Рішення

від 12.12.2024 по справі 910/9469/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2024Справа № 910/9469/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 5 973 007,88 грн,

за участю представників:

позивача: Левковської К.Ю.;

відповідача: Фартушної В.Л.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) 6 620 250,60 грн заборгованості за договором від 22 липня 2019 року № 451/01, з яких: 6 388 231,14 грн - основна заборгованість, 43 403,99 грн - три проценти річних, 188 615,47 грн - інфляційні втрати, посилаючись неналежне виконання відповідачем умов вказаного правочину.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 серпня 2024 року відкрито провадження у справі № 910/9469/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 5 вересня 2024 року.

14 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшла заява від цієї ж дати про його участь у засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 15 серпня 2024 року задоволено.

22 серпня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив від 20 серпня 2024 року № 15/4642, у якому Підприємство зазначило, що розрахунок за придбану ним електричну енергію у спірний період мав здійснюватися відповідно до положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року № 140 (був чинний до 5 липня 2022 року) та від 15 червня 2022 року № 206, - у відсотковому відношенні до середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік. Також відповідач зауважив, що Підприємство розрахувалося з позивачем за поставлену електричну енергію в квітні 2023 року на загальну суму 1 793 012,37 грн, а не 1 487 141,92 грн, як зазначало Товариство у своєму позові, у зв`язку з чим Підприємство просило закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 314 870,45 грн. Крім того, з урахуванням приписів постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 3 квітня 2024 року № 652 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" у позивача наявний борг перед Підприємством за послугу з частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії в розмірі 4 603 800,93 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги останнього на вказану суму задоволенню не підлягають. Відповідач також вказав, що невиконання ним договірних зобов`язань пов`язано з настанням обставин непереборної сили - введенням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану. Крім цього, відповідач вказав на необґрунтованість розрахунків позивача заявлених до стягнення з Підприємства компенсаційних виплат, а також заявив клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення сум трьох процентів річних та інфляційних втрат до 1 грн.

29 серпня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останній заперечував проти доводів відповідача щодо зменшення ним розрахунків перед позивачем, оскільки Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затверджений постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), не передбачає автоматичного зменшення розрахунків, а лише надає Підприємству право на такі дії, що може бути реалізоване виключно відповідно до затвердженої законом процедури. Позивач також зауважив, що зазначені відповідачем накази Міністерства енергетики України не звільняють Підприємство від обов`язку повної оплати вартості поставленої за договором електроенергії. Крім того, Товариство вказувало на відсутність правових підстав для зменшення сум нарахованих компенсаційних виплат.

5 вересня 2024 року (до початку підготовчого засідання) через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення від 4 вересня 2024 року, у яких Підприємство навело свої аргументи проти доводів Товариства, викладених у відповіді на відзив, а також зазначило, що порядок розрахунків між сторонами за придбану електричну енергію здійснюється відповідно до пункту 11.4. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок № 641), у редакції, чинній з 25 січня 2024 року. Однак, при розрахунку заявлених до стягнення компенсаційних виплат позивач застосував нечинну редакцію вказаного Порядку. У зв`язку з цим заявлені до стягнення з Підприємства суми є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У підготовчому засіданні 5 вересня 2024 року судом оголошено перерву до 3 жовтня 2024 року.

25 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просив суд стягнути з відповідача 6 359 280,70 грн, з яких: 6 073 360,69 грн - основний борг, 217 059,91 грн - інфляційні втрати, 68 860,10 грн - три проценти річних.

3 жовтня 2024 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшло клопотання від вказаної дати про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в загальному розмірі 545 569,13 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У підготовчому засіданні 3 жовтня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про прийняття заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду; про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 31 жовтня 2024 року.

30 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від цієї ж дати про закриття провадження у справі в частині стягнення з Підприємства суми основного боргу в розмірі 386 272,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року закрито провадження у справі № 910/9469/24 у частині стягнення з Підприємства на користь Товариства 386 272,82 грн основного боргу в зв`язку з відсутністю предмета спору. Цією ж ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14 листопада 2024 року.

12 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від цієї ж дати, у якій останній просив повернути йому з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог та закриття провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 386 272,82 грн, яку ухвалою суду від 13 листопада 2024 року задоволено, повернуто Товариству з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 27 627,67 грн.

У судовому засіданні 14 листопада 2024 року судом було оголошено перерву до 12 грудня 2024 року.

10 грудня 2024 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшло клопотання від вказаної дати про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в загальному розмірі 784 801,50 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У судовому засіданні 12 грудня 2024 року представник Товариства підтримав позовні вимоги (з урахуванням його заяви про зменшення розміру позовних вимог), просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2019 року між Підприємством та Товариством укладено договір № 451/01, за умовами якого виробник за "зеленим тарифом" зобов`язався продавати, а Підприємство - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку № 641.

23 квітня 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1270/01/20 до договору від 22 липня 2019 року, у якій сторони дійшли згоди про виклад його статтей 1- 7 у новій редакції.

5 березня 2021 року між Підприємством та Товариством укладено додаткову угоду № 1021/01/21, якою пункти 1.2., 2.6., 3.3., 3.4., 4.2., 4.3., 4.5, 4.6., 7.3, 7.5., 8. вищевказаного договору викладено в новій редакції, а також доповнено його пунктами 7.10.- 7.14.

Вищевказані правочини підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до пункту 1.2. договору (у редакції додаткової угоди від 23 квітня 2020 року) продавець за "зеленим тарифом" зобов`язався продавати, а Підприємство - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку № 641 або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804.

Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 23 квітня 2020 року) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне й у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. договору (у редакції додаткової угоди від 23 квітня 2020 року) передбачено, що відповідач зобов`язаний купувати у позивача вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.

За пунктом 3.3. договору (у редакції додаткової угоди від 5 березня 2021 року) оплата електричної енергії, купленої Підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.

Відтак, порядок розрахунків між сторонами за цим правочином врегульовано Порядком № 641.

Згідно з пунктом 11.4 Порядку № 641 (у редакції від 26 січня 2024 року, яка була чинна на час настання строку проведення розрахунків між сторонами) Підприємство забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

НКРЕКП постановами: від 30 квітня 2024 року № 858 (оприлюднена 1 травня 2024 року), від 8 травня 2024 року № 896 (оприлюднена 10 травня 2024 року), від 15 травня 2024 року № 946 (оприлюднена 16 травня 2024 року), - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу за спірний період: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року та вересень-жовтень 2023 року.

Так, згідно з вищевказаними постановами НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у лютому 2023 року - 1 050 577 585,13 грн (без ПДВ); у липні 2023 року - 2 855 049 206,73 грн (без ПДВ); у вересні 2023 року - 2 501 148 708,30 грн (без ПДВ); у грудні 2022 року - 292 516 262,07 грн (без ПДВ); у березні 2023 року - 1 388 010 061,65 грн (без ПДВ); у квітні 2023 року - 1 498 983 583,16 грн (без ПДВ); у травні 2023 року - 2 817 335 578,28 грн (без ПДВ); у червні 2023 року - 2 685 053 538,42 грн (без ПДВ); у вересні 2022 року - 727 557 668,53 грн (без ПДВ); у жовтні 2022 року - 844 011 507,76 грн (без ПДВ); у листопаді 2022 року - 327 206 881,45 грн (без ПДВ); у жовтні 2023 року - 1 620 295 826,61 грн (без ПДВ).

Повноважними представниками Товариства та Підприємства було підписано й скріплено їх печатками акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії: за вересень 2022 року - на суму 2 662 876,00 грн з ПДВ (з урахуванням зменшення частки відшкодування за актами коригування від 9 червня 2023 року та 2 травня 2024 року, а також вартості врегулювання небалансів електричної енергії на суму 236 403,84 грн); за жовтень 2022 року - на суму 2 762 457,53 грн з ПДВ; за листопад 2022 року - на суму 1 075 373,32 грн з ПДВ; за грудень 2022 року - 820 716,58 грн з ПДВ; за лютий 2023 року - на суму 1 852 752,30 грн з ПДВ; за березень 2023 року - на суму 2 881 638,79 грн з ПДВ; за квітень 2023 року - 2 642 717,03 грн з ПДВ; за травень 2023 року - на суму 5 103 484,36 грн з ПДВ; за червень 2023 року - на суму 5 441 758,55 грн з ПДВ; за липень 2023 року - на суму 5 515 456,60 грн; за вересень 2023 року - на суму 4 969 396,46 грн з ПДВ; за жовтень 2023 року - на суму 2 941 059,07 грн з ПДВ.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство зазначало про порушення Підприємством своїх зобов`язань за договором у частині повної та своєчасної остаточної оплати виробленої позивачем електроенергії. На дату звернення Товариства до суду з цим позовом (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 24 вересня 2024 року) загальний розмір заборгованості Підприємства з придбаної відповідачем у спірному періоді енергії за "зеленим" тарифом становила 6 073 360,69 грн, з яких: 601 168,82 грн - за вересень 2022 року; 511 429,69 грн - за жовтень 2022 року; 118 706,14 грн - за листопад 2022 року; 104 914,47 грн - за грудень 2022 року; 93 761,75 грн - за лютий 2023 року; 1 163 605,10 грн - за березень 2023 року; 849 704,66 грн - за квітень 2023 року; 1 007 367,46 грн - за травень 2023 року; 887 080,56 грн - за червень 2023 року; 32 952,94 грн - за липень 2023 року; 157 847,33 грн - за вересень 2023 року; 544 821,77 грн - за жовтень 2023 року.

Разом із цим, пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Як вже було зазначено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року провадження у справі № 910/9469/24 в частині стягнення з Підприємства на користь Товариства 386 272,82 грн основного боргу закрито у зв`язку з добровільною сплатою відповідачем зазначеної суми під час підготовчого провадження.

Крім того, під час розгляду даної справи відповідачем у добровільному порядку була сплачена на рахунок позивача сума основної заборгованості в загальному розмірі 1 330 370,63 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій: від 30 вересня 2024 року № 404 127 на суму 302 269,02 грн, від 27 вересня 2024 року: № 401 597 на суму 226 886,89 грн та № 402 443 на суму 16 413,22 грн, від 7 жовтня 2024 року № 406 657 на суму 559 434,13 грн, від 30 жовтня 2024 року № 415 479 на суму 107 933,45 грн, від 14 листопада 2024 року № 419 812 на суму 117 433,92 грн.

Оскільки судом встановлено, що Підприємство під час розгляду даної справи частково погасило суму спірної основної заборгованості в загальному розмірі 1 330 370,63 грн, що свідчить про відсутність предмету спору у частині зазначеної суми основного боргу, провадження у справі в частині цих вимог підлягає закриттю на підставі вищевказаної норми.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у нього заборгованості перед Товариством з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, оскільки на дату настання строку оплати спірної заборгованості за вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року та вересень-жовтень 2023 року, наказ Міністерства енергетики від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 втратив чинність, а дія наказу від 15 червня 2022 року № 206 була скасована наказом Міністерство енергетики України від 1 квітня 2024 року № 136.

Суд також звертає увагу на те, що наказ Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежував право позивача на проведення з ним остаточного розрахунку по вартості проданої енергії, згідно з укладеним між сторонами договором, а також не змінював терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення таких остаточних розрахунків за договором та відповідно до умов Порядку № 641. Цим наказом лише обмежувався розмір виплат, які були передбачені пунктами 10.1. та 10.2. Порядку № 641 у редакції, яка діяла до 25 січня 2024 року. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежував розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні остаточних розрахунків, передбачених пунктом 10.4. Порядку № 641 у вказаній редакції.

Тобто, положення зазначених наказів Міністерства енергетики України не змінювали порядок проведення розрахунків, передбачений Порядком, а лише доповнювали його.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 червня 2024 року в cправі № 910/4439/23 та постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 21 березня 2024 року в справі № 910/6185/23, від 11 квітня 2024 року в справі № 910/9100/22.

Однак, як вже зазначалося судом, і як вказував сам відповідач у своїх запереченнях, спірні правовідносини сторін врегульовані пунктом 11.4. Порядку № 641, механізм розрахунків за яким взагалі не передбачає проміжних оплат Підприємства (на відміну від попередньої його редакції).

Отже, на час розгляду судом даної справи відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розмірів виплат, передбачених пунктом 11.4. Порядку № 641.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування приписів постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року № 652 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якою абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 викладено у такій редакції: "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення", - з огляду на те, що: по-перше, положення вказаної постанови жодним чином не звільняють Підприємство від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами, по-друге, жодним нормативно-правовим актом порядок зменшення таких розрахунків не врегульований.

У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази внесення змін до спірного договору в частині встановлення порядку проведення відповідних розрахунків за період 2022-2023 років, тоді як саме вищевказаним договором (у редакції відповідних додаткових угод) регулюються господарсько-правові відносини його учасників.

Судом враховано, що у своєму відзиві відповідач посилався на те, що на виконання положень вказаних приписів законодавства та пункту 5 постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 року № 178 "Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", якою на Підприємство покладено обов`язок забезпечити виконання положень глави 16 Порядку № 641 у частині врегулювання відносин щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, які виникли в період з 8 вересня 2022 року по 26 січня 2024 року, ним складено та направлено на адресу позивача акти приймання передачі послуги з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи Підприємства, акти коригування до них, акти приймання-передачі послуг з відшкодування вартості відхилення та актів коригування до них за спірний період.

Однак, докази звернення відповідача до позивача з такими актами з відшкодування вартості небалансу електричної енергії у матеріалах справи відсутні й Підприємством суду надані не були.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що норма абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332, якою відповідачу надано право зменшити рівень розрахунків із продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, може бути застосована у позапроцесуальному порядку, зокрема, шляхом укладення відповідного правочину, в результаті якого відбулося б зарахування зустрічних однорідних вимог й у позивача відпали б підстави позову у відповідній частині.

Так само, у разі наявності у позивача заборгованості перед Підприємством, останнє не позбавлене права й можливості заявити відповідні вимоги в межах цієї справи шляхом пред`явлення зустрічного позову. Однак, таким процесуальним правом відповідач не скористався. Відтак, у суду відсутні будь-які правові підстави для зменшення або зміни розміру заявлених у цій справі позовних вимог у частині спірної суми основного боргу.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актами купівлі-продажу електроенергії: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року та вересень-жовтень 2023 року, з урахуванням актів коригувань та проведених Підприємством часткових оплат, яка (з урахуванням часткових проплат під час розгляду даної справи) складає 4 356 717,24 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Підприємства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.

Крім того, Товариство просило стягнути з відповідача (з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог) три проценти річних у загальному розмірі 68 860,10 грн та 217 059,91 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочки, визначений позивачем.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із цим, позивач невірно визначив початкову дату періоду прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем за договором.

Суд звертає увагу позивача на те, що під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

Зокрема, відповідно до пункту 11.4 Порядку № 641 (у редакції, чинній з 26 січня 2024 року) Підприємство забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Оскільки постанови НКРЕКП №№ 858, 896 та 946 затверджені після 26 січня 2024 року, тобто, після набрання чинності змін до Порядку № 641, то розрахунки за електричну енергію, відпущену у вересні-грудні 2022 року, лютому-липні 2023 року та вересні-жовтні 2023 року, мали здійснюватись у порядку та в строки, встановлені саме пунктом 11.4 Порядку № 641 в редакції, чинній з 26 січня 2024 року.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до приписів частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, з урахуванням затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, останній зобов`язаний був провести із позивачем остаточний розрахунок за куплену електричну енергію: за лютий, липень та вересень 2023 року - до 8 травня 2024 року включно; за грудень 2022 року, березень-червень 2023 року - до 17 травня 2024 року включно; за вересень-листопад 2022 року, жовтень 2023 року - до 23 травня 2024 року включно.

Відтак, нарахування заявлених до стягнення позивачем компенсаційних виплат за актами купівлі-продажу електроенергії за лютий, липень та вересень 2023 року повинно здійснюватися з 9 травня 2024 року, а не з 4 травня 2024 року, як визначив позивач у своєму розрахунку; за актами купівлі-продажу електроенергії за грудень 2022 року, березень-червень 2023 року - з 18 травня 2024 року, а не з 15 травня 2024 року; за актами купівлі-продажу електроенергії за вересень-листопад 2022 року, жовтень 2023 року - з 24 травня 2024 року, а не з 21 травня 2024 року.

Враховуючи викладене, судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат за спірний період прострочення виконання зобов`язання відповідачем. За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних за цей період складає 66 260,19 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 2 599,91 грн трьох процентів річних слід відмовити в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір інфляційних втрат не перевищує розрахованої судом суми, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної компенсаційної виплати підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Клопотання відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц.

З огляду на зазначене, три проценти річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються ані положення статтей 233 ГК України, 551 ЦК України, ані диспозитивні (рекомендаційні) положення постанови НКРЕКП "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду" від 25 лютого 2022 року № 332, на яку посилався відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.

При цьому, суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.

Разом із цим, за умовами пунктів 5.1.- 5.4. договору (у редакції додаткової угоди від 23 квітня 2020 року) обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов`язань за договором. При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили й усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв`язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

У свою чергу, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на спірне зобов`язання.

Крім того, судом встановлено, що всупереч вищезазначених пунктів договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.

За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи відповідного клопотання позивача про повернення йому сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 55 680,45 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" (52042, Дніпропетровська область, Дніпровський район, село Любимівка, вулиця Східна, будинок 23; ідентифікаційний код 42355644) 4 356 717 (чотири мільйони триста п?ятдесят шість тисяч сімсот сімнадцять) грн 24 коп. основного боргу, 66 260 (шістдесят шість тисяч двісті шістдесят) грн 19 коп. трьох процентів річних, 217 059 (двісті сімнадцять тисяч п?ятдесят дев?ять) грн 91 коп. інфляційних втрат та 55 680 (п?ятдесят п?ять тисяч шістсот вісімдесят) грн 45 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" 1 330 370 (один мільйон триста тридцять тисяч триста сімдесят) грн 63 кон. основного боргу закрити у зв?язку з відсутністю предмета спору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17 грудня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко