Рішення

від 17.12.2024 по справі 910/11566/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2024Справа № 910/11566/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»

про стягнення 913659,26 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» про стягнення 913659,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором постачання теплової енергії №621000 від 01.11.2016, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 913659,26 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що фактичні обсяги теплової енергії сторонами не узгоджені, акти не підписані та відповідачем не отримувалась, позивачем не обґрунтовано правильність розрахунку боргу. Також відповідач зазначив, що ним не було надано письмової згоди на передачу свого боргу на аукціон. Крім того, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.11.2016 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум» (далі - Сторона 2) укладено Договір №621000 постачання теплової енергії (далі - Договір)

Предметом цього Договору є постачання теплової енергії в гарячій воді тепловими мережами, зовнішньо будинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, що знаходяться у власності, або на балансі, або в експлуатації, або на технічному обслуговуванні, чи в будь-якому користуванні Сторони 2 (далі - теплове обладнання Сторони 2) відповідно до Додатку №5 до цього Договору на потребі об`єкту по вул. Воскресенська, 7 опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Згідно з п.2.3.1. Договору Споживач зобов`язується дотримуватись умов та порядку оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатках №1 та №4 до цього Договору.

Додатком №1 до Договору сторони визначили та погодили орієнтовані обсяги теплової енергії.

Пунктом 1 Додатку №1 визначено, що орієнтовані обсяги теплової енергії становлять 763,20 Гкал/рік.

Пунктом 1.2. Додатку №2 визначено розподіл теплової енергії в Гігакалоріях по кварталам.

Орієнтовна вартість теплової енергії за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення цього Договору, становить 880576,11 грн, ПДВ - 176115,22 грн. Всього 1056691,33 грн. (п.2 Додатку №1)

Згідно п.3 Додатку №1 фактичні обсягни теплової енергії визначаться з урахуванням температури теплоносія та температури зовнішнього повітря.

Додатком №4 до Договору сторони погоди порядок розрахунків за теплову енергію.

Відповідно до п.2. Додатку №4 Сторона 2 до 15 числа місяця наступного за розрахунковим сплачує Стороні 1 вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.

Пунктом 3 Додатку №4 встановлено, що Сторона 2 щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Центрі обслуговування клієнтів ПАТ «Київенерго» за адресою: вул. Закревського, 14: облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Сторона 2 повертає в ЦОК ПАТ «Київтеплоенерго»); акт виконаних робіт.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було порушено умови укладеного Договору №621000 від 01.11.2016 в частині оплати поставленої теплоенергії в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, Довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію, обліковими картками, розрахунком заборгованості за період з 01.03.2017 по 01.09.2024, вимогами про сплату заборгованості №1058/1059 від 20.07.2022, №1059/1060 від 08.08.2024 та рахунком на оплату №000001058/1059/7/22 від 20.07.2022 на загальну суму 991765,05 грн, в тому числі за Договором №621000 від 01.11.2016 на суму 913659,26 грн.

При цьому судом враховано, що обов`язок отримання облікових карток, актів звіряння розрахунків покладено на відповідача, який оформлює акти звіряння розрахунків і повертає один примірник постачальнику.

Так, за відповідачем внаслідок порушення умов Договору №621000 від 01.11.2016 наявна заборгованість у розмірі 913659,26 грн.

Крім того, як встановлено судом, 25.08.2021 згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-Стм», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг», на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом №71 придбало право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги.

Згідно з витягу з Додатку №1 до Акту про придбання майна на аукціоні АТ «К.Енерго» передано, а покупцем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом №71, а саме право вимоги на дебіторську заборгованість відповідача за договором №621000 у розмірі 913659,26 грн.

Оскільки за результатами аукціону ТОВ «Київенерго-Борг» (попереднє найменування ТОВ «Спортсервіс-Стм») набуло право вимоги на заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» за договором №621000 у розмірі 913659,26 грн, а отже права та обов`язки у спірних матеріальних правовідносинах перейшли від АТ «К.Енерго» до його правонаступника - ТОВ «Київенерго-Борг».

За наведених обставин, враховуючи, що результати аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 є чинними, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку, що позивач став новим кредитором за договором №621000 постачання теплової енергії та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим договором у розмірі 913659,26 грн.

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 913659,26 грн.

Доводи відповідача про те, що фактичні обсяги теплової енергії сторонами не узгоджені, акти не підписані та відповідачем не отримувалась та про те, що позивачем не обґрунтовано правильність розрахунку боргу, судом відхиляються, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача, зокрема, до Центру обслуговування клієнтів ПАТ «Київенерго» на виконання п.3 Додатку №4 для отримання облікових карток фактичних обсягів теплової енергії за звітний період; актів звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду та актів виконаних робіт, так само як і відсутні докази повідомлення позивача про наявність розбіжностей щодо фактичних обсягів постачання за спірний період.

Відмова від отримання та/або неотримання відповідачем актів виконаних робіт, не є належною підставою для несплати відповідачем за спожиту теплову енергію, оскільки обов`язок по отриманню документів для здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію згідно умов Договору та Додатків до нього покладено саме на ТОВ «Максимум».

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується факт отримання та споживання ним теплової енергії за Договором №621000, а також як вбачається з Довідки про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію та розрахунку заборгованості, відповідачем здійснювалась часткова оплату наданих послуг із зазначенням призначення платежу «Оплата за теплову енергію за березень 2017р., згідно дог.№621000 від 01.11.2016р., рах.№621000/2017-12 від 10.03.2017, у т.ч. ПДВ 20% - 25842.00 грн», що також не заперечується самим відповідачем.

Твердження відповідача про те, що ним не було надано письмової згоди на передачу свого боргу на аукціон, судом відхиляються, з огляду на таке.

Електронний аукціон з продажу майна (право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) №UA-PS-2021-08-10-000016-3 відбувся в процедурі банкрутства Акціонерного товариства «К.Енерго», порушеної Господарським судом Донецької області у справі №905/1965/19.

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом про банкрутство в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

Господарський суд вирішує у межах провадження у справі про банкрутство спори, пов`язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів, вчинених керуючим санацією (ліквідатором); визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника. Положення Закону про банкрутство врегульовують, у тому числі, питання правовідносин, що виникають у ліквідаційній процедурі під час продажу майна боржника під час провадження по справі про банкрутство, а також підстави для визнання угод, укладених боржником, недійсними, порядок розподілу грошових коштів, отриманих від реалізації майна.

Задоволення вимог кредиторів за рахунок продажу майнових активів банкрута, а також затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є останніми етапами ліквідаційної процедури.

Ліквідація - це припинення діяльності суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, із метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Процедура ліквідації має такі основні етапи: 1) введення процедури; 2) виявлення та оцінка ліквідаційної маси; 3) реалізація майна банкрута; 4) задоволення вимог кредиторів; 5) затвердження звіту ліквідатора.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах (аукціоні), яка складається з підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна), продажу майна (забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів (аукціону)), та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів (аукціонів), складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, аукціон є правочином.

Результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними в межах провадження у справі про банкрутство.

Доказів визнання недійсними або скасування результатів даного аукціону у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що в даному випадку правонаступництво відбулося не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги, а за результатами проведення електронного аукціону з продажу майна (права вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) в процедурі банкрутства АТ «К.Енерго», а відтак в даному випадку отримання згоди ТОВ «Максимум» не передбачено законодавством України

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.3 статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 статті 261 ЦК України).

Поряд з цим, відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, як вбачається з вищенаведених норм діючого законодавства, строк позовної давності, встановлений, зокрема, ст.ст. 257, 258 ЦК України продовжується як на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), так і на період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211 було введено на усій території України карантин, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023 (Постанова КМУ «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236» від 25.04.2023 №383.

Також відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був продовжений та триває до теперішнього часу.

Згідно з ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як встановлено судом, 07.04.2017 відповідачем було здійснено оплату за Договором №621000 від 01.11.2016 на суму 155056,87 грн із відповідним призначенням платежу.

Так, враховуючи здійснення відповідачем 07.04.2017 часткової оплати заборгованості, запровадження карантину, що діяв з 11.03.2020 по 30.06.2023 та дію на даний час у державі режиму воєнного стану, строк позовної давності для вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості на дату подачі позову (19.09.2024) не сплив, що виключає його застосування за заявою відповідача.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» (01029, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 8 Б; ідентифікаційний код 32860384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, ідентифікаційний код 32826328) суму заборгованості у розмірі 913659 (дев`ятсот тринадцять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 26 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 10963 (десять тисяч дев`ятсот шістдесят три) грн 91 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання: 17.12.2024.

Суддя Я.В. Маринченко