Ухвала

від 16.12.2024 по справі 910/15269/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про передачу за підсудністю

16.12.2024Справа № 910/15269/24

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши матеріали

позовної заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «Лідер» (м. Київ)

про стягнення 336 526,50 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк», позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «Лідер» (далі - ТОВ «Лідер», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 336 526,50 грн за договором № ЕТ-66/24 від 15.04.2024

Вивчивши подані матеріали, суддя приходить до висновку, що вказаний позов належить направити за територіальною підсудністю до господарського суду за місцем виконання договору.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

За загальним правилом, перебаченим ч. 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.

У той же час відповідно до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. При цьому ЦК України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Згідно з ч. 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності.

У постанові Верховний Суд у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 зробив висновок, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна і стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Отже слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Як вбачається із матеріалів поданого позову, предметом розгляду даного спору є укладений сторонами договір підряду № ЕТ-66/24 від 15.04.2024, за яким в порядку та на умовах, передбачених цим договором, підрядник зобов`язується виконати капітальний ремонт власних та орендованих приміщень АБ «Укргазбанк» в частині облаштування для потреб маломобільних груп населення (Закарпатська ОД), а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість (п. 1.1 договору).

Місцем виконання робіт є Закарпатська обл., м. Мукачеве, вул. Миру, 3; Закарпатська обл., м. Виноградів, вул. Миру, 17; Закарпатська обл., м. Тячів, вул.. Незалежності, 6а (п. 4.3 договору).

Тобто спір між учасниками справи виник у правовідносинах щодо виконання договору підряду безпосередньо за місцезнаходженням власних та орендованих приміщень банку (нерухомого майна), у яких було погоджено виконання ремонтних робіт. При цьому до предмету доказування у даній справі входить, в тому числі, і питання про належне виконання робіт на об`єктах, що розташовані за адресами, визначеними у п. 4.3 договору.

Отже вимога позивача є нерозривно пов`язаною з виконанням зобов`язання за договором за місцезнаходженням нерухомого майна.

Також згідно з ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Правило територіальної підсудності, закріплене у ч. 5 ст. 29 ГПК України, є прикладом підсудності, що застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред`явити позов не лише в судах за місцезнаходженням відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах.

Визначена ч. 5 ст. 29 ГПК України підсудність за місцем виконання договору не залежить від сторін договору і можливої зміни ними свого місцезнаходження, не надає жодній із сторін переваг порівняно з іншою.

Аналіз ч. 5 ст. 29 ГПК України свідчить про те, що законодавцем передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

У даному випадку сторони визначили місце виконання договору - Закарпатська обл., м. Мукачеве, вул. Миру, 3; Закарпатська обл., м. Виноградів, вул. Миру, 17; Закарпатська обл., м. Тячів, вул.. Незалежності, 6а.

За таких обставин переданий на вирішення спір має розглядатися у Господарському суді Закарпатської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Також складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

На підставі викладеного Господарський суд міста Києва вважає за необхідне передати позовну заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Господарського суду Закарпатської області за територіальною підсудністю для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Отже, керуючись ст. 27, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «Лідер» про стягнення 336 526,50 грн передати за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк.

Суддя Головіна К. І.