Рішення

від 17.12.2024 по справі 905/1376/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.2024 Справа №905/1376/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., за участі секретаря судового засідання Левкович Ю.Р., розглянувши у cудовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА", м.Київ

до відповідача: Російської федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва, Російська Федерація

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРБІС ЛОГІСТИК", м.Київ

про стягнення збитків, завданих військовою агресією з боку Російської Федерації, в сумі 1537591,80грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА", звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської федерації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРБІС ЛОГІСТИК" про стягнення збитків, завданих військовою агресією з боку Російської Федерації в сумі 1537591,80грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що через військову агресію Російської Федерації проти України позивачем понесені збитки, внаслідок втрати вагону №29100039.

Ухвалою від 28.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.11.2024, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРБІС ЛОГІСТИК".

Суд зазначає, що предметом позову є відшкодування шкоди (збитків), завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди (збитків) є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, від 18 травня 2022 року №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17, провадження №14-167цс20 (пункт 58).

Відповідно до частин 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Вказані висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд і у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

30.10.2024 через систему "Електронний Суд" від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" адвоката Єленич О.В. надійшла заява про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Вказана заява задоволена судом, про що постановлено ухвалу від 31.10.2024.

Ухвалою від 19.11.2024 за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні 17.12.2024.

03.12.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРБІС ЛОГІСТИК" в яких останній підтримує позовні вимоги позивача та просить суд врахувати ці пояснення при ухваленні рішення у справі та провести судові засідання без участі представника ТОВ "ОРБІС ЛОГІСТИК".

03.12.2024 через систему "Електронний Суд" від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" надійшли додаткові пояснення в яких позивач підтримує позовні вимоги, просить суд врахувати ці пояснення при ухваленні рішення у справі та провести судове засідання 17.12.2024 без участі представника позивача.

Судом враховано, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.

У зв`язку з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом №91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист №71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива.

За наведених обставин, суд не має можливості для направлення ухвал суду ані безпосередньо на адресу відповідача, ані шляхом направлення доручення, ані іншими дипломатичними каналами, у зв`язку з чим єдиним можливим та належним повідомленням відповідача про розгляд справи є розміщення оголошень на сайті «Судової влади України» на сторінці Господарського суду Донецької області в провадженні якого знаходиться дана справа.

Отже, з огляду на викладене, з метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, судом були розміщені відповідні оголошення-повідомлення на сайті «Судової влади України» на сторінці Господарського суду Донецької області. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет (www.reyestr.court.gov.ua), відомості якого є офіційними та знаходяться у вільному доступі. Доступ до реєстру безоплатний та цілодобовий згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Суд враховує, що позивач у позові повідомив про направлення копії позовної заяви та документів на відому адресу електронної пошти Відповідача в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, розміщену на офіційному інтернет-порталі цього міністерства. В підтвердження вказаного позивач додав до позову відповідні докази. Отже, відповідач мав можливість ознайомитися із вказаною позовною заявою та доданими до неї документами.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У відповідності до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, відповідача та третьої особи, за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

встановив:

01.06.2020 між ТОВ «Орбіс Логістик» (далі орендодавець, третя особа у справі) та ТОВ «ТЕК КСТ ГРУП Україна» (далі орендар, позивач у справі) укладено договір №218/20 оренди критих вагонів (далі договір оренди), за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування рухомий склад залізничні криті вагони, придатні в технічному і комерційному відношенні для перевезення вантажів (далі за договором РС).

Об`єкт належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу вагонів залізничного транспорту від 02.01.2020 №20/1.

Відповідно до п.1.3 договору оренди переданий в оренду РС може використовуватись як для перевезень по території України, так і за її межами відповідно до чинних нормативно-правових актів та транспортного законодавства України та країн, через територію яких здійснюється перевезення, при цьому сторони виключають курсування РС в зоні АТО. У разі розширення зони АТО, сторони обговорюють маршрут курсування РС додатково. При цьому всі ризики щодо несвоєчасного коригування маршруту і щодо орендованого майна відповідно до п.5.1.8 договору несе орендар.

Згідно з п.2.2 договору оренди РС вважається переданим орендодавцем і прийнятим орендарем в оренду з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі РС в оренду. Акт прийому-передачі РС в оренду підписується сторонами після прибуття РС на станцію, зазначену орендарем. Дата прибуття може також бути підтверджена на підставі даних ГІОЦ УЗ (дислокації).

Розділом 5 договору оренди сторони погодили права і обов`язки орендаря. Так, за умовами п.5.1.1 договору оренди орендар зобов`язується прийняти від орендодавця РС і використовувати його відповідно до умов даного договору.

За умовами п.5.1.7 договору оренди орендар зобов`язується до повернення РС орендодавцю нести весь ризик, пов`язаний з псуванням, пошкодженням РС і його частин, розкраданням комплектуючих РС, претензіями та/або позовами третіх осіб щодо шкоди, заподіяної РС в ході експлуатації. При цьому орендар зобов`язаний відшкодувати завдані збитки за ринковими цінами на момент виникнення шкоди, в тому числі витрати на ремонт РС. У разі незгоди орендаря з сумою завданих збитків орендар зобов`язаний за свій рахунок провести незалежну експертизу.

При неможливості відновлення одиниці РС або непридатності її до подальшої експлуатації, а також в разі втрати одиниці РС, орендар зобов`язується оплатити орендодавцю його ринкову вартість, або надати аналогічну одиницю рухомого складу, з урахуванням її моделі, року випуску і технічного стану на момент прийому-передачі протягом 30 днів після вимоги орендодавця. Рішення про виплату ринкової вартості втраченого РС або його заміні вирішується орендодавцем. Під ринковою вартістю вагона сторонами розуміється вартість нового вагона, пропонована заводом-виробником, з урахуванням зносу вагона в залежності від року його споруди, виходячи з нормативного терміну служби вагону, а також співвідношення попиту і пропозиції на момент складання акту втрати (приведення в непридатність). У випадку прострочення повернення одиниці РС з оренди більше ніж на 30 (тридцять) днів, одиниця РС вважається втраченою та її вартість підлягає оплаті орендарем на користь орендодавця (п.5.1.8 кредитного договору).

Відповідно до п.5.2.1 договору оренди орендар має право використовувати орендований РС згідно з його призначенням та умовами цього договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (п.10.1 договору оренди).

Згідно з п.10.2 договору оренди після закінчення терміну оренди цей договір може бути продовжений на будь-який термін за взаємною згодою сторін з обов`язковим укладанням додаткової угоди. Повідомлення про продовження терміну оренди здійснюється в письмову вигляді в порядку, зазначеному п.2.1 договору, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення терміну дії договору.

У справі №905/802/23 судом апеляційної інстанцій зазначено про те, що до матеріалів справи не надано доказів укладання сторонами додаткової угоди до договору оренди. Водночас, під час розгляду справи Господарським судом Донецької області представник позивача підтвердив дію договору оренди на час спірних відносин, що узгоджується з приписами ст.764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка передбачає, що, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. А ні за змістом апеляційної скарги, а ні безпосередньо в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду представник позивача не заперечив щодо дії договору оренди на час спірних відносин. Третя особа в своїх поясненнях також не вказала на закінчення строку дії договору, а навпаки висвітлюючи обставини справи посилалась на наявність в неї залізничного вагону 29100039 на умовах договору оренди.

Згідно з актом приймання-передачі від 01.06.2020 до договору оренди критих вагонів №218/20 від 01.06.2020, орендодавець передав, а орендар прийняв вагон за мережевим номером 29100039, 2017 року побудування, модель 11-4150 у кількості 1шт, загальною вартістю 825226,61грн., з ПДВ (137537,77грн.). Акт підписано представниками та скріплено печатками сторін.

09.09.2021 між ТОВ «ТЕК КСТ ГРУП Україна» (далі експедитор, позивач у справі) таlogistic Group(далі замовник) укладено договір №95/21 транспортного експедирування, за умовами п.п.1.1 якого замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок замовника здійснити транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним транспортом по території України, країн СНД та інших держав (далі за текстом договору - послуги).

Відповідно до п.2.2.22 договору замовник зобов`язується не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня подачі експедитором вагонів здійснити їх завантаження у відповідності з Технічними умовами завантаження вантажів та здати вантаж для перевезення. Датою подання вагону під завантаження та датою здачі вантажу до перевезення вважаються календарні дати штемпелів станцій, проставлених у залізничній накладній та квитанції про приймання вантажу. Не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня прибуття вагонів в пункт призначення забезпечити розвантаження вантажу та організувати за рахунок експедитора відправлення вагонів до місця, зазначеного експедитором в наданій інструкції або відповідно до заявок, оформлених у системі Этран РЗД. Датою прибуття вагонів в пункт призначення та датою відправлення порожніх вагонів вважаються календарні дати штемпелів, проставлених організацією залізничного транспорту в залізничних накладних.

Згідно з п.7.1 договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонам та діє до 31.12.2022.

Заявкою International logistic Groupна перевезення вантажів №5 від 24.01.2022 визначено подати вагон для перевезення вантажу до 10.02.2022 зі станції відправлення Речная, 806708 (Саткинський район, Челябінська область, Російська федерація) на станцію Мудрьона, 457604 (місто Кривий Ріг, Україна), з подальшою переадресацією на станцію Сартана, 484809 (місто Маріуполь, Україна).

Відповідно до залізничної накладної №32082225 вагон 29100039, з вантажем, відправлено зі станції Речная РЖД та 17.02.2022 вказаний вагон прибув на станцію Мудрьона УЗ.

З накладної №45514577 вбачається, що 17.02.2022 вагон 29100039, з вантажем, відправлено зі станції Мудрьона Придніпровської залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці, та 24.02.2022 одержувачу видано вантаж.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

За заявою ТОВ «Орбіс Логістик» 08.11.2022 зареєстровано кримінальне провадження №12022052770003313, на підставі ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України. В заяві викладено обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 24.02.2022 військові формування РФ, застосовуючи засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, систематично здійснювали ракетно-бомбові та авіаційні обстріли по території України, Донецькій області та м.Маріуполь; У результаті чого м.Маріуполь перебуває у тимчасовій окупації; війська рф незаконного заволоділи залізничним вагоном №29100039, який належить ТОВ «Орбіс Логістик» на праві договору купівлі-продажу №20/1 від 02.01.2020; сума матеріального збитку встановлюється.

За змістом адвокатського запиту вих.№16/02 від 16.02.2023 на адресу Акціонерного товариства Українська залізниця адвокат ТОВ «Орбіс Логістик» просив вказати, чи був вагон №29100039 направлений зі станції Сартана (код станції 484809, місто Маріуполь, Україна) до іншого населеного пункту чи станції після 24.02.2022 та вказати останні відомості або інформацію про актуальне місце знаходження вагону №29100039.

Акціонерне товариство Українська залізниця у відповіді №ЦЦМ-12/79 від 13.03.2023 на вищевказаний адвокатський запит повідомило, що згідно з інформацією, наданою філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця», поточна дислокація вагона №29100039 станція Сартана (48480), дата прибуття на станцію 24.02.2022 11:15.

ТОВ «Орбіс Логістик» з метою встановлення ринкової вартості залізничного вагону №29100039, який було втрачено через збройну агресію російської федерації, окупацію нею території міста Маріуполь Донецької області та розміру реальних збитків підприємства в результаті такої втрати, замовлено проведення судової товарознавчої експертизи.

Згідно з отриманим висновком експерта №05/03/2023 від 20.03.2023 ринкова вартість залізничного вагону №29100039, який було втрачено через збройну агресію російської федерації, окупацію російською федерацією території міста Маріуполь Донецької області та розмір реальних збитків ТОВ «Орбіс Логістик» складає 37350,65 доларів США, що еквівалентно 1365860,98грн. без ПДВ за курсом НБУ на дату оцінки.

З метою стягнення збитків ТОВ «ОРБІС ЛОГІСТИК» подано позовну заяву та рішенням Господарського суду Донецької області від 26.12.2023 у справі №905/802/23 (далі - Рішення у справі №905/802/23) відмовлено у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРБІС ЛОГІСТИК» до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА» про відшкодування майнової шкоди в сумі 37 350,65 доларів США.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19 березня 2024 року у справі №905/802/23 (далі - Постанова у справі № 905/802/23) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРБІС ЛОГІСТИК» залишено без задоволення.

Ухвалою від 14 травня 2024 року Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішено закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРБІС ЛОГІСТИК» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 і рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2023 у справі №905/802/23, адже усі постанови суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, прийняті касаційним судом у неподібних справі №905/802/23 правовідносинах.

Під час розгляду справи № 905/802/23 судами встановлено, що

1.Російська Федерація є реальним заподіювачем збитків, що завдані у зв`язку з втратою вагону №29100039;

2.Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА» (Третя особа у справі № 905/802/23);

3.Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА» (Третя особа у справі №905/802/23) має право на звернення з позовом до Російської Федерації щодо компенсації завданих збитків у зв`язку з втратою вагону №29100039;

4.Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРБІС ЛОГІСТИК» неправильно визначено Відповідача у відповідній справі, адже позов мав бути пред`явлений до Орендаря вагону № 29100039 (ТОВ «ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА»), який несе ризик його втрати або пошкодження відповідно до умов договору № 218/20 від 01.06.2020 року.

На момент розгляду даної справи, Рішення у справі № 905/802/23 набрало законної сили, а обставини, які були встановлені під час розгляду справи № 905/802/23 не підлягають доказуванню в межах даної справи.

Претензією №1 від 30.09.2024 ТОВ «Орбіс Логістик» звернулось до ТОВ «ТЕК КСТ ГРУП Україна» з вимогою про сплату коштів за втрату залізничного вагона №29100039 у сумі 37350,65 доларів США відповідно до офіційного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на дату здійснення оплати.

ТОВ «ТЕК КСТ ГРУП Україна» згідно з платіжною інструкцією №628 від 30.09.2024 сплатило ТОВ «Орбіс Логістик» кошти за втрату залізничного вагона №29100039 у сумі 1537591,80грн., що еквівалентно 37350,65 доларів США, відповідно до офіційного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на дату здійснення оплати.

За твердженнями ТОВ «ТЕК КСТ ГРУП Україна» оскільки на момент втрати вагону №29100039 Товариство правомірно володіло майном та ним відшкодовано шкоду, завдану ТОВ «Орбіс Логістик», ТОВ «ТЕК КСТ ГРУП Україна» має право зворотної вимоги (регресу) до Держави-агресора Російської Федерації у розмірі виплаченого відшкодування.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача ТОВ «ТЕК КСТ ГРУП Україна» до суду з позовом про стягнення збитків, завданих військовою агресією з боку Російської Федерації, в сумі 1537591,80грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суду виходить з такого:

Статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що кореспондується із статтею 20 Господарського кодексу України по відношенню до суб`єктів господарювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини 1 статті 3, статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Позивачем доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76-91 ГПК України факт заподіяння шкоди діями відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою майновою шкодою.

Також, факт наявності вини відповідача у даних відносинах встановлено рішенням Господарського суду Донецької області у справі № 905/802/23 від 26.12.2023, яке набуло законної сили.

Виходячи з викладеного, судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну ТОВ «Орбіс Логістик», яким правомірно володіло на момент втрати майна ТОВ «ТЕК КСТ ГРУП Україна», та відшкодування ТОВ «ТЕК КСТ ГРУП Україна» його вартості ТОВ «Орбіс Логістик», що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди ТОВ «ТЕК КСТ ГРУП Україна» у розмірі і в порядку, передбаченими цивільним законодавством.

Щодо розміру заявлених збитків Суд зазначає наступне.

Приписами статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з висновком експерта №05/03/2023 від 20.03.2023 ринкова вартість залізничного вагону №29100039, який було втрачено через збройну агресію російської федерації, окупацію російською федерацією території міста Маріуполь Донецької області та розмір реальних збитків ТОВ «Орбіс Логістик» складає 37350,65 доларів США, що еквівалентно 1365860,98грн. без ПДВ за курсом НБУ на дату оцінки.

Відповідно до підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951) Міністерством економіки України та Фондом державного майна України спільним наказом від 18.10.2022 № 3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за № 1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки (пункт 9 розділу І "Основні положення" Методики).

До матеріалів справи не надавались докази виникнення спорів, пов`язаних із результатами оцінки збитків (визначеного розміру збитків), у тому числі рецензування звіту про оцінку збитків.

Оцінивши вказаний експертний висновок, суд вважає його належним та достовірним доказом на підтвердження дійсного розміру збитків, завданих ТОВ «Орбіс Логістик» внаслідок протиправних дій відповідача.

Суд враховує, що відповідно до положень статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Як встановлено судом та зазначено вище, 30.09.2024 ТОВ «ТЕК КСТ ГРУП Україна» згідно з платіжною інструкцією №628 від 30.09.2024 сплатило ТОВ «Орбіс Логістик», на вимогу останнього, кошти за втрату залізничного вагона №29100039 у сумі 1537591,80грн., що еквівалентно 37350,65 доларів США, відповідно до офіційного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на дату здійснення оплати.

Згідно із частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведеної норми при регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

Вимога позивача про стягнення з відповідача вартості завданої шкоди у даному випадку є законною, обґрунтованою та документально доведеною; крім того така вимога є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та призведе до відповідного відшкодування.

Заперечень проти доводів та доказів позивача з боку відповідача в справу не подано.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

При цьому суд враховує, що при зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» - від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року та на дату звернення прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028,00грн.

Відтак, беручи до уваги, висновок суду про задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача до Державного бюджету України підлягає судовий збір у сумі 23063,87грн., що дорівнює 1,5% від ціни позову 1537591,80грн.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 73-79, 86, 91, 129, 165, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської федерації про стягнення збитків, завданих військовою агресією з боку Російської Федерації в сумі 1537591,80грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської федерації (125993, Російська Федерація, м.Москва, вул.Велика Дмитрівка, буд.15А, корпус 1, код 1037739514196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" (03062, м.Київ, проспект Перемоги, будинок 67; код ЄДРПОУ: 43002692) збитки в сумі 1537591,80грн.

Стягнути з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської федерації Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, Російська Федерація, м.Москва, вул.Велика Дмитрівка, буд.15А, корпус 1, код 1037739514196) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 23063,87грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2024.

Суддя М.О. Лейба