Рішення

від 16.12.2024 по справі 902/994/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2024 р.Cправа № 902/994/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Виноградського О. Є., за участю секретаря судового засідання Ганкіної А. Л., за участю:

представника Корпорації "Енергоресурс-інвест" Гарвата С. М.,

представник відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Господарського суду Вінницької області справу

за позовною заявою Корпорації "Енергоресурс-інвест" (місцезнаходження: вул. Зелена, буд. 131, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79035; ідентифікаційний код юридичної особи: 30336890)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд" (місцезнаходження: вул. Прибережна буд. 2, кв. 50, м. Ладижин, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 24321; ідентифікаційний код юридичної особи: 43377695)

про стягнення 210440,60 грн заборгованості за договором поставки,

УСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Корпорації "Енергоресурс-інвест" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд" 210440,60 грн заборгованості, яка складається з: 87392,19 грн - основного боргу, 29767,87 грн - штрафу, 75621,62 грн - пені, 12030,75 грн - інфляційних втрат та 5628,17 грн - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним і відповідачем укладений Договір № 26-1/23 від 30.01.2023 (надалі також - Договір), предметом якого сторони визначили зобов`язання Корпорації "Енергоресурс-інвест" виготовити і поставити теплогідроізольовані сталеві труби та елементи в поліетиленовій та металевій оболонці, вироби з мінеральної вати на основі базальтового волокна, труби сталеві, засувки, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд" зобов`язалось прийняти та оплатити Товар. Позивачем свої зобов`язання за Договором виконано належним чином, натомість відповідачем зобов`язання в частині оплати поставленої продукції в повному обсязі не виконано.

Також позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 40000,00 грн, який складається із суми сплаченого судового збору та з витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, враховуючи її складність.

Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області від 16.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/994/24, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 14.10.2024.

На визначену судом дату, 14.10.2024, учасники справи не з`явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомленні належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 22-26).

Водночас, 11.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду надійшло клопотання представника позивача Ніроновича І. О. б/н від 11.10.2024 про відкладення розгляду справи (вх. канц. суду № 01-34/10028/24), в якому заявник просив суд відкласти розгляд справи № 902/994/24. Мотивуючи клопотання, Ніронович І. О. зазначив, що всупереч положенням статті 172 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відповідач не отримав позовну заяву з додатками, надіслану на його адресу.

Ухвалою суду від 14.10.2024 суд, з метою забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, відклав розгляд справи на 04.11.2024.

На визначену судом дату, 04.11.2024, в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, взяв участь представник позивача Гарват С. М. (в порядку самопредставництва), відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 31-32)

04.11.2024 суд, з метою повного та всебічного розгляду справи, постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.11.2024, яку занесено до протоколу судового засідання (а. с. 44).

Разом з тим, 25.11.2024, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, суд постановив ухвалу у протокольній формі про відкладення розгляду справи на 16.12.2024.

В судовому засіданні, 16.12.2024, взяв участь представник позивача Гарват С. М. (в режимі відеоконференції), відповідач правом участі в розгляді справи не скористався.

Щодо обізнаності відповідача про розгляд справи, суд враховує таке.

Ухвалу судді Господарського суду Вінницької області про відкриття провадження у справі № 902/994/24 від 16.09.2024 було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд", вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, 04.10.2024 до суду надійшов конверт з вказаним судовим рішенням та довідкою оператора поштового зв`язку про причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою" від 01.10.2024 (вх. канц. суду № 01-44/1426/24).

Ухвалу Господарського суду Вінницької області про відкладення розгляду справи № 902/994/24 від 14.10.2024 вручено представнику відповідача, що підтверджується підписом головного бухгалтера Катрич Г. М. від 23.10.2024 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (вх. канц. суду № 01-45/1238/2024 від 28.10.2024).

Також відповідач повідомлявся про судове засідання, призначене на 16.12.2024, ухвалою від 03.12.2024, яку було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд".

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що направлення ухвали рекомендованою кореспонденцією на адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19.

Отже, судом вжито достатніх заходів для повідомлення відповідача про дату судового засідання.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Відповідно до частини першої статті 4 цього ж закону судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд констатує, що відповідач протягом призначеного ухвалою судді Господарського суду Вінницької області про відкриття провадження у справі № 902/994/24 від 16.09.2024 строку не скористався своїм правом та не подав до суду відзиву на позовну заяву, пояснень та клопотань до суду також не надходило.

За приписами частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині дев`ятій статті 165 ГПК України.

Враховуючи, що відповідача згідно вимог статті 242 ГПК України було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини дев`ятої статті 165 та частини другої статті 178 ГПК України.

Враховуючи положення статті 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами і документами за відсутності відповідача.

В судовому засіданні представник позивача Гарват С. М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позовну заяву.

За наслідками розгляду справи, для ухвалення рішення у цій справі суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення.

Після виходу суду з нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частину рішення, яку долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

30.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс-інвест" (далі також - Виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд" (далі також - Замовник/відповідач) укладено Договір № 26-1/23 відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобов`язується виготовити і поставити, а Замовник прийняти та оплатити теплогідроізольовані сталеві труби та елементи в поліетиленовій та металевій оболонці, вироби з мінеральної вати на основі базальтового волокна, труби сталеві, засувки, надалі - Продукцію, згідно з відповідною Специфікацією.

Загальна сума поставки за даним Договором складає: всього - 178420,84 грн, ПДВ 20 % - 35684,17 грн, разом з ПДВ - 214105,01 грн (пункт 3.1 Договору).

Замовник оплачує поставлену Виконавцем Продукцію за ціною, передбаченою у Специфікації відповідно до виставленого рахунку (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору розрахунок за поставлену Продукцію здійснюється у безготівковій формі на р/рахунок Виконавця.

У пункті 5.3 сторони погодили, що розрахунок за кожну поставлену партію Продукції проводиться Замовником протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати отримання Продукції згідно з видатковою накладною. Датою передачі Продукції від Виконавця Замовнику вважається момент вручення Продукції. Дата передачі Продукції визначається згідно з видатковою накладною, товаро-транспортною накладною.

Згідно з пунктом 6.2 Договору виконання Продукції Замовнику здійснюється протягом 10 (десяти) днів з дати погодження та підписання Сторонами Договору.

Доставка Продукції Замовнику до м. Ладижин (попутньо) проводиться автомобільним транспортом. Оплата транспортних послуг врахована у ціні на Продукцію (пункт 6.3 Договору).

Відповідно до пункту 6.6 Договору Продукція вважається зданою Виконавцем і прийнятою Замовником з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін накладних (або товарно-транспортної накладної). Особа, яка отримує Продукцію від імені і для Замовника, повинна мати належним чином оформлену письмову довіреність.

Приймання-передача конкретної партії товару по кількості здійснюється за місцем поставки. Факт приймання-передачі Продукції по кількості підтверджується накладними на Продукцію, які підписуються уповноваженими особами Сторін (пункт 7.4 Договору).

Згідно з пунктом 7.7 Договору передача (приймання-передача) Продукції здійснюється згідно з видатковими накладними.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк дії цього Договору починає свій перебіг з моменту підписання до 31 грудня 2023 року, а в частині виконання - до повного виконання сторонами зобов`язань (пункти 8.1-8.2 Договору).

Відповідно до пункту 8.8 Договору дія цього Договору припиняється після остаточних взаєморозрахунків Сторін за фактично виконану частину договірних зобов`язань.

За порушення термінів оплати Продукції Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення. Строк нарахування пені, а також строк позовної давності щодо її стягнення за цим пунктом становить 3 (три) роки. За наявності заборгованості Замовника перед Виконавцем останній має право затримати подальшу поставку Продукції без будь-яких негативних для себе наслідків (пункт 9.2 Договору).

За порушення Замовником строків оплати понад 1 (один) календарний місяць Замовник зобов`язаний, окрім пені, сплатити на користь Виконавця штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої частини Продукції за кожен місяць прострочення, однак сума штрафних санкцій не може перевищувати суму основного зобов`язання (пункт 9.3 Договору).

Відповідно до пункту 9.10 Договору оплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання основного зобов`язання за Договором. За одне і те ж порушення допускається одночасне застосування до винної Сторони кількох видів господарських санкцій.

Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана в Специфікації № 1 до Договору, згідно з якою сторони погодили поставку Продукції на об`єкт "Тепломережа по вул. Прибережній, б/н м. Ладижин Вінницької обл." у кількості 18 найменувань виробів на загальну вартість 214105,01 грн з ПДВ.

08.02.2023 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, згідно з пунктом 1 якої сторони у зв`язку із зміною асортименту та збільшенням об`ємів Продукції домовились внести зміни у п. 3.1 Розділу 3 "Сума Договору", вказаного вище Договору і викласти його в наступній редакції:

"… 3.1. Загальна сума поставки за даним Договором складає: всього - 248065,56 грн, ПДВ 20 % - 49613,11 грн, разом з ПДВ - 297678,67 грн.".

Кількість Продукції та ціна за одиницю вказана в Специфікації № 2 до Договору, згідно з якою сторони погодили поставку Продукції у кількості 9 найменувань виробів на загальну суму 83573,66 грн з ПДВ.

На виконання умов Договору, у лютому 2023 року позивач поставив відповідачу Продукцію загальною вартістю 297678,67 грн з ПДВ, що підтверджується такими первинно-обліковими документами:

-видаткова накладна № 0207-2 від 07.02.2023 на суму 214105,01 грн,

-видаткова накладна № 0221-3 від 21.02.2023 на суму 83573,66 грн.

Вищевказані документи підписані сторонами та скріплені відтисками їхніх печаток.

Відповідно до наявної у справі платіжної інструкції № 196 від 26.05.2023 відповідачем за поставлену Продукцію сплачено 210286,48 грн.

Відповідач оплату за поставлену Продукцію у розмірі 87392,19 грн не здійснив, що стало причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

На час вирішення спору в суді, доказів сплати вказаної суми заборгованості сторонами не надано.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Як зазначено вище: предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 87392,19 грн - основного боргу; 29767,87 грн - штрафу, 75621,62 грн - пені, 12030,75 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів та 5628,17 грн - 3% річних, що нараховані в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 26-1/23 від 30.01.2023.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), враховуючи укладений між ними договір.

Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 ЦК України).

В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статті 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України, частина сьома статті 193 ГК України).

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив відповідачу Продукцію в повному обсязі на суму 297678,67 грн.

Як вже зазначалось, за умовами Договору розрахунок за кожну поставлену партію Продукції проводиться Замовником протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати отримання Продукції згідно з видатковою накладною.

Враховуючи дату поставки партії Продукції згідно із Специфікацією № 2 - 21.02.2023, відповідач мав здійснити розрахунок в строк до 07.03.2023.

Відповідно до призначення платежу, зазначеного у платіжній інструкції від 26.05.2023 № 196, відповідачем на користь позивача за Договором № 26-1/23 від 30.01.2023 сплачено 210286,48 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов`язання щодо поставки товару виконав, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар у строк визначений договором належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від Договору, пропозицій щодо розірвання Договору до поставки позивачем Продукції, пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов Договору чи відмови відповідача від прийняття поставленого товару, а також доказів повернення Продукції позивачу.

Докази сплати основного боргу у розмірі 87392,19 грн у матеріалах справи відсутні.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання згідно зі статтею 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Договору № 26-1/23 від 30.01.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставленої Продукції, а тому позивач обґрунтовано звернувся з вимогою про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 87392,19 грн. Таким чином, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 12030,75 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів за період з березня 2023 року по серпень 2024 року, суд дійшов таких висновків.

Як вже встановлено судом вище, відповідач мав здійснити розрахунок за поставлену позивачем Продукцію за таким графіком:

- за видатковою накладною № 0207-2 від 07.02.2023 у сумі 214105,01 грн - протягом 14 днів, тобто не пізніше 21.02.2023;

- за видатковою накладною № 0221-3 від 21.02.2023 у сумі 83573,66 грн - протягом 14 днів, тобто не пізніше 07.03.2023.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування статті 625 ЦК України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно з якими.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ № 1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункт 4 постанови КМУ № 1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Дослідивши наведений у позові розрахунок, судом встановлено, що позивач здійснює нарахування сум, на які збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, виходячи з наступних, визначених ним, періодів:

- з березня 2023 року по травень 2023 року відносно суми боргу у розмірі 297678,67 грн,

- з червня 2023 року по серпень 2024 року відносно суми боргу у розмірі 87392,19 грн.

Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, суд дійшов висновку про правомірність вимог в частині стягнення 12030,75 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Щодо стягнення 29767,87 грн штрафу та пені у розмірі 75621,62 грн пені, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як вже зазначалось, пунктом 9.2 та 9.3 Договору передбачена відповідальність Замовника за прострочення оплати.

При цьому, пунктом 9.2 Договору встановлено, що за порушення термінів оплати Продукції Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Тоді як за порушення Замовником строків оплати понад 1 (один) календарний місяць Замовник зобов`язаний, окрім пені, сплатити на користь Виконавця штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої частини Продукції за кожен місяць прострочення, однак сума штрафних санкцій не може перевищувати суму основного зобов`язання (пункт 9.3 Договору).

З огляду на погоджені сторонами умови відповідальності: пеня, що нараховується Виконавцем "за кожен день прострочення" та штрафу, що нараховується "за кожен місяць прострочення", а також наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог, суд вважає необхідним надати оцінку правовій природі штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення.

Так, проаналізувавши пункт 9.3. Договору, суд дійшов до висновку, що таке нарахування за своєю правовою природою є пенею, позаяк визначене у певній грошовій сумі за кожний місяць користування грошовими коштами, з огляду на таке.

Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником.

Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або несвоєчасне виконання обов`язку.

Пеня може обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання не лише за кожен день прострочення виконання, а й місяць (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у пункті 73 постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Однак, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Тобто, штраф є одноразовим фіксованим платежем, який нараховується за фактом порушення виконання основного зобов`язання.

Отже, оскільки штраф визначається у конкретній грошовій сумі, а пеня - це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження правопорушення, суд дійшов висновку, що погоджена сторонами у пункті 9.3 Договору штрафна санкція, обрахована у розмірі 10% від вартості неоплаченої частини Продукції за кожен місяць прострочення, відповідає визначенню "пеня".

Також, оскільки сторонами в пункті 9.2 Договору зазначено: "Строк нарахування пені, а також строк позовної давності щодо її стягнення за цим пунктом становить 3 роки", - суд враховує таке.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті шостої ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.

При цьому, у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (постанова Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20).

Проаналізувавши пункт 9.2 Договору, суд дійшов висновку, що сторонами погоджено інший строк нарахування штрафних санкцій, який є більшим шести місяців та який закінчується обчислюватися через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При перевірці правомірності визначення позивачем періоду у часі, протягом якого нараховано пеню, суд враховує таке.

Згідно з положенням пункту 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі - Закон) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною другою статті 343 ГК України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься також у статті 3 Закону, якою встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши доданий до позовної заяви розрахунок, суд, враховуючи вищевикладені висновки, встановив, що позивачем фактично заявлено до стягнення 105389,49 грн пені, яка складається з 75621,62 грн, розрахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а саме:

-з 21.02.2023 по 07.03.2023 на суму боргу 214105,01 грн,

-з 08.03.2023 по 26.05.2023 на суму боргу 297678,67 грн,

-з 27.05.2023 по 12.09.2024 на суму боргу 87392,19 грн,

а також 29767,87 грн пені, визначеною позивачем як "штраф" та розрахованої в розмірі 10% від вартості неоплаченої частини Продукції за кожен місяць, а саме: з 07.04.2023 по 07.05.2023 на суму боргу - 297678,67 грн.

Судом встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань зі сплати вартості Продукції, а саме:

-за видатковою накладною № 0207-2 від 07.02.2023 на суму 214105,01 грн - з 22.02.2023;

-за видатковою накладною № 0221-3 від 21.02.2023 а суму 83573,66 грн - з 08.03.2023.

Враховуючи наведені вище висновки, суд, здійснивши перерахунок розміру пені, дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині вимог про стягнення 75328,32 грн пені. З огляду на неправильно визначені позивачем періоди та недотримання норми щодо установленого Законом граничного розміру пені, 30061,17 грн пені заявлено неправомірно.

Також згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такими чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Ухвалюючи рішення про зменшення розміру пені, суд взяв до уваги такі обставини:

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів;

- позивачем не наведено розмір збитків, завданих невиконанням зобов`язання відповідачем;

- покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача може призвести до погіршення його матеріального становища, що може мати наслідком його неплатоспроможність.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Отже, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені на 50% і таким чином стягненню підлягає 37664,16 грн.

Щодо стягнення 5628,17 грн 3% річних за заявлені позивачем періоди, суд зазначає таке.

За правилами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правомірності визначення позивачем періоду у часі, протягом якого нараховані проценти, суд враховує викладені вище висновки відносно дати, з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань.

Перевіривши обрахунок 3% річних, враховуючи те, що відповідачем здійснено часткову оплату за Договором (210286,48 грн згідно з платіжною інструкцією № 196 від 26.05.2023), не виходячи за межі періоду у часі, визначеного у позовній заяві, судом встановлено, що правомірним до стягнення з відповідача є 5610,57 грн. Відтак, позивачем неправомірно нараховано 17,60 грн 3% річних, в зв`язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення статей 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при звернені до суду із цим позовом сплачено 3156,61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2693 від 12.09.2024 (а. с. 12).

Виходячи із підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовних заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, при подані позову слід було заплатити 2525,29 грн судового збору (ціна позову*1,5%*08).

За правилами статті 129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в розмірі 2164,43 грн.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову в частині стягнення 30061,17 грн пені та 17,60 грн 3% річних, витрати по сплаті судового збору в сумі 360,86 грн слід залишити за позивачем.

Суд встановив, що позивачем внесено на 631,32 грн судового збору більше, аніж встановлено законом.

Як вказано в пункті 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Разом з тим, за відсутності клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, таке питання судом не вирішується.

Керуючись статтями 8, 18, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 326, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд" (місцезнаходження: вул. Прибережна буд. 2, кв. 50, м. Ладижин, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 24321; ідентифікаційний код юридичної особи: 43377695) на користь Корпорації "Енергоресурс-інвест" (місцезнаходження: вул. Зелена, буд. 131, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79035; ідентифікаційний код юридичної особи: 30336890) 87392,19 грн - основного боргу, 37664,16 грн - пені, 12030,75 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, 5610,57 грн - 3% річних та 2164,43 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник рішення направити позивачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 17 грудня 2024 р.

Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ТОВ "Комплектенергобуд" (вул. Прибережна буд. 2, кв. 50, м. Ладижин, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 24321)