/24 залишив без змін.

04.10.2024 р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект» подав до Господарського суду Волинської області заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої заявив до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. /а.с. 116-117 у т. 1/. До заяви про ухвалення додаткового рішення позивач додав копію договору про надання правничої допомоги від 03.03.2024 р. № 0303 /а.с. 119 у т.1/ та акт про надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги № 0303 від 03.03.2024 р. /а.с. 120 у т.1/.

15.10.2024 р. відповідач подав пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, у яких просив суд відмовити у прийнятті додаткового рішення, оскільки докази участі у підготовці процесуальних документів по справі безпосередньо адвокатом відсутні. Справа розглядалась без будь якої участь адвоката. Також відповідач зазначив, що доданий позивачем до заяви акт від 04.10.2024 р. про надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги № 0303 від 03.03.2024 р. містить виключно перелік послуг, без зазначення їх обсягу та вартості, із зазначенням виключно загальної суми, яка нічим не обґрунтована та не підтверджена.

Частково задоволивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції враховуючи письмові пояснення (заперечення) відповідача виснував про можливість зменшення розміру витрат на правничу допомогу з 10000,00 грн. до 5000,00 грн., що на переконання суду першої інстанції є достатньою компенсацією витрат робочого часу адвоката.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України), що не позбавляє суд обов`язку перевірити достовірність доказів.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18).

Наведені висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та успішного для позивача результату розгляду справи, про що зазначено вище.

Матеріалами справи підтверджено, що представництво позивача у даній справі здійснювалось адвокатом Кулик Русланою Петрівною на підставі договору про надання правової допомоги від 03.03.2024 р. № 0303 /а.с. 119 у т.1/.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правничої допомоги від 03.03.2024 р. № 0303, який укладений ТОВ «Західземлепроект»/клієнт та адвокатом Кулик Русланою Петрівною, предметом договору є надання адвокатом правової допомоги клієнту у господарських справах. Для цього клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання:

- підготувати позовні заяви щодо стягнення дебіторської заборгованості по договорах про надання послуг з метою подання останніх в Господарський суд Волинської області та або Господарський суд Львівської області;

- здійснювати консультаційний супровід даних справ в господарських судах усіх інстанцій;

- за необхідності, готувати інші процесуально-судові документи по даних справах в господарських судах усіх інстанцій.

Згідно з п. 2.1 договору, відповідно до цього договору, адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту таку правову допомогу:

- складати заяви, скарги, відзиви, відповіді на відзив, додатки, клопотання у відповідні інстанції господарського суду на підставі наданих клієнтом документів та інформації;

- висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників процесу, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими стороні у судовому процесі;

- зберігати адвокатську таємницю у відповідності до ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- при наданні правової допомоги неухильно додержуватись вимог чинного законодавства та всіх умов цього договору.

У п. 3.1. договору сторони погодили, що клієнт зобов`язується:

- своєчасно надавати адвокату інформацію та документи, необхідні для надання правової допомоги, передбаченої цим договором;

- надавати адвокату достовірну інформацію;

- оплачувати послуги адвокату згідно актів наданих послуг.

Відповідно до п. 3.2. договору клієнт має право:

- давати адвокату усні або письмові вказівки щодо виконання доручень відповідно до цього договору;

- отримувати від адвоката послуги в обсягах та в порядку, що визначені цим договором.

Згідно з п. 4.1. договору, за результатами надання адвокатом правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. Розмір вартості наданих послуг визначається за взаємною згодою сторін. В акті вказується обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість. Акт надсилається клієнту адвокатом поштою або електронною поштою.

Акт про надання послуг вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту отримання клієнтом, останній не надав адвокатом письмові аргументовані заперечення на акт (п. 4.2. договору).

Оплата правничої допомоги здійснюється не пізніше одного місяця, починаючи з наступного дня, що йде за днем підписання акту (п. 4.3. договору).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав суду першої інстанції акт про надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги № 0303 від 03.03.2024 р. /а.с. 120 у т.1/. згідно з яким адвокат надав клієнту наступні юридичні послуги у справі № 903/759/24 : з`ясування фактичних обставин справи; вивчення наданих документів; підготовка позовної заяви; здійснення консультаційного супроводу даної справи у період перебування останньої на розгляді у Господарському суді Волинської області.

Також, у акті зазначено, що послуги надані в повному обсязі. Претензій клієнта до адвоката, щодо якості наданих послуг, відсутні. Вартість наданих послуг становить 10000,00 грн. без ПДВ.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем в процесі розгляду справи у суді першої інстанції були подані позовна заява з додатками /а.с. 1-77 у т.1/. Виходячи із змісту позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та врахував при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Отжк, така послуга, а саме - підготовка та подання до суду позовної заяви з додатками відповідає критерію реальності, тобто була необхідною і дійсною відповідно до вимог господарського процесуального законодавства.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою-сьомою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 07.11.2019 р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 р. у справі № 922/2685/19, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час. Наведені висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що спір про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт (послуг) із землеустрою є спором незначної складності - за відсутності особливостей у такому спорі. При цьому судова практика щодо спірних правовідносин є сталою.

Зібрані та надані суду докази не мають значного обсягу, на дослідження яких адвокат витратив би значний час. Колегією суддів звертається увага, що до позовної заяви на підтвердження наявності заборгованості, крім договорів та додаткових угод, було додано копії двох актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). Очевидно, що збір таких доказів не потребував багато часу.

Також, колегія суддів враховує, що такі послуги як : «з`ясування фактичних обставин справи» та «вивчення наданих документів» не є окремими, оплачуваними послугами, натомість є складовою послуги по підготовці позовної заяви.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із правильним висновком суду першої інстанції, що надані адвокатом послуги були реальними, натомість заявлена до відшкодування сума є неспівмірню із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та ціною позову. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неспівмірність заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу на суму 10000,00 та про наявність підстав для зменшення витрат на правову допомогу до 5000,00 грн. Натомість відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн. у даній справі відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та успішного для позивача результату розгляду справи.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів зазначає, що такі аргументи були почуті, враховані судами першої та апеляційної інстанції, натомість додаткове рішення є вмотивованим, і судом першої інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України", "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів встановила, що додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2024 р. у справі № 903/759/24 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи викладені у апеляційній скарзі відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любешівське лісомисливське господарство" не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любешівське лісомисливське господарство" залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 16.10.2024 р. у справі № 903/759/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 903/759/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.