Рішення

від 09.12.2024 по справі 920/1245/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.12.2024м. СумиСправа № 920/1245/24Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.,

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (проспект Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065, код ЄДРПОУ 42795490)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» (вул. Петропавлівська, буд. 86, офіс 159, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 41977762)

про стягнення 3384480,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Колток О.М. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Трощинська С.М. (в режимі відеоконференції)

Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 3384480 грн 00 коп. штрафних санкцій за невиконання відповідачем умов договору №4600007234 від 15.02.2023 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі по тексту договір), у тому числі 2423520 грн 00 коп. пеня, 960960 грн 00 коп. штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням строків поставки товарів за договором від 15.02.2023 відповідачем за актами приймання товарів за кількістю та якістю №29 від 22.03.2024 (далі по тексту акт №29), №326 від 26.03.2024 (далі по тексту акт №326), №1 від 12.04.2024 (далі по тексту акт №1). Також відповідачем не поставлено позивачу товар за договором на суму 7392000 грн 00 коп.

Тому відповідно до п. 7.1. договору позивач просить стягнути штрафні санкції.

Відповідач позов не визнає з огляду на наступне:

-Позивач помилково визначив строк поставки товару до 12.10.2023, так як 18.10.2023 позивач направив відповідачу лист №ТОВВИХ-23-14819, в якому керуючись п. 1.3.6. договору повідомив про зменшення обсягів закупівлі на 13 одиниць товару та запропонував відповідачу поставити 18 одиниць товару та укласти угоду про припинення зобов`язань по договору після здійснення поставки 18 одиниць товару (т. 1 а.с. 172).

Однак 16.11.2023 позивач надіслав відповідачу лист №ТОВВИХ-23-16467, в якому просив не враховувати повідомлення про зменшення обсягу закупівлі та здійснити поставку у повному обсязі (т.1., а.с. 173).

На думку відповідача, позивачем була сформована нова заявка та установлений новий строк поставки. Тому відповідно до п. 14.9. договору лист від 18.10.2023 має юридичну силу, так як будь-які повідомлення за цим договором мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і направлені іншій стороні на її адресу, зазначену в розділі 15 договору, цінним листом (з описом вкладення) з повідомлення про вручення або доведені до відома іншої сторони кур`єром під розписку та/або на електронну адресу, зазначену в п. 14.12. цього договору.

20.11.2023 відповідач надіслав позивачу лист №989/23, у якому повідомив про готовність поставити товару повному обсязі та запропонував позивачу погодити новий строк поставки (т. 1, а.с. 178-179).

30.11.2023 позивач у відповіді на лист відповідача від 20.11.2023 повідомив, що пропонує у подальшому здійснювати поставку товару без внесення до договору змін у частині продовження терміну його дії та збільшення строку поставки, а також зауважив, що неможливість внесення змін у договір не звільняє ТОВ «Центр промислових рішень» від відповідальності за здійснення несвоєчасної поставки товару (т.1., а.с. 180).

Також позивач листом ТОВВИХ-24-1608 від 02.02.2024 погодив прийняття від відповідача товару в строки до 29.02.2024 (7 одиниць) та до 30.04.2024 (6 одиниць) (т.1., а.с. 181-184).

На думку відповідача, таке погодження є зміною строків поставки товару позивачем.

-Позивач штучно затягував процес приймання товару, так як додані до позову акти викликають сумніви та свідчать про некомпетентність комісії та свідоме затягування прийомки товару, а саме: акт невідповідності ТМЦ по кількості та/або якості від 28.02.2024, від 27.03.2024, від 23.02.2024, від 27.05.2024.

На думку відповідача, підписання акту приймання за кількістю та якістю є лише формальністю, що не фіксує факту фактичної передачі товару і тому дата підписання видаткової накладної повинна вважатися кінцевою для цілей обліку поставки за договором. Також відповідач зазначає про те, що фактичне прийняття товару за видатковою накладною і перевірка товару на відповідність вимогам щодо кількості та якості не є тотожними подіями.

-Відповідачем було поставлено товар за договором у повному обсязі, тому позивач вводить суд в оману, зазначаючи в позові, що товар на суму 7392000 грн 00 коп. не поставлено взагалі. Відповідач на підтвердження факту поставки товару у повному обсязі надає суду акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 06.11.2024, згідно якого заборгованість сторін відсутня, поставка здійснена на суму 32736000 грн 00 коп., як і передбачено п. 3.1. договору.

-Позивач зловживає своїм правом щодо стягнення штрафних санкцій та намагається отримати додатковий прибуток, так як позивачу не було заподіяно збитки, а нарахована сума штрафних санкцій складає майже 25% від вартості поставленого товару, що має характер каральних санкцій та може розцінюватися як спосіб отримання доходів.

В судовому засіданні 09.12.2024 представник відповідача також заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%.

Рух справи, процесуальні дії суду

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.10.2024 у справі №920/1245/24 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11.11.2024.

28.10.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх №6005).

05.11.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх № 3410).

Відповідно до ухвали суду від 11.11.2024 закрито підготовче провадження у справі №920/1245/24, справу призначено до судового розгляду по суті на 09.12.2024.

Суд у судовому засіданні 09.12.2024 прийняв заперечення відповідача на відповідь на відзив (вх №6397/24 від 14.11.2024) та додаткові пояснення відповідача (вх №6530/24 від 21.11.2024), ураховуючи, що заперечення відповідача на відповідь на відзив були направлені поштою 10.11.2024, до початку засідання суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Покупець, Позивач, ТОВ «Оператор ГTC України») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» (далі - Постачальник, Відповідач, ТОВ «Центр промислових рішень») укладено Договір №4600007243 від 15.02.2023 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі - Договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця «Насоси та компресори (Станції компресорні гвинтові пересувні)» (далі-Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору (далі Специфікація), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

Пунктом 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються в Специфікації.

Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна цього Договору становить: 27280000,00 грн (двадцять сім мільйонів двісті вісімдесят тисяч гривень 00 коп.), крім того ПДВ 5456000,00 (п`ять мільйонів чотириста п`ятдесят шість тисяч гривень 00 коп.). Ціна Договору, в тому числі ПДВ, становить - 32736000,00 грн (тридцять два мільйони сімсот тридцять шість тисяч гривень 00 коп.).

Відповідно до п. 3.3. Договору ціна за одиницю Товару наведена у Специфікації.

Відповідно до п. 5.1. Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється на підставі письмових заявок (далі - Заявка) від Покупця, які є невід`ємною частиною цього Договору. Покупець надсилає скан-копію підписаної уповноваженою особою Заявки електронним листом на електронну адресу Постачальника, зазначену в п. 14.12 цього Договору. Датою отримання заявки Постачальником вважається дата надіслання відповідного повідомлення Покупцем. Оригінали Заявок надсилаються Покупцем поштою на адресу Постачальника, вказану в розділі 15 цього Договору, цінним листом (з описом вкладення) з повідомленням про вручення або кур`єром під розписку. До моменту отримання оригіналу заявки Постачальником надіслані електронною поштою Заявки мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін і можуть бути поданні до судових інстанцій як належні докази і не можуть спростовуватися Сторонами.

Згідно з Специфікацією строки поставки Товарів зазначаються кількістю календарних днів та становлять - 210 календарних днів з дати отримання Постачальником заявки.

Відповідно до матеріалів справи Заявку було отримано Відповідачем електронною поштою 16.03.2023. З огляду на викладене, кінцева дата поставки Товарів - 12.10.2023.

Відповідно до п. 5.8. Договору датою поставки товарів за цим договором є дата підписання Покупцем Акта приймання Товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14. цього Договору та передачі Постачальником Покупцю в повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки; переліченні документи повинні бути наданні Постачальником одночасно із здійсненням поставки Товару): видаткової накладної (п.п. 5.8.1.); технічний паспорт (на кожну одиницю виробу) (п.п.. 5.8.2.); гарантійний талон (п.п. 5.8.З.); товарно-транспортної накладної (п.п. 5.8.4.); рахунку-фактури (п.п. 5.8.5.); інструкція (настанова) з експлуатації та порядку технічного обслуговування виробу (на кожну одиницю виробу) або інший/-і документ/ти (на кожну одиницю виробу) виданий/-ні виробником або його офіційним представником, який/-і повинен/-і містити всю необхідну інформацію, що зазначається в перелічених вище документах та в повному обсязі підтверджувати запропоновані Учасником технічні, якісні та кількісні характеристик предмета закупівлі (п.п. 5.8.6.).

Пунктом 5.14. Договору передбачено, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю.

Відповідно до п.п. 6.3.1. Договору Постачальник зобов`язується забезпечити поставку Товарів у строки, встановленні цим Договором.

Між Сторонами Договору укладено Додаткову угоду №1 від 21.03.2023 до Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), відповідно до якої внесено зміни до п.12.1 Договору та викладено його в наступній редакції:

« 12.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 12 жовтня 2023 (включно), а в частині розрахунків до їх повного виконання.»

Пунктом 12.2 Договору встановлено, що закінчення терміну (строку) дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим Договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Відповідальність Сторін обумовлена в розділі 7 Договору.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Згідно з пунктом 7.4. Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцять) календарних днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.

Сплата пені та/або штрафу не звільняє Постачальника від виконання зобов`язань за цим Договором.

Як зазначалося судом, на думку позивача, відповідач прострочив поставку товарів за актами №29 від 22.03.2024 на 161 день, №326 від 26.03.2024 на 165 днів, №1 від 12.04.2024 на 179 днів. При цьому, позивач визначає кінцевою датою поставки товару 12.10.2023.

Також судом зазначалося про заперечення відповідача щодо кінцевої дати поставки товару 12.10.2023.

Тому суд має установити у даній справі, з якої дати наступає прострочення відповідача з виконання обов`язку по поставці товару.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Умовами п. 5.3. договору передбачено, що поставка товару здійснюється тільки на підставі заявки позивача. матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що відповідач отримав заявку на поставку товару 16.03.2023 (т. 1, а.с. 30-33).

Згідно специфікації до договору (т. 1, а.с. 24) строк поставки товару за договором 210 календарних днів, тобто до 12.10.2023 включно.

Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо зміни позивачем дати поставки та створення нової заявки у зв`язку з надсиланням позивачем листа від 18.10.2023 (т.1., а.с. 172) та від 16.11.2023 (т.1, а.с. 173), так як відповідно до п.п. 14.1., 14.3. договору всі зміни і доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками (за умови використання) та є невід`ємною частиною цього договору.

Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після підписання цього договору і до виконання сторонами своїх зобов`язань в повному обсязі, крім випадків, які визначені в Законі України «Про публічні закупівлі» або в іншому нормативно-правовому документі, що визначає підстави для зміни істотних умов договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Тому суд не може вважати листування між сторонами з питань виконання договору фактом внесення змін до умов договору щодо строку виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару.

Крім цього, судовими рішеннями у справі № 920/120/24 встановлено, що згідно зі Специфікацією, яка є Додатком 1 до Договору № 4600007243 від 15.02.2023 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), строк поставки Товарів 210 календарних днів з дати отримання постачальником заявки на поставку товару №1, яку було отримано відповідачем електронною поштою 16.03.2023, а тому, виходячи з умов Специфікації та пунктів 5.1., 5.3. Договору, кінцева дата поставки Товарів -12.10.2023.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд погоджується із позицією позивача щодо визначення кінцевої дати поставки товару за договором 12.10.2023.

Також спірним є питанням є питання щодо визначення дати фактичної поставки товару за актами , які входять до предмету спору у справі.

Так, позивач визначає, що за актом №29 від 22.03.2024 дата фактичної поставки товару на загальну суму 1056000,00 грн 21.03.2024 та нараховує штрафні санкції з 13.10.2023 по 21.03.2024.

При дослідженні акту №29 (т. 1., а.с. 94-98) судом установлено, що сторонами до акту підписана видаткова накладна №29 від 21.03.2024 (т.1., а.с. 98) повноважними представниками: від позивача Клиш О.В. (29.03.2024), від відповідача генеральний директор Прокоф`єв В.В. (22.03.2024).

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що «лише належним чином оформлені документи, узгоджені двома сторонами, такі як видаткова накладна, можуть об`єктивно засвідчити факт та дату виконання зобов`язань відповідача».

Позивач нараховує штрафні санкції саме по 21.03.2024, тобто до дати складання видаткової накладної представниками сторін, що узгоджується як з позицією позивача, так і з позицією відповідача у даній справі.

За актом №1 від 12.04.2024 позивач визначає дату фактичної поставки товару на суму 2112000,00 грн - 08.04.2024 та нараховує штрафні санкції з 13.10.2023 по 08.04.2024. при дослідженні акту (т. 1 а.с. 86-90) судом установлено, що видаткова накладна №34 від 09.04.2024 підписана уповноваженими представниками сторін: від позивача - 16.04.2024, від відповідача 09.04.2024. Штрафні санкції нараховані до дати складання видаткової накладної.

За актом №326 від 26.03.2024 позивач визначає дату фактичної поставки товару на суму 3168000,00 грн 25.03.2024 та нараховує штрафні санкції з 13.10.2023 по 25.03.2024. При дослідженні акту (т. 1, а.с. 104-108) судом установлено, що видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін: від позивача 27.03.2024, від відповідача 19.03.2024. У даному випадку штрафні санкції нараховані позивачем ще за 6 днів після дати складання видаткової накладної.

Для визначення дати фактичної поставки товару за видатковою накладною №30 від 19.03.2024 суд застосовує положення п.п. 5.7.-5.8. договору, згідно з якими приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за цим договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим договором, та чинним законодавством України.

Датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем акту приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14. цього договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки товару):

-Видаткової накладної

-Технічний паспорт (на кожну одиницю виробу)

-Гарантійний талон

-Товарно-транспортної накладної

-Рахунку-фактури

-Інструкція (настанова) з експлуатації та порядку технічного обслуговування виробу (на кожну одиницю виробу) або інший/-і документ/-ти (на кожну одиницю виробу), виданий/-ні виробником або його офіційним представником, який/-кі повинен/-ні містити всю необхідну інформацію, що зазначається в перелічених вище документах та в повному обсязі підтверджувати запропоновані учасником технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі.

-Сертифікату про походження товару

-Фактичної калькуляції собівартості товару, підготовленої виробником.

Дата закінчення приймання товару за актом №326 25.03.2024. Тому суд погоджується з позицією позивача щодо дати закінчення нарахування штрафних санкцій 25.03.2024.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховані штрафні санкції за прострочку поставки товару за договором:

-За актом №29 від 22.03.2024 (видаткова накладна №29 від 21.03.2024) з 13.10.2024 по 21.03.2024 161 календарних днів

-За актом №326 від 26.03.2024 (видаткова накладна №30 від 19.03.2024) з 13.10.2023 по 25.03.2024 165 календарних днів

-За актом №1 від 12.04.2024 (видаткова накладна №34 від 09.04.2024) з 13.10.2023 по 08.04.2024 179 календарних днів.

Також позивачем нараховано штрафні санкції за непоставку товару на суму 7392000,00 грн за період з 13.10.2023 по 12.04.2024, а саме 7 дизельних пересувних повітряних компресорів.

В обґрунтування вимог у цій частині позову позивач зазначає: «разом з тим не поставлено товар на суму 7392000,00 грн, строк протермінування поставки з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України становить 183 календарні дні.

Однак, дослідивши подані сторонами докази, суд установив, що відповідно до умов договору, а саме специфікації до договору, відповідач був зобов`язаний поставити 31 компресор. У матеріалах справи наявні докази, що підтверджують поставку саме такої кількості компресорів, а саме:

-Видаткова накладна №205 від 11.10.2023 2 компресори (т. 1, а.с. 37);

-Видаткова накладна №206 від 11.10.2023 1 компресор (т. 1, а.с. 42);

-Видаткова накладна №204 від 04.10.2023 4 компресори (т. 1, а.с. 47);

-Видаткова накладна №439 від 01.12.2023 4 компресори (т. 1, а.с. 53);

-Видаткова накладна №440 від 04.12.2023 1 компресор (т. 1, а.с. 59);

-Видаткова накладна №438 від 04.12.2023 1 компресор (т. 1, а.с. 64);

-Видаткова накладна №208 від 27.09.2023 4 компресори (т. 1, а.с. 69);

-Видаткова накладна №203 від 11.10.2023 1 компресор (т. 1, а.с. 74);

-Видаткова накладна №34 від 09.04.2024 2 компресори (т. 1, а.с. 90);

-Видаткова накладна №29 від 21.03.2024 1 компресор (т. 1, а.с. 98);

-Видаткова накладна №30 від 19.03.2024 3 компресори (т. 1, а.с. 108);

-Видаткова накладна №130 від 31.07.2024 1 компресор (т. 1, а.с. 222);

-Видаткова накладна №117 від 31.07.2024 1 компресор (т. 1, а.с. 223);

-Видаткова накладна №129 від 01.07.2024 1 компресор (т. 1, а.с. 224);

-Видаткова накладна №128 від 01.07.2024 1 компресор (т. 1, а.с. 225);

-Видаткова накладна №116 від 01.07.2024 2 компресори (т. 1, а.с. 226);

-Видаткова накладна №118 від 24.06.2024 1 компресор (т. 1, а.с. 227).

Вищезазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін, що свідчить про поставку та прийняття компресорів у кількості 31 штук.

Також відповідачем поданий підписаний представниками сторін акт звірки за договором станом на 06.11.2024, з якого вбачається, що поставка компресорів була здійснена відповідачем та оплачена позивачем на загальну суму 32736000,00 грн, що відповідає п. 3.1. договору.

Таким чином, твердження позивача про непоставку 7 компресорів не знайшло підтвердження при дослідженні доказів у справі, у зв`язку із чим відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності за таке порушення та покладення на нього штрафних санкцій у розмірі 1352736,00 грн пені та 517440,00 грн штрафу, що є підставою для відмови у позові у цій частині.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки .

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідачем не заперечується факт неналежного виконання умов Договору в частині порушення встановлених Договором строків оплати.

Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 7.4. Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцять) календарних днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 1070784 грн 00 коп. пені, в розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких прострочено, за кожний день такого прострочення.

Розглянувши та перевіривши розрахунок пені, наведений Позивачем в розрахунку штрафних санкцій (а.с.29), суд встановив, що даний розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).

Відповідно до пункту 7.4. Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцять) календарних днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товарів, поставку яких прострочено.

Відповідно до поданого Позивачем розрахунку (а.с. 29) сума штрафу становить 443520 грн 00 коп.

Відповідач контррозрахунку штрафних санкцій суду не надав.

Розглянувши та перевіривши розрахунок штрафу, наведений Позивачем в обґрунтованому розрахунку сум, що стягуються (а.с.29), суд встановив, що даний розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.

Як було зазначено судом вище, у судовому засіданні 09.12.2024 представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% та просив врахувати складний фінансовий стан на підприємстві відповідача, а також те, що:

1) пеня та штраф відповідно до законодавства, є фінансовими санкціями, спрямованими на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засобом безпідставного збагачення;

2) Позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків саме через порушення Відповідачем зобов`язань за Договором, а також розміру збитків, який би відповідав нарахованим штрафним санкціям.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно до ч. 2 ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Тому, судом враховано факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами Договором, а також те, що порушення виконання зобов`язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Також, суд враховує не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов`язань за Договором (зокрема, його повне виконання), стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.

У правовій позиції «Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій» Верховний Суд (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.

Враховуючи викладене вище, суд приймає до уваги відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань по Договору або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з діями відповідача, складне фінансове становище відповідача, а також відсутність основного боргу, суд вважає за доцільне зменшити розмір нарахування штрафних санкцій на 20%, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягають пеня в розмірі 856627 грн 20 коп. та штраф в розмірі 354816 грн 00 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з Відповідача штрафних санкцій за прострочення поставки товару за договором з урахуванням зменшення штрафних санкцій на 20%.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено частково, витрати зі сплати судового збору в розмірі 22714 грн 56 коп. покладаються на відповідача, витрати зі сплати судового збору в розмірі 28052 грн 64 коп. покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» про стягнення 3384480 грн 00 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» (вул. Петропавлівська, буд. 86, офіс 159, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 41977762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (проспект Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065, код ЄДРПОУ 42795490) 856627 грн 20 коп. пені, 354816 грн 00 коп. штрафу, 22714 грн 56 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Клопотання представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% задовольнити частково. Зменшити розмір штрафних санкцій на 20%.

4. У позові у частині стягнення 1352736 грн 00 коп. пені та 517440 грн 00 коп. штрафу відмовити.

5. Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 28052 грн 64 коп. покласти на позивача.

6.Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» наказ після набрання рішенням суду законної сили.

7.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 17.12.2024.

СуддяО.Ю. Резніченко