Ухвала

від 03.12.2024 по справі 914/3493/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.12.2024 Справа № 914/3493/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву

ОСОБА_1

про відстрочку виконання рішення суду від 02.05.2024

у справі №914/3493/23

за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до відповідача-1 Приватного підприємства "Агрофірма "Стимул"

до відповідача-2 ОСОБА_2

до відповідача-3 ОСОБА_1

про стягнення солідарно 9115811,45 грн

за участю представників:

від позивача Препелиця Ю.В.

від відповідача-1 Джіоєв Д.Г.

до відповідача-2 не з`явився

до відповідача-3 (від заявника) Джіоєва О.А.

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.05.2024 у справі №914/3493/23 позов задоволено та вирішено:

- стягнути солідарно з Приватного підприємства "Агрофірма "Стимул" та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитним договором №161121-КЛВ/1 від 16.11.2021 в сумі 9115811,45 грн, яка складається із: суми залишку простроченого кредиту - 7950000,00 грн, суми прострочених відсотків - 214051,51 грн та суми нарахованих строкових відсотків по ставці ФРП - 951759,94 грн;

- стягнути солідарно з Приватного підприємства "Агрофірма "Стимул" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитним договором №161121-КЛВ/1 від 16.11.2021 в сумі 9115811,45 грн, яка складається із: суми залишку простроченого кредиту - 7950000,00 грн, суми прострочених відсотків - 214051,51 грн та суми нарахованих строкових відсотків по ставці ФРП - 951759,94 грн;

- стягнути з Приватного підприємства "Агрофірма "Стимул" на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" 36463,25 грн витрат по сплаті судового збору;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" 36463,25 грн витрат по сплаті судового збору;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" 36463,24 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2024 у справі №914/3493/23 залишено без змін, а також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету 164084,61 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

24.10.2024 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2024 та Постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі №914/3493/23 видано накази.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду від 02.05.2024 у справі №914/3493/23, в якій заявник просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2024 у справі №914/3493/23 до деокупації тимчасово окупованої території Токмацької міської територіальної громади Запорізькій області.

Хід розгляду заяви викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву про відстрочку виконання рішення суду підтримала повністю.

Представник позивача проти заяви про відстрочку виконання рішення суду заперечив, подавши заперечення на заяву ОСОБА_1 .

Розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду у даній справі, заявник просить врахувати відсутність вини відповідачів у виникненні спору та зазначає про те, що навіть після початку бойових дій на території здійснення діяльності ПП «АФ «Стимул» підприємство протягом більш ніж пів року продовжувало виконувати зобов`язання за кредитним договором. В подальшому виконання зобов`язань стало неможливим через неможливість продовження здійснення господарської діяльності, отримання доходів. Тобто як зазначив заявник, спір виник через невиконання зобов`язань з об`єктивних, поважних причин, за відсутності винних, протиправних, або несумлінних дій відповідачів.

Також заявник просив врахувати наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим. Заявник посилається на те, що через тимчасову окупацію та ведення бойових дій відповідачі, зокрема ОСОБА_1 з 2022 року не має ніяких доходів, за рахунок яких було б можливо хоча б частково виконувати рішення суду, знаходяться у важкому матеріальному становищі, втратили можливість вільно використувавати все своє майно, яке находиться виключно на тимчасово окупованих територіях.

При цьому заявник посилається на те, що відповідно до відомостей Пенсійного фонду України щодо обліку фактичних доходів станом на 17.05.2024 ОСОБА_1 отримувала доходи лише по 2021 рік включно, оскільки з 2022 року, через тимчасову окупацією російською федерацією, вона позбавлена можливості як отримувати доходи, так і обліковувати їх, знаходячись на тимчасово окупованій території.

Як вказано у заяві, за 2021 календарний рік фактичні доходи ОСОБА_1 склали 84853,34 грн, все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_1 знаходиться на тимчасово окупованій території, а також те, що на теперішній час ОСОБА_1 жодних доходів не отримує, з огляду на що реальна можливість виконати рішення суду у ОСОБА_1 на теперішній час відсутня.

Крім того, заявник вказав, що також відсутня можливість виконання рішення суду і іншими відповідачами, оскільки все майно (рухоме та нерухоме) ПП «АФ «Стимул» та ОСОБА_2 також знаходиться на тимчасово окупованій території.

У заяві також зазначено, що ПП «Агрофірма «Стимул» з 2022 року не веде свою підприємницьку діяльність, доходів не отримує через військову агресію російської федерації, ведення бойових дій та тимчасової окупації Токмацької міської територіальної громади, де знаходиться все майно, засоби виробництва, зокрема земельні ділянки підприємства.

Як зазначено заявником, до деокупації Запорізької області відновлення діяльності підприємства на вільній території України неможливо через накладення судом арештів на всі грошові кошти підприємства на всіх банківських рахунках, а без можливості користування банківськими рахунками господарську діяльність підприємства відновити неможливо.

Заявник зазначив, що реальна можливість виконання рішення суду з`явиться лише після деокупації територій Токмацької міської територіальної громади Запорізькій області, оскільки лише після цього буде доступ до майна ОСОБА_1 та можливість вільно користуватися та розпоряджатися ним, а також буде можливість відновити господарську діяльність Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул» та отримання доходів, за рахунок яких і можливо буде виконати судове рішення.

Як стверджує заявник, невиконання Приватним підприємством «Агрофірма «Стимул» існуючих на теперішній час господарсько-правових зобов`язань обгрунтовано об`єктивними причинами. Підприємство спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур, КВЕД 01.11 і здійснювало діяльність лише на території Токмацької міської територіальної громади, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ ПП «АФ «Стимул», фінансовою звітністю (балансом) ПП «АФ «Стимул» за 2021 рік, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ПП «АФ Стимул» від 20.03.2024 про те, що Приватне підприємство «Агрофірма «Стимул» має орендовані земельні ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва лише на території Токмацької міської територіальної громади.

Заявник також посилається на те, що загальна вартість нерухомого майна, яке надано в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами становить 15706810,00 грн, що значно перевищує ціну позову, навіть з урахуванням наявності ще двох аналогічних позовів з ціною позову відповідно 3501273,84 грн та 2081396,48 грн, оскільки загальний розмір позивних вимог по трьом судовим справам по цих кредитних договорах складає 14698481,77 грн (3501273,84 грн + 2081396,48 грн + 9115811,45 грн).

Тобто загальна вартість нерухомого майна, яке надано в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами перевищує загальну суму позивних вимог за всіма судовими справами більше, ніж на 1 млн. грн.

Як вважає заявник, ця обставина вже сама по собі вказує на наявність реальної можливості виконання рішення суду за рахунок заставленого майна, але лише після деокупації Запорізької області.

Заявник наголосив на тому, що все майно, як «Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул», так і ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходиться на тимчасово окупованій території і все це майно має однакові обмеження відповідно до абзацу 15 пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" (про заборону відкриття виконавчих проваджень та заходів з примусового виконання судових рішень та ТОТ), а також фактичні перешкоди, пов`язані з відсутністю можливості вільно користуватися нерухомим та рухомим майном на ТОТ в період проведення бойових дій, а тим більше, дуже ускладнено, майже неможливо вивезення цінного майна з ТОТ через заходи фільтрації, які застосовуються представниками російської федерації при виїзді з ТОТ громадян України.

Як зазначено у заяві, на початок окупації та бойових дій на території Токмацької міської територіальної громади підприємство всі вільні наявні грошові кошти залучало до поточних потреб забезпечення здійснення сільськогосподарської діяльності, а саме придбання посівного матеріалу та засобів догляду за рослинами, паливно-мастильних матеріалів, обслуговуванню сільськогосподарської техніки, оплати праці робітників та спеціалістів, тощо.

Зокрема, як вказав заявник, загальні витрати ПП «АФ «СТИМУЛ» за 2021 рік відповідно до фінансової звітності підприємства від 01.01.2022 склали 29733400,00 грн, що дало можливість отримати чистий дохід в розмірі 31036900,00 грн. Тобто в сільськогосподарській діяльності, при виробництві сільськогосподарської продукції отримання доходу можливо лише за умови залучення та вкладання у виробництво значних коштів.

При цьому заявник зазначив, що відновлення господарської діяльності на інших, не окупованих територіях України критично ускладнено відсутністю необхідних грошових коштів в достатніх об`ємах для придбання у власність, або в орендне користування необхідного та достатнього об`єму земельних ділянок, сільськогосподарської техніки, паливно-мастильних матеріалів, посівного матеріалу та засобів догляду за рослинами, найму робітників та спеціалістів.

Отже зважаючи на викладене, заявник просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2024 у справі №914/3493/23 до деокупації тимчасово окупованої території Токмацької міської територіальної громади Запорізькій області.

Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» проти заяви про відстрочку виконання рішення суду заперечило, подавши заперечення на заяву, в якій позивач зазначив, зокрема, що законодавством обмежено строк надання такого відстрочення виконання.

Щодо тверджень заявника про те, що «загальна вартість майна, яке передано в іпотеку 15706810,00 гривень перевищує загальну суму позивних вимог за всіма судовими справами - 14698481,77 грн більш, ніж на 1 млн. грн банк зазначив, що ОСОБА_1 не є стороною долучених договорів застави рухомого майна, іпотечних договорів, договору добровільного страхування спеціалізованої, будівельної та сільськогосподарської техніки.

Позивач також зазначив, що відповідачами не надано доказів про стан усіх рахунків в усіх банківських установах, які обслуговують ПП «АФ «Стимул» та інші докази в обґрунтування складного фінансового становища.

Крім того позивач посилається на те, що положеннями норм процесуального права не передбачено підстав для відстрочення виконання рішення суду, пов`язаних з законодавчою забороною відкриття виконавчих проваджень на тимчасово окупованих територіях чи з недоречністю його виконання.

Також на переконання позивача надані представником відповідача докази в обгрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду не дають змоги прийти до висновку, що за якийсь певний час фінансовий стан ПП «АФ «Стимул», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 покращиться.

У запереченні зазначено, що надання відстрочки відповідачам на виконання рішення суду ще й на невизначений термін (до деокупації) ніяким чином не буде сприяти реальній можливості виконання рішення суду.

З огляду на викладене Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" просило відмовити у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

В пункті 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ГПК не вимагає.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Аналогічні положення передбачені також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження».

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2018р. у справі №917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. у справі "Шмалько проти України" зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. у справі №1-12/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

В силу приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, на підтвердження заявлених вимог відповідач-3, який є одним із поручителів позичальника, стосовно якого постановлено рішення, яке набрало законної сили після перегляду судом апеляційної інстанції, стверджує про відсутність вини відповідачів у виникненні спору. Суд зауважує, що дійсно обставина жодним судовим рішенням у справі № 914/3493/23 не встановлена, не була покладена у основу заперечень підстав позову і стверджувати про такий факт при розгляді цієї заяви немає підстав.

Інше значення має обставина об`єктивної неможливості здійснювати господарську діяльність відповідачами на тимчасово окупованій території України та специфіку господарської діяльності і її облаштування у м. Львові, в місці перереєстрації відповідача-1 у зв`язку з воєнним станом.

Долученою інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заявник підтверджує, що нерухоме майно, належне відповідачам, знаходиться в Запорізькій області, у зв`язку з чим під час дії воєнного стану в державі забезпечити виконання рішення суду за рахунок цього майна до деокупації не є можливим. Тобто відповідач-3 фактично стверджує про недоцільність виконання рішення суду. Однак такий аргумент про недоречність виконання рішення суду в основу відстрочення виконання рішення суду не може бути покладено.

Інша частина доводів відповідача-3 зводиться до існуючих накладених арештів на все майно і грошові кошти на рахунках відповідачів, які унеможливлюють відновлення господарської діяльності товариства та обмежують права фізичних осіб відповідачів у справі. Однак такі заходи забезпечення позову є окремим правовим інститутом, відмінним від відстрочення виконання рішення суду і не залежним від нього. Тому незгода сторони із вжитими заходами забезпечення позову може мати наслідком скасування їх в визначеному законом порядку, а не в межах розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Необхідно зазначити, що позивач, заперечуючи підстави для відстрочення виконання рішення суду, не подав доказів наявності у боржників - фізичних осіб відкритих рахунків у банках і наявності на них коштів.

Суд, крім того, критично ставиться до тверджень позивача про реєстрацію і здійснення господарської діяльності відповідача-1 за законами країни-агресора, адже така інформація підлягає доведенню, перевірці та встановленню, а суду невідомі достовірні і фактичні умови та обставини, за яких на тимчасово окупованій території функціонує товариство.

Так, суд погоджується, що Законом України «Про виконавче провадження» (пп. 5 п. 10-1 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень) забороняється у період дії воєнного стану в Україні відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до розділу 4 якого включено Токмацьку міську територіальну громаду, яка з 26.02.2022 знаходиться в тимчасовій окупації.

Тобто норма закону, зазначена вище, є обов`язковою для суб`єктів виконання судових рішень і у випадку її порушення може бути підставою для оскарження дій державного (приватного) виконавця, проте, не створює підстав для відтермінування настання обов`язку відповідача по виконанню судового рішення, яке набрало законної сили.

Суд звертає увагу, що правовий інститут відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду не призначений для можливості уникнення відповідачем виконання обов`язку по виконанню рішення суду, а застосовується судом при наявності виключних, підтверджених доказами обставин, що ускладнюють виконання конкретного рішення суду.

Суд, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення суду не може також не враховувати балансу інтересів обох сторін, і за відсутності належних доказів можливості виконати рішення суду через конкретний проміжок часу у суду немає підстав порушувати такий баланс. Суд зауважує, що несвоєчасне виконання відповідачем рішення суду в даній справі так само може вплинути на своєчасність розрахунків і позивача зі своїми контрагентами та зумовити виникнення судових процесів (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 у справі № 905/2912/15).

Виконуючи завдання господарського судочинства, резюмуючи доводи сторін, суд не залишає поза увагою тих обставин, що існує законодавча заборона відкривати виконавчі провадження на тимчасово окупованій території, що існує специфіка господарської діяльності відповідача-1 (агропромислова сфера) та відсутність доказів її налагодження на території, відмінній від тимчасово окупованої.

Суду не доведено, що відстрочення виконання рішення суду вплине на майновий стан стягувача, призведе до несвоєчасності розрахунків зі своїми контрагентами та зумовить виникнення судових процесів. Враховуючи місцезнаходження нерухомого майна відповідачів на тимчасово окупованій території в Запорізькій області, всі учасники справи повинні розуміти про неможливість фактичної реалізації такого майна та задоволення вимог банку за рахунок такого.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що існують об`єктивні обставини, які на цей час утруднюють виконання рішення суду. Тому суд, враховуючи матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача, вважає за можливе зберегти баланс інтересів сторін і відстрочити виконання рішення суду в межах допустимого Господарським процесуальним кодексом України строку одного року з дня постановлення рішення, тобто до 02.05.2025.

Частиною 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду від 02.05.2024 у справі №914/3493/23 задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2024 у справі №914/3493/23 до 02.05.2025.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено 16.12.2024.

Суддя Петрашко М.М.