Рішення

від 16.12.2024 по справі 924/929/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2024 р. Справа № 924/929/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., при секретарі судового засідання Загроцькій А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Китайгородської сільської ради, с. Китайгород, Кам`янець - Подільського району, Хмельницької області

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" м. Київ

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм", с. Рункошів, Кам`янець - Подільського району, Хмельницької області

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- ОСОБА_1 , м. Київ,

- ОСОБА_2 , м. Київ,

- ТОВ "Форк", м. Київ,

про витребування земельної ділянки в комунальну власність з кадастровим номером 6822484100:02:003:0418, площею 2 га

за участю представників сторін:

від прокуратури: Веселовська О.П. згідно посвідчення від 01.03.23,

від позивача - не з`явився,

від відповідачів - не з`явилися,

від третіх осіб - не з`явилися

встановив:

керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Китайгородської сільської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Форк" про витребування у ТОВ «Зарус Інвест» та ТОВ «Еко-Агро-Ритм» в комунальну власність Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0418, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Китайгородської ( раніше Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 18.10.2017 № 22-21045-СГ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.05.2021 у справі № 676/186/20, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19.10.2021, частково задоволено позов Кам`янець-Подільської окружної прокуратури та визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.10.2017 № 22-21045-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0418 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської) сільської ради Кам`янець-ПодІльського району Хмельницької області.

Вказаним судовим рішенням також витребувано у ТОВ «Зарус-Інвест» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0418 загальною площею 2 га, що знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-ПодІльського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 18.10.2017 № 22-21045-СГ у власність ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 28.06.2023 скасовано вказані рішення першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про витребування у ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави земельної ділянки та закрито провадження у справі в частині цих позовних вимог у зв`язку з віднесенням спору до юрисдикції господарського суду.

Прокурор посилається на встановлення у судовому порядку у справі № 676/186/20 факту того, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0418, що розташована за межами населених пунктів Китайгородської (раніше - Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області вибула із земель державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто вибули поза волею власника цих земельних ділянок - держави.

За таких обставин, як стверджує прокурор, є підстави для витребування у комунальну власність Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0418, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Китайгородської ( раніше Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 18.10.2017 № 22-21045-СГ.

Позивач - Китайгородська сільська рада, у заяві, сформованій через систему „Електронний суд 29.10.2024 просить розглядати справу без участі представника сільської ради. Крім того, зазначає, що позовні вимоги прокуратури підтримуються в повному обсязі.

Повноважні представники відповідачів не з`явилися на судовий розгляд справи, відзиву на позов не подали, жодних клопотань від них не надходило. Відповідачі належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 21.11.24) в електронний кабінет відповідачів.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При цьому, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що відповідачі, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, відзив на позов не подали, позовні вимоги не оспорили, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідачів та за наявними в матеріалах справи доказами.

Треті особи в судове засідання не з`явились, жодних клопотань від них не надходило.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.05.2024 у справі № 676/186/20 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест задоволено частково. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року в частині вирішення позовної вимоги заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0418 загальною площею 2 га та в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» на користь Хмельницької обласної прокуратури у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 960,50 грн. скасовано.

Провадження у справі № 676/186/20 в частині вирішення позовної вимоги заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0418 загальною площею 2 га закрито.

Роз`яснено заступнику керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, що розгляд справи за його позовом в частині витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0418 загальною площею 2 га віднесено до юрисдикції господарського суду.

Судовим рішенням у справі № 676/186/20 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0418, що розташована за межами населених пунктів Китайгородської (раніше - Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області вибула із земель державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто вибули поза волею власника цих земельних ділянок - держави.

Судовим рішенням визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.10.2017 № 22-21045-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0418, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Водночас, ОСОБА_1 , на підставі згаданого наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області 22.10.2017 зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1385116668224) та 27.10.2017 на підставі договору купівлі-продажу № 5497 відчужив земельну ділянку ТОВ «Форк», яке того ж дня зареєструвало право власності на неї.

В подальшому спірну земельну ділянку за заявою ТОВ «Форк» об`єднано разом з іншими земельними ділянками та сформовано земельну ділянку площею 88 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6822484100:02:003:0531.

Пізніше, ТОВ «Форк» на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14.12.2017 відчужило земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0531 ОСОБА_2 , про що державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.12.2017, індексний номер 38738808, номер запису про право власності 23943953.

Надалі земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0531 за заявою ОСОБА_2 поділено на дві земельні ділянки, площею по 44 га кожна, з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0532 та 6822484100:02:003:0533.

В подальшому ОСОБА_2 13.03.2018 вніс до статутного капіталу ТОВ «Зарус-Інвест» земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0532 та 6822484100:02:003:0533, про що складено відповідний акт приймання-передачі майна та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та "їх обтяжень, індексні номери 40166481 та 40166445, а також внесено відповідні записи про право власності 25293043 та 25292692.

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 01.08.2024

№2972/281-24 встановлено, що згідно відомостей Державного земельного кадастру, на і підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, ТОВ «Зарус-Інвест» здійснено об`єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0532 (площею 44 га), 6822484100:02:003:0533 (площею 44 га), в результаті чого утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0650, площею 88 га, до складу якої увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0400 (площею 2 га).

24.08.2022 державним реєстратором виконавчого комітету Городоцької міської ради Хмельницької області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0650, індексний номер: 64618562 від 27.08.2022, а саме: про реєстрацію права приватної власності на зазначену земельну ділянку за ТОВ «Зарус-Інвест».

Земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0650 на підставі договору оренди землі від 31.01.2022 передана орендодавцем ТОВ «Зарус-Інвест» (код ЄДРПОУ 41108081) в оренду для ТОВ «Еко-Агро-Ритм» (код ЄДРПОУ 44630559) (номер запису про інше речове право: 47701702), строком на 15 років.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав № 397781160 від 03.10.2024 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0650, площею 88 га, встановлено, що її власником є ТОВ «Зарус-Інвест», а орендарем - ТОВ «Еко-Агтю-Ритм».

Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою на адресу Китайгородської сільської ради 27.09.2024 надіслано лист № 52-1445-24 з пропозицією вжиття вичерпних заходів до усунення порушень.

Листом від 30.09.2024 № 743-1/02-29 Китайгородська сільська рада повідомила прокуратуру про те, що жодні заходи не вживались та орган місцевого самоврядування звертається до прокуратури щодо вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів держави.

Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою на адресу Китайгородської сільської ради 01.10.2024 надіслано повідомлення № 52-1445-24 про встановлення підстав та намір здійснення представництва інтересів держави в суді.

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, в постанові від 26.02.2019 у справі №915/478/18, в постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, в постанові від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, в постанові від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, в постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

Суд враховує, що відповідно до ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

За правилами ст.ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані із вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Частиною 1 ст. 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який набрав чинності 27.05.2021, визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

З огляду на те, що за доводами прокурора спірна земельна ділянка є землями сільськогосподарського призначення, яка не можуть перебувати у незаконному користуванні відповідачів, то зважаючи на положення п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України вказана ділянка належить до земель комунальної власності, оскільки знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Суд бере до уваги, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У цій справі керівник Кам`янець - Подільської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області до відповідачів про витребування в комунальну власність Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельної ділянки, що була передана відповідно до скасованого рішеннями суду наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області у власність ОСОБА_1 ,оскільки Китайгородська сільська рада не вжила заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України.

Враховуючи, що сільська рада самостійно не звернулася до суду, про що повідомила прокуратуру (лист від 30.09.2024), прокурор подав позов в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та дотримався порядку, передбаченого вказаною статтею, для звернення до суду з відповідним позовом.

Щодо позовних вимог, суд приймає до уваги наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

У відповідності до ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Судом відмічається, що віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 907/452/20, від 05.09.2023 у справі № 910/2722/22, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17.

Отже, з урахуванням положень статті 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі № 925/1288/20, від 25.07.2023 у справі № 917/1058/22.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 910/9990/21, від 30.08.2023 у справі № 909/171/21, від 30.11.2022 у справі № 906/779/21.

Як зазначено вище, рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.05.2021 у справі № 676/186/20, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19.10.2021, частково задоволено позов Кам`янець-Подільської окружної прокуратури та визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.10.2017 № 22-21045-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0418 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської) сільської ради Кам`янець-ПодІльського району Хмельницької області.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні встановлено, що така земельна ділянка вибула з володіння власника, держави, поза її волею.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та згідно з рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права.

Такий принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Таким чином судове рішення у справі № 676/186/20 не може бути поставлене під сумнів, а обставини, встановлені у таких рішеннях, не потребують доказування.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про те, що у зв`язку з визнанням недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.10.2017 № 22-21045-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0418, вибуття такої земельної ділянки з державної власності відбулося поза її волею (така ж позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 по справі №914/3224/16 та від 29.05.2019 по справі № 367/2022/15-ц).

Кінцевим володільцем спірної земельної ділянки (яка розташовується в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0650) на теперішній час є ТОВ "Зарус-Інвест", який зареєстрований як її власник, а орендарем - ТОВ "Еко-Агро-Ритм" (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав № 397781160 від 03.10.2024 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0650).

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У відповідності до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

З огляду на зазначене, беручи до уваги аналіз чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, судом взято до уваги, що встановлення факту вибуття спірної земельної ділянки поза волею їх власника є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірної земельної ділянки в порядку статті 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 по справі №911/3749/17, від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16, від 21.11.2018 по справі №444/1786/15).

Разом з тим, судом враховується правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, згідно з якою формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Верховним Судом в постанові від 25.07.2018 у справі № 640/8456/16-ц зроблений висновок, що в результаті об`єднання земельних ділянок не відбулося виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, не має місця перетворення або переробка тощо, фактично та юридично відбулася заміна двох правовстановлюючих документів на один новий, яким засвідчено право власності на те саме майно, що й у попередніх двох документах. Залишилися попередніми як правові, так і фізичні характеристики об`єднаних ділянок, зокрема не відбулося зміни їх цільового призначення, розташування тощо. Земельна ділянка, утворена з земельних ділянок, які вибули з володіння позивача поза його волею, а тому зазначену земельну ділянку не слід вважати іншим, новоствореним майном, яке неможливо витребувати від відповідача за правилами статті 388 ЦК України.

Тобто, в цьому випадку прокурором обрано ефективний спосіб захисту інтересів держави, який передбачений цивільним законодавством.

Крім того, у пункті 56 постанови від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Отже, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевого набувача та користувача, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (м. Київ, вул. Довженка Олександра (Шевченківський район), буд. 18, код 41108081) та товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" (Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Рункошів, вул. Шевченка, 65, код 44630559) в комунальну власність Китайгородської сільської ради (Хмельницька область, Кам`янець Подільський район, с. Китайгород, вул. Центральна, 70, код 04406934) земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0418, загальною площею по 2 га, що розташована за межами населених пунктів Китайгородської (раніше - Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 18.10.2017 р. №22-21045-СГ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Зарус-Інвест (м. Київ, вул. Довженка Олександра (Шевченківський район), буд. 18, код 41108081) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 1514,00 грн. (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Агро-Ритм (Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Рункошів, вул. Шевченка, буд. 65, код 44630559) на користь Хмельницької обласної прокуратури ( м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 1514,00 грн. (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя Ю.В. Гладюк

Повний текст рішення складено 17.12.2024р.

Віддрук 4 прим: (реком. з повід про вруч.)

1 - до справи;

2- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ),

3 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ),

4- ТОВ "Форк" (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2, "А", код 41675466).

Прокуратурі, позивачу, відповідачам надіслати ухвалу до кабінету ЕС.