Рішення

від 16.12.2024 по справі 910/12754/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2024Справа № 910/12754/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Національного комплексу «Експоцентр України»

до Фізичної особи-підприємця Мазура Андрія Володимировича

про стягнення 635 564,88 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний комплекс «Експоцентр України» (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Мазура Андрія Володимировича (далі - відповідач) про стягнення 635 564,88 грн., у тому числі: 522 305,15 грн. - сума основного боргу, 8 898,23 грн. - 3% річних, 26 201,81 грн. - інфляційні втрати, 78 159,69 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором № 555/2334 від 23.02.2024 відповідач в обумовлений строк у повному обсязі не здійснив своєчасну оплату наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12754/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

01.11.2024 в підсистемі «Електронний суд» відповідач сформував письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, аргументуючи тим, що пунктом 3.4. Договору встановлено, що Виконавець надає послуги лише після їх 100% передоплати. Відповідачем не було здійснено передплату Позивачу послуг за Договором, вважаючи що у виконавця були відсутні підстави для виконання зобов`язань за Договором щодо надання послуг, зазначивши, що такі послуги фізичній особі-підприємцю Мазур А.В. не надавалися.

06.11.2024 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши подане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За статтею 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин, характер доказів у справі та предмет доказування у справі, що свідчить про її незначну складність, суд дійшов висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи відсутня необхідність у проведенні судового засідання в порядку загального позовного провадження.

Беручи до уваги вищенаведене, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Позивачем через підсистему «Електронний суд» 07.11.2024 подано відповідь на відзив, зазначивши, що незважаючи на факт не підписання Відповідачем відповідних Актів здачі-приймання робіт (надання послуг), послуги Національним комплексом «Експоцентр України» були надані, однак кошти згідно умов Договору Відповідачем було сплачено не в повному обсязі.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Національним комплексом «Експоцентр України» (надалі - Позивач, Виконавець) та фізичною особою-підприємцем Мазур Андрієм Володимировичем (надалі - Відповідач, Замовник) 23 лютого 2024 року укладено договір № 555/2334, предметом якого є надання Виконавцем комплексу послуг (робіт), необхідних Замовнику для проведення книжкового фестивалю «Книжкова країна», у павільйонах №1, 2, 4 та на відкритій площі в центральній частині (між павільйонами центральної групи), надалі «захід», на території НК «Експоцентр України», за адресою: 03127, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1.

Регламент проведення заходу згідно п.1.2 договору: монтаж з 18.04.2024 р. по 24.04.2024 р.; - робота заходу з 25.04.2024 р. по 28.04.2024 р. - демонтаж з 29.04.2024 р. по 05.05.2024 р.

У розділі 5 договору Сторони погодили про те, що зобов`язуються вжити всіх підготовчих та організаційних заходів для переходу на електронні документи, забезпечити виготовлення необхідних кваліфікованих електронних підписів (КЕП) відповідальним співробітником.

Сторони домовилися, що на виконання умов цього Договору застосовуватимуть такі види електронних документів: Договір, Акт наданих послуг, Додаткова угода до договору, Додаток та ін. Для підтвердження господарських операцій, що виникають під час виконання цього Договору, електронний документообіг буде здійснюватися з використанням системи «M.E.Doc». Підтвердження цих господарських операцій здійснюється з використанням наступних документів, складених у електронній формі: рахунків, актів наданих послуг. Рахунки, акти наданих послуг, оформлені в електронному вигляді, являють собою електронні документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних. Рахунки, акти наданих послуг містять всі реквізити аналогічних паперових документів, а також деякі інші реквізити, передбачені даним Договором.

Рахунки, акти наданих послуг підписані уповноваженим працівником або представником Виконавця або Замовника, вважається підписаними відповідно Виконавцем або Замовником. Кожна Сторона зобов`язана належно скласти електронний документ, підписати його з використанням КЕП та направити іншій Стороні. Електронні документи, які Сторони передають/направляють одна одній, підписують із використанням КЕП. Електронні документи вважаються підписаними і такими, що набирають чинності, з моменту підписання електронного документа з використанням КЕП. Сторони домовилися, що електронні документи, які вони відправили та підписали з використанням КЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для Сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складають на паперовому носії. Підпис Сторони на електронному документі означає підтвердження участі такої Сторони в оформленні електронного документа. Підтвердження передання електронних документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного приймання-передачі таких документів уповноваженими особами Сторін і не вимагає додаткового доказування. Кожна Сторона самостійно несе відповідальність за достовірність накладеного КЕП. Сторони Договору погодили, що за звітний місяць складається єдиний Акт наданих послуг, у якому зазначаються окремими позиціями: сума за надані послуги, сума компенсації витрат на комунальні послуги, з урахуванням витрат Виконавця на обслуговування електро-, водопровідних та каналізаційних мереж.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що цей Договір вважається укладеним Сторонами та підписаний всіма необхідними повноважними підписантами з обох Сторін з дати, зазначеної в тексті цього Договору, як дата його укладання. Ця умова застосовується в т.ч. у разі, якщо фактична дата накладання КЕП будь-яким з підписантів будь-якої Сторони буде раніше або пізніше вказаної дати укладання Договору.

Договір згідно п. 6.1 набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 05 травня 2024 року, а в частині розрахунків до повного виконання Сторонами всіх взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Розрахунок вартості послуг (робіт) відповідно до пункту 3.1. Договору наведено у Кошторисі угоди про договірну ціну (Додаток №1) та становить: 584 739 грн. 17 коп., ПДВ 20% - 116 947 грн. 83 коп., всього - 701 687,00 грн.

Замовник згідно п. 3.2. Договору здійснює оплату послуг (робіт) згідно п. 3.1. цього Договору таким чином: - 350 000,00 грн., в т.ч. ПДВ до 24.04.2024 р., - 351 678,00 грн., в т.ч. ПДВ до 30.04.2024р.

Пунктом 3.4 договору погоджено, що виконавець надає послуги лише після їх 100% передоплати.

Остаточний розрахунок (в т.ч. витрати електроенергії та води, послуги з обслуговування електромереж, системи водопостачання та водовідведення у розмірі 40,3%.) Замовник здійснює на підставі Акта наданих послуг (п. 3.5 договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги про надання послуг, позивач до позовної заяви долучив Акти надання послуг з системи «M.E.Doc» № 1317 від 05 травня 2024 року на суму 10 233,20 грн., № 1316 від 05 травня 2024 року на суму 2 262,46 грн., № 1319 від 05 травня 2024 року на суму 36 531,57 грн., № 1318 від 05 травня 2024 року на суму 658,14 грн., №1267 від 05 травня 2024 року на суму 701 687,00 грн., № 1315 від 05 травня 2024 року на суму 68 618,15 грн., рахунки на оплату з системи «M.E.Doc» № 1819 від 05 травня 2024 року на суму 10 233,20 грн., № 1818 від 05 травня 2024 року на суму 2 262,46 грн., № 1821 від 05 травня 2024 року на суму 36 531,57 грн., № 1820 від 05 травня 2024 року на суму 658,14 грн., № 829 від 23 лютого 2024 року на суму 701 687,00 грн., та № 1817 від 05 травня 2024 року на суму 68 618,15 грн., складені виконавцем-позивачем.

Відповідно до п. 3.6 договору оплата проводиться впродовж 3-х банківських днів з дати складання Виконавцем зазначеного Акта. У разі не підписання Замовником Акта наданих послуг (виконаних робіт) або не надходження від нього відповідної вмотивованої відмови від підписання Акта до 15.05.2024 року, Акт вважається підписаним, а послуги наданими в повному обсязі.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження повернення позивачу актів за травень 2024 року з вмотивованою відмовою від їх підписання.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаного сторонами акту наданих послуг не є визначальним для висновку про ненадання позивачем послуг за договором.

Відповідно до норм чинного законодавства, виконавець не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти надані послуги, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта наданих послуг) покладається на замовника (схожа правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18).

Судом встановлено, що акти наданих послуг за травень 2024 року підписані лише Позивачем, однак у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони Відповідача, так само як і не містять матеріали справи мотивованої відмови від підписання актів. Відповідачем не надано доказів, що ним після отримання актів наданих послуг висловлені заперечення проти розміру, обсягу та вартості наданих послуг.

Зважаючи на приписи п. 3.6 Договору послуги, на суму 819 990,52 грн. (включаючи комплекс робіт щодо організації проведення книжкового фестивалю «Книжкова країна» 24.04.2024-05.05.2024 та пов`язаних з наданням комунальних витрат) вважаються погодженими відповідачем.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач у травні 2024 року фактично надавав відповідачу послуги відповідно до укладеного між сторонами Договору №555/2334 від 23.02.2024 року. Водночас, з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання послуг.

Отже, згідно умов погодженого сторонами договору №555/2334, у відповідача виник обов`язок оплачувати надані позивачем послуги у порядку та строки, визначені п.3.5 договору.

В порушення умов договору №555/2334 фізична особа-підприємець Мазур Андрій Володимирович у повному обсязі не оплатив вартість послуг, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 522 305,15 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач у письмовому відзиві зазначив, що ним не було здійснено передплату послуг за Договором, тому вважає, що у виконавця були відсутні підстави для виконання зобов`язань за Договором щодо надання послугу, зазначивши, що такі послуги фізичній особі-підприємцю Мазур А.В. позивачем не надавалися.

Щодо вказаних заперечень відповідача суд зазначає наступне:

В матеріалах справи міститься банківська виписка, зі змісту якої слідує, що після надання позивачем послуг відповідач у період з 08.07.2024 року по 22.07.2024 року здійснював оплату за надані послуги в загальній сумі 297 685,37 грн., що свідчить про отримання ним послуг за договором №555/2334.

Передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, а наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою; неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема не підписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Визначаючи наявність/відсутність підстав для оплати наданих послуг (виконаних робіт) у випадку не підписання замовником відповідних актів прийняття наданих послуг (виконаних робіт), суд повинен виходити з доведення/не доведення сторонами факту реального надання послуг (виконання робіт). Адже не підписання актів приймання наданих послуг (виконаних робіт) без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання може свідчити про недобросовісність поведінки замовника, який таким чином намагається уникнути оплати цих послуг (робіт), оскільки фактично у всіх договірних відносинах факт оплати ставиться у залежність від підписання актів наданих послуг (виконаних робіт), що має на меті настання узгодження сторонами обсягу та якості робіт та встановлення терміну відліку виникнення зобов`язання з оплати. Ігнорування замовником підписання актів та/або безпідставне ухилення від прийняття наданих послуг (виконаних робіт) не може бути підставою, яка звільняє його від обов`язку оплатити надані послуги (виконані роботи).

Окрім того, укладаючи договір, сторони у розділі 5 передбачили, що підтвердження господарських операцій здійснюється з використанням документів, складених у електронній формі, що спростовує посилання відповідача, наведені в письмовому відзиві в частині, що стосується неотримання акту №1267 від 05.05.2024 наданих послуг. Окрім того, в матеріалах справи містяться належні докази отримання відповідачем означеного акту (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0318700007014).

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як свідчать матеріали справи, позивач, 02.09.2024 р. звернувся до відповідача з вимогою №11/24165/2 від 02.09.2024 про сплату заборгованості, яка залишилася останнім без відповіді та задоволення.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 180 ГК України деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами частини 1 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Враховуючи, що строк виконання зобов`язання з оплати послуг настав, доказів сплати вартості послуг у повному обсязі за договором №555/2334 матеріали справи не містять та суду не надано, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 522 305,15 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач допустив прострочення оплати вартості послуг, позивачем нараховано пеню у розмірі 78 159,69 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору №555/2334 у випадку несвоєчасного здійснення платежів, згідно п. п. 3.2., 3.3., 3.5. Договору, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості до повного її погашення.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями частини 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частин 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що на всіх актах наданих послуг відображена дата підписання позивачем електронним цифровим підписом актів-13.06.2024, враховуючи остаточний розрахунок, передбачений п. 3.5 договору, правомірним буде нарахування штрафних санкцій починаючи з 18.06.2024.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку періоду прострочення, окрім того, день здійснення оплати не включається в період часу, за який стягується пеня.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 48 193,47 грн.

Позивач за прострочення строків оплати наданих послуг, нарахував та просить стягнути з відповідача 8 898,23 грн. - 3% річних та 26 201,81 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Водночас, індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку № 1078 та Методики № 265.

Абзацом п`ятим пункту 4 Порядку № 1078 передбачено, що індексація грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

З наявного в матеріалах справи розрахунку інфляційних втрат та 3 % вбачається, що вони здійснені позивачем не вірно, крім того не правильно визначено початок та суму прострочення заборгованості.

За перерахунком суду, до стягнення з відповідача підлягає 3 % річних в сумі 5 560,78 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11 015, 42 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мазура Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Національного комплексу «Експоцентр України» (03127, м. Київ, просп. Глушкова Академіка, буд.1, код ЄДРПОУ 21710384) 522 305 (п`ятсот двадцять дві тисячі триста п`ять) грн. 15 коп. - сума основного боргу, 5 560 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 78 коп. - 3% річних, 11 015 (одинадцять тисяч п`ятнадцять) грн. 42 коп. - інфляційні втрати, 48 193 (сорок вісім тисяч сто дев`яносто три) грн. 47 коп. - пеня та 8 806 (вісім тисяч вісімсот шість) грн. 12 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано16.12.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА