Рішення

від 16.12.2024 по справі 917/1528/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2024 Справа № 917/1528/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Кашинського, 1, м. Миргород, Полтавська область, 37600

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36039

до відповідача Комунального підприємства «Техкомунбуд», вул. Короленка, 7, с.Шишаки, Шишацький район, Полтавська область, 38000

про стягнення 32 976,34 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу просить суд стягнути з Комунального підприємства «Техкомунбуд» 32 976,34 грн збитків, заподіяних останнім державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем завдані збитки державі шляхом порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок самовільного користування водними ресурсами (підземними водами) за відсутності дозволу на спеціальне водокористування протягом періоду з 01.08.2022 по 01.04.2024.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія рішень Шишацької селищної ради; копія дозволу на спеціальне водокористування №52/ПЛ/49д-22; копія звітності форми №2ТП; копія статуту КП «Техкомунбуд»; копія листа КП «Техкомунбуд» від 16.06.2023; копія листа КП «Техкомунбуд» від 25.07.2023; копія листа КП «Техкомунбуд» від 20.09.2023; копія Журналу забору води; копія листа ДЕІ Центрального округу від 21.03.2024; копія листа КП «Техкомунбуд» від 16.04.2023; копія Журналу забору води; копія звітності форми №2ТП; копія листа ДЕІ Центрального округу від 09.05.2024; копія листа Миргородської окружної прокуратури; копія листа ДЕІ Центрального округу 07-08/2822 від 11.06.2024; Інформація про Державну екологічну інспекцію з Опендатабот; Повідомлення в порядку ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру».

15.10.2024 Державна екологічна інспекція Центрального округу надала суду пояснення по справі, в яких повідомляє суд, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Інших заяв по суті спору не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

11.09.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до відповідача Комунального підприємства "Техкомунбуд" про стягнення 32 976,34 грн збитків, заподіяних останнім державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024 справу № 917/1528/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 13.09.2024 позовну заяву Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області вх. № 1597/24 від 11.09.2024 залишив без руху; надав строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху; встановив спосіб усунення недоліків у позовній заяві шляхом подання прокуратурою до суду належних доказів, підтверджуючих надіслання на адресу відповідача та Державної екологічної інспекції Центрального округу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів (оригіналів розрахункових документів).

30.09.2024 до суду від Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області надійшла заява (вх. № 13043 без ЕЦП) про поновлення пропущеного строку на виконання ухвали суду від 13.09.2024 по справі № 917/1528/24 та долучення до матеріалів справи доказів надіслання на адресу відповідача та Державної екологічної інспекції Центрального округу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів.

02.10.2024 до суду засобом поштового зв`язку надійшла ідентична за змістом заява з додатками (вх. № 13043).

Суд ухвалою від 07.10.2024 клопотання Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви у справі №917/1528/24 задовольнив; продовжив Заступнику керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області процесуальний строк, встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви у справі №917/1528/24 до 02.10.2024 року включно; прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов`язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (поштове повідомлення про вручення ухвали суду наявне у матеріалах справи, а.с. 95). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Миргородською окружною прокуратурою було проведено вивчення стану додержання вимог природоохоронного законодавства суб`єктами господарювання на території Миргородського району Полтавської області та встановлено, що комунальним підприємством «Техкомунбуд» допущено самовільне користування водними ресурсами (підземними водами) за відсутності дозволу на спеціальне водокористування протягом періоду з 01.08.2022 по 01.04.2024.

За даним фактом проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023172050000031 від 21.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 240 КК України.

Рішенням Шишацької селищної ради від 30.08.2022 прийнято у комунальну власність територіальної громади на баланс Комунального підприємства «Техкомунбуд» артезіанську свердловину з водонапірною мережею в с. Гоголеве Миргородського району, інвентарний номер 019903003978.

Затверджено Акт приймання-передачі від 01.08.2022, згідно якого ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» передано на баланс КПР «Техкомунбуд» артезіанську свердловину з водонапірною мережею в с. Гоголеве Миргородського району.

Рішенням Шишацької селищної ради від 22.02.2023 прийнято у комунальну власність територіальної громади на баланс Комунального підприємства «Техкомунбуду» артезіанську свердловину з водонапірною мережею протяжністю 4050 м. в с. Ковердина Балка Миргородського району та артезіанську свердловину з водонапірною мережею протяжністю 1680 м. в с. Маслівці Миргородського району.

Комунальне підприємство «Техкомунбуд» здійснює централізоване водопостачання з підземних джерел на підставі дозволу на спецводокористування №52/ПЛ/49д-22 від 14.06.2022, проте артезіанські свердловини, що розташовані в с.Гоголеве, с.Маслівці та с.Ковердина Балка Миргородського району Полтавської області до даного дозволу не включені.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу встановлено, що в період з серпня 2022 року по липень 2023 року КП «Техкомунбуд» здійснено підземний забір води з свердловин, що розташовані в с. Гоголеве, с. Маслівці та с.Ковердина Балка Миргородського району за відсутності спеціального дозволу на спецводокористування, що є порушенням статей 44, 49 Водного кодексу України. Обсяг самовільно використаної води становить 12 574 м.куб., правоустановчі документи на земельні ділянки у підприємства відсутні.

Внаслідок порушення заподіяна шкода у вигляді збитків на суму 15 145,38 грн, яка розрахована згідно «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2099 № 389 зі змінами.

Також, Державною екологічною інспекцією Центрального округу встановлено, що в період з серпня 2023 року по березень 2024 року (включно) КП «Техкомунбуд» здійснено підземний забір води з свердловин, що розташовані в с.Гоголеве, с.Маслівці та с.Ковердина Балка Миргородського району за відсутності спеціального дозволу на спецводокористування, що є порушенням статтей 44, 49 Водного кодексу України. Обсяг самовільно використаної води становить 14 811 м.куб.

Внаслідок порушення заподіяна шкода у вигляді збитків на суму 17 830,96 грн, яка розрахована згідно «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389 зі змінами.

Відповідно до інформації щодо КП «Техкомунбуд» від 15.05.2024 комунальне підприємство лише 07.05.2024 отримало дозвіл на спеціальне водокористування №72/ПЛ/49д-24, куди включено артезіанські свердловини, що розміщенні в с.Гоголеве, с.Ковердина Балка та с.Маслівці Миргородського району.

Прокурор повідомляє, що збитки, заподіяні державі внаслідок порушення КП «Техкомунбуд» законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, залишаються невідшкодованими, що стало підставою до звернення до суду з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Частиною 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994).

Статтею 1 Кодексу України про надра визначено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Положеннями ст. ст. 2, 3 Кодексу України про надра встановлено, що його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об`єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Приписами статей 46, 48 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України) є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Тобто, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами, при відсутності правоустановчих документів на земельну ділянку, як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування надрами. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові ВСУ від 17 вересня 2020 року у справі № 922/1699/15.

Відповідно до ст.ст. 13,16 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Згідно з преамбулою до Водного кодексу України (далі - ВК України) усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період.

Отже, КП «Техкомунбуд» зобов`язано було вживати вичерпних заходів для отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та дозволу на спецводокористування задля можливості здійснення підприємством господарської діяльності, пов`язаної із забором води для питного водопостачання.

Однак, відповідно до інформації КП «Техкомунбуд» від 15.05.2024 комунальне підприємство лише 07.05.2024 отримало дозвіл на спеціальне водокористування №72/ПЛ/49д-24, куди включено артезіанські свердловини, що розміщенні в с.Гоголеве, с.Ковердина Балка та с.Маслівці Миргородського району.

Згідно з пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2099 № 389 (далі - Методики) розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування або у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою

Зсам=5хWхТар (грн), де W- об`єм води, що забрана та/або використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м3

Тар.- розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн /100 м'3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 M3, води, яка входить до складу напоїв,- грн/м'3). Для морської води та води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показників «Район басейну річок Причорномор`я», «Район басейну річок Приазов`я», встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинного обліку водокористування, звіту про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна), звітності за формою № 7-гр (підземні води) (річна), податкової декларації з рентної плати за спеціальне використання води, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення, паспорта водного об`єкта або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Як вже зазначалось судом у описовій частині даного рішення внаслідок порушення відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, останнім заподіяно державі шкоду у вигляді збитків на суму 32 976,34 грн, яка розрахована згідно Методики.

Прокурор зазначає, що збитки заподіяні державі внаслідок порушення КП «Техкомунбуд» законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів залишаються невідшкодованими. Доказів у спростування викладеного відповідач суду не надав.

Статтями 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 65 Кодексу України «Про надра» передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні утому числі у самовільному користуванні надрами.

Відповідно до статті 67 Кодексу України «Про надра» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до положень ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність, у тому числі за самовільне спеціальне використання природних ресурсів.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Серед випадків, за які настає відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища є самовільне спеціальне використання природних ресурсів.

Положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої встановлена презумпція вини правопорушника. Тобто майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є : протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Враховуючи викладене, у даному випадку у діях відповідача наявні всі елементи правопорушення, що є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, а саме: протиправна поведінка, яка полягає у самовільному використанні водних ресурсів; а також наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389, та причинний зв`язок, що виражений у заподіянні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

Відсутність вини у заподіянні шкоди відповідач не довів.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, місцевими радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.

Таким чином, збитки заподіяні внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища КП «Техкомунбуд» в сумі 32 976,34 грн, які підтверджені довідками Державної екологічної інспекції Центрального округу, підлягають стягненню в примусовому порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що позов прокурора підтверджений належними та допустимим доказами та підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає наступне : Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст. 89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Відповідно до статей 13, 16 Конституції України водні ресурси, які : находяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи держаної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією України, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

За приписами ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають : навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Водним Кодексом України передбачено, що усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб існує необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд до якого належать підземні води та джерела (ст. 3 ВК України). Крім того, підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення (ст. 5 ВК України).

Згідно із вимогами ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах встановлених законодавством України.

Крім іншого, стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 47 цього Закону визначено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської ті іншої діяльності. Крім того, згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50%, обласних бюджетів та бюджету АРК - 20%.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Ненадходження цих коштів до державного та місцевого бюджетів, перешкоджає державі у здійсненні нею зобов`язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави.

Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства (ст. 18 ВК України).

Статтею 19 ВК України встановлено, що Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України.

Пунктом «а» ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, до якої належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, і також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ст.35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища).

Державна екологічна інспекція Центрального округу утворена як юридична особа публічного права міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 102 «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища».

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з Положенням (п. 7) Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань (пп. 2 п. 4 Положення): здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України вимог законодавства, у тому числі про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема (п. «в» пп. 2 п. 4 Положення); пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (пп. 8 п. 4 Положення).

Державна екологічна інспекція Центрального округу, як міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції, уповноважена, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 59, здійснювати нагляд (контроль) за додержанням вимог природоохоронного законодавства, розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, вживати заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

За таких обставин, Державна екологічна інспекція Центрального округу є органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначених правовідносинах.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що поняття «Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції Центрального округу за №07-08|2822 від 11/06/2024 Інспекція не зверталася та не буде звертатися до суду про стягнення вказаних збитків.

Отже, за наявності факту порушення інтересів держави у сфері довкілля Державною екологічною інспекцією Центрального округу, до компетенції якої віднесено повноваження контролю за використанням та охороною природних ресурсів, неналежним чином здійснюється захист інтересів держави щодо стягнення з КП «Техкомунбуд» у судовому порядку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

З урахуванням викладено, прокурор при зверненні до суду повинен, на ряду з іншими обставинами, обґрунтувати в чому саме полягає «Нездійснення захисту» або «Здійснення захисту неналежним чином», як підставу для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Зазначене відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову про стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного водокористування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Таким чином, Державною екологічною інспекцією Центрального округу не вжито достатніх заходів щодо відшкодування збитків, завданих КП «Техкомунбуд» внаслідок водокористування без дозволу, що свідчить про здійснення захисту державних інтересів неналежним чином.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 визначено, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що Державна екологічна інспекція Центрального округу неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Необхідність втручання органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв`язку з тим, що протягом розумного строку зазначений орган самостійно не звернувся до суду з відповідним позовом, а звернувся до органів прокуратури з проханням вжиття заходів прокурорського реагування шляхом звернення до суду з позовом про стягнення шкоди заподіяної державі. Наведена обставина свідчить про те, що Державна екологічна інспекція Центрального округу не вжила належних заходів щодо поновлення інтересів держави. Враховуючи те, що Державна екологічна інспекції Центрального округу не зверталася та не збиралася звертатися із позовною заявою про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища може призвести до втрати такої можливості в майбутньому, у зв`язку зі сплином строків позовної давності.

Враховуючи викладене, прокурор правомірно подав цей позов на захист інтересів держави, оскільки позивач упродовж тривалого часу не вживав заходів спрямованих на стягнення заборгованості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими як поданими доказами, так і нормами права, відповідачем не спростовані, а тому судом задовольняються.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Техкомунбуд» (код ЄДРПОУ 40210835, вул. Короленка,7, сел. Шишаки, Миргородського району, Полтавської області, 38000) на користь держави збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в сумі 32 976,34 грн на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу (код ЄДРПОУ 42149108, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039) (р/р UA908999980333149331000016577, Шишацька селищна ТГ ГУК у Полт.обл/тг с. Шишаки /24062100, код ЄДРПОУ 37959255 - для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ 331 в установі банку - ГУДК України в Полтавській області).

3. Стягнути з Комунального підприємства «Техкомунбуд» (код ЄДРПОУ 40210835, вул. Короленка,7, сел. Шишаки, Миргородського району, Полтавської області, 38000) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р №UA118201720343130001000006160 банк ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету-2800) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 3028,00 грн.

Видати накази з набранням чинності цим рішенням.

Рішення підписано 16.12.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик