Рішення
від 17.12.2024 по справі 910/12891/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2024Справа № 910/12891/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефпоінт" про стягнення 41 908,26 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2024 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефпоінт" (далі - Товариство) 41 908,26 грн неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 20 березня 2024 року № 2403000055.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року було відкрито провадження у справі № 910/12891/24 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

30 жовтня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшла заява від 23 жовтня 2024 року вих. № 1-23.10.24, у якій останній просив суд у задоволенні позову Компанії відмовити у зв`язку з відсутністю порушеного права Компанії на момент відкриття провадження у даній справі, оскільки Товариство спірну суму заборгованості сплатило в повному обсязі. До вказаної заяви відповідачем було долучено копію відповідної платіжної інструкції від 22 жовтня 2024 року № 477 на суму 44 330,66 грн.

22 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення по справі від цієї ж дати, у якій останній також повідомив про оплату відповідачем суми спірної заборгованості та суми судового збору.

Жодних інших клопотань та заяв по суті справи від сторін не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даного спору по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2024 року між Компанією та Товариством було укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2403000055, за умовами якого останнє взяло на себе обов`язок у визначений цим правочином строк передати у власність позивача товари - "Індивідуальне обмундирування (шоломи кулезахисні)" код згідно ЄЗС ДК:2015-35810000-5, зазначені в специфікації (додаток № 1), а Компанія - прийняти й оплатити вказану продукцію.

Цей правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до пункт 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниці виміру, ціна за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до продукції зазначаються у специфікації.

Ціна договору становить 1 746 177,60 грн з ПДВ. Ціна за одиницю Товару зазначена в специфікації (пункти 3.1. та 3.3. вказаного правочину).

Пунктами 4.1., 4.2.1. та 4.2.3. договору визначено, що розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на зазначений у цій угоді рахунок Товариства грошових коштів. Компанія здійснює авансовий платіж шляхом перерахування грошових коштів Товариству в розмірі 873 088,80 грн (50% від ціни договору) протягом 5-ти робочих днів з дати отримання оригіналу рахунку-фактури. Компанія зобов`язана оплатити вартість переданих товарів, з урахуванням суми авансового платежу, не раніше 7-ми та не пізніше 15-ти календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами пункту 5.8. цього правочину.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що Товариство зобов?язується передати Компанії товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.

Відповідно до специфікації (додаток № 1), Товариство зобов?язане виконати поставку товару(ів) у строк 60 календарних днів з дати укладення цієї угоди.

За пунктом 5.3. договору поставка товарів здійснюється на умовах DDP "Поставка зі сплатою мита" правил Інкотермс у редакції 2010 року.

Приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання Товариством його обов`язку з поставки товарів за цим договором та відсутності претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів (пункт 5.7. вказаного правочину).

Відповідно до пункту 5.8. договору датою поставки товарів за цим правочином є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.13. договору та одночасна передача Товариством у повному обсязі наступних документів: видаткової накладної; оригіналу рахунку-фактури; товарно-транспортної накладної; оригіналу паспорту та/або сертифікату якості та/або іншого аналогічного документу на кожну одиницю (або партію) товарів; оригінал інструкції або постанови з експлуатації на кожну одиницю товару; документу про підтвердження строків придатності товарів (у разі відсутності такої інформації в паспорті якості та/або сертифікаті якості на товар); оригінал або завірена копія сертифікату відповідності ДСТУ 8835:2019 та протоколу балістичних випробувань на кожну партію шоломів.

Пунктом 5.13. договору визначено, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання документів, вказаних у пункті 5.8. цього правочину.

Товариство здійснює передачу товарів на підставі акта приймання, складеному в 3-х примірниках. Покупець при отриманні товарів на склад проводить вхідний контроль. У випадку виявлення відхилень від вимог договору та/або технічної документації, що наявна в покупця та/або супровідної документації до товарів, наданої Товариством, товари вважаються такими, що не відповідають вимогам по якості та підлягають заміні постачальником на товари належної якості.

Згідно з пунктом 6.3.1. договору Товариство зобов?язалося забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим правочином.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 днів - постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов?язань за цим правочином.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 30 травня 2024 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього правочину (пункт 12.1. договору).

Судом встановлено, що обумовлений договором товар вартістю 1 746 177,60 грн Товариство поставило з порушенням передбаченого специфікацію та договором строку, а саме - 14 червня 2024 року. Зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією акта вхідного контролю товарно-матеріальних цінностей від 14 червня 2024 року № 171 про прийняття Компанією вказаного товару за видатковою накладною від 5 червня 2024 року № 38.

У зв`язку з порушенням Товариством умов договору в частині своєчасної поставки товару позивачем було нараховано пеню за період з 21 травня 2024 року по 13 червня 2024 року на загальну суму 41 908,26 грн та направлено відповідачу претензію від 2 липня 2024 року № 1001ВИХ-24-4155 з вимогою сплатити вказану суму неустойки. Належні докази направлення відповідачу цієї претензії наявні в матеріалах даної справи. Однак, остання залишена Товариством без відповіді та виконання.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано факт поставки товару з порушенням передбаченого специфікацією та договором строку.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 ГК України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Судом встановлено, що Компанія відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

Разом із цим, відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що спірна сума неустойки в розмірі 41 908,26 грн була сплачена відповідачем 22 жовтня 2024 року, тобто до моменту відкриття провадження у справі № 910/12891/24. Цей факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 22 жовтня 2024 року № 477 на суму 44 330,66 грн, яка була подана відповідачем разом із заявою від 23 жовтня 2024 року вих. № 1-23.10.24. Вказана обставина також не заперечувалася Компанією у її письмових поясненнях від 22 листопада 2024 року.

Суд також звертає увагу на те, що за вказаною платіжною інструкцією відповідач не тільки сплатив позивачу спірну суму заборгованості, а й у повному обсязі компенсував останньому судовий збір, сплачений за подання до суду цієї позовної заяви.

При цьому, судом враховано, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення в зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Господарський суд закриває провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Кодексу можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 13/51-04, а також у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 26 липня 2018 року в справі № 910/23359/15, від 18 червня 2019 року в справі № 914/891/16, від 18 липня 2019 року в справі № 916/3147/16, від 16 серпня 2023 року в справі № 910/5571/22.

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 15 серпня 2023 року в справі № 906/1175/18, від 20 червня 2023 року в справі № 910/5529/19, від 12 квітня 2023 року в справі № 916/156/22, від 22 лютого 2022 року в справі № 910/2330/21, від 6 вересня 2022 року в справі № 910/9228/21, від 29 листопада 2022 року в справі № 910/745/20.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 4 грудня 2019 року в справі № 910/15262/18, від 3 березня 2020 року в справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року в справі № 910/12787/17, від 29 серпня 2023 року в справі № 910/5958/20, від 22 березня 2023 року в справі № 509/5080/18.

Відтак, відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 20 лютого 2024 року в справі № 916/1042/22.

Тобто, згідно вказаних правових позицій Верховного Суду провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у разі, якщо предмет спору був наявний як на час звернення до суду з позовом, так і на момент відкриття провадження у справі.

Разом із цим, як вбачається з наявних у матеріалах даної справи доказів, спірна сума заборгованості була погашена відповідачем у повному обсязі до моменту відкриття провадження у справі. Доказів зарахування вказаної суми на рахунок позивача після відкриття провадження у справі останнім не було надано і матеріали справи таких доказів не містять. Зазначене виключає можливість постановлення судом ухвали про закриття провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту наявності спірної заборгованості Товариства (пені) за прострочення поставки товару на час відкриття провадження у даній справі, у зв`язку з чим вимога Компанії про стягнення цієї суми неустойки є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Компанії слід відмовити в зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17 грудня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення17.12.2024
Оприлюднено19.12.2024
Номер документу123817754
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —910/12891/24

Рішення від 17.12.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Павленко Є.В.

Ухвала від 23.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Павленко Є.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні