Рішення

від 09.12.2024 по справі 910/8816/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2024Справа № 910/8816/24

За позовом: приватного акціонерного товариства "ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАЛИВНИЙ ТЕРМІНАЛ";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ";

про: стягнення 784 826 846,92 грн.

Суддя Сергій Балац

секретар судового засідання Катерина Вознюк

Представники:

Позивача: Горбачов О.О.

відповідача: Виродов А.Ю.

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство "ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАЛИВНИЙ ТЕРМІНАЛ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" про стягнення 784 826 846,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 11.12.2020 № 236-20, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 784 826 846,92 грн., з яких: 482 809 536,06 грн. - основна заборгованість, 53 922 507,26 грн. - 3 % річних та 248 094 803,60 грн. - інфляційні втрати.

Також до господарського суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми, заявленої до стягнення.

16.07.2024 відповідачем подано заперечення проти заяви про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва №910/8816/24 від 17.07.2024, яку залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024, у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8816/24 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 19.08.2024.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 ГПК України, надав суду відзив, яким позов відхилив, зазначивши, що зобов`язання відповідача перед позивачем припинились в силу ст. 615 ЦК України, що є підставою для відмови в позові.

19.08.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/8816/24 до вирішення справи №916/3152/24 та справи №916/2131/24 за позовом ТОВ «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ» до ПрАТ «ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАЛИВНИЙ ТЕРМІНАЛ».

19.08.2024 в підготовчому засіданні суд на місці ухвалив встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 30.08.2024, встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення на відповідь на відзив до 13.09.2024, продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, оголосити перерву до 16.09.2024.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 ГПК України, надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що «припинення зобов`язань сторін за договором не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії Договору. Таким чином, в результаті розірвання договору сторона не звільняється від відповідальності, якщо інше не було передбачено сторонами». Такі позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 916/1437/22, від 18.01.2024 у справі № 916/410/23, від 11.06.2024 у справі № 910/11895/23.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 ГПК України, надав суду заперечення на відповідь на відзив.

16.09.2024 від позивача до суду надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі №910/8816/24.

16.09.2024 в підготовчому засіданні суд постановив усну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення інших, вказаних відповідачем, справ. Оголошено перерву до 07.10.2024.

03.10.2024 відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі №910/8816/24 до прийняття рішення Верховним Судом у справі №904/2465/21.

04.10.2024 до господарського суду міста Києва надійшло клопотання від відповідача про відкладення підготовчого засідання.

07.10.2024 позивачем подано до суду заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі №910/8816/24.

07.10.2024 в підготовчому засіданні суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Оголошено про відкладення підготовчого засідання на 21.10.2024.

До господарського суду міста Києва 18.10.2024 від товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" надійшов зустрічний позов до приватного акціонерного товариства "ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАЛИВНИЙ ТЕРМІНАЛ" про визнання відсутнім права на стягнення коштів за договором.

21.10.2024 в підготовчому засіданні суд на місці відмовив в задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі. Підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 11.11.2024.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2024 відмовлено у поновленні строку на подання зустрічного позов. Зустрічну позовну заяву ТОВ «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ» до ПрАТ «ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАЛИВНИЙ ТЕРМІНАЛ» повернуто.

11.11.2024 до господарського суду міста Києва надійшло клопотання від позивача про відкладення судового засідання.

11.11.2024 в судовому засіданні суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача про відкладення та відкласти судове засідання на 09.12.2024.

09.12.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши уповноважених представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

11.12.2020 між позивачем, як продавець та відповідачем, як покупцем укладено договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів № 236-20 (далі - договір), відповідно до якого продавець зобов`язується продати та поставити електричну енергію, код УКТЗЕД2716000000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити електричну енергію згідно графіку продажу/купівлі електричної енергії, визначеного в додатку №1 (п.2.1. договору).

Не пізніше 3х робочих днів місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу електричної енергії, продавець зобов`язується направити покупцю підписані та скріплені печаткою продавця, 2 примірники акту купівлі-продажу електричної енергії, у яких зазначаються обсяги продажу/купівлі електричної енергії відповідно до зареєстрованих обсягів електричної енергії на електронній платформі Оператора системи передач (далі - «акти»). Покупець не пізніше 2х робочих днів, наступних за днем отримання актів, зобов`язується направити продавцю один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або направити в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту (п.2.6. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, та загальна вартість договору визначаються у Додатку № 1.

Згідно п. 3.2. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 14.12.2020), оплата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 10 цього договору шляхом перерахування грошових коштів упродовж 180 (ста вісімдесяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту купівлі-продажу.

Пунктом 7.10 договору визначено, що сторони, діючи відповідно до вимог чинного законодавства щодо вчинення значних правочинів та усвідомлюючи наслідки вчинення правочинів із перевищенням повноважень, підтверджують наявність необхідного та достатнього обсягу повноважень на укладання та виконання цього договору. При цьому кожна сторона засвідчує, що вартість договору (предмету договору) не перевищує 50 відсотків вартості чистих активів сторони станом на кінець попереднього кварталу до укладення договору, а у випадку наявності в договорі (на момент його укладення, зміни або в процесі його виконання) ознак значного правочину (в розумінні ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») відповідна сторона зобов`язується завчасно надати іншій стороні на підтвердження повноважень копію належним чином засвідченого протоколу загальних зборів про надання згоди на вчинення значного правочину (укладення, зміну та виконання договору).

У випадку недотримання будь-якою зі сторін наведених вище умов, в тому числі введення в оману або неповідомлення іншої сторони щодо наявності в укладеному договорі ознак значного правочину, ненадання або несвоєчасне відповідних копій документів, що спричинило або може спричинити недійсність договору, незалежно від наявності умислу в діях (бездіяльності) такої сторони, остання відшкодовує іншій стороні всі збитки, завдані такими діями (бездіяльністю).

За наявності у добросовісної сторони достовірних та підтверджених даних щодо відсутності повноважень на укладення, зміну та виконання договору, що має ознаки значного правочину, у іншої сторони, така добросовісна сторона залишає за собою право відмовитися від виконання своїх зобов`язань за договором (із звільненням її від відповідальності за це) та розірвати його в односторонньому порядку з невідкладним набуванням чинності шляхом направлення відповідного письмового повідомлення іншій стороні.

Статтею 193 ГПК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання, а тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

31.12.2020 року сторони уклали акт № 463 купівлі-продажу електричної енергії згідно договору, у грудні 2020, в обсязі 313 512,0 МВт год., на загальну суму 647 088 768,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Таким чином, враховуючи строк визначений в п.3.2. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 14.12.2020) відповідач мав сплатити у повному обсязі вартість електричної енергії за грудень 2020 до 09.09.2021 (включно).

Відповідачем частково здійснено оплату за електричну енергію в сумі 164 279 231,94 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями:

- №1776 від 16.02.2021 на суму 25 000 000,00 грн.;

- №5224 від 08.06.2023 на суму 50 000,00 грн.;

- №5305 від 24.08.2023 на суму 41 000 000,00 грн.;

- №74 від 28.09.2023 на суму 3 000 000,00 грн.;

- №126 від 06.12.2023 на суму 23 229 231,94 грн.;

- №3345 від 08.12.2023 на суму 12 400 000,00 грн.;

- №3350 від 13.12.2023 на суму 50 000 000,00 грн.;

- №3376 від 15.01.2024 на суму 7 600 000,00 грн.;

- №216 від 24.01.2024 на суму 1 600 000,00 грн.;

- №217 від 25.01.2024 на суму 400 000,00 грн.;

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 482 809 536,06 грн., яка відповідачем не сплачена, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 482 809 536,06 грн.

Листом №17/04-03 від 17.04.2024 відповідач повідомив позивача про односторонню відмову від договору з підстав передбачених п. 7.10. договору.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначних змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за договором в сумі 482 809 536,06 грн. сторонами спору до суду не подано.

Суд відхиляє твердження відповідача щодо припинення у останнього грошового зобов`язання перед позивачем в силу ст. 615 ЦК України, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до положень статті 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

За змістом статті 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Припинення зобов`язань сторін за договором не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії договору. Таким чином, в результаті розірвання договору сторона не звільняється від відповідальності, якщо інше не було передбачено сторонами (Постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 916/1437/22, від 18.01.2024 у справі № 916/410/23 та від 11.06.2024 у справі № 910/11895/23).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 частину четверту статті 653 ЦК України слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. При цьому, якщо договором було передбачено інші зобов`язання сторін, наприклад щодо передання іншого майна, сплати коштів, які не було виконано, то в разі розірвання договору такі зобов`язання припиняються на майбутнє.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 482 809 536,06 грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 53 922 507,26 грн. та інфляційних втрат в сумі 248 094 803,60 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також відсотки річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Водночас, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи, що першим днем прострочення грошового зобов`язання є 10.09.2021, розрахунок суми 3% річних здійснений позивачем не вірно.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача суми 3% річних підлягає задоволенню в розмірі 50 178 529,19 грн., за наступним розрахунком суду:

Сума боргуПеріод нарахування Кількість днів простроченнясума 3% річних (грн.)622 088 768,00 грн10.09.2021-07.06.202363632 519 051,21622 038 768,00 грн.08.06.2023-23.08.2023773 936 738,50581 038 768,00 грн.24.08.2023-27.09.2023351 671 481,39578 038 768,00 грн.28.09.2023-05.12.2023693 278 192,47554 809 536,06 грн.06.12.2023-07.12.2023291 201,57542 409 536,06 грн.08.12.2023-12.12.20235222 908,03492 409 536,06 грн.13.12.2023-31.12.202419768 968,32492 409 536,06 грн.01.01.2024-14.01.202414565 060,12484 809 536,06 грн.15.01.2024-23.01.20249357 646,38483 209 536,06 грн.24.01.2024-24.01.2024139 607,34482 809 536,06 грн.25.01.2024-12.07.20241706 727 673,86Разом: 50 178 529,19

Перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат, наданих позивачем, встановлено, що сума нарахування є меншою від перерахованої судом, проте суд не може виходити за межі позовних вимог.

А тому позовна вимога в цій частині є такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 248 094 803, 60 грн.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

А отже решта доводів та доказів наданих сторонами на обґрунтування своїх вимог і заперечень судом відхиляються, як такі, що не мають значення для правильного вирішення спору.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів спору.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ (Україна, 01001, місто Київ, вул. Десятинна, будинок 13-Б, ідентифікаційний код: 41963985) на користь приватного акціонерного товариства "ЧОРНОМОРСЬКИЙ ПАЛИВНИЙ ТЕРМІНАЛ" (Україна, 68000, Одеська обл., місто Чорноморськ, ВУЛИЦЯ ПІВНІЧНА, будинок 2, ідентифікаційний код: 31886323) основну заборгованість в сумі 482 809 536 (чотириста вісімдесят два мільйони вісімсот дев`ять тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 06 коп., інфляційні втрати в сумі 248 094 803 (двісті сорок вісім мільйонів дев`яносто чотири тисячі вісімсот три) грн. 60 коп., 3 % річних в сумі 50 178 529 (п`ятдесят мільйонів сто сімдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн.19 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 059 800 (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

3. У задоволенні решти вимог відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17 грудня 2024 року.

Суддя Сергій БАЛАЦ