Постанова

від 07.11.2024 по справі 908/1244/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1244/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.10.2023 (суддя Юлдашев О.О.)

у справі № 908/1244/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотес"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.09.2022р., зокрема, відкрито провадження у справі № 908/1244/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Біотес, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, та процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Литвиненка С.С.

До суду 20.06.2023 надійшла заява кредитора - фізичної особи-підприємця Кухти Вікторії Василівни про покладення солідарної відповідальності на колишніх керівників боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.10.2023 у справі №908/1244/22 заяву кредитора ФОП Кухти Вікторії Василівни про покладення солідарної відповідальності на колишніх керівників боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано порушеними колишніми керівниками боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строки подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявністю ознак неплатоспроможності боржника.

Покладено на колишніх керівників боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 908/1244/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотес».

Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.10.2023 у справі № 908/1244/22 в частині покладення на колишнього керівників боржника ОСОБА_1 солідарної відповідальності за вимогами кредиторів.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- призначення на посаду директора товариства, ще не означає, що особа є обізнаною з фінансовим станом підприємства, зокрема, в частині загрози неплатоспроможності боржника. ОСОБА_1 , одразу після, призначення його керівником ТОВ «БІОТЕС» вчиняв дії, спрямовані на отримання інформації про фінансовий стан підприємства, наявність в нього активів та зобов`язань перед кредиторами. У зв`язку з припиненням договору оренди офісного приміщення у м. Києві, первинні бухгалтерські документи, офісні меблі, офісна техніка були відправлені в офіс ТОВ «Біотес» у м.Рахів вантажним автомобілем 19.02.22. Згідно наказу на звільнення документи були передані заступнику директора ОСОБА_3 . Первинні документи підприємства ОСОБА_1 не передавалися;

- ОСОБА_1 , отримавши інформацію, що первинні документи боржника знаходяться в учасників товариства, звертався до них із запитами щодо надання документів для ознайомлення з фінансовим станом ТОВ «БІОТЕС». За рішенням учасників ТОВ «БІОТЕС» уся первинна документація в лютому 2022 (до червня 2022 року) знаходилась за місцем державної реєстрації ТОВ «БІОТЕС», а саме у місті Рахів, Закарпатської області. Наведені документи не були передані ОСОБА_1 у зв`язку з початком повномасштабної війни на території України з 24 лютого 2022 року;

- судом не враховано, що 26 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення його з займаної посади керівника на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. ОСОБА_1 просив звільнити його з посади директора з початку березня 2022 року у зв`язку зі зміною ним місця проживання, неможливістю виконувати функції директора в тому числі через війну та не ознайомлення його з первинними документами ТОВ «БІОТЕС»;

Крім того, у апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів по справі №908/1244/22 та приєднання їх до матеріалів справи.

Також, не погодившись з ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.10.2023 ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.10.2023 у справі № 908/1244/22 в частині покладання на колишнього керівника боржника - ОСОБА_2 солідарної відповідальності за вимогами кредиторів.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- суд не наводить у оскаржуваній Ухвалі жодних обґрунтувань, як не наводить їх і заявник ОСОБА_4 в особі її представника, що за час перебування на посаді керівника з 02.06.2022 року і до 10.08.2022 року ОСОБА_2 мав об`єктивну можливість визначитися з усіма положеннями стану підприємства, яке він очолив, та чи була йому належним чином передана вся фінансова та господарська документація ТОВ «БІОТЕС»;

- розгляд заяв представника ОСОБА_4 здійснювався без участі та належного повідомлення ОСОБА_2 , який відповідно був позбавлений можливості належним чином використати свої можливості на правовий захист своїх інтересів;

- суд першої інстанції формально підійшов до вирішення справи, обмежившись лише дослідженням наявності відповідної заборгованості боржника на час, коли обов`язки його директора виконував ОСОБА_2 , не врахувавши, що останній займав цю посаду трохи більше 2-х місяців.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2024 об`єднано апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.10.2023 у справі № 908/1244/22 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.10.2023 у справі № 908/1244/22.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

01.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від кредитора фізичної особи-підприємця Кухти Вікторії Василівни надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Інші учасники справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотес" своїм правом на подання відзиву не скористалися.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 07.11.2024 приймали участь представники ОСОБА_1 (апелянта), Проника Юрія Петровича (апелянта), кредитора фізичної особи-підприємця Кухти Вікторії Василівни та арбітражний керуючий Бандура Іван Васильович. Інші учасники провадження у справі про банкрутство, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі учасників справи, які не з`явилися.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації учасниками справи принципу змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта Проника Юрія Петровича в судовому засіданні 07.11.2024 просив суд свою апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви щодо покладення на нього солідарної відповідальності.

Представник апелянта Колковця Віктора Володимировича просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяви щодо покладення на нього солідарної відповідальності.

Представник кредитора фізичної особи-підприємця Кухти Вікторії Василівни просив у задоволенні апеляційних скарг відмовити, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наголосив на відсутності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Арбітражний керуючий Бандура Іван Васильович заперечив проти задоволення апеляційних скарг, наполягав на необхідності залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги належить задовольнити з наступних підстав.

Щодо клопотання про подання додаткових доказів.

В обґрунтування клопотання Колковець В.В. зазначає, що як вбачається з матеріалів справи та повного тексту оскаржуваної ухвали він не брав участі в суді першої інстанції під час розгляду питання про притягнення його до солідарної відповідальності. Про покладення на нього солідарної відповідальності, Колковець В.В. дізнався вже після отримання вступної та резолютивної частини ухвали Господарського суду Запорізької області від 26.10.2023.

Зазначене, на думку заявника, є поважною причиною неподання документів до суду першої інстанції.

Просить вважати строк на подання додаткових доказів по справі №908/1244/22 пропущеним з поважних причин та поновити його. Прийняти до розгляду додаткові докази, зокрема наступні документи: Копія адвокатського запиту від « 13» грудня 2023 року № 1312/23-1; Копія відповіді Селехмана Віктора Андрійовича на запит від 13.12.2023 №1312/23-1; Копія адвокатського запиту від « 18» грудня 2023 року № 1812/23-1; Копія відповіді Ладигіної О.Є. на запит від « 18» грудня 2023 року № 1812/23-1;Копія адвокатського запиту від « 12» грудня 2023 року № 1212/23-1; Копія відповіді Пімахова І.І., на запит від «12» грудня 2023 року № 1212/23-1; Копія адвокатського запиту від « 11» грудня 2023 року № 1112/23-2; Копія відповіді Новака М.Й. на запит від « 11» грудня 2023 року № 1112/23-2...

Як передбачено ч.ч. 1-2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

При цьому згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В той же час, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 24.11.2021 у справі № 915/954/20, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 фактично подано до суду нові докази, які виготовлені/створені після прийняття рішення судом першої інстанції (26.10.2023), а саме копії адвокатських запитів від 11, 12, 13 та 18 грудня 2023 року та відповідей на них, датованих цими днями, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №904/3582/18, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.09.2022р., зокрема, відкрито провадження у справі № 908/1244/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотес", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, та процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Литвиненка С.С. Попереднє засідання суду призначено на 01.11.2022 об 11-00.

Постановою суду від 07.03.2023 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотес", код ЄДРПОУ 38533288 (69001, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна Сергія, 13); припинено повноваження розпорядника майна боржника Литвиненко С.С.; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотес" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотес" призначено арбітражного керуючого Литвиненко Сергія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 2055 від 14.01.2022); оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; скасовано арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника; зобов`язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства у строк до 07.03.2024.

До суду 20.06.2023 надійшла заява кредитора - фізичної особи-підприємця Кухти Вікторії Василівни про покладення солідарної відповідальності на колишніх керівників боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що не звертаючись самостійно до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «БІОТЕС», колишніми керівниками боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушено строки подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності боржника чим порушено вимоги законодавства про банкрутство, зокрема, вимоги ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства).

Допущення вказаних порушень, згідно з приписами абзацу 2 ч. 6 ст. 34 КУзПБ, має наслідком покладання на колишніх керівників боржника солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів, відповідно ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.10.2023 (оскаржувана ухвала) задоволено заяву кредитора ФОП Кухти Вікторії Василівни про покладення солідарної відповідальності на колишніх керівників боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задоволено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Предметом судового розгляду у цій справі є питання наявності підстав для покладення на колишніх керівників банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОТЕС" солідарної відповідальності в порядку частини шостої статті 34 КУзПБ.

Відповідно до положень абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ "Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство" законодавець встановлює умови, за яких у боржника виникає обов`язок звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, а саме: боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У разі порушення цих вимог, яке допущене керівником боржника, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

Солідарна відповідальність керівника боржника, передбачена в зазначеній нормі ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду.

Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2021 р. по справі 910/2971/20 розтлумачено підстави застосування ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та сформовано наступні правові висновки: Отже умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів: існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); розмір всіх активів боржника є меншим, ніж: сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку..

Отже, Верховний Суд зазначив, що виключно при наявності двох юридичних фактів можливо стверджувати про наявність підстав для застосування солідарної відповідальності керівника боржника, а саме: наявність простроченої заборгованості перед двома і більше кредиторами; розмір активів є меншим ніж сумарний розмір зобов`язань перед кредитора такий розмір активів боржника повинен бути очевидно не здатним забезпеч задоволення вимог кредиторів з назрілими вимогами.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до тієї ж постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі 910/2971/20 …особа, звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника боржника через порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ з підстав, наведених в абзаці другому частини першої цієї статті КУзПБ, має довести перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози платоспроможності, що мають місце, а також пославшись на відповідні докази, зокрема, опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що мають надаватись боржником при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності (пункти 7.8, 7.10 - частина четверта статті 34 КУзПБ, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення) (пункт 7.12. постанови).

Таким чином, саме на заявника покладається обов`язок довести наявність підстав для застосування солідарної відповідальності.

При цьому предметом розгляду є саме дослідження можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, а не розгляд заяв кредиторів про покладення солідарної відповідальності з конкретними вимогами до зазначеної особи (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 31.03.2021 у справі № 910/3191/20).

Враховуючи, що підставою для вимог Кредитора про солідарну відповідальність керівника Боржника стало порушення, прямо визначене частиною шостою статті 34 КУзПБ, а саме - недотримання боржником вимоги щодо обов`язку у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності (якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами), то Верховний Суд щодо порядку доведення заявником, щодо необхідної і достатньої сукупності умов для встановлення судом наведеного порушення як підстави для застосування солідарної відповідальності зазначив про необхідність доведення заявником та встановлення судом двох юридичних фактів:

- порушення визначеного абзацом другим частини шостою статті 34 КУзПБ місячного строку

- та наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності боржника.

Так, щодо правил обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку та щодо порядку доведення учасником і встановлення судом ознак загрози неплатоспроможності зазначається про таке.

Загроза неплатоспроможності як підстава для звернення боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутства не є новелою КУзПБ, а є успадкуванням окремих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

І Закон, і КУзПБ так визначають загрозу неплатоспроможності - якщо задоволення вимог одного бо кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Отже умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:

(1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

(2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

При цьому з огляду на положення частини шостої статті 39 КУзПБ (згідно з якими однією із підстав для відмови господарським судом у відкритті провадження у справі є наявність за вимогами кредитора спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження) для існування загрози неплатоспроможності боржника, за відсутності між ним і кредитором спору про право, цей Закон не вимагає безспірності вимог кредиторів до боржника, тобто не вимагає прийняття судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Правильність цього висновку підтверджується, якщо звернутись до положень частин другої, третьої та четвертої статті 34 КУзПБ, якими визначені вимоги до документів/доказів, що додаються як до заяви кредитора, так і до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед яких відсутня вимога про додання до відповідної заяви судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника.

З викладеного випливає висновок, що обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку для обов`язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце факт настання строку виконання боржником зобов`язань щонайменше перед двома його кредиторами (1) разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов`язань над розміром всіх активів Боржника (2), які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.

Наведений висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, від 11.05.2018 у справі № 914/1487/17, від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі № 589/2800/15-ц, щодо підстав виникнення зобов`язальних правовідносин, відповідно до яких:

- за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність;

- за змістом статті 11 Цивільного кодексу України зобов`язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

При цьому зобов`язання боржника перед кредитором не має містити в своїй суті спору про право між кредитором та боржником.

Щодо існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав.

1) Перед ОСОБА_4 . Як вбачається із наявної у матеріалах справи заяви ОСОБА_4 , про грошові вимоги до боржника (з доданими документами), у боржника - ТОВ «БІОТЕС» наявні зобов`язанні за договором поставки № 2 від 02.07.2020 з оплати прийнятого від конкурсного кредитора у цій справі товару.

Строк виконання вказаних зобов`язань визначений безпосередньо договором поставки № 2 від 02.07.2020 (пункт 3.3. договору - Покупець зобов`язаний здійснити оплату за поставлений в попередньому місяці Товар протягом 5-ти (п 'яти) банківських днів наступного місяця, в повному обсязі).

Отже, розмір та строк виконання зобов`язань боржника за вищевказаним договором виглядає наступним чином:

- за липень 2020 року на загальну суму 235 950,00 гривень (строк виконання зобов`язання настав 03.08.2020 (перший банківський день наступного місяця);

- за серпень 2020 року на загальну суму 1 544 400,00 гривень (строк виконання зобов`язання настав 01.09.2020);

- за вересень 2020 року на загальну суму 364 650,00 гривень (строк виконання зобов`язання настав 01.10.2020).

Обґрунтованість та законність вказаних грошових зобов`язань боржника підтверджена й ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.01.2023.

2) Перед Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕОДІМ ЗАХІД». Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2021 у справі № 907/549/21 (реєстраційний номер в ЄДРСР - 100522630) стягнуто з ТОВ «БІОТЕС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОДІМ ЗАХІД» (79053, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 65, кв. 55, код в ЄДРПОУ - 37612960) суму 182 218,89 грн, у т. ч. 162 000, 00 грн основного боргу, 4 180,89 грн 3% річних, 16 038,00 грн інфляційних збитків, а також у відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 270,00 грн (роздруківка копії рішення з ЄДРСР міститься у матеріалах справи).

При цьому, вказаним рішенням встановлено, що зобов`язання боржника з оплати отриманих послуг виникло на підставі договору про надання інжинірингових та консультаційних послуг № 27-05/20 від 27.05.2020, а строк виконання зобов`язання визначений підпунктами 1.1. 1,2. 3.1-3.5 вказаного договору (замовник зобов`язався прийняти виконані роботи та оплатити вартість у сумі 324 000,00 грн шляхом банківського переказу на протязі 3-х банківських днів з дня отримання відповідного рахунку в такому порядку й до початку надання послуг відповідно до рахунку-фактури виставленого виконавцем, замовник перераховує аванс у розмірі 162 000,00 грн протягом 3-х банківських днів на розрахунковий рахунок виконавця, а решту суми - зобов`язаний перерахувати виконавцеві на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту про надання послуг).

Як встановлено судом у справі № 907/549/21, сторони договору № 27-05/20 від 27.05.2020 підписали акт здачі-приймання робіт (послуг) № 26 від 31.07.2020, а отже строк виконання ТОВ «БІОТЕС» зобов`язання з оплати прийнятих від ТОВ «НЕОДІМ ЗАХІД» послуг (робіт) настав 03.08.2020 (перший банківський день після підписання сторонами акту про надання послуг (робіт)).

При цьому рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2021 у справі № 907/549/21 набрало законної сили 11.11.2021.

Вищевказане судове рішення боржником не виконане, а саме виконавче провадження зупинено, у зв`язку із відкриттям провадження у даній справі про банкрутство (роздруківка з Автоматизованої системи виконавчого провадження наявна у матеріалах справи).

3) Перед ОСОБА_5 , ТОВ «ДАМПФ», ТОВ «Р.В.І.», ТОВ «ПАРТНЕР», Компанією «ФЕРАНДЕССА ЛТД» [FERANDESSA LTD], ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕЛЛАДІС», ТОВ «ОЛІВІН-БУД», ТОВ «КРІСТАЛ ТЕХНОЛОДЖИ» та ТОВ «ВІНЛАЙТ».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 у справі №908/1244/22 встановлено наявність заборгованості ТОВ «БІОТЕС» перед ТОВ «Фокус Фінанс Кепітал» (ініціюючий кредитор).

Така заборгованість виникла за договорами поворотної фінансової допомоги, що укладені між боржником та ОСОБА_5 , ТОВ «ДАМПФ», ТОВ «Р.В.І.», ТОВ «ПАРТНЕР», Компанією «ФЕРАНДЕССА ЛТД» [FERANDESSA LTD], ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕЛЛАДІС», ТОВ «ОЛІВІН-БУД», ТОВ «КРІСТАЛ ТЕХНОЛОДЖИ» та ТОВ «ВІНЛАЙТ», право вимоги за якими 25.07.2022 було відступлено на користь ТОВ «Фокус Фінанс Кепітал».

При цьому додатковими угодами до таких договорів встановлено наступні строки виконання ТОВ «БІОТЕС» зобов`язання з повернення грошових коштів:

- перед ОСОБА_5 (до відступлення права вимоги) із загальною сумою заборгованості 1 164 500,00 грн - 10.01.2022;

- перед ТОВ «ДАМПФ» (до відступлення права вимоги) із загальною сумою заборгованості 9 531 000,00 грн - 10.0І.2022;

- перед ТОВ «Р.В.І.» (до відступлення права вимоги) із загальною сумою заборгованості 633 000,00 грн - 10.01.2022;

- перед ТОВ «ПАРТНЕР» (до відступлення права вимоги) із загальною сумою заборгованості 12 737 000,00 грн - 30.01.2022;

- перед Компанією «ФЕРАНДЕССА ЛТД» [FERANDESSA LTD] (до відступлення права вимоги) із загальною сумою заборгованості 32 545 800,00 грн - 07.02.2022;

- перед ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕЛЛАДІС» (до відступлення права вимоги) із загальною сумою заборгованості 2 650 000,00 грн - 07.02.2022;

- перед ТОВ «ОЛІВІН-БУД» (до відступлення права вимоги) із загальною сумою заборгованості 323 655,00 грн - 30.01.2022;

- перед ТОВ «КРІСТАЛ ТЕХНОЛОДЖИ» (до відступлення права вимоги) із загальною сумою заборгованості 7 568 000,00 грн -10.01.2022;

- перед ТОВ «ВІНЛАЙТ» із загальною сумою заборгованості 5 215 872,00 грн - 10.01.2022.

Щодо того, що розмір всіх чистих активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед усіма кредиторами боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

А згідно п. 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013, № 73 (далі - Положення) баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал.

Пунктом 1 розділу ІІ Положення передбачено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного період.

Згідно п. 7 цього розділу Положення у балансі відображаються активи, зобов`язання та власний капітал підприємства.

Отже, баланс є невід`ємною складовою фінансової звітності і на нього поширюються вимоги щодо оформлення, підписання тощо, які встановлені для фінансової звітності.

Частиною 2 цієї статті Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що порядок та строки подання фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, звіту про управління та звіту про платежі на користь держави до органів державної влади, крім суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, визначаються Кабінетом Міністрів України, для банків - Національним банком України.

Порядок і строки подання фінансової звітності конкретизовані в Порядку подання фінансової звітності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000, № 419 (далі - Порядок), дія якого поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством (пункт 1)

Згідно приписами пункту 2 Порядку фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.

Відповідно до п. 5 Порядку проміжна фінансова звітність (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців), крім консолідованої, подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2 (крім органів Казначейства), не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

Проміжна (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців) або річна фінансова звітність подається підприємствами органам доходів і зборів у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Водночас, норми ч. 4 ст. 34 КУзПБ встановлюють вимогу щодо додання до заяви боржника про порушення справи про банкрутство бухгалтерського балансу боржника на останню звітну дату, однак без урахування законодавчо встановленої вимоги про строк його подання до відповідних органів (зокрема, контролюючих).

Тобто формування та складення боржником бухгалтерського балансу, що додається ним до заяви про порушення справи про банкрутство, здійснюється виходячи з останнього звітного періоду, що передує та завершився на дату звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців, або річна).

А тому при визначенні звітного періоду, за який формується та складається боржником бухгалтерський баланс для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, не враховується вимога щодо дати виникнення у боржника обов`язку подати фінансову звітність (баланс) відповідним органам (зокрема, контролюючим) відповідно до Порядку та Податкового кодексу України.

У цьому висновку апеляційний суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 22.01.2020 у справі № 910/8992/19.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що особа, звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника боржника через порушення положень абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ з підстав, наведених в абз. 2 ч. 1 цієї статті Кодексу, має довести перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози платоспроможності, що мають місце, а також пославшись на відповідні докази, зокрема, опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що мають надаватись боржником при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності.

Зважаючи на те, що настання строку виконання зобов`язань перед кредиторами, що зазначені вище, припадає на третій-четвертий квартал 2020 року, при аналізі співвідношення активів і зобов`язань боржника, суд бере до уваги вибіркові фінансові показники діяльності ТОВ «БІОТЕС» за період з 31.12.2019 по 31.12.2021 (останній звітний період, що передує відкриттю провадження у справі про банкрутство № 908/1244/22), які зазначені у додатку № 1 до Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану ТОВ «БІОТЕС» від 08.11.2022 (далі по тексту - Звіт про фінансовий стан боржника від 08.11.2022), який підготовлений на замовлення арбітражного керуючого Литвиненка С.С.

Такі показники ґрунтуються на фінансовій звітності боржника, а отже є належними доказами у даній справі (постанова Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20).

У контексті доведення того, що розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед кредиторами боржника, суд наголошує на правовому висновку Верховного Суду, який викладено у постановах від 09.06.2022 у справі № 904/76/21 та від 06.10.2022 у справі № 903/988/20, де в контексті необхідності встановлення добросовісності керівника боржника щодо дотримання вимог абзацу 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ, зазначено:

«стан загрози неплатоспроможності, тобто об`єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов`язкових платежів)».

Згідно з абзацом 15 п. 4 П(с)БО 19, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 № 163 (зі змінами та доповненнями), чисті активи - активи підприємства за вирахуванням його зобов`язань. Тобто вартість чистих активів визначається як різниця між всіма активами підприємства та його зобов`язаннями, а тому отриманий результат розміру «чистих активів» відповідає показнику рядка 380 розділу 1 «Власний капітал» пасиву балансу боржника.

Власний капітал - різниця між активами і зобов`язаннями підприємства; (п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності)).

Зі змісту наявних у матеріалах справи фінансових показників діяльності боржника - ТОВ «БІОТЕС» (додаток № 1 до Звіту про фінансовий стан боржника від 08.11.2022) вбачається наступне:

- на кінець звітного року 2019 показник рядка 380 розділу 1 «Власний капітал» пасиву балансу боржника, який по суті є еквівалентом розміру чистого активу, становить (-3 444,60) тис. грн, тоді як розмір поточних зобов`язань на кінець звітного року 2019 становить 109 715,80 тис. грн (код рядка 620);

- на кінець звітного року 2020 показник рядка 380 розділу 1 «Власний капітал» пасиву балансу боржника, який по суті є еквівалентом розміру чистого активу, становить (-34 555,20) тис. грн, тоді як розмір поточних зобов`язань на кінець звітного року 2020 становить 146 111,50 тис. грн (код рядка 620);

- на кінець звітного року 2021 показник рядка 380 розділу 1 «Власний капітал» пасиву балансу боржника, який по суті є еквівалентом розміру чистого активу, становить (-27 692.70) тис. грн, тоді як розмір поточних зобов`язань на кінець звітного року 2021 становить 142 781,90 тис. грн (код рядка 620).

Наведені обставини підтверджені й Звітом про фінансовий стан боржника від 08.11.2022.

Вказані фактичні обставини підтверджують, що як станом на 01.01.2020 року, так і станом на 31.12.2021 року розмір вартості чистих активів був взагалі нездатним задовольнити будь-які вимоги кредиторів ТОВ «БІОТЕС», що, як зазначив Верховний Суд у п. 80 постанови від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, свідчить про перебування боржника у «стані загрози неплатоспроможності, тобто об`єктивне банкрутство».

Враховуючи, що починаючи з 01.01.2020 й по 31.12.2021 розмір чистих активів боржника - ТОВ «БІОТЕС» є мінусовим, то очевидним є те, що боржник не в змозі був задовольнити вимоги кредиторів, а саме: ТОВ «НЕОДІМ ЗАХІД», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «ДАМПФ», ТОВ «Р.В.І.», ТОВ «ПАРТНЕР», Компанії «ФЕРАНДЕССА ЛТД» [FERANDESSA LTD], ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВЕЛЛАДІС», ТОВ «ОЛІВІН-БУД», ТОВ «КРІСТАЛ ТЕХНОЛОДЖИ» та ТОВ «ВІНЛАЙТ», строк виконання яких настав, та загальний розмір яких станом на 03.08.2020 становив 397 950,00 грн, станом на 01.10.2020 - 2 307 000,00 грн, станом на 10.01.2022 - 26 419 372,00 грн, станом на 30.01.2022 - 39 480 027,00 грн, станом на 07.02.2022 - 74 675 827,00 грн.

Зважаючи на те, що Верховний Суд наголошує на тому, що при визначенні ознак загрози неплатоспроможності слід (у тому числі) керуватися показниками фінансової звітності боржника (бухгалтерських балансів), то суд вважає за належне зауважити на тому, що боржник з 01.01.2020 також перебуває у стані поточної неплатоспроможності.

Відповідно до абз. 3 підпункту 3.4 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі по тексту - Методичні рекомендації), поточною неплатоспроможністю характеризується фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний моменту зв`язку з випадковим збігом обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідно до законодавчого визначення розглядається як неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого стооку їх стати грошові зобов`язання перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати, а також' виконати зобов`язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Вказане положення повністю узгоджується зі змістом абзацу 12 ч. ст. 1 КУзПБ, де зазначається, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Отже, Кодекс України з процедур банкрутства має своє автономне тлумачення терміну неплатоспроможність, зі змісту поняття якого випливає те, що боржник має грошові зобов`язання та не має іншої можливості їх виконати (добровільно, примусово стягнені не інакше як через банкрутство).

Вищенаведене співвідношення понять «поточна неплатоспроможність» (Методичні рекомендації) та «неплатоспроможність» (КУзПБ) вказує на чіткий взаємозв`язок між ознаками (критеріями) поточної неплатоспроможності та ознаками загрози неплатоспроможності, які обумовлюють обов`язок звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття справи про банкрутство.

Наведене підтверджено й у Звіті про фінансовий стан боржника від 08.11.2022, де у п. 2 висновків зазначено, що ознаки поточної неплатоспроможності відповідають законодавчому визначенню ТОВ «БІОТЕС» як боржника.

Водночас, згідно з вказаними Методичними рекомендаціями визначення поточної неплатоспроможності здійснюється за формулою: ДФІук (довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств) + ДФІін (довгострокові фінансові інвестиції - інші) + ГК (грошові кошти та їх еквіваленти в національні та іноземній валюті, поточні фінансові інвестиції) - ПК (поточні зобов`язання).

Від`ємний результат розрахунків за вказаною формулою свідчить про поточну неплатоспроможність.

Розрахунок показників поточної неплатоспроможності ТОВ «БІОТЕС» наведено у таблиці № 1 до Звіту про фінансовий стан боржника від 08.11.2022. Станом на 31.12.2019 показник поточної неплатоспроможності Товариства становив (- 105 247,30); станом на 31.12.2020 - (- 145 374,00); станом на 31.12.2021 - (- 142 354,80).

Таким чином, стосовно ТОВ «БІОТЕС» протягом періоду з 01.01.2020 по 31.12.2021 мали місце ознаки поточної неплатоспроможності, що відповідає законодавчому визначенню його як боржника (абз. 4 ч. 1 ст. 1 КУзПБ) та співвідноситься з ознаками загрози неплатоспроможності як передумови для виникнення обов`язку керівника боржника звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вже зазначалось, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що починаючи з 03.08.2020 по 07.02.2022 у ТОВ «БІОТЕС» настав строк виконання зобов`язань перед кредиторами, зазначеними вище.

Водночас, зважаючи на те, що боржник, як мінімум, починаючи з 01.01.2020 і по останню звітну дату, яка передувала відкриттю провадження у справі про банкрутство, перебував у стані поточної неспроможності щодо виконання своїх грошових зобов`язань (згідно з абз. 3 підпункту 3.4 Методичних рекомендацій), то дійсним та доведеним є факт наявності загрози неплатоспроможності ТОВ «БІОТЕС», який обумовлював необхідність звернення керівника боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Трактування ознак загрози неплатоспроможності через призму визначених Методичними рекомендаціями від 19.01.2006 № 14 критеріїв поточної неплатоспроможності, які пов`язують неможливість задоволення вимог кредиторів (строк виконання яких настав) із відсутністю у боржника високоліквідних активів у даній справі є правильним, оскільки такий майновий стан боржника як «поточна неплатоспроможність» є фінансово гіршим у порівняні із майновим станом «загроза неплатоспроможності».

Починаючи з 01.01.2020 боржник - ТОВ «БІОТЕС» також перебував у стані критичної неплатоспроможності.

Відповідно до п. 3.4. Методичних рекомендацій, ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце в разі, коли на початку і наприкінці звітного кварталу присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного кварталу менші за їхні нормативні значення -1,0 та 0,1 відповідно.

Зважаючи на наведені ознаки критичної неплатоспроможності у Звіті про фінансовий стан боржника від 08.11.2022 встановлено наявність всіх ознак критичної неплатоспроможності TОB «БІОТЕС», які відповідають Фінансовому стану потенційного банкрутства, тому що за підсумком періоду, що передує прийняттю рішення про подальшу долю ТОВ «БІОТЕС», мали місце ознаки поточної неплатоспроможності, показники коефіцієнтів покриття, забезпечення власними засобами та автономії (фінансової незалежності) були значно менші за їх нормативне значення.

Відтак, за одночасного існування таких фактів як: настання строку виконання зобов`язань перед кредиторами ( ОСОБА_4 та ТОВ «НЕОДІМ ЗАХІД»), перевищення у той самий момент (03.08.2020) сумарного розміру цих зобов`язань (397 950,00 грн) над розміром чистих активів боржника (0,00/відсутні), існування довготривалої поточної неплатоспроможності, а також критичної неплатоспроможності боржника, у своїй сукупності свідчить про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.

З огляду на це, обчислення визначеного абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзІІБ місячного строку для обов`язку боржника звернутись з заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності у цьому випадку слід вираховувати починаючи з 03.08.2020 (настання строку виконання зобов`язань перед ФОП Кухта В.В. та ТОВ «НЕОДІМ ЗАХІД») на загальну суму 397 950,00 грн, що перевищила розмір чистих активів боржника.

Суд звертає увагу також на правовий висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 26.10.2022 у справі № 916/1101/21, згідно з яким «визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з 'ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником манна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном».

Постановою Господарського суду Запорізької області від 07.03.2023 у справі №908/1244/22 ТОВ «БІОТЕС» визнано банкрутом.

Суд, разом із визнанням боржника банкрутом установив: «Підприємство - боржник не має достатньо активів за рахунок яких можливо було б погасити кредиторську заборгованість. Таким чином, у боржника виявлена недостатність майна для задоволення вимог кредиторів».

При цьому підставою для визнання боржника банкрутом був його такий фінансовий стан, який існував починаючи з 01.01.2019 і до моменту визнання його банкрутом. Тобто співвідношення реальних активів і зобов`язань боржника з початку 2019 року і до визнання його банкрутом фактично за основними показниками фінансової звітності стабільно та помірно погіршувалось, що підтверджено Звітом про фінансовий стан боржника від 08.11.2022.

Суд зазначає, що станом на 03.08.2020 задоволення боржником - ТОВ «БІОТЕС» вимог одного кредитора призвело б до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншим кредитором (загроза неплатоспроможності), оскільки станом на 03.08.2020 у боржника - ТОВ «БІОТЕС» були наявні невиконані зобов`язання перед ТОВ «НЕОДІМ ЗАХІД» та ОСОБА_4 на загальну суму 397 950,00 грн, строк виконання яких настав; станом на 03.08.2020 й по 31.12.2021 (аналізований період) розмір чистих активів боржника - ТОВ «БІОТЕС» був мінусовим (чисті активи відсутні взагалі), а отже був меншим за розмір зобов`язань боржника перед ТОВ «НЕОДІМ ЗАХІД» та ОСОБА_4 , строк виконання яких настав 03.08.2020, а загальний розмір яких становив 397 950,00 грн.

Водночас, у зв`язку з тим, що така заборгованість була дійсна і станом на момент призначення нових директорів ТОВ «БІОТЕС» ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), відображена у бухгалтерській звітності, а також була предметом судових спорів та одного виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов висновків, що для нових директорів відповідний строк має відраховуватись з моменту призначення їх на посаду керівників боржника.

Щодо ОСОБА_1 .

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 займав посаду директора боржника з 10.02.2022 по 02.06.2022 (практично 4 місяці), що підтверджується витягом з ЄДРПОУ про боржника станом на 09.03.2023.

Господарський суд виснував, що колишній директор ТОВ «БІОТЕС» - ОСОБА_1 , починаючи з 10.02.2022 і до моменту припинення його повноважень як директора боржника 02.06.20221, достеменно знав про наявність заборгованості перед кредиторами ОСОБА_4 та ТОВ «НЕОДІМ ЗАХІД», строк виконання яких настав та про те, що задоволення вимог одного кредитора призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (через відсутність чистих активів). Однак, ОСОБА_1 з моменту призначення його на посаду директора у визначений кодексом місячний строк, до суду з відповідною заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не звернувся, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

Щодо ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції встановив, що 02.06.2022 до ЄДРПОУ внесено зміни щодо призначення на посаду директора ТОВ «БІОТЕС» ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з ЄДРПОУ про боржника станом на 09.03.2023.

Цим же витягом з ЄДРПОУ підтверджується, що наступна чергова зміна директора боржника відбулась 10.08.2022, коли директором було призначено ОСОБА_6 замість звільненого ОСОБА_2 .

Господарський суд дійшов висновку, що колишній директор ТОВ «БІОТЕС» - ОСОБА_2 , починаючи з 02.06.2022 і до моменту припинення його повноважень як директора боржника 10.08.2022. достеменно знав про наявність заборгованості перед кредиторами ОСОБА_4 та ТОВ «НЕОДІМ ЗАХІД», строк виконання яких настав та про те, що задоволення вимог одного кредитора призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (через відсутність чистих активів). Однак, ОСОБА_2 у визначений Кодексом місячний строк з моменту його призначення на посаду директора, до суду з відповідною заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не звернувся, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 34 КузПБ.

Однак господарський суд не досліджував обставини, які входять до предмету доказування в тій мірі, яка необхідна для вирішення питання про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності на підставі ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

Так, КУзПБ встановлює презумпцію вини керівника юридичної особи в разі недотримання ним імперативного обов`язку щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності в юридичної особи ознак неплатоспроможності (правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведений в постанові від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20).

Водночас, наведена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість керівнику боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Стаття 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає організаційні засади бухгалтерського обліку на підприємстві.

Згідно ч.ч. 1-3, 6 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «БІОТЕС» №01/2022 від « 04» лютого 2022 року ОСОБА_1 було призначено на посаду керівника ТОВ «БІОТЕС» з 08 лютого 2022 року із повноваженнями, передбаченими статутом.

Однак, варто зауважити, що призначення на посаду директора товариства, ще не означає, що особа є заздалегідь обізнаною з усіма обставинами фінансового становища підприємства, зокрема, в частині загрози неплатоспроможності боржника.

За обставинами справи, що не заперечуються учасниками справи, у зв`язку з припиненням договору оренди офісного приміщення у м. Києві, документація, офісні техніка та меблі були відправлені в офіс ТОВ «Біотес» у м.Рахів вантажним автомобілем 19.02.22.

При цьому доказів передання бухгалтерської, фінансової, первинної документації ТОВ «БІОТЕС» ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, й учасниками справи про наявність таких не повідомляється.

ОСОБА_1 зазначає, що отримавши інформацію про те, що первинні документи боржника знаходяться в учасників товариства, він звертався до них із запитами щодо надання документів для ознайомлення з фінансовим станом ТОВ «БІОТЕС».

Проте такі заходи не призвели до позитивного результату, відповідна документація йому передана не була, що стало підставою для ініціювання ним питання про звільнення з займаної посади керівника на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Необхідно наголосити, що суд першої інстанції не встановлював обставин обізнаності колишнього керівника боржника - ОСОБА_1 щодо фінансового/майнового стану боржника, як і не перевірив об`єктивну можливість останнього знати про загрозу неплатоспроможності ТОВ «БІОТЕС», моменту її виникнення та визначити наявність факту існування вже поточної неплатоспроможності на момент його призначення директором товариства.

Натомість обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21.

Тому під час визначення моменту виникнення у керівника боржника обов`язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство належить враховувати, що такий обов`язок виникає в момент, коли керівник, добросовісність та розумність дій якого презюмується, в силу норм статті 92 ЦК України, мав можливість об`єктивно визначити наявність загрози неплатоспроможності боржника, неможливість продовження нормального режиму господарювання боржника без негативних наслідків для останнього та його кредиторів (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20).

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 відзначив, що положення частини шостої статті 34, як і положення частини другої статті 61 КУзПБ не відповідають критеріям якості закону в аспекті передбачуваності наслідків їх застосування (див., наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Корецький та інші проти України" (заява № 40269/02) від 03.04.2008, пункт 48) (п. 10.7 постанови).

Також, Верховний Суд зауважив, що: 10.29… загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов`язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов`язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.

При цьому фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.

Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема, в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов`язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.

При цьому доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.

10.30. Основним способом встановлення відмінностей між наведеними двома станами боржника є проведення аналізу фінансово-господарської діяльності (звітності) боржника, із встановленням / визначенням за результатами цього аналізу реальних наслідків та перспектив для боржника виконати свої зобов`язання перед його кредиторами, а для кредиторів - отримати від боржника задоволення своїх вимог у разі, якщо боржник НЕ звернеться із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство».

Отже, для з`ясування обставин настання передумов для подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, орган управління боржника, зокрема, керівник, повинен мати можливість проаналізувати поточні та підсумкові результати фінансово-господарської діяльності боржника, оцінивши перспективу виконання ним своїх зобов`язань, проведення розрахунків тощо та відсутність зміни його майнового стану до такого, який би не дозволив задовольнити вимоги кредиторів та призвів би до порушення їхніх прав, інших негативних наслідків, як-то: збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов`язання перед кредиторами.

Тобто має встановлюватись саме об`єктивність факту загрози неплатоспроможності, а не тимчасове погіршення економічної становища боржника чи збитковість окремих операцій чи-то певного періоду його діяльності як можливих ризиків підприємництва.

Для цього у директора має бути доступ до бухгалтерської, фінансової, первинної документації боржника, чого в даному випадку судом не було встановлено.

Колегія суддів зазначає, що аналогічні обставини встановлено і щодо ОСОБА_2 .

При цьому ані ФОП Кухта В.В. ані суд першої інстанції не навели жодних обґрунтувань, що за час перебування його на посаді керівника з 02.06.2022 року і до 10.08.2022 року ОСОБА_2 мав об`єктивну можливість визначитися з усіма положеннями стану підприємства, яке він очолив, та чи була йому належним чином передана вся фінансова та господарська документація ТОВ «БІОТЕС».

Суд першої інстанції формально підійшов до вирішення справи, не дослідив обставин добросовісності колишнього керівника, обмежившись лише дослідженням наявності відповідної заборгованості боржника на час, коли обов`язки його директора виконував ОСОБА_2 , та не відобразив в оскаржуваній ухвалі оцінку відсутності обставин, які б вказували на його неправомірну поведінку з урахуванням можливості бути обізнаним щодо фінансового/майнового стану боржника.

Перебування ОСОБА_2 на посаді директора ТОВ «БІОТЕС» трохи більше 2-х місяців також об`єктивно впливало як на ознайомлення його з поточним станом справ на товаристві, так і можливість отримати доступ до бухгалтерської, фінансової, первинної документації, яка була вивезена у м. Рахів, Закарпатської області, з урахуванням його місця реєстрації/проживання в іншій області ( АДРЕСА_2 ).

У своїй заяві ФОП Кухта В.В. зазначила лише загальні підстави для покладення на колишніх керівників ТОВ «БІОТЕС»: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарної відповідальності за вимогами кредиторів, не навівши будь-яких конкретних обставин можливості такими особами ініціювати процедуру банкрутства, яка пов`язується з їх обізнаністю щодо фінансового/майнового стану боржника, в той час як останніми підтверджено відсутність їх вини, що полягає у не зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Також, варто наголосити, що арбітражний керуючий відповідно до проведеного аналізу фінансово-господарського стану суб`єкту господарювання ТОВ «БІОТЕС» не з`ясував наявність/відсутність підстав для звернення до суду з метою застосування до згаданих колишніх керівників заходів солідарної відповідальності, хоча саме він в першу чергу діє від імені боржника і повинен захищати його інтереси.

Крім того, апелянт ОСОБА_1 зазначає, що не брав участі в суді першої інстанції під час розгляду питання про притягнення його до солідарної відповідальності. Про покладення на нього солідарної відповідальності дізнався вже після отримання вступної та резолютивної частини ухвали Господарського суду Запорізької області від 26.10.2023.

Натомість ОСОБА_2 вказує, що розгляд заяв представника ОСОБА_4 здійснювався без участі та належного повідомлення ОСОБА_2 , який відповідно був позбавлений можливості належним чином використати свої можливості на правовий захист своїх інтересів.

Судом враховується, що відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

За положеннями ч.ч. 1-4 ст. 196 ГПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Судове засідання проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду.

Отже, у разі якщо справа розглядається в судовому засіданні і судом визнана явка учасників справи обов`язковою, то суд здійснює виклик таких у судове засідання, а у разі, якщо явка учасників справи є необов`язковою, суд здійснює їх повідомлення про місце, дату і час судового засідання.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Запорізької області від 30.06.2023 у праві № 908/1244/22, якою було прийнято до розгляду заяву кредитора - фізичної особи-підприємця Кухти Вікторії Василівни про покладення солідарної відповідальності на колишніх керівників боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та призначено судове засідання на 01.08.2023 о 10-00, судом на адреси реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , яка підтверджена листами Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 03.07.2023 № 1-34/440 (т. 10 а.с. 258) та від 25.09.2023 № 1-34/722 (т. 12 а.с. 254)) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , яка підтверджена листом Відділу-центру надання адміністративних послуг Виконкому Дрогобицької міської ради від 30.06.2023 № 1180 (т. 10 а.с. 259)), як і на будь-які інші відомі адреси їх місця проживання не направлялася.

Так само, в матеріалах справи відсутні докази направлення по даній справі ухвал Господарського суду Запорізької області: від 30.06.2023, якою було відкладено судове засідання на 12.09.2023р. об 11-30., від 12.09.2023 про відкладення судового засідання на 12.10.2023 об 11-00, від 12.10.2023 про відкладення судового засідання на 26.10.2023 об 13-30

Тобто судом першої інстанції не вжито заходів щодо належного повідомлення апелянтів як учасників справи про розгляд справи № 908/1244/22.

Наведене вказує на те, що суд не переконався в фактичному отриманні особами, стосовно яких вирішувалося питання про покладення на них солідарної відповідальності за вимогами кредиторів до боржника, процесуальних ухвал у справі та відповідно їх обізнаності щодо відкриття провадження з розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Кухти Вікторії Василівни, чим власне було позбавлено скаржників права на подання відзиву, пояснень заперечень, а також доказів в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням цього суд апеляційної інстанції, зокрема, визнає поважними причини неподання решти доказів, що долучені ОСОБА_1 до апеляційної скарги, а саме: копії заяви ОСОБА_1 про звільнення з займаної посади від 26.02.2023; копії довідки від 24.03.2022 №29 про зміну місця проживання ОСОБА_1 : копії наказу про звільнення № 8-1 від 02 лютого 2022 року.

Слід зауважити, що належне сповіщення у спосіб, визначений ГПК України, особи, щодо якої розглядається справа або участь у якій вона приймає є обов`язком суду, який в даному випадку не був дотриманий.

Відтак, доводи апелянтів є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Наведене є підставою для задоволення апеляційних скарг.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З огляду на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.10.2023 у справі № 908/1244/22 належить скасувати, прийнявши нове рішення - про відмову в задоволенні заяви кредитора ФОП Кухти Вікторії Василівни про покладення солідарної відповідальності на колишніх керівників боржника ОСОБА_1 та Проника Юрія Петровича.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, зважаючи на результат розгляду апеляційних скарг, витрати зі сплати судового збору за їх подання належить стягнути з заявника на користь скаржників.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.10.2023 у справі № 908/1244/22 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.10.2023 у справі № 908/1244/22 скасувати.

Постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяви кредитора ФОП Кухти Вікторії Василівни про покладення солідарної відповідальності на колишніх керівників боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кухти Вікторії Василівни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 684,00 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кухти Вікторії Василівни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 684,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 16.12.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко