Постанова

від 16.12.2024 по справі 922/2303/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/2303/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Фінанс" (вх..№ 2245 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 (повний текст складено 03.09.2024, суддя Лаврова Л.С.)

у справі№ 922/2303/24

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Фінанс", м. Харків,

про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Фінанс", в якому просило суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 73 961,19 грн, якими є сума податкового кредиту у розмірі податку на додану вартість 73 961,19 грн, сплаченого позивачем при оплаті виконаних робіт на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт № 3 від 22.12.2021 за договором № 68042303 від 23.04.2021 та не отриманого ним внаслідок протиправної поведінки відповідача.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань, щодо своєчасного складання та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на вартість виконаних та оплачених робіт у сумі 443 767,12 грн, з яких ПДВ складає 73 961,19 грн. Така бездіяльність відповідача, за твердженням позивача, призвела до спричинення збитків у вигляді неможливості включення сплаченого відповідачу податку на додану вартість на суму 73 961,19 грн, який виник при оплаті виконаних робіт на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт № 3 від 22.12.2021 за договором №68042303 від 23.04.2021 до податкового кредиту та неотриманого ним внаслідок протиправної поведінки відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі №922/2303/24 задоволено позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Фінанс" (61120, Україна, Харківська обл., місто Харків, проспект Тракторобудівників, будинок, 71, ідентифікаційний код особи 41046104) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок, 11, ідентифікаційний код особи 31557119) збитки в розмірі 73 961,19 грн та 3028,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни. На думку суду, в даному випадку має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карат Фінанс" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог зазначає про таке:

- позивач у встановлені строки вчинив дії з подання податкової накладної на реєстрацію, однак її реєстрацію було зупинено;

- судом не надано аналізу тим обставинам, що на період дії воєнного стану законодавцем введено спеціальний правовий режим для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий-травень 2022 року, що передбачає можливість включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі наявних у платниках первинних (розрахункових) документів за відсутності зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, що мало наслідком невірний висновок щодо наявності протиправної поведінки та вини відповідача;

- позивач мав можливість самостійно сформувати собі податковий кредит у лютому-травні 2022 року і без зареєстрованої податкової накладної, отже відповідач не вчинив протиправних дій, в його діях відсутня вина, фактично позивач не довів жодних з елементів господарського правопорушення та не обґрунтував чому самостійно не сформував податковий на підставі первинних документів.

Крім того, до апеляційної скарги додано нові докази у справі з посиланням на відсутність повідомлення відповідача про розгляд справи в господарському суді першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 апеляційна скарга у справі №922/2303/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Фінанс" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі №922/2303/24 залишено без руху. Постановлено, апелянту усунути недоліки апеляційної скарги, а саме надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у сумі 3633,60 грн, протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Роз`яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

07.10.2024 від ТОВ "Карат Фінанс" надійшла заява про усунення недоліків (вх.№12827), до якої надано докази усунення недоліків, про які зазначено в ухвалі суду від 30.09.2024, а саме, докази сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без виклику учасників справи.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Фінанс" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024, для розгляду у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи.

29.10.2024 Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" через підсистему "Електронний суд" подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 13841), в якому просить апеляційну скаргу ТОВ "Карат Фінанс" залишити без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі № 922/2303/24 - без змін. Вказаний відзив на апеляційну скаргу було досліджено судовою колегією та долучено до матеріалів справи.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Щодо поданих відповідачем нових доказів у справі суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Порядок подання доказів унормовано ст. 80 ГПК України, відповідно до ч. 1, 2, 4 якої учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду першої інстанції. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В силу ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Порядок поновлення процесуальних строків урегульовано ст. 119 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 05.07.2024 про відкриття провадження у даній справі була надіслана з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта" за місцезнаходженням відповідача, проте повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).

Враховуючи факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", відповідач вважається повідомленим про розгляд даної справи належним чином.

Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Можливість відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до статей 251, 252, 167 ГПК, також було визначено вищезазначеною ухвалою суду про відкриття провадження від 05.07.2024 у справі №922/2303/24.

У встановлений частиною першою статті 251 ГПК України строк відповідач відзиву на позов та будь-яких заяв з процесуальних питань до суду не подав, з клопотанням про поновлення строку для подання відзиву до суду не звертався.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідач не був позбавлений права звернутись з відповідним клопотанням про долучення доказів до суду першої інстанції. Водночас, стороною вказаного здійснено не було. Тоді як незвернення з відповідним клопотанням до суду першої інстанції - не є поважною причиною неподання такого доказу та автоматичного поновлення строку на його подання на стадії апеляційного перегляду. Тому відсутні поважні причини подання таких доказів лише на стадії апеляційного перегляду, що виключає підстави для їх прийняття.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

23.04.2021 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карат Фінанс" був укладений договір про закупівлю робіт № 68042303, за яким підрядник (відповідач) зобов`язується протягом 2021 року виконати роботи (код ДК 021:2015 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь) згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (далі - об`єкт будівництва), а замовник (позивач) прийняти ці роботи та оплатити їх. Згідно з п. 1.2 договору конкретне найменування робіт ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт резервного трубопроводу (III труба) ТМ-94 на ділянці від МК 9421 до МК 9403 по вул. Благодатна в м. Харків (код ДК 021:2015 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь). Згідно з п. 10.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2021) ціна цього договору становить 5 127 064 грн 72 коп., в тому числі ПДВ - 854 510 грн 79 коп. Згідно з п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапного перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника замовником після підписання сторонами акта виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3). Згідно з п. 4.5 договору розрахунок за виконані підрядником роботи замовник здійснює протягом 180 календарних днів після підписання сторонами акта виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3).

Відповідно до п. 5.9 договору замовник приймає виконані роботи на підставі акту виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається Підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 25 числа звітного місяця. Замовник зобов`язаний підписати подані Підрядником документи, що затверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 10 робочих днів з дня одержання.

Відповідно до п. 7.9 договору у випадку відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних або здійснення підрядником такої реєстрації з порушеннями законодавчо встановлених термінів, або зупинення податковим органом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних, замовник по даному договору має право зменшити розрахунки з підрядником на суму податку на додану вартість такої незареєстрованої накладної або реєстрація якої зупинена.

Виконані в грудні 2021 року роботи за договором № 68042303 від 23.04.2021 були оформлені актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021р. (ф. № КБ-2в) від 22.12.2021 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021р. (ф. № КБ-3) від 22.12.2021 на суму 443 767,12 грн, у тому числі ПДВ 73 961,19 грн. Платіжним дорученням № 3421 від 11.02.2022 позивач здійснив оплату виконаних робіт на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт № 3 від 22.12.2021 в сумі 443 767,12 грн, в тому числі ПДВ 73 961,19 грн.

Однак, відповідач у порушення умов договору та установленого порядку здійснення господарської діяльності, а саме вимог ст. 201 Податкового кодексу України на суму виконаних та оплачених робіт у розмірі 443 767,12 грн, у т.ч. ПДВ 73 961,19 грн, не оформив податкову накладну та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних, у такий спосіб позбавивши позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість у сумі 73 961,19 грн.

На підтвердження відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 443 767,12 грн, у тому числі ПДВ 73 961,19 грн, позивачем надано витяг з електронного кабінету платника податків (Позивача) на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України cabinet.tax.gov.ua станом на 05.06.2024, де у графі статус ПН/РК зазначено реєстрацію зупинено.

Нормами абзацу 3 пункту 198.6 статті 198, абзацу 2 пункту 201.10 статті 210 ПК України встановлено причинно-наслідковий зв`язок між фактом реєстрації податкової накладної та виникненням права у платника податку нараховувати певні суми як такі, що відносяться до податкового кредиту. Отже, за твердженням позивача, встановленою і доведеною є наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між відсутністю факту реєстрації податкової накладної на суму 73 961,19 грн ПДВ та невключенням сум податку до податкового кредиту позивача, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 73 961,19 грн.

03.09.2024 прийнято оскаржуване рішення з підстав, викладених вище.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з ТОВ "Карат Фінанс" на свою користь 73 961,19 грн, посилаючись на те, що внаслідок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області позивач зазнав збитки у розмірі 73 961,19грн за позбавлення можливості контрагентом позивача (КП "Харківські теплові мережі") включити ці суми ПДВ до складу податкового кредиту, та відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов`язання.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суд має встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).

Так, відповідно до приписів статей 901, 903, 629 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень сторін стосовно обсягів, строку, вартості та якості виконаних за договором від 23.04.2021 №38042303 робіт.

Суд доходить висновку, що позивачем дотримано положення договору № 68042303 про закупівлю робіт від 23.04.2021 в частині виконання зобов`язань щодо оплати на підставі платіжного доручення від 11.02.2022 № 3421 на загальну суму 443 767,12грн (в тому числі ПДВ 73 961,19грн.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 193.1 статті 193 ПК України ставки податку з ПДВ встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків; г) 14 відсотків по визначеним цим пунктом операціях.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Таким чином, дата оформлення податкової накладної відповідно має збігатися з датою виникнення податкових зобов`язань із ПДВ, які виникають за принципом «першої події»:

або на дату зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або на дату відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до пункту 198.6 статті198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Поміж іншого, суд відзначає, що у зв`язку з набранням з 01.01.2022 чинності Законом України від 30.11.2021 № 1914-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" (надалі - Закон № 1914-ІХ) змінилася редакція абзаців четвертого - шостого пункту 198.6 статті 198 ПК України, згідно з якими термін, протягом якого покупець може включити до податкового кредиту суми ПДВ, не віднесені до податкового кредиту у звітному періоді, в якому виникло право на включення таких сум до податкового кредиту, зменшено з 1095 календарних днів до 365 календарних днів з дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому Законом № 1914-ІХ пункт 198.6. статті 198 ПК України доповнено новим абзацом, згідно з яким у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16. статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Аналіз вищезазначених приписів податкового законодавства свідчить, що за загальним правилом не відносяться до податкового кредиту суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних; відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 виснувала, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Загальні норми чинне законодавства не передбачають реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому суд приходить до висновку, що з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Карат Фінанс" (як підрядника за договором) покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.

В контексті спірних правовідносин судом було прийнято до уваги, що спірні правовідносини виникли в умовах правового режиму воєнного стану, в якому були встановлені особливості адміністрування податку на додану вартість.

За змістом пункту 32-2 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022, що набрав чинності 17.03.2022) тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, платники податку за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, включають до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Протягом шести місяців після припинення або скасування дії воєнного стану платники зобов`язані забезпечити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних всіх податкових накладних та розрахунків коригування, реєстрація яких відстрочена на період дії воєнного стану, а податковий кредит, задекларований платниками під час дії воєнного стану на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, підлягає обов`язковому уточненню (приведенню у відповідність) з урахуванням даних податкових накладних та розрахунків коригування, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначено норма пункту 32-2 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України діяла в період часу з 17.03.2022 до 26.05.2022.

27.05.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 № 2260-IX (далі - Закон № 2260).

Законом визначається можливість тимчасово включити до складу податкового кредиту з ПДВ дані щодо незареєстрованих у ЄРПН податкових накладних за податкові періоди лютий травень 2022 року на основі первинних документів.

Слід звернути увагу, що пункт 32-2 підрозділу 2 розділу XX ПК України підлягав застосуванню в сукупності з абзацом 3 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та підпунктом 69.1-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. За змістом абзацу 3 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України податкові накладні за операціями з придбання товарів/послуг у лютому - травні 2022 року підлягають реєстрації постачальником (апелянтом) не пізніше 15 липня 2022 року. У позивача право на такий податковий кредит зберігалося за умови, що податкова накладна, складена за такою операцією, зареєстрована в ЄРПН постачальником в терміни, визначені підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, а саме, якщо постачальник має можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування - не пізніше 15.07.2022.

В свою чергу запровадження з 27.05.2022 законодавцем перехідного періоду мало наслідком визначення обов`язку платників податків у строк до 15 липня 2022 року зареєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних по всім господарським операціям, які були здійснені у період обмеженої роботи Єдиного реєстру податкових накладних. Після зазначеного перехідного періоду платники податків були зобов`язані привести свій податковий кредит у відповідність до даних Єдиного реєстру податкових накладних (тобто виключити з податкового кредиту суми податку за операціями, по яким відсутні зареєстровані податкові накладні) шляхом подання уточнюючих декларацій за відповідні періоди.

Таким чином, правові наслідки реєстрації податкового кредиту платником податку на підставі первинних (розрахункових) документів за період лютий-травень 2022 року в даному випадку мають правове значення щодо визначення податкового періоду, в якому такий податковий кредит буде відображено та не впиває на можливість його отримання за відсутності зареєстрованої в установленому Законом порядку податкової накладної.

Згаданим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента (в даному випадку позивача) на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від продавця (в даному випадку - підрядника), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем (в даному випадку замовником) майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Як встановлено місцевим господарським судом, на підтвердження відсутності реєстрації податкової накладної від 11.02.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 443 767,12 грн, у тому числі ПДВ 73 961,19 грн, позивачем надано витяг з електронного кабінету платника податків (позивача) на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України cabinet.tax.gov.ua станом на 05.06.2024, де у графі статус ПН/РК зазначено реєстрацію зупинено (а.с.23).

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (далі - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до п.12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).

Пунктом 19 Порядку № 1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Судова колегія також зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 було затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок прийняття рішень №520).

Відповідно до Порядку прийняття рішень №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Відповідно до п. 6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Відповідно до п. 9, 10, 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та "Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за № 959/30827 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року № 261).

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.

Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Згідно наведених вище положень Порядку № 520 платник податку має час та можливість змінити обставини щодо зупинення реєстрації податкової накладної шляхом подання уточнюючої інформації та у разі її відповідності вимогам закону та, після перевірки такої інформації контролюючим органом, уникнути прийняття рішення про відмову у реєстрації.

Отже, платник податку (відповідач) мав час та можливість змінити обставини щодо зупинення реєстрації податкової накладної шляхом подання уточнюючої інформації та у разі її відповідності вимогам закону та після перевірки такої інформації контролюючим органом уникнути прийняття рішення про відмову у реєстрації.

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем до органів ДПС пояснень та доказів для можливості реєстрації зупинених податкових накладних, аналогічних доказів відповідачем не надано і до суду апеляційної інстанції, що свідчить про бездіяльність відповідача у використанні наданих прав.

Більш того, відповідно до п. 102.9 ПК України на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що запроваджується в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" № 3219-ІХ, який набрав чинності ще з 01.08.2023, виключено норму п. 102.9 ПК України, що означає, що починаючи з 01.08.2023 поновлено перебіг строків, визначених ПКУ, іншим законодавством, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Таким чином, для податкових накладних, дата складання яких припадає на період воєнного стану в Україні (з 24.02.2022) та реєстрацію яких зупинено, відлік строку згідно з п.6 Порядку № 520, починаючи з 01.08.2024, тобто на 365 днів (до 01.08.2024). Відповідно, щодо податкових накладних, дата складання яких припадає до введення воєнного стану в Україні, від визначеного строку (365 днів) має бути відраховано кількість днів, які сплили з дати складання податкової накладної до 24.02.2022.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 дійшов висновків про те, що обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.

В пункті 5.27 постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 зазначено висновок, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

З урахуванням викладеного, судова колегія встановила сплив строку щодо надання пояснень та доказів для можливості подальшої реєстрації зупиненої податкової накладної станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, що не спростовується відповідачем за насідками подання апеляційної скарги. Відповідне має наслідком втрату позивачем права на отримання податкового кредиту, а, відтак, його право порушено за наслідками бездіяльності відповідача.

Судова колегія зазначає, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності та задоволення позовних вимог. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (п.п. 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Зважаючи на те, що відповідач не зареєстрував податкову накладну за господарською операцією, проведеною. на підставі укладеного між сторонами договору від 23.04.2021 №68042303 відповідно до вимог податкового законодавства, судова колегія вважає за можливе визначити правові наслідки бездіяльності відповідача та їх відповідність заявленим позивачем вимогам.

Поряд з цим, як зазначено вище, і розмір сум ПДВ, які КП "Харківські теплові мережі" не зміг включити до складу податкового кредиту, також підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про недоведеність складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння збитків, оскільки матеріали справи свідчать про зворотне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Переглядаючи у апеляційному порядку судове рішення, судова колегія в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято з: неправильним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи; неправильним визначенням відповідно до встановлених обставин правовідносин, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2020 у справі "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі № 922/2303/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, ТОВ "Карат Фінанс" не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, п.2 ч.1 ст. 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Фінанс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі №922/2303/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.12.2024.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна