Рішення

від 05.12.2024 по справі 909/751/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/751/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Матенчук О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДаКо Трейд", вул.Кубійовича, буд.9, кв. 6, м. Львів, 79011

до відповідача: Приватного підприємства "Енергобудпостач", вул. Пресмашівська, буд. 10, с.Хриплин, м. Івано-Франківськ, 76495

про стягнення заборгованості в сумі 446248,08 грн, з яких: 280000,03 грн - основного боргу, 9067,69 грн - 3% річних, 18158 грн - інфляційних втрат, 81985,49 грн - пені, 57036,87 грн - штрафу.

за участі:

від позивача: Кость Ярина Романівна (в режимі вкз);

від відповідача: Тугай Іван Михайлович, Клименко Олександр Валентинович.

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДаКо Трейд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Енергобудпостач" про стягнення заборгованості в сумі 446248,08 грн, з яких: 280000,03 грн - основної заборгованості, 9067,69 грн - 3% річних, 18158,00 грн - інфляційних втрат, 81985,49 грн - пені та 57036,87 грн - штрафу.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.08.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; запропоновано сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою суду від 26.09.2024 постановлено перейти до розгляду справи № 909/751/24 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні 22.10.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 26.11.2024 суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про повернення до стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів, поновив позивачу строк для на подання доказу, прийняв поданий доказ до розгляду та задовільнив клопотання відповідача про долучення доказу - копії платіжної інструкції.

В судовому засіданні 04.12.2024 суд завершив стадію з`ясування обставин та перевірки їх доказами та перейшов до розгляду по суті.

04.12.2024 розгляд справи по суті завершено, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу щебеню №19/10/23 від 23.10.2023 в частині оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився борг у розмірі 280000,03 грн. У поясненнях по справі зазначає про те, що, у видаткових накладних №1 від 18.01.2024, №2 від 23.01.2024, №3 від 26.01.2024 постачальник: ТОВ "ДаКо Трейд", покупець: ПП "Енергобудпостач", вказано договір: договір постачання 19/10/23 від 23.10.2023. Також, у проведених платежах за весь період (за винятком платежів від 25.08.2024 та від 29.08.2024) вказано призначення платежу: оплата за щебінь згідно договору постачання 19/10/23 від 23.10.2023.

Представником позивача повідомлено суд про те, що після відкриття провадження у справі відповідачем здійснювалися оплати за отриманий товар в сумі 150000 грн.

За прострочення строків оплати вартості поставленого товару за договором, позивачем нараховано відповідачу 9067,69 грн 3% річних, 18158 грн інфляційних втрат, 81985,49 грн пені, 57036,87 грн штрафу.

Позиція відповідача.

Представник відповідача щодо наявності боргу за поставлений позивачем товар та його розміру не заперечував, однак, заперечував щодо наявності укладеного договору від 23.10.2023 №19/10/23. У відзиві на позов зазначає про те, що в матеріалах позову міститься засвідчена представником позивача копія договору від 23.10.2023 №19/10/23, проте на вказаному договорі відсутні підпис керівника (представника) та відтиск печатки ПП "Енергобудпостач", як сторони такого договору. Відсутність між сторонами спору укладеного письмового договору від 23.10.2023 №19/10/23, вказує на те, що позивач не вправі застосовувати положення такого договору до спірних правовідносин, в тому числі і в питаннях що стосуються строків оплати за переданий товар, відповідальності покупця, розміру неустойки тощо. Жодної вимоги щодо строків та розміру погашення боргу позивач на адресу відповідача не надіслав.

Разом з цим відповідачем визнається обставина того, що відповідно до видаткових накладних №1 від 18.01.2024, №2 від 23.01.2024, №3 від 26.01.2024 ним отримано від позивача товару (щебеню) на загальну суму 2793619,64 грн.

Представником відповідача повідомлено суд про оплату 150000 грн позивачу за отриманий товар, після відкриття провадження у справі.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 23.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДаКо Трейд" як постачальником та Приватним підприємством "Енергобудпостач" як покупцем укладено купівлі-продажу щебеню №19/10/23. Оригінал договору підписаний сторонами чи належно засвідчена копія суду не надані.

Згідно з п.1.1. проєкту договору постачальник зобов`язується поставити покупцю щебінь різних фракцій та відсів (надалі товар), згідно заявки покупця, на умові ціни франко - станція призначення, яку вказує покупець, а покупець зобов`язується оплатити поставлений товар, згідно рахунка(ів) на оплату товару, та прийняти товар на станції призначення (вказує покупець).

Згідно п.3.1 проєкту договору, ціна товару з урахуванням ПДВ 20% визначається сторонами в Рахунках на оплату Товару.

Згідно пункту 3.3 проєкту договору, розрахунки між сторонами здійснюється на підставі рахунку(ів) на оплату товару в українській національній валюті - гривня. Вид розрахунків безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням.

У відповідності до пункту 4.1 проєкту договору, заявка на партію (у якій вказана кількість асортименту) товару покупця, узгоджена з постачальником, є підставою для виписки рахунків на оплату товару. Заявка на партію товару містить інформацію про найменування і кількість товару, назву станції призначення покупця, код станції, найменування вантажоодержувача та його реквізити.

Згідно пункту 4.2 проєкту договору заявка на партію товару, підписана і скріплена печаткою покупця направляється на адресу постачальника, факсимільними засобами зв`язку, а також рекомендованої кореспонденцією не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки товару без урахування часу поштової пересилки.

Згідно пункту 4.3 проєкту договору про ухвалення заявки на партію товару до виконання, часткового виконання або відмові виконання, постачальник повідомляє покупця за допомогою факсимільного або електронного зв`язку зробивши позначку на заявці на партію товару "узгоджено", "узгоджено частково", "неузгоджено" і направляє узгоджену заявку на поставку товару покупцеві факсимільним зв`язком.

Пунктом 5.1. проєкту договору передбачено, що покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар на станції призначення, яку вказує покупець, а також сплатити всі необхідні платежі пов`язані з прийняттям товару на станції, яку вказує покупець, відповідно до п. 6.1. даного договору.

Згідно п. 5.2. проєкту договору, термін поставки товару: протягом дванадцяти робочих днів від дня отримання від покупця 50% попередньої оплати вартості товару, згідно рахунку(ів) на оплату товару.

Відповідно до п. 5.3. проєкту договору, товар вважається переданим та переходить у власність покупця після відвантаження товару у залізничну тару (напіввагони, обрізні хопера, тощо) та вручення товару перевізнику (в даному випадку залізниця, станція відправлення), що підтверджується залізничною накладною з відміткою перевізника про прийняття товару для його перевезення.

Згідно пункту 5.4 проєкту договору, постачальник після вручення товару перевізнику зобов`язаний факсимільним зв`язком надати інформацію про вручення товару перевізнику, тобто вказати дані відправки товару, станцію відправлення, номера вагонів.

Пунктом 6.1 проєкту договору передбачено, що покупець попередньо сплачує 70% вартості товару згідно розрахунку(ів) на оплату товару, а інші 30% вартості товару покупець сплачує в день отримання товару на станції призначення, яку вказує покупець.

Згідно пункту 6.2 проєкту договору, рахунок(и) на оплату товару є підставою для здійснення платежу і містить число місяць та рік виписки рахунка(ів) на оплату товару, інформацію про найменування, кількість, ціну та вартість товару, а також вартість залізничної проїзної плати, залізничних додаткових послуг та експедиторські послуги.

З 23.10.2023 до 01.01.2024 позивач поставив відповідачу товар - щебінь гранітний на загальну суму 1978807,07 грн, відповідач здійснив оплату на суму 1281905,17 грн. Станом на 01.01.2024 дебіторська заборгованість відповідача становила 696901,90 грн.

18.01.2024 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 401499,01 грн, що підтверджується видатковою накладною №1 від 18.01.2024 на поставку 657,85 т щебіню. Згідно з накладною (залізничною) №32348708 від 18.01.2024 на станцію призначення Хриплин (прим.Івано-Франківська обл.) відправлений вантаж 657850 кг щебінь гранітний фракції 5*20 у вагонах згідно з відомістю вагонів, одержувач: ПП "Енергобудпостач".

23.01.2024 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 196009,12 грн, що підтверджується видатковою накладною №2 від 23.01.2024 на поставку 329,25 т щебіню гранітного фракції 20*40. Згідно з накладною (залізничною) №32З46204 від 23.01.2024 на станцію призначення Хриплин (прим.Івано-Франківська обл.) відправлений вантаж 329250 кг у вагонах згідно з відомістю вагонів, одержувач: ПП "Енергобудпостач".

26.01.2024 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 217304,44 грн, що підтверджується видатковою накладною №3 від 26.01.2024 на поставку 356,05 т щебіню. Згідно з накладною (залізничною) №32348708 на станцію призначення Хриплин (прим.Івано-Франківська обл.) відправлений вантаж 356050 кг щебінь гранітний фракції 5*20 у вагонах згідно з відомістю вагонів, одержувач: ПП "Енергобудпостач".

Загальна вартість товару, поставленого позивачем відповідачу за період з 23.10.2023 до 26.01.2024 становить 2793619,64 грн.

03.07.2024 позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення боргу в розмірі 345000,03 грн за поставлений товар.

15.07.2024 відповідач надіслав на електронну пошту позивачу відповідь на вимогу про повернення боргу, в якій зазначив: "...Згідно договору (оригінал якого ми не отримали від вас) наше підприємство при замовленні партії щебеня, повинно було оформити заявку на кількість і по ціні, узгодженій з покупцем (п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору). Відповідно, наше підприємство повинно було сплатити аванс у сумі 50% від замовленої партії товару (п 5.2 договору) перед відправкою. Оскільки цього не було зроблено, ваше підприємство відправило партію товару на свій ризик, без узгодження з нами, порушивши умови договору. Але не дивлячись на це, наше підприємство враховуючи довготривалі відносини, погодилось прийняти та оплатити після реалізації, партію товару згідно усної домовленості, а саме щебінь 20-40 гранітний. При цьому наше підприємство понесло витрати на вивантаження з вагонів, навантаження на автотранспорт, перевезення та складування зазначеного щебеню. Щебінь фракції 20-40 в кількості 329,5 т є заскладованпй і не реалізований іншим особам, оскількн не користується попитом. Не дивлячись на це, наше підприємство регулярно вносить платежі на рахунок вашого підприємства, надіючись на реалізацію всієї партії. Оплатити за всю кількість і одразу в теперішніх умовах не має змоги. Отже, як вихід з даної ситуації, для вирішення питання, пропонуємо розглянути можливість повернення вам щебеня фракції 20-40 гранітного в повному обсязі, в відповідній якості і на суму заборгованості станом на 15.07.2024".

07.08.2024 позивачем надіслано відповідачу лист в якому зазначає, що надсилає повторно: договір 19/10/23 купівлі-продажу щебеню від 23.10.2023 з мокрою печаткою ТОВ "ДаКо Трейд" (попередньо був надісланий на електронну пошту керівника), а також акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2024-14.07.2024 за договором 19/10/23 купівлі-продажу щебеню від 23.10.2023. Просить підписати та по 1 примірнику повернути на поштову адресу, а також погасити заборгованість в сумі 310000 грн.

Як вбачається з банківської виписки за рахунком позивача у АТ "Райффайзен Банк" відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару на загальну суму 2513619,61 грн. Залишок боргу станом на день подання позовної заяви становив 280000,03 грн.

З поданих банківських документів призначення платежу ПП "Енергобудпостач" - оплата за щебінь згідно договору постачання №19/10/23 від 23.10.2023 (за винятком платежів від 25.08.2024 та від 29.08.2024).

Сторонами у справі повідомлено суд про те, що після відкриття провадження у справі відповідачем здійснювалися платежі за отриманий товар на загальну суму 150000 грн.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами першою, четвертою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина перша статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Щодо наявності укладеного між сторонами договору купівлі-продажу щебеню №19/10/23 від 23.10.2023, суд зазначає про те, що у матеріалах справи відсутній підписаний з боку обидвох сторін договір купівлі-продажу щебеню №19/10/23 від 23.10.2023.

До позовної заяви позивачем додано копію договору купівлі-продажу щебеню №19/10/23 від 23.10.2023 підписану та скріплену печаткою позивача, однак без підпису та печатки відповідача.

Під час розгляду справи, позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії зі сканованого договору купівлі-продажу щебеню №19/10/23 від 23.10.2023, підписаного та скріпленого печаткою відповідача примірника, який був надісланий з електронної пошти energobud1802@ukr.net працівнику позивача 08.11.2023. Про наявність у сторін оригіналу вказаного примірника договору суду не повідомлено.

Таким чином, у суду відсутні належні та допустимі докази укладення сторонами договору купівлі-продажу щебеню №19/10/23 від 23.10.2023.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2024 позивачем надіслано відповідачу лист в якому зазначає, що надсилає повторно: договір 19/10/23 купівлі-продажу щебеню від 23.10.2023 з мокрою печаткою ТОВ "ДаКо Трейд" (попередньо був надісланий на електронну пошту керівника), а також акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2024-14.07.2024 за договором 19/10/23 купівлі-продажу щебеню від 23.10.2023, а також просить підписати та по 1 примірнику повернути на поштову адресу, а також погасити заборгованість в сумі 310000 грн.

Вказане також свідчить про те, що станом на 07.08.2024 у позивача був відсутнім підписаний сторонами договір.

При цьому, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про те, що поставка товару по видаткових накладних №1 від 18.01.2024, №2 від 23.01.2024, №3 від 26.01.2024 відбувалася не на виконання умов договору купівлі-продажу щебеню №19/10/23 від 23.10.2023, а має позадоговірних характер (поставка по накладних) з огляду на наступне.

Суд зазначає про те, що для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідно встановити факт їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. При цьому, навіть наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення будь-яких правовідносин, що виникають між сторонами, до категорії договірних.

З метою встановлення відповідності дій сторін при спірній поставці товару умовам договору купівлі-продажу щебеню №19/10/23 від 23.10.2023, судом здійснено аналіз умов такого договору.

Як вбачаться з п. 4.1 проєкту договору, заявка на партію (у якій вказана кількість асортименту) товару покупця, узгоджена з постачальником, є підставою для виписки рахунків на оплату товару. Заявка на партію товару містить інформацію про найменування і кількість товару, назву станції призначення покупця, код станції, найменування вантажоодержувача та його реквізити.

Згідно пункту 4.2 проєкту договору заявка на партію товару, підписана і скріплена печаткою покупця направляється на адресу постачальника, факсимільними засобами зв`язку, а також рекомендованої кореспонденцією не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки товару без урахування часу поштової пересилки.

Згідно пункту 4.3 проєкту договору про ухвалення заявки на партію товару до виконання, часткового виконання або відмові виконання, постачальник повідомляє покупця за допомогою факсимільного або електронного зв`язку зробивши позначку на заявці на партію товару "узгоджено", "узгоджено частково", "неузгоджено" і направляє узгоджену заявку на поставку товару покупцеві факсимільним зв`язком.

Однак, у матеріалах справи відсутні заявки на партії товару поставленого за видатковими накладними №1 від 18.01.2024, №2 від 23.01.2024, №3 від 26.01.2024.

Як з`ясовано судом, зі пояснень представника відповідача, відповідачем щодо вказаних партій товару такі заявки не формувалися.

Також, п. 6.1 проєкту договору передбачено, що покупець попередньо сплачує 70% вартості товару згідно розрахунку(ів) на оплату товару, а інші 30% вартості товару покупець сплачує в день отримання товару на станції призначення, яку вказує покупець.

Згідно пункту 6.2 проєкту договору, рахунок(и) на оплату товару є підставою для здійснення платежу і містить число місяць та рік виписки рахунка(ів) на оплату товару, інформацію про найменування, кількість, ціну та вартість товару, а також вартість залізничної проїзної плати, залізничних додаткових послуг та експедиторські послуги.

Однак, позивачем не оформлювалися рахунки на оплату та відповідачем не сплачувалася передоплата за партії товару згідно вищенаведених накладних, як це передбачено п. п. 6.1, 6.2. договору.

Як вбачається зі змісту відповіді на вимогу про повернення боргу №5 від 15.07.2024 директора ПП "Енергобудпостач", відповідач зазначив про те, що позивач відправив партію товару на свій ризик, без узгодження з позивачем, порушивши умови договору. Підприємство відповідача погодилось прийняти та оплатити після реалізації, партію товару згідно усної домовленості, а саме щебінь 20-40 гранітний. Також, у даному листі, відповідач, пропонує розглянути можливість повернення позивачу щебеня фракції 20-40 гранітного в повному обсязі, в відповідній якості і на суму заборгованості станом на 15.07.2024.

Отже, вказане свідчить про те, що позивач відправив відповідачу партію товару, яка відповідачем не була замовлена та не узгоджена ним, однак відповідач прийняв її.

Щодо доводів позивача про зазначення в призначенні платежу в платіжних документах про оплату за щебінь згідно договору постачання №19/10/23 від 23.10.2023, суд зазначає про те, що відомості, які містяться у фінансовій, бухгалтерській, податковій звітності не можна ототожнювати з правовою підставою для перерахунку коштів. Фінансова, бухгалтерська, податкова звітність підтверджує лише операцію з перерахування спірних грошових коштів (рух коштів) та її відображення суб`єктами господарювання у своєму бухгалтерському обліку, проте не підтверджує наявність між цими суб`єктами саме договірних правовідносин та їх змісту.

Наведені вище обставини свідчать про те, що поставка товару за видатковими накладними №1 від 18.01.2024, №2 від 23.01.2024, №3 від 26.01.2024 відбулася на підставі позадоговірних домовленостей між сторонами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із положеннями частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні містять всі необхідні складові передбачені чинним законодавством, а тому є первинними бухгалтерськими документами в розумінні частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, вказані видаткові накладні підтверджують факт поставки товару та є самостійною підставою для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, позивач здійснив поставку товару, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за ним утворився борг в розмірі 280000,03 грн.

Після відкриття провадження у справі, відповідачем здійснено платежі за отриманий товар на загальну суму 150000 грн.

Вказаний розмір проведених відповідачем оплат підтверджується як представником позивача, так і представником відповідача.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору можливе лише в разі, коли предмет спору існував на момент відкриття провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи, і між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Дослідивши матеріали справи та подані відповідачем докази, суд встановив, що відповідач сплатив позивачу 150000 грн після відкриття провадження.

Враховуючи те, що предмет спору існував на момент відкриття провадження у справі та припинив існування в процесі її розгляду, провадження у справі в частині стягнення коштів у сумі 150000 грн необхідно закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

При цьому, суд роз`яснює, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Доказів оплати решти суми боргу в розмірі 130000,03 грн відповідачем суду не подано.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати отриманого товару в сумі 130000,03 грн підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача вказаного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За прострочення виконання грошового зобов`язання, на підставі положень ст. 625 ЦК України, за період прострочення з 18.01.2024 по 13.08.2024 (з урахуванням оплат відповідача) позивачем нараховано відповідачу 9067,69 грн 3% річних та 18158 грн інфляційних втрат за період прострочення з лютого по червень 2024 року (за методикою, викладеною у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).

Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що при його здійснені позивачем неправильно визначено початок прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого товару, а саме: з 18.01.2024, з 21.01.2021, з 26.01.2024, тоді як слід було визначити початок прострочення з наступного дня після прийняття відповідачем товару - з 19.01.2024, з 24.01.2024, з 27.01.2024. В решті періодів прострочення та порядку здійснення нарахувань, розрахунок позивача є правильним. Судом здійснено перерахунок 3% річних у вказаній частині з урахуванням початку прострочення. За розрахунком, здійсненим судом розмір 3% річних становить 9000,40 грн. Отже, решта частини заявлених до стягнення 3% річних є необґрунтованою.

Судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та встановлено їх арифметичну та методологічну правильність. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині стягнення 81985,49 грн пені та 57036,87 грн штрафу слід відмовити з урахуванням встановленого свудом факту позадоговірної поставки товару по накладних №1 від 18.01.2024, №2 від 23.01.2024, №3 від 26.01.2024.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

За встановлених судом обставин, слід стягнути з відповідача на користь позивача 130000,03 грн основного боргу, 9000,40 грн 3% річних, 18158 грн інфляційних втрат. В частині стягнення 81985,49 грн пені, 57036,87 грн штрафу, 67,29 3% річних - відмовити. В частині позовних вимог про стягнення 150000 грн основного боргу - закрити провадження.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 1885,90 грн слід покласти на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Позивачем згідно заяви від 20.11.2024 (вх.№18206/24 від 21.11.2024) заявлено до стягнення 16000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При дослідженні наданих позивачем доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що 16.07.2024 між Товариства з обмеженою відповідальністю "ДаКо Трейд" (як замовником) та адвокатом Костю Яриною Романівною (як виконавцем) укладено договір про надання правової допомоги № 01/07.

Відповідно до п.1 договору, замовник доручає, а виконавець надає замовнику правову допомогу, яка полягає зокрема, у наступному: підготовка позовної заяви по справі щодо стягнення дебіторської заборгованості з контрагента - Приватне підприємство "Енергобудпостач", ЄДРПОУ 36497840, поставка товару згідно з договором від 23.10.2023 №19/10/23, видаткові накладні №1 від 18.01.2024, №2 від 23.01.2024, №3 від 26.01.2024 та ін., подання до суду, участь в судових засіданнях, ін. необхідні процесуальні дії.

Згідно п. 3 договору, сторони погодили, що вартість правової допомоги, визначеної п. 1.1 цього договору, що сплачується замовником є фіксованою і становить загальну суму 16000,00 (шістнадцять тисяч) гривень без ПДВ. Строк оплати: 12000,00 грн. передплата протягом 3 днів з моменту підписання цього договору та виставлення рахунку, решта в сумі 4000,00 грн. по факту прийняття судом рішення/ухвали. Строк виконання: 4 робочі дні з моменту передоплати. За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої правової допомоги і її вартість. Правова допомога, оплачується відповідно до акту.

Згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 20.11.2024, виконавець виконав роботи (надав послуги), що передбачені умовами договору № 01/07 від 16.07.2024 загальною вартістю 16000 грн.

Позивач оплатив адвокату вартість наданих послуг в сумі 12000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №330 від 05.08.2024.

Відповідачем також заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн, згідно заяви від 21.11.024 (вх.№18203/24 від 21.11.2024).

У відповідності до укладеного між Приватним підприємством "Енергобудпостач" та Адвокатським бюро "Тугай та партнери" договору про надання правничої допомоги від 23.08.2024, клієнт уповноважує адвокатське бюро надавати правову допомогу та представляти його права та інтереси як відповідача Господарському суді Івано-Франківської області у справі №909/751/24.

За умовами вказаного договору, гонорар за послуги включає в себе всі інтелектуальні та трудові затрати адвокатського бюро в справі №909/751/24 у Господарському суді Івано-Франківської області та складає фіксовану суму за час розгляду справи у суді першої інстанції в розмірі 16000 грн. Вказаний гонорар клієнт зобов`язаний сплатити протягом часу розгляду справи в суді першої інстанції але не пізніше 10 банківських днів з дня набуття рішення по справі законної сили.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тобто, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6 ст. 126 ГПК).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі N 910/906/18.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду у питанні відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

При цьому, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

На підставі поданих представником позивача доказів суд установив, що витрати на оплату послуг адвоката позивача є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Судом також враховано реальність наданих адвокатом відповідачу послуги з надання правової допомоги (їхня дійсність та необхідність).

З огляду на викладені положення процесуального законодавства, враховуючи підготовку адвокатом документів для подання до суду, підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості відповідними документами, а також часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про покладення таких витрат позивача, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 8487,94 грн витрат на правову допомогу слід покласти на відповідача, решту розміру витрат на правову допомогу - залишити за позивачем.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу заявлених відповідачем, суд враховуючи підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості відповідними документами, а також положення ст.129 ГПК України, відповідно до яких у разі часткового задоволення позову судові витрати суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, дійшов висновку про покладення витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги відповідача, на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 7512,06 грн витрат на правову допомогу слід покласти на позивача, решту розміру витрат на правову допомогу - залишити за відповідачем.

Згідно ч. 11 ст. 129 ГПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи наведену норму, суд вважає за доцільне зобов`язати відповідача, як сторону на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачу в розмірі 975,88 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 77-79, 86, 126, 129, 233, 236, 238, 240 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДаКо Трейд" до Приватного підприємства "Енергобудпостач" про стягнення заборгованості в сумі 446248,08 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Енергобудпостач", вул. Пресмашівська, буд.10, с. Хриплин, м. Івано-Франківськ, 76495 (ідентифікаційний код 36497840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДаКо Трейд", вул. Кубійовича, буд. 9, кв. 6, м.Львів, 79011 (ідентифікаційний код 45068383) 130000 (сто тридцять тисяч) грн 03 коп. основного боргу, 9000 (дев`ять тисяч) грн 40 коп. 3% річних, 18158 (вісімнадцять тисяч сто п`ятдесят вісім) грн інфляційних втрат, 1885 (одну тисячу вісімсот вісімдесят п`ять) грн 90 коп. судового збору, 975 (дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 88 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В частині позовних вимог про стягнення 150000 грн основного боргу - закрити провадження.

В частині стягнення 81985,49 грн пені, 57036,87 грн штрафу, 67,29 3% річних - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.12.2024.

Суддя Неверовська Л.М.