Ухвала

від 17.12.2024 по справі 922/4449/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

17.12.2024м. ХарківСправа № 922/4449/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши заяву про видачу судового наказу

заявникФізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) боржникТовариство з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-20» (місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Садова, будинок 10/12; код ЄДРПОУ: 41962426) про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-20» заборгованості у розмірі 4000,00 грн. з яких: 2000,00 грн за Договором про надання юридичних послуг від 02.10.2023, а також 2000,00 грн. як суму компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Також заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-20» судовий збір у розмірі 242,24 грн., 2000,00 грн. за отриману професійну правничу допомогу та поштові витрати у сумі 84,90 грн.

Розглянувши заяву ФОП ОСОБА_1 про видачу судового наказу, а також дослідивши додані до неї докази, суд вважає, що така заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до приписів частини першої статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд звертає увагу заявника на положення частини другої статті 12 ГПК України, відповідно до яких наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов`язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.

Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями частин першої, другої 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статті 74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин.

В обґрунтування поданої заяви ФОП ОСОБА_1 посилається на порушення боржником умов Договору про надання юридичних послуг від 02.10.2023.

Разом з цим, на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує вимоги, ним надано Договір від 02.10.2023 про надання юридичних послуг, який укладено між ТОВ "Охорона -20" та ФОП ОСОБА_1 , акт прийому-передачі наданих послуг від 20.06.2024 до договору про надання юридичних послуг від 05.07.2021 підписаний ТОВ "Охорона-20" - як замовником та виконавцем - ФОП ОСОБА_1 , договір про надання професійної правничої домоги від 29.05.2024, укладений між ФОП ОСОБА_1 (як клієнтом) та Чобітьком І.В.(як адвокатом), довіреність від 02.10.2023.

Суд зазначає, що видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень. З системного тлумачення цих норм можна дійти висновку, що для наказного провадження характерна документарність: суд досліджує виключно письмові докази, які підтверджують вимоги заявника.

Звідси випливає ще одна особливість доказування у наказному провадженні: тут абсолютно виключаються такі засоби доказування, як пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, речові докази, висновок експерта; єдиним допустимим засобом доказування для наказного провадження є письмові докази.

Оскільки наказне провадження є документарним, ця специфічна форма захисту вимагає особливостей документальних доказів, зокрема, докази мають бути безспірними: вони повинні свідчити про безспірність стягнення і відсутність потреби у їх дослідженні.Тобто ознака документарності наказного провадження підтверджує те, що йдеться про очевидність та переконливість доказів з боку стягувача.

Натомість, наданий заявником акт прийому-передачі наданих послуг від 20.06.2024, підписаний ТОВ "Охорона-20"- як замовником та виконавцем - ФОП ОСОБА_1 , складено на виконання договору про надання юридичних послуг від 05.07.2021, який заявником до заяви про видачу судового наказу не додано.

Крім того, до заяви про видачу судового наказу додано договір про надання професійної правничої домоги від 29.05.2024, укладений між ФОП ОСОБА_1 (як клієнтом) та Чобітьком І.В.(як адвокатом), відповідно до п 1.1 Договору сторони констатують, що клієнт уклав з ТОВ "Охорона-20" Договір про надання юридичних послуг від 02.10.2023, п.2.2. якого передбачено, що клієнт правомочний на вчинення дій в інтересах замовника без обмежен та адвокат уклав з замовником договір доручення на вчинення дій з повноваженнями, які визначені замовником в виданій довіреності від 02.10.2023.

Разом з цим, додана до заяви про видачу судового наказу довіреність від 02.10.2023, видана на підставі договору доручення, укладенного в усній формі, якою ТОВ "Охорона-20" уповноважено адвоката Чобітька І.В. діяти в інтересах товариства, та дійсна до 02.10.2023 року.

Отже договір про надання професійної правничої допомоги від 29.05.2024 укладено на підставі довіреності, яка дійсна до 02.10.2023.

Крім того, з тексту довіреності вбачається, що її видано на підставі договору доручення, укладеного в усній формі, що суперечить природі наказного провадження.

Констатуючи наведене вище, суд висновує, що вказані вимоги за заявою про видачу судового наказу не мають ознак безспірності в розумінні частини першої статті 12 ГПК України.

Отже, в даному випадку заявником не надано суду доказів існування в нього безумовного права на стягнення заборгованості та безспірності його вимог.

За приписами пункт 8 частини першої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина друга статті 152 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-20» заборгованості у розмірі 4000,00 грн. з яких: 2000,00 грн за Договором про надання юридичних послуг від 02.10.2023, 2000,00 грн. як суму компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження лише неоспорюваної заборгованості, вимоги ФОП ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Згідно пунктів 1, 3 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина друга статті 152 ГПК України).

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись статтями 147, 148, 150, 152, 153, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-20» заборгованості у розмірі 4000,00 грн. з яких: 2000,00 грн за Договором про надання юридичних послуг від 02.10.2023, 2000,00 грн. як суму компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня набрання нею законної сили.

Ухвалу підписано 17.12.2024.

СуддяРильова В.В.

Справа №922/4449/24