Рішення

від 16.12.2024 по справі 916/4213/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4213/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/4213/24

за позовом Приватного підприємства Відновлення-Південь (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 45/23/45, код ЄДРПОУ 33215300)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Одесміськбуд (65017, м. Одеса, вул. Косівська, 47, код ЄДРПОУ 40381625)

про стягнення 698 900,59грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Відновлення-Південь звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Одесміськбуд про стягнення 698 900,59грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу №12/01-2024 від 12.01.2024р. в частині належної оплати вартості отриманого товару.

Крім того разом із позовною заявою Приватне підприємство Відновлення-Південь звернулось до суду із заявою про забезпечення позову від 23.09.2024р. за вх. №2-1517/24, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах ціни позову на момент винесення рішення суду по справі про стягнення заборгованості, які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Одесміськбуд.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2024р. заяву Приватного підприємства Відновлення-Південь про забезпечення позову було задоволено, накладено арешт на грошові кошти що знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Одесміськбуд в межах ціни позову у розмірі 698 900 грн. 59коп.

Ухвалою від 30.09.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Приватного підприємства Відновлення-Південь було залишено без руху.

07.10.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №36316/24) Приватного підприємства Відновлення-Південь про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.10.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4213/24. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 5.8 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.06.2022 у справі №761/21436/20.

У пункті 5.6. Положення про ЄСІТС визначено, що користувач ЄСІТС - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Таким чином, особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.

Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Одесміськбуд є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.

Так, згідно Довідки суду про доставку електронного документа вих. № 916/4213/24/63070/24 від 15.10.2024 Документ в електронному вигляді "Ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (спрощене)" від 14.10.2024 по справі № 916/4213/24 (суддя Погребна К.Ф.) було надіслано одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Одесміськбуд в його електронний кабінет, та документ доставлено до електронного кабінету 14.10.24р о 20:09.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю Одесміськбуд повідомлено про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

12.01.2024р. між Приватним підприємством Відновлення-Південь (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Одесміськбуд (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №12/01-2024 за умовами якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю товар, згідно Специфікації до договору (Додатки до даного Договору) далі Товар, а Покупець приймати та своєчасно сплачувати за «Товар» (п.1.1 договору).

Найменування, асортимент, кількість та ціни зазначені у Специфікації є невід`ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що загальний обсяг товару, що поставляється за цим договором, визначається протягом строку його дії з урахуванням кількості та асортименту товару за всіма поставленими відповідно до умов договору окремими партіями товару по накладних.

Згідно п.2.1 договору строк поставки товару згідно усної чи письмової заявки від Покупця на відповідну партію товару, що поставляється. Поставка товару здійснюється за рахунок Покупця зі складу Продавця в м. Одесі або у вказаній пункт до місця, вказаного покупцем в замовлені. Ціна в накладних вказується без врахування витрат на доставку товару (п.2.2 договору).

Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів (накладних), по якості відповідно до документів, які засвідчуються якість товару та розділу 4 цього договору (п.2.4 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору, датою поставки є дата підписання Покупцем товаросупровідних документів (накладних).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на 3 календарних дні з моменту прийняття Покупцем товару, що підтверджується підписанням сторонами відповідної видаткової накладної.

За несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1% від суми вартості неоплаченого своєчасно товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла протягом терміну затримки оплати (п.5.3 договору).

Згідно п. 8.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженим представниками сторін і діє до 31.12.2024р.

31.01.2024р. між сторонами було підписано Специфікацію №1 до Договору купівлі-продажу №12/01-2024 від 12.01.2024р. на суму 17 064грн.

Також, 24.06.2024р. між сторонами було підписано Специфікацію №2 до Договору купівлі-продажу №12/01-2024 від 12.01.2024р. на суму 630 742,68грн.

Позивач вказує, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 647 806,68грн. що підтверджується видатковими накладними: №3 від 31.01.2024р. та №4 від 26.06.2024р.

Проте, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару не оплатив в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 647 806,68грн.

Крім того в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині оплати вартості отриманого товару, позивачем було нараховано пеню в сумі 51 093,91грн.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Приватне підприємство Відновлення-Південь звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 12.01.2024р. між Приватним підприємством Відновлення-Південь (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Одесміськбуд (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №12/01-2024 за умовами якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю товар, згідно Специфікації до договору (Додатки до даного Договору) далі Товар, а Покупець приймати та своєчасно сплачувати за «Товар» (п.1.1 договору).

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2024р. між сторонами було підписано Специфікацію №1 до Договору купівлі-продажу №12/01-2024 від 12.01.2024р. на суму 17 064грн. Також, 24.06.2024р. між сторонами було підписано Специфікацію №2 до Договору купівлі-продажу №12/01-2024 від 12.01.2024р. на суму 630 742,68грн.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу №12/01-2024 від 12.01.2024р. Позивач здійснив поставку товару на загальну суму 647 806,68грн. що підтверджується видатковими накладними: №3 від 31.01.2024р. та №4 від 26.06.2024р. копії яких містяться в матеріалах справи.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на 3 календарних дні з моменту прийняття Покупцем товару, що підтверджується підписанням сторонами відповідної видаткової накладної.

В той же час, як встановлено судом, відповідач в обумовлені договором строки оплату вартості отриманого товару не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 647 806,68грн.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, враховуючи встановлення судом факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Одесміськбуд прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 647 806,68грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чиним законодавством України.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем за договором №12/01-2024 від 12.01.2024р. що зумовило нарахування останнім пені станом на 11.09.20204р. в загальному розмірі 51 093,91грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

Сторони у п. 6.3 Договору встановили що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1% від суми вартості неоплаченого своєчасно товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла протягом терміну затримки оплати.

Отже, сторони у Договорі не встановили більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж визначено ч. 6 статті 232 ГК України.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1% від суми вартості неоплаченого своєчасно товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла протягом терміну затримки оплати.

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені здійснений по кожній поставці окремо, судом встановлено що наданий розрахунок не відповідає вимогам законодавства як в частині періоду нарахування, а саме більше між шість місяців по заборгованість на суму 17 064грн., так і розміру, оскільки обрахований з розміру 0,1% що є більшим ніж подвійної облікової ставки НБУ України, в зв`язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.

Так, здійснивши перерахунок пені за допомогою системи Ліга Закон, судом встановлено, що загальна сума пені яка підлягає задоволенню становить 35 981,51грн..

Вимога позивача про стягнення пені за невиконання умов та строків сплати за поставлений товар відповідно до договору купівлі-продажу №12/01-2024 від 12.01.2024р. станом на день винесення рішення задоволенню не підлягає, оскільки умовами чинного законодавства не передбачений такий поряд як стягнення пені як в розмірі на день винесення рішення суду.

Поряд з цим відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Разом з тим, таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Відповідний висновок викладений в поставові Верховного суду від 05.06.2024р. у справі №910/14524/22.

Проте, позивачем відповідного клопотання до суду надано не було.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства Відновлення-Південь є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства Відновлення-Південь (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 45/23/45, код ЄДРПОУ 33215300) до Товариства з обмеженою відповідальністю Одесміськбуд (65017, м. Одеса, вул. Косівська, 47, код ЄДРПОУ 40381625) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Одесміськбуд (65017, м. Одеса, вул. Косівська, 47, код ЄДРПОУ 40381625) на користь Приватного підприємства Відновлення-Південь (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 45/23/45, код ЄДРПОУ 33215300) основний борг в сумі 647 806 (шістсот сорок сім тисяч вісімсот шість)грн. 68коп. пеню в сумі 35 981 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна)грн. 51коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 256 (десять тисяч двісті п`ятдесят шість)грн. 82коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16 грудня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна