Постанова

від 17.12.2024 по справі 925/674/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/674/21(925/743/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Огороднік К.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Леськівської сільської ради та Сагунівської сільської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 (колегія суддів у складі: Остапенко О.М. - головуючий, Доманська М.Л., Поліщук В.Ю.)

у справі №925/674/21(925/743/24)

за позовом Фізичної особи-підприємця Мельника Олександра Григоровича

до Приватного акціонерного товариства "Черкасирибгосп"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Сагунівської сільської ради; 2) Леськівської сільської ради; 3) Жашківської міської ради

про визнання дій протиправними, скасування рішень про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельними ділянками та визнання права постійного користування земельними ділянками

в межах справи №925/674/21

про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Черкасирибгосп",

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад заяви про забезпечення позову

1. У провадженні Господарського суду Черкаської області розглядається справа №925/674/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Черкасирибгосп" (далі - ПрАТ "Черкасирибгосп").

2. У червні 2024 року Фізична особа-підприємець Мельник Олександр Григорович (далі - ФОП Мельник О.Г., позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до ПрАТ "Черкасирибгосп" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Сагунівської сільської ради; 2) Леськівської сільської ради; 3) Жашківської міської ради про: 1) визнання дій ПрАТ "Черкасирибгосп", які полягали у прийнятті його наглядовою радою рішення, оформленого протоколом №2 від 01.03.2019, про звернення до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича (далі - Приватний нотаріус) щодо проведення державної реєстрації припинення права постійного користування земельними ділянками водного фонду для рибогосподарських потреб з кадастровими номерами 7120981200:01:001:1836; 7120982800:02:001:0230; 7124985500:03:001:0008; 7124988500:01:001:0001; 7120985000:02:001:0368; 7120981200:01:001:1838; 7120981200:01:001:1837 (далі - оспорювані земельні ділянки) та в подальшому зверненні до Приватного нотаріуса за вчиненням цих дій неправомірними; 2) скасування рішень Приватного нотаріуса від 12.03.2019 про державну реєстрацію припинення права постійного користування вказаними оспорюваними земельними ділянками за ПрАТ "Черкасирибгосп"; 3) визнання за ПрАТ "Черкасирибгосп" права постійного користування оспорюваними земельними ділянками водного фонду для рибогосподарських потреб, які знаходяться на територіях Сагунівської, Леськівської сільських рад та Жашківської міської ради.

3. Позов обґрунтований тим, що Черкаському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству "Черкасирибгосп", правонаступником якого є боржник, були видані державні акти на право постійного користування земельними ділянками І-ЧР-000907 від 18.04.2001, І-ЧР-000908 від 18.04.2001, І-ЧР-000909 від 18.04.2001, на підставі яких право постійного користування було зареєстровано за боржником. Однак, наглядовою радою боржника прийнято рішення, оформлене протоколом від 01.03.2019 №2, про звернення до Приватного нотаріуса з заявами про скасування цих записів, яке і стало підставою для вчинення відповідних реєстраційних дій.

4. Позивач вважає, що під час вчинення реєстраційних дій Приватним нотаріусом порушено вимоги чинного законодавства, внаслідок чого з постійного користування боржника вибуло сім земельних ділянок, тоді як зазначені дії відбулися в період наявності непогашених зобов`язань перед позивачем та іншими кредиторами та менше ніж за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство.

5. У червні 2024 року від ФОП Мельника О.Г. до господарського суду також надійшла заява про забезпечення позову, у якій він просить суд накласти арешт на оспорювані сім земельних ділянок.

6. В обґрунтування заяви заявник зазначає, що Сагунівська сільська рада, Леськівська сільська рада та Жашківська міська рада, як власники сімох оспорюваних земельних ділянок, які є предметом спору, мають ніким і нічим не обмежену можливість розпоряджатися ними на власний розсуд в будь-який час, зокрема шляхом передачі їх в користування третім особам на умовах оренди, що, в свою чергу, може значно ускладнити, а то й взагалі унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

7. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 відмовлено у задоволенні заяви ФОП Мельника О.Г. про забезпечення позову.

8. Ухвала обґрунтована тим, що доводи заявника, зазначені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, є недостатніми.

9. Згідно з висновками господарського суду, з огляду на відсутність будь-яких доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, а також відсутність доказів, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, відсутні й підстави для вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову.

10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 скасовано. Прийнято нове рішення, яким заяву ФОП Мельника О.Г. про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на оспорювані сім земельних ділянок, які знаходяться на територіях Сагунівської сільської ради, Леськівської сільської ради та Жашківської міської ради.

11. Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, залишив поза увагою предмет спору та безпідставно не врахував висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, згідно яких можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін

12. Додатково господарський суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.02.2022 у праві №925/674/21 про банкрутство ПрАТ "Черкасирибгосп" (в межах якої розглядається ця справа) було вжито заходів забезпечення вимог кредиторів та, зокрема, заборонено Леськівській сільській раді вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 (яка також є предметом спору в цій справі) та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005, яка перебувала в постійному користуванні ПрАТ "Черкасирибгосп", в тому числі здійснювати їх поділ та об`єднання. Проте, будучи обізнаною про існування цієї заборони та під час її дії, Леськівська сільська рада як власник здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005 на 5 земельних ділянок, які в подальшому також ділились і об`єднувались з іншими земельними ділянками. В результаті таких дій земельна ділянка з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005 припинила своє існування як самостійний об`єкт цивільних прав, що унеможливило її використання ПрАТ "Черкасирибгосп".

13. Враховуючи викладене, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку позивачем підтверджено наявність у нього ґрунтованих припущень, що аналогічні дії можуть бути вчинені і щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 та інших земельних ділянок, які є предметом спору. Тобто у відповідних органів місцевого врядування, які є третіми особами у цій справі, як власників спірних земельних ділянок, є ніким і нічим не обмежена можливість розпоряджатися ними на власний розсуд в будь-який час, зокрема, шляхом передачі їх в користування третім особам на умовах оренди, що, в свою чергу, може значно ускладнити, а то й взагалі унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

14. Господарський суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача, що зазначені дії, які були вчинені Леськівською сільською радою, можуть бути вчинені й іншими органами місцевого врядування, а саме: поділ, виділ, передача у користування третім особам, що може призвести до ускладнення виконання або невиконання судового рішення у справі, або ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Стислий виклад вимог касаційних скарг та узагальнення доводів скаржників

15. Леськівська сільська рада (далі - скаржник-1) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 в частині накладення арешту на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 площею 719,5231 га для рибогосподарських потреб на території бувшої Худяківської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Леськівської сільської ради Черкаської області) та залишити в силі ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024.

16. Сагунівська сільська рада (далі - скаржник-2) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 в частині накладення арешту на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 7124985500:03:001:0008 площею 658,017 га для рибогосподарських потреб на території Сагунівської сільської ради Черкаської області та залишити в силі ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024.

17. Скаржники як підставу касаційного оскарження постанови у справі зазначають обставини, передбачені абз. 2 ч. 2, п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

18. Скаржники вважають, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 237 ГПК України, ч. 5 ст. 236 ГПК України.

19. Також скаржники вказують, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах щодо можливості накладення арешту на земельну ділянку в порядку забезпечення позову у господарській справі, в той час, коли на цю саме земельну ділянку в цій же господарській справі вже накладений арешт, який є чинним на момент прийняття судового рішення.

20. Скаржники вказують, що дії Леськівської сільської ради щодо поділу та об`єднання земельної ділянки за кадастровим номером 7124984500:01:001:0005, які заявник та господарський суд апеляційної інстанції розцінили як ризики, є безпідставними, оскільки вказані дії проводились з урахуванням ухвали Господарського суду Черкаської області від 08.09.2023 про скасування заходів забезпечення щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005, а також відсутністю будь-яких даних в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі іпотек, єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005.

21. Скаржник-2 вважає, що на земельну ділянку з кадастровим номером 7124985500:03:001:0008 вже накладений арешт ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.02.2022 у справі №925/674/21 і дана ухвала суду в частині накладення арешту на цю земельну ділянку ніким не оскаржувалась, судом не переглядалась, тобто накладений арешт Господарським судом Черкаської області на земельну ділянку з кадастровим номером 7124985500:03:001:0008 був чинний як на момент подання заяви ФОП Мельник О.Г. про забезпечення позову так і на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Накладений арешт на вказану земельну ділянку є чинним і на даний час. Крім цього, відсутні будь-які ризики щодо здійснення поділу вказаної земельної ділянки, оскільки на вказаній земельній ділянці розташований єдиний водний об`єкт без відповідних гідроспоруд (дамба), що унеможливлює здійснити вищевказаний поділ.

22. Скаржник-1 вважає, що на земельну ділянку з кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 вже накладений арешт ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.02.2022 у справі №925/674/21 і дана ухвала суду в частині накладення арешту на цю земельну ділянку ніким не оскаржувалась, судом не переглядалась, тобто накладений арешт Господарським судом Черкаської області на земельну ділянку з кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 був чинний як на момент подання заяви ФОП Мельник О.Г. про забезпечення позову так і на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Накладений арешт на вказану земельну ділянку є чинним і на даний час. Крім цього, відсутні будь-які ризики щодо здійснення поділу вказаної земельної ділянки, оскільки на вказаній земельній ділянці розташований комплекс об`єктів нежитлової нерухомості за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Худяки, вул. Рибальська 3, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна 942924071249, на який відповідно до ухвали Господарського суду Черкаської області від 10.02.2022 у справі №925/674/21 також накладений арешт.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

23. У відзивах на касаційну скаргу позивач просить касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 - без змін.

24. Позивач вважає, що скаржники помилково ототожнили: а) заходи забезпечення вимог кредиторів в справі про банкрутство згідно з ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та заходи забезпечення позову, передбачені ст. 137 ГПК України; б) такий захід забезпечення як арешт майна (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України) із таким заходом, як заборона вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України); в) саму справу про банкрутство та спір стороною якого є боржник.

25. Позивач вважає, що скаржники посилаючись в касаційних скаргах на факт накладення арешту раніше у цій же справі самі і зазначають про те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.02.2022 у справі №925/674/21 про банкрутство ПрАТ "Черкасирибгосп" було задоволено заяву розпорядника майна про забезпечення вимог кредиторів та заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, іншим органам державної реєстрації прав, кадастровим реєстраторам, нотаріусам та іншим спеціальним суб`єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані із державною реєстрацією права власності, інших речових прав, обтяжень щодо нерухомого майна за переліком, зокрема і щодо земельних ділянок №7124985500:03:001:0008 та №7124984500:01:001:0001.

26. Позивач зауважує, що заходи забезпечення вимог кредиторів були вжиті за заявою розпорядника майна господарським судом в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПрАТ "Черкасирибгосп" під час розгляду процесуального питання у справі про банкрутство, тоді як оскаржуваною постановою була задоволена заява позивача про забезпечення позову у справі, стороною якої є боржник і яка хоч і розглядається в межах про банкрутство ПрАТ "Черкасирибгосп", проте є відокремленою від неї, і розглядається в межах справи про банкрутство в порядку позовного провадження, оскільки позовні вимоги грунтуються на підставі ст. 42 КУзПБ.

27. Також позивач звертає увагу на те, що в силу вимог ч. 4 ст. 40 КУзПБ та ч.ч. 7-10 ст.145 ГПК України строк дії заходів забезпечення є різним.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

28. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час розгляду заяви про забезпечення позову.

29. По суті скаржники не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції в частині вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки водного фонду з кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 та з кадастровим номером 7124985500:03:001:0008.

30. З урахуванням встановлених ст. 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційних скарг.

31. Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

32. За змістом ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

33. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

34. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

35. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

36. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.

37. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

38. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

39. Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

40. Визначення таких понять як арешт майна та заборона на відчуження майна містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19. Так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, та заборона на відчуження майна - перешкода у вільному розпорядженні майном. Арешт майна та заборона відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, які за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном.

41. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

42. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

43. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

44. Як вбачається з встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, предметом заявлених позовних вимог у межах цієї справи є: вимоги про визнання дій ПрАТ "Черкасирибгосп", які полягали в прийнятті його наглядовою радою рішення про звернення до Приватного нотаріуса щодо проведення державної реєстрації припинення права постійного користування земельними ділянками, в тому числі які є предметом касаційного оскарження (7124985500:03:001:0008; 7124988500:01:001:0001) та в подальшому зверненні до Приватного нотаріуса за вчиненням цих дій - неправомірними; вимоги про скасування рішень Приватного нотаріуса від 12.03.2019 про державну реєстрацію припинення права постійного користування вказаними оспорюваними земельними ділянками за ПрАТ "Черкасирибгосп"; вимоги про визнання за ПрАТ "Черкасирибгосп" права постійного користування оспорюваними земельними ділянками водного фонду для рибогосподарських потреб, які знаходяться на територіях Сагунівської, Леськівської сільських рад та Жашківської міської ради.

45. Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту позивач зазначив про те, що Сагунівська сільська рада, Леськівська сільська рада та Жашківська міська рада, як власники оспорюваних земельних ділянок, які є предметом спору, мають ніким і нічим не обмежену можливість розпоряджатися ними на власний розсуд в будь-який час, зокрема шляхом передачі їх в користування третім особам на умовах оренди, що, в свою чергу, може значно ускладнити, а то й взагалі унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

46. При цьому, позивач вважає, що з огляду на підстави позову, який поданий на підставі ст. 42 КУзПБ, позивач має обґрунтовані побоювання стосовно того, що оспорювані земельні ділянки можуть бути передані в оренду іншим особам, або органи місцевого самоврядування можуть здійснити дії щодо їх поділу та об`єднання внаслідок чого предмет спору перестане існувати.

47. У зв`язку з наведеним позивач просив накласти арешт на спірні земельні ділянки. Тобто заявлені заходи забезпечення безпосередньо стосуються предмета спору за цим позовом.

48. Водночас перебування об`єктів нерухомого майна, що є предметом спору, у власності органів місцевого самоврядування, які залучені до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, створює передумови для подальшої передачі земельних ділянок цими особами у користування (оренду) іншим особам. При цьому, відповідно до пояснень Леськівської сільської ради поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005 був здійснений Леськівською сільською радою з метою планування проведення аукціонів на право оренди частин даної земельної ділянки.

49. Отже, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення в частині визнання за ПрАТ "Черкасирибгосп" права постійного користування оспорюваними земельними ділянками водного фонду для рибогосподарських потреб, які знаходяться на територіях Сагунівської, Леськівської сільських рад в разі задоволення такого позову.

50. З огляду на викладене, врахувавши предмет і підстави позову у справі, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту та об`єкти нерухомого майна, адже він відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку з предметом позовних вимог та може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.

51. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, Верховний Суд зазначає таке.

52. При касаційному оскарженні судових рішень з підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити зазначення конкретної норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

53. У касаційній скарзі (з цієї підстави) скаржники вказують на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно можливості накладення арешту на земельну ділянку в порядку забезпечення позову у господарській справі, в той час, коли на цю саме земельну ділянку в цій же господарській справі вже накладений арешт, який є чинним на момент прийняття судового рішення.

54. Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки: 1) ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору; 2) у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №910/800/19).

55. Натомість у поданих касаційних скаргах скаржники при посиланні на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не конкретизували яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також не обґрунтували необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржників, відповідна норма повинна застосовуватися.

56. У цьому разі скаржники здійснивши загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах взагалі не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цих норми для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах, що свідчить про відсутність належного обґрунтування скаржниками підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

57. Верховний Суд у цій частині враховує, що правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, що має своїм наслідком відповідно до ст. 300 ГПК України розгляд касаційної скарги в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

58. Звідси, наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України у даному провадженні не підтвердилася. Посилання скаржників на приписи вказаної норми судом касаційної інстанції визнаються декларативними і формальними, що виключає скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій.

59. Верховний Суд враховує доводи скаржників про те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.02.2022 у справі №925/674/21 про банкрутство ПрАТ "Черкасирибгосп" було задоволено заяву розпорядника майна про забезпечення вимог кредиторів та заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, іншим органам державної реєстрації прав, кадастровим реєстраторам, нотаріусам та іншим спеціальним суб`єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані із державною реєстрацією права власності, інших речових прав, обтяжень щодо нерухомого майна за переліком, зокрема і щодо земельних ділянок №7124985500:03:001:0008 та №7124984500:01:001:0001.

60. Водночас у справі, яка переглядається, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного цивільного права в межах позовного провадження та за фактичних обставин цієї справи має право на вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на його користь, в тому числі задля попередження виникнення потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

61. Частиною 2 ст. 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

62. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

63. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

64. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

65. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 у справі №910/11664/20).

66. У справі №925/674/21 про банкрутство ПрАТ "Черкасирибгосп" застосовано такий захід забезпечення позову як заборона державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, іншим органам державної реєстрації прав, кадастровим реєстраторам, нотаріусам та іншим спеціальним суб`єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані із державною реєстрацією права власності, інших речових прав, обтяжень щодо нерухомого майна за переліком, зокрема, і щодо земельних ділянок №7124985500:03:001:0008 та №7124984500:01:001:0001.

67. В свою чергу, у справі, що переглядається, застосовано такий вид забезпечення позову як накладення арешту, тоді як зазначалося у пунктах 39-40 мотивувальної частини цієї постанови арешт майна та заборона відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, які за правовою сутністю обмежують право особи розпоряджатися спірним майном.

68. Процесуальним законодавством не заборонено вжиття різних видів забезпечення позову, що зумовлене зокрема тим, що період забезпечення у кожному випадку різний, як і різна правова мета такого забезпечення.

69. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. При цьому відповідно до ст. 145 ГПК заходи забезпечення позову можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи та з урахуванням результатів розгляду спору.

70. Крім того, доводи скаржників про те, що дії Леськівської сільської ради щодо поділу та об`єднання земельної ділянки за кадастровим номером 7124984500:01:001:0005, проводились з урахуванням ухвали Господарського суду Черкаської області від 08.09.2023 про скасування заходів забезпечення щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005, не спростовує доводів Леськівської сільської ради, які також викладені в її касаційній скарзі про те, що поділ земельної ділянки був здійснений Леськівською сільською радою з метою планування проведення аукціонів на право оренди частин даної земельної ділянки, тобто зважаючи на предмет спору, подальша передача вказаних земельних ділянок в оренду іншим особам до закінчення розгляду позову позивача може призвести до неможливості виконати рішення суду (в разі задоволення позову) та захистити права позивача в межах одного судового провадження без нових звернень позивача до суду.

71. Верховний Суд вважає, що здійснене судом апеляційної інстанції в оскаржуваній частині забезпечення позову щодо правозастосування ст.ст. 136, 137 ГПК України є правильним та узгоджується із наведеними вище висновками Верховного Суду (доводи касаційної скарги в цій частині є декларативними та не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції відповідних норм права).

72. Крім зазначеного, у питанні застосування приписів ст.ст. 136, 137 ГПК України під час розгляду заяв про забезпечення позову, Верховний Суд виходить з того, що оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

73. Отже, доводи скаржників що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 237 ГПК України, ч. 5 ст. 236 ГПК України, які регулюють питання викладенні мотивувальної частини судового рішення, Верховним Судом не встановлено.

74. Інші доводи скаржників також не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, носять декларативний характер, направлені на переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Звертаючись з касаційними скаргами, скаржники не довели неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови.

76. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційних скарг та залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині.

Судові витрати

77. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Леськівської сільської ради та Сагунівської сільської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі №925/674/21(925/743/24) в частині вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки водного фонду з кадастровими номерами 7124988500:01:001:0001 та 7124985500:03:001:0008 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді В. Білоус

К. Огороднік