Рішення

від 16.12.2024 по справі 910/7532/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2024Справа № 910/7532/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баккер Інвест" (місто Київ)

до Заболотнього Бориса Ігоровича (місто Київ)

про стягнення 200 000,00 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баккер Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Заболотнього Бориса Ігоровича про стягнення 200 000,00 грн, з яких: 100 000,00 грн штрафу, нарахованого у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за попереднім договором оренди нерухомого майна та 100 000,00 грн сплаченого позивачем гарантійного платежу за означеним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

Оскільки позивачем у встановлені судом строки усунуто виявлені недоліки, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

08.08.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості.

12.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Суд зазначає, що моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2021 між Фізичною особою-підприємцем Заболотнім Борисом Ігоровичем (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БАККЕР ІНВЕСТ" (Орендар), було укладено Попередній договір №2021/11/23 щодо укладання Договору оренди, відповідно до преамбули якого Сторони зазначили свою мету та наміри підписання цього Договору, а саме:

- Орендодавець планує звести на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:312:0021, за адресою: м. Київ, вул. Практична, земельна ділянка 9 реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна:1293104980000, та набути у власність будинок (надалі за текстом також вказаний як "Об`єкт нерухомого майна") частину приміщення якого приблизно загальною площею 175 (сто сімдесят п`ять) квадратних метрів (надалі - "Об`єкт оренди") має намір передати в оплатне користування Орендарю після завершення будівельних робіт та введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

- Орендар зацікавлений укласти з Орендодавцем договір оренди щодо вказаного вище Об`єкта оренди, на умовах, викладених в цьому Попередньому договорі (включаючи додатки).

Пунктами 1.1. - 1.1.5. Попереднього договору Сторони визначили, що:

- Договір або Попередній договір - цей договір, відповідно до якого Сторони зобов`язуються протягом погодженого Сторонами строку укласти Договір оренди (основний договір) та виконувати інші обов`язки, погоджені Сторонами в цьому договорі із змінами та доповненнями до нього, що можуть вноситися Сторонами. Цей Договір є змішаним у розумінні статті 628 Цивільного кодексу України та, крім положень попереднього договору, містить інші види договорів. У Додатках №1 та №3 до цього Договору під терміном "Договір" - сторони мають на увазі основний Договір оренди, якщо інше не випливає із змісту відповідної умови;

- Правовстановлюючий документ - передбачений чинним законодавством України документ чи сукупність документів, що підтверджує (ють) набуття Орендодавцем права власності на Об`єкт нерухомого майна, частину якого Орендодавець планує передати у використання за основним Договором оренди;

- Договір оренди - це основний договір, що має бути укладений між Сторонами відповідно до умов та положень, викладених у цьому Попередньому договорі, зокрема у Додатку 1 до цього Договору та інших додатках, що є невід`ємною частиною цього Попереднього договору. Якщо проект Договору оренди буде мати посилання на додатки, аналогічні за назвою чи змістом до додатків цього Попереднього договору, такі додатки мають відповідати аналогічним додаткам до цього Попереднього договору;

- Відкладальна обставина - настання сукупності всіх наведених нижче обставин (умов): - завершення будівельних робіт та введення завершеного будівництвом об`єкту в експлуатацію; - державної реєстрації права власності на створений об`єкт будівництва; - виконання робіт, передбачених Додатком №4 до цього Договору;

- Цільове призначення - використання Орендарем переданого йому у користування Об`єкту нерухомого майна для здійснення не забороненої законодавством господарської діяльності.

Відповідно до пункту 2.1. Попереднього договору Сторони зобов`язуються після настання Відкладальної обставини, але за будь-яких умов не пізніше ніж продовж 69 (шістдесяти дев`яти) днів від дня підписання цього Попереднього договору, тобто до 31 січня 2022 року, включно (Строк укладення основного Договору оренди) укласти основний Договір оренди на умовах, передбачених в цьому Попередньому договорі та додатках до нього.

Пунктом 2.2. Попереднього договору передбачено, що якщо Відкладальна обставина не настала з причин, що не залежали від волі Орендодавця, Строк укладення основного Договору оренди може бути продовжений за згоди Орендаря. Про необхідність продовження Строку укладення основного Договору оренди Орендодавець має письмово повідомити Орендаря, запропонувавши новий Строк укладення основного Договору оренди. Таке повідомлення має бути здійснене до спливу раніше погодженого Сторонами Строку укладення основного Договору оренди.

За умовами п. 2.4. Попереднього договору з метою забезпечення Орендарем взятих на себе зобов`язань щодо укладення основного Договору оренди, Орендар сплачує Орендодавцю Гарантійний платіж в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, шляхом переказу відповідної суми на розрахунковий рахунок Орендодавця. В день укладення основного Договору оренди грошові кошти, сплачені Орендарем Орендодавцю в якості Гарантійного платежу, на вибір Орендаря мають бути повернуті Орендарю або зараховані Орендодавцем в рахунок виконання зобов`язання щодо сплати Гарантійного платежу за основним Договором оренди.

У пункті 4.1. Попереднього договору сторони домовились, що в разі ухилення Орендодавця від укладення основного Договору оренди відповідно до положень цього Попереднього договору, або відмови Орендодавця від погодження нового строку підписання основного Договору оренди, якщо в межах раніше погодженого строку Відкладальна обставина не наступила з причин, які не залежали від волі Орендодавця, або відмови Орендодавця від укладення нового попереднього договору відповідно до умов п.2.3 цього Попереднього договору, Орендодавець зобов`язаний сплатити на користь Орендаря штрафну санкцію у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок. Вказана штрафна санкція не застосовується, якщо через не настання Відкладальної обставини з причин, що не залежали від волі Орендодавця, від подовження строку підписання основного Договору оренди у порядку, визначеному п. 2.3. цього Попереднього договору, відмовиться Орендар.

Пунктом 5.3. Попереднього Договору передбачено, що якщо впродовж строку для укладення основного Договору оренди, визначеного відповідно до умов цього Попереднього договору чи приписів чинного в Україні законодавства, такий основний Договір оренди не буде укладений через ненастання Відкладальної обставини та Сторонами не було погоджено нового строку для укладення основного Договору оренди, чи не було укладено нового Попереднього договору, зобов`язання щодо укладення основного Договору є припиненим з дня, що є наступним за останнім днем Строку укладення основного договору оренди, а Орендодавець зобов`язаний впродовж 10 (десяти) банківських днів від останнього дня Строку укладення основного Договору оренди повернути Орендареві Гарантійний платіж, крім випадку, передбаченого п. 4.2. цього Договору.

Згідно з п. 4.2. Попереднього договору в тому випадку, якщо Орендар ухиляється від укладення основного Договору оренди відповідно положень цього Попереднього договору в обумовлений сторонами строк укладення основного Договору оренди, кошти, отримані Орендодавцем від Орендаря в якості Гарантійного платежу, залишаються у власності орендодавця в якості договірної штрафної санкції та поверненню Орендарю не підлягають.

Відповідно до п. 5.1. Попереднього договору він набуває чинності з моменту його укладення Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх обов`язків, передбачених цим Договором.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що він зі свого боку виконав усі необхідні умови та обов`язки, передбачені Попереднім договором, та не відмовлявся від підписання основного Договору оренди. Зокрема, на виконання умов п.2.4. Попереднього договору та з метою забезпечення взятих на себе зобов`язань щодо укладання основного Договору оренди, Орендарем було сплачено Орендодавцю Гарантійний платіж в сумі 100 000,00 грн (платіжне доручення №397 від 26.11.2021).

Останнім днем для підписання основного Договору оренди було день 31.01.2022, що прямо зазначено в п. 2.1. Попереднього договору, але в указаний строк основний Договір оренди з вини відповідача Сторонами не був підписаний. Водночас відповідач не повідомив позивачу про наявність будь-яких об`єктивних причин, що не залежали від його волі, через які не настала Відкладальна обставина, тобто про обставини й причини, які унеможливлювали підписання Сторонам основного Договору оренди ні в установлений Договором строк, ані в який небудь інший строк.

Також відповідач не повідомляв позивача про необхідність продовження Строку укладення основного Договору оренди та не пропонував йому погодитися на новий Строк укладення основного Договору оренди, відповідно до п. 2.2. Попереднього договору.

Таким чином позивач вказує, що відповідач, як Орендодавець, безпідставно ухилився від укладання (підписання) основного Договору оренди, проект якого є Додатком №1 до Попереднього договору, або від укладення нового Попереднього договору, якщо існували об`єктивні обставини, що унеможливлювали підписання основного Договору оренди до 31.03.2022, чим порушив свої зобов`язання, установлені в п. 2.1. цього Договору, та умови п. 5.3.Попереднього договору, що призвело до невиконання Сторонами в обумовлений Попереднім договором строк (до 31 січня 2022 року) жодної з альтернативних можливих дій: не підписано основний Договір оренди, не погоджено новий строк для укладення основного Договору оренди або не укладено новий Попередній договір.

Тому, відповідно до п. 5.3. Попереднього договору, зобов`язання щодо укладення основного Договору є припиненим з дня, що є наступним за останнім днем Строку укладення основного Договору оренди, тобто з 01.02.2022.

Також позивач вказує, що відповідач, як Орендодавець, який безпідставно й незаконно ухилився від підписання основного Договору оренди, в порушення п. 4.1. Попереднього договору не виплатив позивачу штрафну санкцію в розмірі 100 000,00 грн, а також, в порушення п. 5.3. Попереднього договору, не повернув позивачу сплачену ним суму Гарантійного платежу в розмірі 100 000,00 грн.

21.05.2024 позивач направив відповідачу Претензію №01/05 про повернення коштів та сплату штрафних санкцій, яка була повернута відділенням поштового зв`язку без вручення відповідачу.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що в його діях відсутнє будь-яке порушення, визначене п. 4.1. Попереднього договору, а саме:

- відповідач не ухилявся від укладення Основного Договору - Відкладальна обставина не настала, що було погоджено Сторонами, у Орендодавця не виник обов`язок повідомлять Орендаря про настання Відкладальної обставини, Орендар не повідомляв Орендодавця про час та місце підписання Основного договору, від чого Орендодавець міг би ухилитись;

- відповідач не відмовляв Орендодавцю у погодження нового строку підписання основного Договору оренди, якщо в межах раніше погодженого строку Відкладальна обставина не наступила з причин, які не залежали від волі Орендодавця, оскільки Відкладальна обставина не настала за спільним погодженням Сторін, Сторони спільно погодили продовження строку Попереднього договору;

- відповідач не відмовляв Орендодавцю в укладенні нового попереднього договору - Сторонами було погоджено продовження строку, разом з тим, позивач не направляв протягом 2,5 років, у тому числі і безпосередньо після спливу строку для укладення Основного договору, будь-які пропозиції, запрошення, вимоги тощо Відповідачу.

Відтак відповідач вказує про відсутність у нього обов`язку щодо сплатити позивачу штрафної санкції в розмірі 100 000,00 грн.

Відповідач зазначає, що сторони усно погодили спочатку продовження строку будівельних, ремонтних робіт, а потім припинення зобов`язань із залишенням Гарантійного платежу в Орендодавця, як компенсацію за виконані роботи.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Зобов`язанням, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 635 ЦК України унормовано, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Попередній договір щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Будь-які платежі на підтвердження зобов`язання за попереднім договором щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості, а також встановлення інших фінансових зобов`язань сторін, крім штрафних санкцій, за попереднім договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості не допускаються.

За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що сторони, уклавши Попередній договір, дійшли згоди щодо істотних умов Основного договору оренди нерухомого майна, яке мало бути збудовано в подальшому на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:312:0021, за адресою: м. Київ, вул. Практична, земельна ділянка 9, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна:1293104980000, та набуто у власність об`єкт нерухомого майна, частину приміщення якого приблизно загальною площею 175 (сто сімдесят п`ять) квадратних метрів мало бути передано в оплатне користування Орендарю після завершення будівельних робіт та введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

У Попередньому договорі сторони визначили, що Відкладальна обставина - настання сукупності всіх наведених нижче обставин (умов): - завершення будівельних робіт та введення завершеного будівництвом об`єкту в експлуатацію; - державної реєстрації права власності на створений об`єкт будівництва; - виконання робіт, передбачених Додатком №4 до цього Договору.

Пунктом 2.1. Попереднього договору встановлено обов`язок сторін після настання Відкладальної обставини, але за будь-яких умов не пізніше ніж впродовж 69 (шістдесяти дев`яти) днів від дня підписання цього Попереднього договору, тобто до 31.01.2022 включно укласти основний Договір оренди на умовах, передбачених в цьому Попередньому договорі та додатках до нього.

Судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів настання Відкладальної обставини, як і будь-яких доказів на підтвердження причин її ненастання.

Пунктом 2.2. Попереднього договору передбачено, що якщо Відкладальна обставина не настала з причин, що не залежали від волі Орендодавця, Строк укладення основного Договору оренди може бути продовжений за згоди Орендаря. Про необхідність продовження Строку укладення основного Договору оренди Орендодавець має письмово повідомити Орендаря, запропонувавши новий Строк укладення основного Договору оренди. Таке повідомлення має бути здійснене до спливу раніше погодженого Сторонами Строку укладення основного Договору оренди.

Зі змісту означеного пункту Попереднього договору слідує наявність у сторін права, а не обов`язку, продовжити строк укладання Основного правочину.

Доказів реалізації сторонами такого права матеріали справи не містять.

Пунктом 5.3. Попереднього Договору передбачено, що якщо впродовж строку для укладення основного Договору оренди, визначеного відповідно до умов цього Попереднього договору чи приписів чинного в Україні законодавства, такий основний Договір оренди не буде укладений через ненастання Відкладальної обставини та Сторонами не було погоджено нового строку для укладення основного Договору оренди, чи не було укладено нового Попереднього договору, зобов`язання щодо укладення основного Договору є припиненим з дня, що є наступним за останнім днем Строку укладення основного договору оренди, а Орендодавець зобов`язаний впродовж 10 (десяти) банківських днів від останнього дня Строку укладення основного Договору оренди повернути Орендареві Гарантійний платіж, крім випадку, передбаченого п. 4.2. цього Договору.

Таким чином, судом встановлено, що Попередній договір є припиненим з 01.02.2022, у зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання впродовж 10 (десяти) банківських днів від останнього дня Строку укладення основного Договору оренди повернути Орендареві Гарантійний платіж.

Доказів виконання відповідачем такого обов`язку або досягнення сторонами згоди щодо його зміни чи припинення матеріали справи не містять.

Суд при цьому звертає увагу на те, що за своєю правової природою передбачений п. 5.3. Попереднього договору платіж є завдатком.

Так, статтею 570 ЦК України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню (ст. 571 ЦК України).

Отже, судом встановлено обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача 100 000,00 грн, сплачених позивачем за Попереднім договором.

У пункті 4.1. Попереднього договору сторони домовились, що в разі ухилення Орендодавця від укладення основного Договору оренди відповідно до положень цього Попереднього договору, або відмови Орендодавця від погодження нового строку підписання основного Договору оренди, якщо в межах раніше погодженого строку Відкладальна обставина не наступила з причин, які не залежали від волі Орендодавця, або відмови Орендодавця від укладення нового попереднього договору відповідно до умов п. 2.3 цього Попереднього договору, Орендодавець зобов`язаний сплатити на користь Орендаря штрафну санкцію у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок. Вказана штрафна санкція не застосовується, якщо через не настання Відкладальної обставини з причин, що не залежали від волі Орендодавця, від подовження строку підписання основного Договору оренди у порядку, визначеному п. 2.3. цього Попереднього договору, відмовиться Орендар.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 551 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 3 означеної статті унормовано, що кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

Як вже зазначалося судом вище, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження причин ненастання Відкладальної обставини та наявності вини відповідача в такому ненастанні.

Так, у матеріалах справи відсутнє будь-яке листування між сторонами щодо будівництва Об`єкта нерухомості, введення його в експлуатацію тощо, з якого можливо було б встановити дійсні обставини щодо причин ненастання Відкладальної обставини.

У той же час статтею 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Суд при цьому звертає увагу на те, що Попереднім договором встановлено обов`язок відповідача укласти Основний Договір з позивачем після настання Відкладальної обставини, та не встановлено будь-яких зобов`язань щодо вчинення конкретних дій, спрямованих на її настання.

Штраф же за п. 4.1. Попереднього Договору встановлений за порушення обов`язку з укладання Основного договору, а не за вчинення ти невчинення певних дій з будівництва об`єкту нерухомості та введення його в експлуатацію.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача суми штрафу за п. 4.1. Попереднього договору та відмовляє в позові в цій частині.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Заболотнього Бориса Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баккер Інвест" (02100, місто Київ, вулиця Тороповського Георгія, будинок 39; ідентифікаційний код 43898507) кошти в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. та 1 411 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко