Рішення

від 11.12.2024 по справі 916/4514/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4514/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 18; код ЄДРПОУ 24760454)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР ГРУП УКРАЇНА» (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Буніна, буд. 8; код ЄДРПОУ 39640298)

про стягнення 166 187,61 грн;

представники сторін:

від позивача Бєлоусюк О.О.,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР ГРУП УКРАЇНА» про стягнення 166 187,61 грн вартості користування берегозахисною спорудою.

В обґрунтування позову посилається на невиконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором оренди берегозахисної споруди № 131/юр від 02.08.2017 та відповідно наявність у останнього заборгованості за вказаним договором у розмірі 166 187,61 грн за період з березня по липень 2022 року.

Ухвалою від 15.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/4514/24, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.11.2024, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для подачі їх до суду.

13.11.2024 до суду надійшла заява представника відповідача про відкладення судового засідання та надання доступу до матеріалів справи у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

Протокольною ухвалою від 13.11.2024 суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав судове засідання на 11.12.2024.

13.11.2024 представнику відповідача надано доступ до матеріалів справи у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

У судовому засіданні, яке відбулось 11.12.2024, представник позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали про відкриття провадження у справі на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР ГРУП УКРАЇНА» - 65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Буніна, буд. 8. Однак, судова кореспонденція повернулася до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

Крім того, про належне повідомлення відповідача щодо дати, часу та місця судового засідання свідчить довідка про доставку в електронному вигляді ухвали від 13.11.2024, постановленої в порядку ст. 120 ГПК України, до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» представника відповідача адвоката Компанійця М.М.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними доказами.

11.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням Одеської міської ради № 384-VI від 28.02.2011, Управління є виконавчим органом Одеської міської ради і створюється відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Управління є правонаступником Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Згідно з п. 1.4 Положення про Управління компетенцію управління складають повноваження виконавчих органів міської ради в сфері інженерного захисту територій, об`єктів і споруд в межах м. Одеса від проявів небезпечних інженерно-геологічних процесів, що відбуваються як в природних умовах, так і під впливом техногенного навантаження геологічного середовища, встановлення режиму використання, контролю та захисту території міста та морського узбережжя від небезпечних геологічних процесів.

На підставі розпорядження міського голови м. Одеса №744 від 28.07.2017 було вирішено передати ТОВ «Амбер груп Україна» в оренду берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного пляжу загальною площею 5 000,0 кв.м, що розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПОС, в районі 10-ої ст. Великого Фонтану, для надання відпочиваючим платних послуг пляжного сервісу підвищеного комфорту строком на 2 роки 11 місяців; доручено Управлінню в місячний строк укласти договір оренди із включенням до нього умов, визначених у цьому розпорядженні.

02.08.2017 між Управлінням (Орендодавець) та ТОВ «Амбер груп Україна» (Орендар) було укладено договір оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017.

Пунктом 1.1. Договору оренди визначено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 5000,0 (п`ять тисяч) кв.м, яка розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПОС, в районі пляжу «Чайка». Експертна оцінка об`єкта оренди становить 1 704 896 грн (без урахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об`єкта оренди складений ЧП «Дельта-Консалтинг».

Відповідно до п. 1.2. Договору оренди, передача в оренду об`єкта, зазначеного в договорі, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна, розпорядження міського голови від 28.07.2017 року № 744.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що термін дії договору оренди складає 2 роки 11 місяців та діє з 02.08.2017 до 02.07.2020.

Згідно з п. 4.1 договору оренди №131/юр від 02.08.2017 об`єкт оренди передається Орендодавцем Орендарю виключно для надання відпочиваючим платних послуг пляжного сервісу підвищеного комфорту.

Відповідно до п. 7.14 договору оренди №131/юр від 02.08.2017, передача берегозахисної споруди в оренду не означає передачу Орендарю права власності на цю споруду. Власником об`єкта оренди залишається територіальна громада міста Одеси.

Пунктами 2.2., 2.4. договору передбачено, що за об`єкт оренди орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 21 311,20 грн (без ПДВ та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць… Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно з п. 4.6. договору, після закінчення строку дії останнього чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю об`єкт оренди за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до п. 4.9. договору, у разі припинення дії останнього чи у випадку дострокового розірвання за рішенням суду з вини орендаря, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції на день підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Дія договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п. 7.11. договору).

02.08.2017 між Управлінням та ТОВ «Амбер груп Україна» було підписано акт приймання-передачі орендованого майна за договором №131/юр від 02.08.2017, згідно якого ТОВ «Амбер груп Україна» було передано у користування ділянку штучного піщаного пляжу, загальною площею 5 000,00 кв.м, яка розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПОС, в районі пляжу «Чайка» на узбережжі Чорного моря у м. Одеса.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 326 від 26.07.2018 в управління Департаменту комунальної власності Одеської міської ради були передані берегозахисні споруди у вигляді штучних пляжів м. Одеси, що обліковуються на балансі Управління; доручено Департаменту та Управлінню здійснити приймання-передачу берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси; визначено Департамент орендодавцем ділянок штучних пляжів м. Одеси та правонаступником прав та обов`язків Управління за діючими договорами оренди щодо відповідних об`єктів.

Відповідно до п. 1.2 Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням Одеської міської ради № 384-VI від 28.02.2011, зі змінами, внесеними рішенням № 2752-VI від 19.02.2013, Департамент наділяється міською радою повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста та щодо реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин відповідно до чинного законодавства. Визначення меж повноважень та умов їх здійснення регулюється зазначеним Положенням.

Умовами пп. 2.2.1.4 п. 2.2.1 Положення про Департамент визначено, що Департамент відповідно до покладених на нього основних завдань і в межах своїх повноважень здійснює повноваження орендодавця комунального майна територіальної громади, що знаходиться в управлінні Департаменту, а також контроль за повнотою та своєчасністю внесення орендарями орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, укладеними Одеською міською радою. Відповідно до чинного законодавства укладає договори оренди. Здійснює облік договорів оренди, укладених безпосередньо Департаментом, та облік договорів оренди, погоджених з Департаментом у встановленому порядку.

03.08.2018 між Департаментом та ТОВ «Амбер груп Україна» було укладено додатковий договір № 1 до договору оренди № 131/юр від 02.08.2017, за умовами якого на виконання рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 326 від 26.07.2018. «Про передачу в управління Департаменту комунальної власності Одеської міської ради берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси» та на підставі акту приймання - передачі від 03.08.2018, Орендодавця за договором було змінено з Управління на Департамент.

15.02.2019 між Департаментом та ТОВ «Амбер груп Україна» було укладено додатковий договір № 2 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017, за умовами якого сторонами було внесено зміни до порядку розрахунку орендної плати.

26.04.2019 між Департаментом та ТОВ «Амбер груп Україна» було укладено додатковий договір № 3 до договору оренди № 131/юр від 02.08.2017, згідно якого п. п. 1.1, 1.3 договору були викладені у новій редакції. Крім того, сторонами було внесено зміни до порядку розрахунку орендної плати. Відповідно до п. 1.1 договору оренди № 131/юр від 02.08.2017 (в редакції додаткового договору № 3 від 26.04.2019) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 6300,00 кв. м., яка розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПОС, в районі пляжу «Чайка», балансоутримувачем якого є Управління. Пунктом 1.3. договору оренди № 131/юр від 02.08.2017 (в редакції додаткового договору № 3 від 26.04.2019), передбачено продовжити термін дії договору на 20 років, а саме з 26.04.2019 до 26.04.2039.

27.11.2019 між Департаментом та ТОВ «Амбер груп Україна» було укладено додатковий договір № 4 до договору оренди № 131/юр від 02.08.2017, за умовами якого перший абзац п. 1.1 договору був викладений у новій редакції, а також був змінений порядок розрахунку орендної плати. Відповідно до п. 1.1 договору оренди № 131/юр від 02.08.2017 (в редакції додаткового договору № 4 від 27.11.2019) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 8205,00 кв. м., яка розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПОС, в районі пляжу «Чайка», балансоутримувачем якого є Управління.

Відповідно до п. 1 рішення Одеської міської ради від 10.06.2020 № 6053-VII «Про оренду комунального майна територіальної громади м. Одеси» Департамент комунальної власності Одеської міської ради був уповноважений виступати орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, в тому числі щодо берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів, стадіонів та спортивних майданчиків закладів освіти, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважений виступати інший орган.

На підставі рішення Одеської міської ради № 6430-VII від 16.09.2020 було внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 10.06.2020 № 6053-VII «Про оренду комунального майна територіальної громади м. Одеси», уповноважено Управління виступати орендодавцем щодо берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів міста Одеси; визначено, що Управління є правонаступником прав та обов`язків орендодавця за договорами оренди берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів міста Одеси, укладених до набрання чинності цим рішенням.

Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 351 від 24.09.2020 було передано Управлінню берегозахисні споруди у вигляді штучних пляжів м. Одеси; доручено Управлінню здійснити приймання-передачу берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси.

Згідно додатку №1 до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 351 від 24.09.2020 піщаний пляж між траверсами № 6-7 другої черги ПЗС був переданий Управлінню.

16.10.2020 Управлінням та ТОВ «Амбер груп Україна» підписано додатковий договір № 5 до договору оренди № 131/юр від 02.08.2017, за умовами якого на виконання рішення Одеської міської ради №6430-VIl від 16.09.2020 «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 10.06.2020р. №6053-VII «Про оренду комунального майна територіальної громади м. Одеси» та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.09.2020 № 351 «Про передачу управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси» та на підставі акту приймання - передачі від 30.09.2020р., Орендодавця за договором було змінено на Управління.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 у справі № 916/1680/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024, позовні вимоги виконувача обов`язків заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради задоволено, визнано недійсним Додатковий договір № 3 від 26.04.2019 та Додатковий договір № 4 від 27.11.2019 до Договору оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017, укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Амбер груп Україна, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Амбер груп Україна повернути на користь Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради комунальне майно берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 3 205 кв.м, яка розташована між траверсами №6 та №6-а другої черги ПЗС, в районі пляжу „Чайка.

Як зазначає позивач, згідно Акту державного виконавця від 03.11.2022 частина берегозахисної споруди повернута Управлінню та є вільною від оренди.

При цьому позивач звертає увагу, що з урахування рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII та прийняття Південно-західним апеляційним господарським судом постанови від 25.07.2024 у справі № 916/1680/21, відповідачу було перераховано орендну плату саме по 25.07.2024.

За розрахунком позивача розмір орендної плати за Договором оренди берегозахисної споруди № 131/юр від 02.08.2017, який відповідач не сплатив та який нараховано за період з березня по липень 2022 року, становить 166 187,61 грн.

Так, предметом позову є вимога позивача про стягнення заборгованості за Договором оренди берегозахисної споруди № 131/юр від 02.08.2017 у розмірі 166 187,61 грн.

Претензії та вимоги щодо внесення орендної плати позивач неодноразово надсилав на адресу відповідача (а.с. 105-106, 110-112, 117-120).

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених у справі позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ч. 1 та 2 ст. 283 Господарського кодексу України, що кореспондуються з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим па такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його укладено.

Висновки суду.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем на підставі Договору № 131/юр від 02.08.2017 виникли правовідносини оренди.

Договір № 131/юр від 02.08.2017 було укладено на строк до 02.07.2020.

Додатковим договором № 3 від 26.04.2019 термін дії Договору було продовжено до 26.04.2039.

Втім, як вже було зазначено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 у справі № 916/1680/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024, зокрема, Додатковий договір № 3 від 26.04.2019 до Договору оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017, було визнано недійсним.

Статтею 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За таких обставин, з урахуванням визнання господарським судом недійсним Додаткового договору № 3 від 26.04.2019 до Договору оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017, термін дії останнього визначено до 02.07.2020, що передбачено умовами самого Договору (п. 1.3.).

Слід зазначити, що з 01.02.2020 Закон № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна», яким сторони керувалися при укладенні Договору, втратив чинність внаслідок набрання чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019 (далі Закон України № 157-ІХ), який введений в дію 01.02.2020.

В п. 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 157-ІХ зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Отже, на момент закінчення терміну дії Договору вже діяв Закон № 157-IX, який набрав чинності з 01.02.2020, тому правовідносини щодо продовження строку дії Договору оренди регулював Закон України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна".

Суд зазначає, що статтею 18 Закону № 157-IX визначено порядок продовження договору оренди.

Відповідно до частин 1-5 № 157-IX продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною 1 статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною 2 цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною 2 цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.

Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною 4 цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

Крім того, частинами 7-8 статті 18 Закону № 157-IX встановлено, що договори, що продовжуються відповідно до частини 2 цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду. Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини 2 цієї статті, встановлюється одним із таких способів: на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі; на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.

Орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу 4 частини 7 цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини 2 цієї статті.

Крім того, пунктом 134 Порядку № 483 передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Відповідно до пункту 135 Порядку № 483 орендар, який має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Пунктом 136 Порядку № 483 передбачено, що заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. Орендар додає до заяви документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до пункту 143 Порядку № 483 орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

Однак, як свідчать матеріали справи, орендарем не було дотримано передбаченого законодавством порядку продовження строку дії Договору оренди, а саме: не подано у встановлені строки відповідної заяви про продовження договору оренди шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі разом із документами, передбаченими пунктом 113 Порядку № 483, та звітом про оцінку майна, який підлягає рецензуванню відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Отже, установлені фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що в цьому випадку відсутні правові підстави стверджувати про продовження строку дії Договору оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017.

Тому, господарський суд виснує, що Договір оренди припинився на підставі частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, тобто 02.07.2020.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд перевірив доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості відповідача по орендній платі та встановив, що нарахування здійснено за період з березня по липень 2022 року.

Втім, у зв`язку з тим, що Договір оренди припинив свою дію 02.07.2020, суд зазначає про відсутність правових підстав для нарахування орендної плати після закінчення строку дії Договору, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Водночас, на переконання суду та з урахуванням положень п. 4.9. Договору, наявність у орендодавця потенційного права вимагати від орендаря сплати неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та водночас нарахування орендної плати після закінчення строку дії Договору оренди суперечить основоположним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 124, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 18; код ЄДРПОУ 24760454) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕР ГРУП УКРАЇНА» (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Буніна, буд. 8; код ЄДРПОУ 39640298) про стягнення 166 187,61 грн відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 11 грудня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 16 грудня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков