Ухвала

від 17.12.2024 по справі 910/14594/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Київ

17.12.2024Справа № 910/14594/24

Суддя Господарського суду міста Києва Котков О.В., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соло Плюс» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 77А) до Дочірнього підприємства «Електролюкс ЛЛС» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 28А) про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2024 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Соло Плюс» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 26.11.2024 року до Дочірнього підприємства «Електролюкс ЛЛС» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 383 883,03 грн., з них: основного боргу - 286 607,37 грн. (двісті вісімдесят шість тисяч шістсот сім гривень 37 копійок), 3% річних - 21 015,15 грн. (двадцять одна тисяча п`ятнадцять гривень 15 копійок) та інфляційних втрат - 76 260,51 грн. (сімдесят шість тисяч двісті шістдесят гривень 51 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.10.2011 року між ТОВ "Менпауер Україна" та ДП "Електролюкс ЛЛС" було укладено контракт№ UKRBО2/99900117, відповідно до умов якого ТОВ "Менпауер Україна" у період з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року надало ДП "Електролюкс ЛЛС" послуги, які в повному обсязі оплачені не були, внаслідок чого у ДП "Електролюкс ЛЛС" виникла заборгованість за контрактом у розмірі 286 607,37 грн. 09.04.2024 року між ТОВ "Менпауер Україна" та ТОВ "Соло Плюс" укладено договір відступлення прав (вимог), на підставі якого ТОВ "Соло Плюс" набуло право вимагати оплати ДП "Електролюкс ЛЛС" заборгованості у розмірі 286 607,37 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 21 015,15 грн. та інфляційні втрати у розмірі 76 260,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 року у справі № 910/14594/24 позовну заяву б/н від 26.11.2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Соло Плюс" до Дочірнього підприємства "Електролюкс ЛЛС" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Соло Плюс" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідно до повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, вищевказана ухвала суду була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Соло Плюс» 04.12.2024 року о 13:56.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала суду вважається врученою Товариству з додатковою відповідальністю «Соло Плюс» 04.12.2024 року.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 09.12.2024 року (включно).

13 грудня 2024 року через відділ діловодства суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Соло Плюс» надійшла заява б/н від 13.12.2024 року «Про усунення недоліків».

У поданій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Соло Плюс» зазначає, що позивач не отримував ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 року, про ухвалу позивач дізнався 09.12.2024 року з ЄДРСР, у зв`язку з чим просить вважати зазначені в ухвалі недоліки усунутими.

Суд зазначає, що доводи представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Соло Плюс» про неотримання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 року не відповідають дійсності за встановлених судом вище обставин.

Отже, вказана заява подана з пропуском встановленого судом строку на усунення недоліків позовної заяви.

Судом встановлено, що у поданій заяві позивач не просить поновити процесуальний строк на вчинення відповідної процесуальної дії та не наводить жодних пояснень щодо наявності поважних причин пропуску строку на подання цієї заяви з метою усунення недоліків позовної заяви.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд наголошує, що доступ до правосуддя, в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Закріплення на конституційному та галузевому рівнях права на звернення до суду за судовим захистом, з якого найчастіше і виводиться принцип доступності правосуддя, означає, що держава гарантує кожній особі можливість звернутися до суду за захистом своїх прав, а суд зобов`язаний відкрити провадження у справі та вчинити всі необхідні дії щодо надання такого захисту. Проте це не означає, що держава не може на рівні галузевого законодавства передбачити умови, додержання яких внаслідок специфічності діяльності щодо здійснення правосуддя є необхідним для реалізації вказаного права.

Підтвердженням наведеного вище висновку є припис частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Таким чином, кожен вправі звернутися до господарського суду за захистом своїх прав, проте таке звернення повинно підпорядковуватися процесуальним правилам.

Потрібно наголосити і на тому, що доступ до правосуддя стосується не лише позивача, а й відповідача, до якого звернуті певні вимоги. Відповідачу також закон гарантує дотримання його прав, у тому числі щодо відсутності зловживань позивача чи щодо дотримання строків вирішення спору.

В ухвалі суду від 03.12.2024 року суд детально вказав на виявлені недоліки позовної заяви та надав строк для їх усунення. Наведені в зазначеній ухвалі приписи процесуального закону є цілком чіткими та однозначними.

Попри те, що наведені правила можуть видаватися формальними, це не означає, що їх дотримання не є обов`язковим. Більше того, їх наявність зумовлена потребою в дотриманні певних завдань господарського судочинства, які спрямовані на ефективний, у розумні строки розгляд господарської справи.

Необхідно зауважити, що процесуальний закон визначає за обов`язок позивача надати відповідні підтвердження чи виконати конкретні процесуальні дії саме на стадії відкриття провадження у справі, а не на пізніших стадіях господарського процесу. Суд та інші учасники справи не повинні виконувати ці дії на стадіях, коли це не передбачено. Інший спосіб розуміння цих процесуальних приписів призводить до затягування господарського процесу та можливого порушення строків вирішення спору.

При цьому, господарським судом було ретельно вивчено матеріали позовної заяви, та, з урахуванням приписів ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, надано можливість позивачу усунути недоліки позовної заяви, надати відповідні докази у встановлений судом строк.

Підстав для продовження строку з власної ініціативи суд не вбачає.

Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, заява б/н від 13.12.2024 року «Про усунення недоліків» представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Соло Плюс» залишається судом без розгляду на підставі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

На підставі наведених приписів процесуального законодавства, з огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду від 03.12.2024 року щодо усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, відповідна заява вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із позовною заявою.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ч. 4 ст. 174, ст. 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Позовну заяву б/н від 26.11.2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Соло Плюс" до Дочірнього підприємства "Електролюкс ЛЛС" про стягнення грошових коштів вважати неподаною та повернути заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата підписання: 17 грудня 2024 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков