Ухвала

від 16.12.2024 по справі 916/5429/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5429/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МК МЕРЧАНТС УКРАЇНА» (37400, Полтавська обл., с. Тополеве, вул. Тімірязєва, буд. 1, код ЄДРПОУ 45117131) про забезпечення позову до подачі позовної заяви від 12.12.2024 (вх. № 4-103/24), особи, які можуть отримати статус учасника справи Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ДІС» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, офіс 409, код ЄДРПОУ 42759761)

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МК МЕРЧАНТС УКРАЇНА» подало до Господарського суду Одеської області заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви від 12.12.2024 (вх. № 4-103/24), в якій просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО ДІС» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, офіс 409, код ЄДРПОУ 42759761) та розміщенні на всіх його розрахункових та поточних рахунках, відкритих у банківських установах виявлених під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах ціни майбутнього позову 4 665 540,98 грн.

В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ДІС» (надалі Постачальник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МК МЕРЧАНТС УКРАЇНА» (надалі Покупець, Заявник) укладено Договір поставки № 6677 від 06.08.2024 (надалі «Договір»).

Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію: Пшениця 4-го класу, Пшениця 3-го класу, Пшениця 2-го класу, українського походження, насипом (надалі іменований «Товар»).

Відповідно до пункту 1.2. Договору Поставка Товару здійснюється на умовах DAP (Delivered At Place Постачання в місці призначення) відповідно до Міжнародних Умов Торгівлі «Інкотермс 2020». У випадку, якщо будь-яке з положень цього Договору суперечитиме відповідним умовам Інкотермс, застосовуються умови цього Договору.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що місце поставки Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 41 ДП МТП «Чорноморськ» (надалі «Місце поставки» або «Термінал»).

Пунктом 1.4. Договору передбачено, строк поставки до 21.08.2024 (включно).

Кількість Товару, що підлягав поставці згідно пункту 1.5. Договору складала 2 000 000 кг (2000.000 МТ) +/- 2.0 % (два) відсотка за вибором Покупця.

Згідно з п. 1.6. Договору ціна Товару за один кілограм складає: - для Пшениця 4-го класу 7,41 грн. (сім гривень 41 копійка) без ПДВ. для Пшениця 3-го класу 8,25 грн. (вісім гривень 25 копійок) без ПДВ. для Пшениця 2-го класу 8,51 грн. (вісім гривень 51 копійка) без ПДВ. До вищевказаної ціни Товару також додається 14% ПДВ.

Заявник зазначає, що неодноразово звертався до Постачальника з проханням щодо поставки Товару. Разом з тим, Постачальник не виконав умови Договору, на вимоги Позивача не реагує та ухиляється від будь-якої комунікації.

ТОВ «МК МЕРЧАНТС Україна» зазначає, що 10.10.2024 засобами електронного зв`язку було направлено лист-вимогу вих. № 09/10-24-АД від 09.10.2024, яка отримана ТОВ «АГРО ДІС» 17.10.2024 року про що свідчить Повідомлення про доставку документа адресату.

Заявник зазначає, що враховуючи предмет майбутнього позову та обставини справи вважає, що накладення арешту на кошти у межах майбутньої спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення майбутнього позову. Виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову.

16.12.2024 на адресу суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ДІС» проти заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви від 16.12.2024 (вх. № 44927/24) в якій просило суд відмовити ТОВ «МК МЕРЧАНТС УКРАЇНА» у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО ДІС» та розміщенні на всіх його розрахункових та поточних рахунках, відкритих у банківських установах, виявлених під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах ціни майбутнього позову 4 665 540,98 грн. у повному обсязі.

ТОВ «АГРО ДІС» заперечує обставину укладення між сторонами договору поставки № 6677 від 06.08.2024, оскільки, за його твердженням, даний договір не був підписаний та укладений з боку Відповідача, що, на його думку, свідчить про безпідставність доводів Позивача про необхідність забезпечення позову.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, доказів, поданих в її обґрунтування, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із пунктами 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що таким заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 вказаної Конвенції передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (п. 77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (п. 43, Заява № 60750/00) наголосив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97 р., Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).

Суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки щодо застосування норм права викладені у пунктах 29, 30, 31, 32, 33 постанови Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23, згідно із якими, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13 ГПК).

Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

За таких обставин, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.

ТОВ "АГРО ДІС" у запереченнях проти заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви від 16.12.2024 (вх. № 44927/24) не довело недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду ТОВ "МК МЕРЧАНТС УКРАЇНА", зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності, а його доводи зводяться до заперечень щодо майбутнього позову, що не оцінюється судом на даній стадії судового процесу.

Суд вважає що вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти боржника в межах позовних вимог є адекватним, тобто, співмірними відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються та прямо стосується майбутнього предмету спору щодо стягнення грошових коштів у розмірі 4 665 540,98 грн.

Згідно із частиною шостою статті 140 Господарського процесуального кодексу України Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 141 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 141 Господарського процесуального кодексу України особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Статтею 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до ст. 146 ГПК.

Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.

На відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Такі висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.

Арешт коштів на рахунках означає, що гроші залишаються у власності боржника але знерухомлюються та фактично вибувають із обігу, що може мати своїм наслідком завдання збитків їх власнику.

Отже існують об`єктивні ризики настання негативних наслідків у вигляді збитків для ТОВ "АГРО ДІС".

А відтак, враховуючи принцип пропорційності, та необхідність дотримання співмірності із заходами забезпечення позову, суд вважає за доцільне визначити розмір зустрічного забезпечення в сумі 466 554,10 грн., які підлягають внесенню заявником (майбутнім позивачем) на депозитний рахунок суду, оскільки це дозволить зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки.

Відповідно до частини сьомої статті 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись статтями 136-138, 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МК МЕРЧАНТС УКРАЇНА» про забезпечення позову до подачі позовної заяви від 12.12.2024 (вх. № 4-103/24) - задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ДІС» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, офіс 409, код ЄДРПОУ 42759761) та розміщенні на всіх його розрахункових та поточних рахунках, відкритих у банківських установах виявлених під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах ціни майбутнього позову 4 665 540,98 грн. (чотири мільйона шістсот шістдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок тисяч 98 коп.).

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МК МЕРЧАНТС УКРАЇНА» (37400, Полтавська обл., с. Тополеве, вул. Тімірязєва, буд. 1, код ЄДРПОУ 45117131) внести на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області (Отримувач коштів: Господарський суд Одеської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 03499997, банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA928201720355209002000005416) попередньо суму в розмірі 466 554,10 грн. (чотириста шістдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 10 коп.) протягом 10 (десяти) днів з дня постановлення ухвали. Докази внесення грошових коштів на депозитний рахунок надати суду.

Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «МК МЕРЧАНТС УКРАЇНА» (37400, Полтавська обл., с. Тополеве, вул. Тімірязєва, буд. 1, код ЄДРПОУ 45117131)

Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ДІС» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, офіс 409, код ЄДРПОУ 42759761)

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала набрала законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя Шаратов Юрій Анатолійович