Рішення

від 04.12.2024 по справі 916/4355/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4355/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Бессарабської селищної ради Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379226, 68500, Одеська область, Болградський р-н, селище Бессарабське, вул.Широка, буд.1)

до відповідача: Приватної виробничої фірми "Граніт" (код ЄДРПОУ 24541574, 68500, Одеська обл., Болградський р-н, смт. Тарутине, вул. Квіткова, 158)

про розірвання договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди та стягнення

за участю представників учасників справи:

від позивача: Ліна Бородич

від відповідача: не з`явився

Позивач Тарутинська селищна рада Болградського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Приватної виробничої фірми "Граніт" про розірвання договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди та стягнення.

Ухвалою суду від 04.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та вирішено інші процесуальні питання.

Ухвалою суду від 30.10.2024 відкладено підготовче засідання на 14.11.2024.

Ухвалою від 14.112024 закрито підготовче провадження у справі №916/4355/24, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 04.12.2024.

27.11.2024 позивачем подано до суду копії документів про зміну найменування Тарутинської селищної ради.

У судове засідання з`явилася представник позивача, яка підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Також, представник позивача зазначила про зміну назви та місцезнаходження Тарутинської селищної ради, просила здійснити заміну найменування позивача.

Судом встановлено, що на підставі рішення Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області "Про зміну назви та місцезнаходження Тарутинської селищної ради" від 30.10.2024 №3481-VIII змінено назву юридичної особи Тарутинська селищна рада Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379226) на Бессарабська селищна рада Болградського району Одеської області.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в реєстрі проведено відповідні зміни щодо даних про назву та місцезнаходження позивача. За даними реєстру позивач має назву Бессарабська селищна рада Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379226) та юридичну адресу: 68500, Одеська область, Болградський р-н, селище Бессарабське, вул.Широка, буд.1.

В даному випадку зміна назви юридичної особи не є правонаступництвом.

Таким чином, судом ухвалено про зміну найменування позивача з Тарутинської селищної ради на Бессарабську селищну раду, про що постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Згідно трекінгу з сайту АТ "Укрпошта", ухвала суду про відкриття провадження у справі була вручена відповідачу 15.10.2024.

Ухвали суду від 30.10.2024 та 14.11.2024, направлені відповідачу на адресу, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

За наведеного суд констатує, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача не надходили.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 04.12.2024, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, постановлено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 21 березня 2006 року між Приватною виробничою фірмою "Граніт" (орендар, відповідач) та Тарутинською селищною радою Одеської області (орендодавець, позивач) було укладено Договір оренди землі №119 строком на 49 років, який діє до 17.03.2055, згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 1,80 га забудованих земель, для розміщення виробничої бази.

Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, відбулись зміни у адміністративно-територіальному устрої - Тарутинський район було ліквідовано. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №720-р, відповідно до абзацу першого пункту 71 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" було визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Одеської області згідно з додатком цього розпорядження. У додатку вказані назви територіальних громад (населених пунктів), території яких входять до складу території територіальної громади. Землі за спірним договором знаходяться на території Тарутинської (Бессарабської) селищної ради Болградського району Одеської області.

Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.09.2024, позивач є власником та орендодавцем земельної ділянки комунальної власності загальною площею 1,80 га за кадастровим номером 5124755100:02:001:0008, яка розташована за адресою: вул. Квіткова (колишня Дзержинського), 158, смт. Тарутине, Болградського району Одеської області.

Пунктом 9 договору встановлено, що плата за землю вноситься орендарем у вигляді орендної плати з площі 1 кв.м по 0,50 грн. на рік.

Згідно п.11 договору, строк оплати: до 15 числа кожного поточного місяця в сумі 750,00 грн.

За умовами п.28 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасне внесення орендної плати.

Відповідно до п. 38 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 43 договору встановлено, що договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір підписано представниками сторін без зауважень та зареєстровано у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 21.03.2006.

Разом з тим, як зазначає позивач, ПВФ "Граніт" не виконує своїх зобов`язань зі сплати орендної плати, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість з орендної плати за період з вересня 2022 року по серпень 2024 року у сумі 44504,23 грн.

Також позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 01 березня 2023 року у справі №916/3020/22 було задоволено позов Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області до Приватної виробничої фірми "Граніт" про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати з січня 2019 року по серпень 2022 року в сумі 61018, 12 грн., пені в розмірі 4063,98 грн., витрат на оплату судового збору в розмірі 1611,99 грн.

З 07.04.2023 по теперішній час оригінал наказу Господарського суду Одеської області від 27.03.2023 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 01 березня 2023 року у справі №916/3020/22 знаходиться на виконанні у Тарутинському відділі державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Однак, ПВФ "Граніт" не тільки не виконує рішення Господарського суду Одеської області від 01 березня 2023 року у справі №916/3020/22, а й створює нову заборгованість за вищевказаним договором.

При цьому, згідно інформації Головного управління державної податкової служби в Одеській області від 19.09.2024 №20154/5/15-32-13-01-05, податковий борг ПВФ "Граніт" складає 468852,12 грн.

Розпорядженням Тарутинського селищного голови Болградського району Одеської області №21-ОД від 28.02.2024 було створено комісію щодо обстеження земельних ділянок на території Тарутинської селищної ради, з метою обстеження земельних ділянок за цільовим призначенням та їх використання.

11 березня 2024 року комісією здійснено обстеження земельної ділянки загальною площею 1,80 га, кадастровий номер 5124755100:02:001:0008, яка надана в оренду ПВФ "Граніт" на підставі договору для розміщення виробничої бази. За результатами обстеження земельної ділянки встановлено, що усі будівлі зруйновані, не придатні для експлуатації та не підлягають відновленню.

З метою врегулювання питання щодо сплати завданих збитків, Тарутинською селищною радою було направлено претензію відповідачу, в якій запропоновано у встановлений законом строк для відповіді на претензію добровільно перерахувати суму боргу 59914,91 грн. на розрахунковий рахунок Тарутинської селищної ради.

Разом із претензією 02.04.2024 за №681/01-13 надіслано пропозицію про розірвання договору оренди землі №119 від 21 березня 2006 року.

Рекомендоване повідомлення повернулось до Тарутинської селищної ради з відміткою про отримання листа адресатом 11.04.2024. Водночас, претензія була залишена без відповіді та належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України, землекористувач зобов`язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до довідки Фінансового управління Тарутинської селищної ради від 27.09.2024 №236, орендна плата за земельну ділянку за спірним договором оренди за період з 01.09.2022 по 15.09.2024 до бюджету Тарутинської селищної ради не надходила.

З матеріалів справи вбачається, що за період з вересня 2022 року по серпень 2024 року заборгованість відповідача з орендної плати за користування земельною ділянкою становить 44504,23 грн., що також підтверджується розрахунком, наведеним позивачем.

При цьому, згідно інформації Головного управління державної податкової служби в Одеській області від 19.09.2024 за №20154/5/15-32-13-01-05, податковий борг ПВФ "Граніт" складає 468852,12 грн.

Отже, ПВФ "Граніт" обов`язку щодо сплати орендної плати у визначеному за вищевказаним договором оренди землі розмірі не виконало, внаслідок чого за діючим договором оренди земельної ділянки від 21.03.2006 за період з вересня 2022 року по серпень 2024 року заборгованість відповідача з орендної плати за користування земельною ділянкою становить 44504,23 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з п. 35 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї з сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідно до частини першої статті 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частин 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом д ч. 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору, свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Застосовуючи норми ст. 141 ЗК України, ст. 651 ЦК України, ст. ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі", Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19 зі спору, що виник з подібних земельних правовідносин, сформулював такий правовий висновок: Оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №925/549/17, від 10.01.2019 у справі №904/3953/17, від 11.11.2022 у справі №917/957/20.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу на положення абзацу 1 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, яким установлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Отже, оскільки умовами договору оренди та законодавством прямо передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, зокрема щодо своєчасного внесення орендної плати, то в цьому випадку факт систематичного невиконання такого обов`язку є самостійною підставою для розірвання договору оренди.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 зробила висновок, що правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.

Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.

У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України.

Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати.

Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).

При укладенні договору оренди земельної ділянки від 21.03.2006 Тарутинська селищна рада Одеської області, як власник земельної ділянки, розраховувала на поповнення бюджету шляхом отримання плати за оренду землі. Проте, незважаючи на взяті згідно договору оренди зобов`язання, відповідач систематично протягом двох років ухиляється від їх належного виконання, в результаті чого Тарутинській селищній раді завдана матеріальна шкода у вигляді ненадходження коштів до бюджету протягом вересня 2022 року - серпня 2024 року в сумі 44504,23 грн.

Суд враховує, що підставою даного позову є те, що орендар два роки належно та добросовісно не виконував свої обов`язки, визначені договором оренди, хоча, укладаючи договір оренди землі, відповідач зобов`язувався сплачувати орендну плату в установленому розмірі та у строк, передбачений умовами договору, а також був обізнаний з негативними для нього наслідками в разі порушення зобов`язань.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 44504,23 грн. та розірвання договору оренди землі від 21.03.2006, укладеного між Тарутинською селищною радою та ПВФ "Граніт" щодо оренди земельної ділянки площею 1,80 га забудованих земель, який зареєстровано у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 21.03.2006, обгрунтовані, підтверджені належними доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Щодо скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державі реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь - яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною третьою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Право оренди земельної ділянки згідно договору оренди землі від 21.03.2006 зареєстровано 18.09.2024; номер запису про інше речове право: 56778509; підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 75168897 від 23.09.2024, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформована 26.09.2024.

Державна реєстрація інших речових прав, зокрема, права оренди, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на які підлягають державній реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За рішенням суду договір оренди земельної ділянки від 21.03.2006 року підлягає розірванню, відповідно, вимога про скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди) ПВФ "Граніт" є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі.

Отже, ефективним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку є також скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди за Приватною виробничою фірмою "Граніт" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5124755100:01:001:0008, площею 1,80 га, розташованої на території Тарутинської селищної ради Болградського (Тарутинського) району Одеської області, яка була проведена на підставі договору, укладеного 21.03.2006 між Приватною виробничою фірмою "Граніт" та Тарутинською селищною радою Одеської області.

При цьому суд звертає увагу, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить скасувати державну реєстрацію права оренди від 18.09.2024 за №75168897. В той же час, номером запису про інше речове право є 56778509, а №75168897 - це номер рішення державного реєстратора.

За наведеного, суд вважає за необхідне зазначити в резолютивній частині рішення вірний номер запису про інше речове право, що не свідчитеме про вихід суду за межі позовних вимог, а матиме місце зазначення правильних реквізитів відповідно до відомостей Державного реєстру.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватної виробничої фірми "Граніт" (код ЄДРПОУ 24541574, 68500, Одеська обл., Болградський р-н, смт. Тарутине, вул. Квіткова, 158) на користь Бессарабської селищної ради Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379226, 68500, Одеська область, Болградський р-н, селище Бессарабське, вул.Широка, буд.1) - 44504 (сорок чотири тисячі п`ятсот чотири) грн. 23 коп. заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі № 119 від 21.03.2006; 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. Розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5124755100:01:001:0008, площею 1,80 га, розташованої на території Тарутинської (Бессарабської) селищної ради Болградського (Тарутинського) району Одеської області, за адресою: Одеська область, Болградський (Тарутинський) район, смт. Тарутине, вул. Квіткова (Дзержинського), буд.158, укладений 21.03.2006 за №119 між Приватною виробничою фірмою "Граніт" (код ЄДРПОУ 24541574, 68500, Одеська обл., Болградський р-н, смт. Тарутине, вул. Квіткова, 158) та Тарутинською селищною радою Одеської області (код ЄДРПОУ 04379226, 68500, Одеська обл., Болградський р-н, смт. Тарутине, вул. Широка, 1).

4. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди від 18.09.2024, номер запису про інше речове право 56778509, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5124755100:01:001:0008, площею 1,80 га, розташованої на території Тарутинської (Бессарабської) селищної ради Болградського (Тарутинського) району Одеської області, що була проведена на підставі договору, укладеного 21.03.2006 між Приватною виробничою фірмою "Граніт" (код ЄДРПОУ 24541574, 68500, Одеська обл., Болградський р-н, смт. Тарутине, вул. Квіткова, 158) та Тарутинською селищною радою Одеської області (код ЄДРПОУ 04379226, 68500, Одеська обл., Болградський р-н, смт. Тарутине, вул. Широка, 1).

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 16 грудня 2024 р.