Рішення

від 17.12.2024 по справі 911/2938/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2938/24

За позовом Управління поліції охорони в Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОЛАС МАВАКО"

про стягнення 191 122, 27 грн

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Управління поліції охорони в Київській області (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОЛАС МАВАКО" (надалі відповідач) про стягнення 191 122, 27 грн, з яких: 177 500, 00 грн основний борг, 9 064, 83 грн пеня, 3 511, 50 грн інфляційні втрати та 1 045, 94 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони №2341/24 від 05.07.2024, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/2938/24 та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

31.10.2024 від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника.

29.11.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшло підтвердження, що станом на 27.11.2024 ціна позову залишається незмінною.

16.12.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який підписаний та поданий до суду його представником Биструшкіним Олександром Сергійовичем.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження судом встановлено відповідачу строк для подачі відзиву - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), зокрема, встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Станом на момент відкриття провадження в справі відповідач не мав зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, що підтверджується відповіддю про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.

Згідно з пунктами 3, 5, 6 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України в разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвала Господарського Київської області від 31.10.2024 направлялась судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача.

Крім цього, як зазначено вище 31.10.2024 до суду надійшла заява адвоката Биструшкіна Олександра Сергійовича про вступ у справу як представника відповідача.

Повноваження адвоката Биструшкіна Олександра Сергійовича підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії АЕ №1330519 від 31.10.2024.

Частиною 1 статті 61 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Ухвала про відкриття провадження була отримана представником відповідача в його електронному кабінету 01.11.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до ч.7 ст.242 Господарського процесуального кодексу України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Відтак, останній день строку для подання відповідачем відзиву на позов є саме 18.11.2024.

До господарського суду надійшов відзив відповідача 16.12.2024, тобто після закінчення строку встановленого судом для його подання.

Положеннями частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що відзив поданий відповідачем до суду із пропуском встановленого судом процесуального строку та приймаючи до уваги відсутність клопотання про продовження строку на подання відзиву або поновлення пропущеного строку на подання такого відзиву, суд залишає поданий відповідачем відзив на позов без розгляду в порядку ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Так, у даній справі провадження відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2024.

Отже, розгляд даної справи по суті розпочався 03.12.2024, оскільки 30-тий день з дня відкриття провадження у справі припадає на 30.11.2024 (субота).

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

05.07.2024 між позивачем (далі охорона) та відповідачем (далі замовник) укладено договір про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони №234/24 (далі договір), відповідно до п.1.1. якого охорона здійснює забезпечення охорони (особистої безпеки) особи вказаної у додатку №1 до договору, а замовник зобов`язаний оплатити надані послуги.

Згідно із п.2.1. договору ціна послуг охорони за цим договором є договірною і визначається на підставі: протоколу узгодження ціни за годину охорони згідно з додатком №2 до договору; кількості годин охорони згідно з дислокацією-розрахунком (додаток №3 до договору), але не менше 8 годин за робочий день. Оплата часу знаходження наряду охорони в режимі очікування здійснюється згідно з дислокацією-розрахунком (додаток №3 до договору).

У пункті 2.6. договору сторони погодили, що оплата замовником за виконання заходів охорони особи згідно з цим договором здійснюється в національній валюті, на умовах попередньої оплати щомісяця, до 5 числа кожного місяця у вигляді внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок охорони у розмірі 100% від суми вартості послуг охорони, визначеної згідно з дислокацією-розрахунком (додаток №3 до договору) та протоколом узгодження договірної ціни (додаток №2 до договору).

Пунктом 2.6.1. договору погоджено, що перший платіж до договору в сумі вартості послуг охорони за перший місяць, здійснюється замовником впродовж 5 банківських днів після підписання сторонами договору та виставлення службового наряду охорони. Усі наступні платежі по договору здійснюються замовником не пізніше 5 числа кожного місяця за цей місяць.

Остаточний розрахунок проводиться протягом 5 банківських днів від дня підписання сторонами акта виконаних робіт (п.2.6.2. договору).

Підписаний сторонами акт виконаних робіт є підтвердженням надання замовнику послуг (п.2.11. договору).

Відповідно до п.5.2. договору замовник зобов`язаний здійснювати оплату і остаточний розрахунок за виконані охороною заходи охорони особи в порядку і строки передбачені цим договором.

Охорона має право достроково припинити дію договору в односторонньому порядку, якщо замовником неодноразово (два і більше рази) порушуються строки і розміри платежів за здійснення заходів охорони за договором (під.а п.6.5. договору).

Згідно із п.11.2. договору за кожний день прострочення платежів за здійснення заходів охорони замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та виставлення службового наряду охорони (акт про виставлення службового наряду охорони (додаток №5 до договору)) і діє до 30.09.2024 (п.14.1. договору).

Відповідно до п.14.2. договору розірвання договору раніше строку, на який він укладений, може проводитися за згодою сторін, а також в односторонньому порядку у випадках, передбачених цим договором. При відмові від здійснення заходів безпеки зацікавлена сторона повинна попередити про це іншу за 15 днів.

Також сторонами підписано відомості про правовий стан особи (додаток №1 до договору), протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони (додаток №2 до договору), дислокацію розрахунок на 2024 рік (додаток №3 до договору) та озброєння і екіпіровка службового наряду «охорони» (додаток №4 до договору)

Як убачається із дислокації розрахунку на 2024 рік (додаток №3 до договору) вартість послуг охорони в липні складає 138 000, 00 грн, у серпні 132 000, 00 грн та у вересні 126 000, 00 грн.

У подальшому позивачем видано наказ №3759 від 08.07.2024 про укладання договору «Про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони». Договір №2341/24 від 05.07.2024.

Також 08.07.2024 сторонами підписано акт про виставлення службового наряду охорони, що здійснюватиме заходи по забезпеченню особистої безпеки особи (додаток №5 до договору).

На виконання умов договором позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 285 500, 00 грн, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг: за липень 2024 року №ТИ-0000382 від 31.07.2024 на суму 117 500, 00 грн, за серпень 2024 року №ТИ-0000418 від 31.08.2024 на суму 132 000, 00 грн та за вересень 2024 року №ТИ-0000571 від 10.09.2024 на суму 36 000, 00 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень чи заперечень.

Відповідачем 15.07.2024 оплачено послуги на суму 108 000, 00 грн, що підтверджується випискою банку.

04.09.2024 позивачем направлено відповідачу листа за вих.№3202, в якому міститься вимога погасити заборгованість за договором у розмірі 278 500, 00 грн, у іншому випадку надання послуг може бути припиненим та позивач вправі достроково припинити дію договору в односторонньому порядку.

Отримання вказаного листа відповідачем підтверджується відбитком його печатки та підписом.

10.09.2024 сторонами підписано акт про знаття службового наряду охорони, що здійснював заходи по забезпеченню особистої безпеки особи до договору.

Позивачем видано наказ №4916 від 16.09.2024 про припинення дії договору «Про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони». Договір №2341/24 від 05.07.2024, крім цього, в пункті 1 наказу зазначено, що договір вважати таким, що з 10.09.2024 припинив свою дію.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договорами в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 177 500, 00 грн основного боргу, 9 064, 83 грн пені, 3 511, 50 грн інфляційних втрат та 1 045, 94 грн 3 % річних.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до норм ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Як убачається з матеріалів справи позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 285 500, 00 грн, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг: за липень 2024 року №ТИ-0000382 від 31.07.2024 на суму 117 500, 00 грн, за серпень 2024 року №ТИ-0000418 від 31.08.2024 на суму 132 000, 00 грн та за вересень 2024 року №ТИ-0000571 від 10.09.2024 на суму 36 000, 00 грн.

Суд зауважує, що вказані акти підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача без зауважень чи заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 2.6. договору сторони погодили, що оплата замовником за виконання заходів охорони особи згідно з цим договором здійснюється в національній валюті, на умовах попередньої оплати щомісяця, до 5 числа кожного місяця у вигляді внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок охорони у розмірі 100% від суми вартості послуг охорони, визначеної згідно з дислокацією-розрахунком (додаток №3 до договору) та протоколом узгодження договірної ціни (додаток №2 до договору).

Пунктом 2.6.1. договору погоджено, що перший платіж до договору в сумі вартості послуг охорони за перший місяць, здійснюється замовником впродовж 5 банківських днів після підписання сторонами договору та виставлення службового наряду охорони. Усі наступні платежі по договору здійснюються замовником не пізніше 5 числа кожного місяця за цей місяць.

Остаточний розрахунок проводиться протягом 5 банківських днів від дня підписання сторонами акта виконаних робіт (п.2.6.2. договору).

Відповідачем 15.07.2024 частково оплачено отримані послуги в сумі 108 000, 00 грн, що підтверджується випискою банку.

Отже неоплаченими залишаються послуги на суму 177 500, 00 грн (285 500, 00 грн - 108 000, 00 грн).

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за отримані послуги в розмірі 177 500, 00 грн, доказів її погашення відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 9 064, 83 грн за загальний період з 15.07.2024 по 21.10.2024.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.2 ст.232 Господарського кодексу України).

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Приписами ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч.2 ст.343 Господарського кодексу України унормовано, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно із п.11.2. договору за кожний день прострочення платежів за здійснення заходів охорони замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу.

Також відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Отже, договірні санкції можуть застосовуватися тільки в період з моменту виникнення заборгованості до розірвання договору.

Як убачається з матеріалів справи договір припинений 10.09.2024, отже нарахування позивачем пені з 11.09.2024 по 21.10.2024 на підставі договору, тобто після припинення його дії, є неправомірним та безпідставним.

Також суд зазначає, що позивачем невірно визначено початок нарахування пені, так як в пункті 2.6.1. договору погоджено, що перший платіж у сумі вартості послуг охорони за перший місяць, здійснюється замовником впродовж 5 банківських днів після підписання сторонами договору та виставлення службового наряду охорони, оскільки сторонами підписано акт про виставлення службового наряду охорони, що здійснюватиме заходи по забезпеченню особистої безпеки особи (додаток №5 до договору) - 08.07.2024, то строк оплати за перший платіж настав 15.07.2024 (08.07.2024 + 5 банківських днів), отже пеню слід нараховувати з 16.07.2024.

Враховуючи викладене вище судом здійснено власний розрахунок пені по кожному акту окремо за загальний період з 16.07.2024 по 10.09.2024, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме наступним чином:

Період надання послугСума боргу (грн)Період нарахування пеніПеня (грн)липень 2024 року9 500, 00 грн16.07.2024 10.09.2024384, 67серпень 2024 року132 000, 00 грн06.08.2024 10.09.20243 375, 74вересень 2024 року36 000, 00 грн06.09.2024 10.09.2024127, 87Всього 3 888, 28За розрахунком суду розмір пені за загальний період з 16.07.2024 по 10.09.2024 складає 3 888, 28 грн, а тому вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, в розмірі визначеному судом.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 045, 94 грн 3 % річних за загальний період з 15.07.2024 по 21.10.2024 та 3 511, 50 грн інфляційних втрат за загальний період з серпня по вересень 2024 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 1 045, 94 грн за загальний період з 15.07.2024 по 21.10.2024, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки останнім не вірно визначено період нарахування 3% річних, як встановлено судом вище, строк оплати за перший платіж настав 15.07.2024, а тому 3% річних слід нараховувати з 16.07.2024.

Враховуючи викладене вище судом здійснено власний розрахунок 3% річних по кожному акту окремо за загальний період з 16.07.2024 по 21.10.2024, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме:

Період надання послугСума боргу (грн)Період нарахування 3% річних3% річних (грн)липень 2024 року9 500, 00 грн16.07.2024 21.10.202476, 31серпень 2024 року132 000, 00 грн06.08.2024 21.10.2024833, 11вересень 2024 року36 000, 00 грн06.09.2024 21.10.2024135, 74Всього 1 045, 16За розрахунком суду розмір 3% річних за загальний період з 16.07.2024 по 21.10.2024 складає 1 045, 16 грн, а тому вимоги позивача про стягнення 3% підлягають частковому задоволенню, в розмірі визначеному судом.

Також перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 3 511, 50 грн за загальний період з серпня по вересень 2024 року, суд зазначає, що він виконаний арифметично невірно.

Враховуючи викладене вище судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за загальний період з серпня по вересень 2024 року по кожному акту окремо, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме наступним чином:

Період надання послугСума боргу (грн)Період нарахування інфляціїІнфляція (грн)липень 2024 року9 500, 00 грнсерпень вересень 2024 року200, 35серпень 2024 року132 000, 00 грнсерпень вересень 2024 року2 783, 88вересень 2024 року36 000, 00 грнвересень 2024 року540, 00Всього 3 524, 23За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з серпня по вересень 2024 року становить 3 524, 23 грн, тобто є більший, ніж визначено позивачем.

Враховуючи положення ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України згідно якого, суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги в межах заявлених позивачем вимог.

Тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем 3 511, 50 грн.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 177 500, 00 грн основного боргу, 3 888, 28 грн пені, 3 511, 50 грн інфляційних втрат та 1 045, 16 грн 3 % річних.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління поліції охорони в Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОЛАС МАВАКО" про стягнення 191 122, 27 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОЛАС МАВАКО" (08700, Київська область, місто Обухів(з), вулиця Миру, будинок 7-Г, ідентифікаційний код 44020157) на користь Управління поліції охорони в Київській області (01033, місто Київ, вулиця Сім`ї Прахових, будинок 8, ідентифікаційний код 40109063) 177 500 (сто сімдесят сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. основного боргу, 3 888 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн 28 коп. пені, 3 511 (три тисячі п`ятсот одинадцять) грн 50 коп. інфляційних втрат, 1 045 (одну тисячу сорок п`ять) грн 16 коп. 3 % річних та 2 945 (дві тисячі дев`ятсот сорок п`ять) грн 97 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова