Постанова

від 03.12.2024 по справі 917/777/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/777/20(917/561/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Темпагробудінвест",

представник позивача - Олійник Л.М., адвокат за ордером, (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

відповідач - Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

представник відповідача - не з`явився,

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача -Полтавська обласна державна адміністрація

представник третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення Господарського суду Полтавської області

від 28.05.2024

у складі судді: Білоусова С.М.,

та постанову Східного апеляційного господарського суду

від 23.08.2024

у складі колегії суддів: Радіонова О.О. - головуюча, Істоміна О.А., Медуниця О.Є.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Темпагробудінвест"

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про визнання права користування земельною ділянкою

в межах справи № 917/777/20 за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна"

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Темпагробудінвест" (далі - позивач, ТОВ "Темпагробудінвест") звернулося з позовом до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Полтавський облавтодор", відповідач) про визнання права користування земельною ділянкою площею 5,1741 га для обслуговування та експлуатації об`єкта нерухомого майна - відділення першого та другого дроблення, розташованого в межах земельної ділянки площею 13,1631 га, кадастровий номер 5310200000:50:030:0182 за адресою: Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 41.

2. Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю тверджень відповідача стосовно того, що позивач набув у власність рухоме майно, оскільки, відповідно до договору купівлі-продажу від 08.10.2020, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г., а також акту прийому-передачі майна від 08.10.2020, у власність ТОВ "Темпагробудінвест" перейшло нерухоме майно відділення першого та другого дроблення, що знаходиться за адресою: вул. Будівельників, 41 в м. Горішні Плавні, Полтавської області. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав 2183994153102. Загальна площа 188,7 кв. м, що складається з відділення: 1-го та 2-го дроблення літ. "А", дробарки КМД 2200 літ "І", дробарки КСД 2200 літ. "І", будівельної частини відділення сортування літ. "ІІІ", будівельної частини маневрової лебідки літ. "IV", Дробарки щічної СМД 118 літ. "V", відділення сортування № 1 та № 2 літ. "IV", розташоване на земельній ділянці комунальної форми власності за загальною площею 13,1631 га, кадастровий номер 53102000002:50:030:0182. Факт належності даного майна до нерухомого підтверджується також технічним паспортом на об`єкт та висновком судового експерта Маківського М.В. №11-22 за результатами проведення земельно-технічного дослідження земельної ділянки від 03.03.2022.

3. Також позивач аргументував, що розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації № 201 від 25.03.2019 надано ТОВ "Підприємство "Захист прав інвалідів" (попередньому власнику нерухомого майна) згоду на розробку технічної документації на поділ земельної ділянки державної форми власності кадастровий номер 5310200000:50:030:0182, площею 13,1631 га, яка розташована за адресою: Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 41.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4. Відповідно до договору купівлі-продажу від 08.10.2020, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г., а також Акту прийому-передачі майна від 08.10.2020, у власність ТОВ "Темпагробудінвест" перейшло нерухоме майно - відділення першого та другого дроблення, що знаходиться за адресою: вул. Будівельників, 41 в м. Горішні Плавні, Полтавської області. Реєстраційний номер об`єкта Нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав - 2183994153102. Факт належності даного майна до нерухомого підтверджується також технічним паспортом на об`єкт та висновком судового експерта Маківського М.В. № 11- 22 за результатами проведення земельно-технічного дослідження земельної ділянки від 03.03.2022.

5. Майно ТОВ "Темпагробудінвест" розташоване на земельній ділянці державної власності площею 13,1631 га, кадастровий № 5310200000:50:030:0182, яка перебуває в постійному користуванні ДП "Полтавський облавтодор" на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 04.07.2007 серія ЯЯ № 223236.

6. Розпорядженням Полтавської облдержадміністрації було надано ТОВ "Підприємство "Захист прав інвалідів" (попередньому власнику нерухомого майна) згоду на розробку технічної документації на поділ земельної ділянки державної форми власності кадастровий № 5310200000:50:030:0182 площею 13,1631 га., розташованої за адресою: м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 41. Для цього, відповідно до вимог чинного законодавства, необхідно здійснити поділ земельної ділянки державної власності, площею 13,1631 га, кадастровий № 5310200000:50:030:0182.

7. Реалізовуючи наміри оформити право користування земельною ділянкою позивач листом від 14.06.2021 звернувся до ДП "Полтавський облавтодор", як землекористувача, з заявою про надання згоди на поділ цієї земельної ділянки на дві земельні ділянки: площею 5,1741 га, на якій розміщене Нерухоме майно ТОВ "Темпагробудінвест", та площею 7,9890 га.

8. Відповідач не надав згоду на поділ земельної ділянки державної форми власності к.н. 5310200000:50:030:0182 (лист № 01-10/203-3 від 05.11.2021), що і стало підставою звернення ТОВ "Темпагробудінвест"" до суду за захистом своїх прав.

9. Згідно з висновком судового експерта Маківського М.В. № 11-22 за результатами проведення земельно-технічного дослідження земельної ділянки від 03.03.2022: "технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів встановити порядок користування земельною ділянкою кадастровий номер 5310200000:50:030:0182 площею 13,1631 га, розташованою в м. Горішні Плавні Полтавської області по вул. Будівельників, 41 на дві земельні ділянки з урахуванням пропорцій розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, належного ТОВ "Темпагробудінвест" та ДП "Полтавський облавтодор" до загальної площі земельної ділянки та можливості експлуатації та обслуговування будівель та споруд мається.

10. В дослідницькій частині та в додатку № 1 до зазначеного висновку експерта запропоновано варіант порядку користування земельною ділянкою кадастровий номер 5310200000:50:030:0182 площею 13, 1631 га між ТОВ "Темпагробудінвест" та ДП "Полтавський облавтодор", з урахуванням пропорцій розташованих на ній об`єктів нерухомого майна та із зазначенням координат точок повороту меж земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням від 28.05.2024 Господарський суд Полтавської області позов задовольнив повністю;

визнав за ТОВ "Темпагробудінвест" право користування земельною ділянкою площею 5, 1741 га для обслуговування та експлуатації об`єкта нерухомого майна - відділення першого та другого дроблення, розташованого в межах земельної ділянки площею 13,1631 га, кадастровий № 5310200000:50:030:0182 за адресою: Полтавська область, м. Горішні Плавні, вулиця Будівельників, 41;

стягнув з ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", (вул. В`ячеслава Чорновола, 22-А, м. Полтава, 36000 на користь ТОВ "Темпагробудінвест" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

12. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що ТОВ "Темпагробудінвест" правомірно звернулося за захистом своїх прав з вимогою про визнання права користування земельною ділянкою площею 5,1741 га для обслуговування та експлуатації об`єкта нерухомого майна - відділення першого та другого дроблення, розташованого в межах земельної ділянки площею 13,1631 га, кадастровий номер 5310200000:50:030:0182 за адресою: Полтавська область, м. Горішні Плавні, вулиця Будівельників, 41.

13. Суд першої інстанції не прийняв твердження відповідача та ліквідатора про те, що позивач набув право власності лише на обладнання, що є рухомим майном, а не на об`єкт нерухомого майна за адресою: Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 41, оскільки зазначене не підтверджене належними доказами, а факт набуття права власності ТОВ "Темпагробудінвест" на нерухоме майно не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

14. Постановою від 23.08.2024 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 у справі № 917/777/20 (917/561/22) залишив без задоволення;

рішення Господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 залишив без змін.

15. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги та визнав за позивачем право користування земельною ділянкою площею 5, 1741 га для обслуговування та експлуатації об`єкта нерухомого майна.

16. Доводи скаржника про те, що договори купівлі-продажу майна раніше укладені у простій письмовій формі, а відповідно, нотаріально не посвідчувались та не реєструвались, що підтверджує факт того, що відчужене майно є обладнанням та не мало правового статусу нерухомого майна, суд апеляційної інстанції відхилив та зазначив, що попередній власник нерухомого майна придбав спірне нерухоме майно шляхом укладення договору купівлі-продажу, зареєстрованого на товарній біржі, розрахувався за нього в повному обсязі, а продавець прийняв грошові кошти та передав майно покупцеві.

17. Твердження скаржника про те, що позивач набув право власності лише на обладнання, що є рухомим майном, а не на об`єкт нерухомого майна, суд визнав безпідставним, оскільки зазначене не підтверджується належними доказами, а факт набуття права власності ТОВ "Темпагробудінвест" на нерухоме майно не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

18. Посилання скаржника на те, що державним реєстратором Лучківської сільської ради Кобеляцького району Черновою Ю.М. здійснено державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу на відділення першого та другого дроблення, загальною площею (кв.м): 188,7, що складається з відділення 1-го та 2-го дроблення літ. "А", дробарки КМД 2200 літ. "І", дробарки КСД 2200 літ. "ІІ", будівельної частини відділення сортування літ. "ІІІ", будівельної частини маневреної лебідки літ "IV", дробарки щічної СМД 118 літ. "V", відділення сортування №1 та № 2 літ. "VI" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2183994153102, індексний номер рішення 54383925) із порушенням вимог, встановлених Законом, який діяв на той час, суд також визнав необґрунтованими, оскільки вони не стосуються предмету спору в цій справі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

19. ДП "Полтавський облавтодор" 10.09.2024 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 у справі № 917/777/20 (917/561/22).

20. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/777/20 (917/561/22) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Картере В.І., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024.

21. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Полтавський облавтодор", датою проведення судового засідання визначено 22.10.2024.

22. Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2024 задоволено заяву представника ДП "Полтавський облавтодор" - Олійник Л.М. про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

23. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2024 відкладено розгляд касаційної скарги, датою проведення судового засідання визначено 12.11.2024.

24. Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2024 відкладено розгляд касаційної скарги, датою проведення судового засідання визначено 26.11.2024.

25. Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2024 відкладено розгляд касаційної скарги, датою проведення судового засідання визначено 03.12.2024, 11.45.

26. У зв`язку із перебуванням у відрядженні судді Картере В.І. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/777/20 (917/561/22) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024.

27. 15.10.2024 до Верховного Суду від представниці ТОВ "Темпагробудінвест" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представниця Товариства просила залишити касаційну скаргу ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 05.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 без змін.

28. У відзиві зазначено, що обставини правомірності правочинів (договорів купівлі-продажу), які були підставою набуття відповідачем права власності на спірне майно та підставою внесення до Державного реєстру запису про право власності на спірне майно не входять до предмету доказування, оскільки відповідач не звернувся з зустрічним позовом про скасування державної реєстрації та визнання недійсним договору купівлі-продажу, тому такий правочин не оспорювався та не був визнаний недійсним в судовому порядку.

29. 18.10.2024 від представника ДП "Полтавський облавтодор" Реуса О.О. надійшли письмові додаткові пояснення.

30. 13.11.2024 від представниці ТОВ "Темпагробудінвест" надійшли додаткові письмові пояснення.

31. В судове засідання 03.12.2024 з`явилася уповноважена представниця ТОВ "Темпагробудінвест", яка надала пояснення по суті доводів і вимог касаційної скарги та заперечень проти неї.

32. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (03.12.2024) від учасників справи не надійшло інших заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 03.12.2024.

33. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 28.10.2024 № 740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29.10.2024 № 4024-IX), Верховний Суд розглядає справу № 917/777/20 (917/561/22) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Доводи скаржників

(ДП "Полтавський облавтодор")

34. Скаржник доводив, що суди попередніх інстанцій не дослідили наявні в матеріалах справи докази, а також не врахували правові висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та постанові КЦС ВС від 05.06.2024 у справі № 201/10316/19.

35. Скаржник зазначив, що в 2020 році протягом одного тижня майно, придбане ще в 2010 році, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як нерухоме майно та відчужене іншій особі, тим самим внаслідок очевидно узгоджених дій юридичних осіб, останні намагались перетворити неіснуюче право власності на об`єкти нерухомості на існуюче та створити обставини добросовісності набувача.

36. У касаційній скарзі зазначено, що укладений на товарній біржі договір купівлі-продажу від 04.02.2019, предметом якого було нерухоме майно, мав бути нотаріально посвідчений в силу положень статті 657 ЦК України. Тому, в розумінні законодавства України, чинного станом на 29.01.2010, перехід права власності на нерухоме майно від ДП "Полтавський облавтодор" до ТОВ "Промсервіс Україна" (нова назва ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО "ЗАХИСТ ПРАВ ІНВАЛІДІВ"") не відбувся, оскільки якщо відчужувалось саме нерухоме майно, то внаслідок недотримання форми правочину, договори купівлі-продажу від 29.01.2010 № 12/ОФ, № 10/ОФ, № 01/ОФ, № 03/ОФ, № 06/ ОФ є нікчемними, а відповідно, не могли породити у ТОВ "Промсервіс Україна" виникнення права власності на об`єкти нерухомості. Водночас, якщо ТОВ "Промсервіс Україна" придбало саме обладнання, то зазначені договори є дійсними, але обумовили виникнення в ТОВ "Промсервіс Україна" права власності виключно на обладнання, а не на нерухоме майно

37. Скаржник аргументував, що суди не досліджували підставу виникнення права власності на нерухоме майно у ТОВ "Промсервіс Україна" та не дослідили питання чи дійсно ТОВ "Темпагробудінвест" набуло право власності на нерухоме майно, придбавши таке право в особи, яка не володіла ним, чи ТОВ "Темпагробудінвест" набуло право власності на обладнання, суди обмежились тільки посиланням на наявність відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

38. Суд, вирішуючи питання про визнання за особою права користування на земельну ділянку, має обов`язково встановити на що саме було набуте право власності та на підставі чого відбулось набуття особою права власності на нерухомість і тільки після цього вирішувати питання про задоволення позову або відмову у задоволенні.

39. Всупереч цьому, суди попередніх інстанцій не дослідили докази, наявні в матеріалах справи, та не встановили:

- на що саме у ТОВ "Промсервіс Україна" (теперішня назва ТОВ "Підприємство "Захист прав інвалідів") виникло право за договорами від 29.01.2010 № 12/ОФ, № 10/ОФ, № 01/ОФ, № 03/ОФ, № 06/ОФ;

- чи могло ТОВ "Промсервіс Україна" відчужувати саме право власності на об`єкти нерухомості за відсутності факту набуття його;

- чи дійсно договір купівлі-продажу від 08.10.2020 міг трансформувати неіснуюче право власності на нерухомість на існуюче та обумовити його перехід від ТОВ "Підприємство "Захист прав інвалідів" до ТОВ "Темпагробудінвест";

- на що саме ТОВ "Темпагробудінвест" набуло право власності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

40. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати ми приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розі ляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріальною права.

43. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає касаційну скаргу прийнятною щодо доводів скаржників, зазначених в пунктах 34 - 39 описової частини цієї постанови, та в межах, визначних касаційною скаргою.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

44. Предметом судового розгляду у цій справі є спір між ТОВ "Темпагробудінвест" та ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" щодо права користування земельною ділянкою площею 5,1741 га для обслуговування та експлуатації об`єкта нерухомого майна - відділення першого та другого дроблення, розташованого в межах земельної ділянки площею 13,1631 га, кадастровий номер 5310200000:50:030:0182 за адресою: Полтавська область, м. Горішні Плавні, вулиця Будівельників, 41.

45. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів звертає увагу на таке.

46. Відповідно до статті 92 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

47. Зазначене свідчить про те, що з тріади правомочностей, які належать власнику, законом постійному землекористувачу передані тільки дві: володіння та користування, постійні землекористувачі позбавлені можливості щодо розпорядження земельним ділянками.

48. Отже, право землекористування як суб`єктивне право полягає у праві особи на експлуатацію корисних властивостей земельної ділянки у складі права власності на неї; у правовому титулі, що дає особі суб`єктивне право використовувати (чужу) земельну ділянку.

49. Основними принципами права землекористування є: його похідний характер від права власності на землю; раціональне використання ділянок за основним цільовим призначенням із здійсненням їх ефективної охорони та дотриманням вимог щодо пріоритету екологічної безпеки тощо.

50. Право постійного землекористування - це безстрокове речове право з внесенням плати в розмірі земельного податку. Таке право може виникати стосовно будь-яких земельних ділянок державної та комунальної власності, однак воно не включає правомочності розпорядження земельною ділянкою або правом на неї. Постійний землекористувач отримує права володіння та користування земельною ділянкою, тобто можливість виключного і відокремленого від інших осіб землекористування. Безстроковість користування сприяє отриманню максимальної вигоди для землекористувача.

51. Отже, наявна у постійного землекористувача правомочність користування земельною ділянкою є обмеженою порівняно з правомочністю власника цієї земельної ділянки, який наділений не лише правом володіння та користування, а й правом на розпорядження землею, у тому числі шляхом її передачі в користування як з оформленням відповідного речового права (права оренди або права постійного користування), так і шляхом надання земельної ділянки у користування на підставі зобов`язального правочину, за яким право тимчасового користування земельною ділянкою не підлягає державній реєстрації, а також щодо поділу такої земельної ділянки або виділу з загальної земельної ділянки її частини.

52. Водночас, постійний землекористувач такими правами не наділений, оскільки право постійного землекористування передбачає використання земельної ділянки за її цільовим призначенням безпосередньо та виключно землекористувачем без можливості передання такого права третім особам, у тому числі на підставі правочинів, за якими речові права на земельну ділянку іншій особі не передаються.

53. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.11.2024 у справі № 905/20/23.

54. Згідно з частиною другою статті 92 ЗК України суб`єктами права постійного землекористування можуть бути:

- органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

- релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

- публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та акціонерне товариство, утворене відповідно до Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";

- заклади освіти незалежно від форми власності;

- співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

- оператор газотранспортної системи, оператор газосховища та оператор системи передачі;

- господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності";

- акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України", утворене відповідно до Закону України "Про суспільні медіа України".

55. Колегія суддів враховує, що до зазначеного переліку суб`єктів права користування входять, зокрема, недержавні суб`єкти (громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації; приватні заклади освіти; співвласники багатоквартирного будинку).

56. Крім того, існують недержавні юридичні особи, не наведені в цьому переліку (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю), яким земельні ділянки належать на праві постійного користування внаслідок універсального правонаступництва. До того ж державні та комунальні підприємства є самостійними суб`єктами права і мають власні права та інтереси.

57. Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

58. Отже, якщо земельна ділянка належить особі на праві постійного користування, то держава чи територіальна громада (в особі відповідних органів) не має права надавати земельну ділянку в користування іншій особі до припинення права постійного користування.

59. Зазначене вище свідчить про те, що специфічні особливості постійного землекористування полягають у його обмеженому об`єктному та суб`єктному складі, а також стосуються характеру постійного землекористування.

60. Об`єктами права постійного землекористування виступають земельні ділянки, які надаються з усіх категорій земель державної або комунальної власності, перелік яких визначений у статтях 83, 84 ЗК України.

61. Як правило, такі земельні ділянки не підлягають передачі у приватну власність через їхню особливу цінність або призначення для забезпечення публічних інтересів. Саме тому фізичні та юридичні особи, які були наділені правом постійного користування земельною ділянкою, отримуючи право володіння та користування земельною ділянкою, не наділені правом розпорядження таким нерухомим майном.

Щодо розгляду касаційних скарг по суті

62. Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги у цій справі, виходили з того, що положеннями частини другої статті 120 ЗК України та частини першої статті 377 ЦК України закріплено принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

63. Також зі змісту рішення місцевого суду вбачається, що суд, зіславшись на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 757/2524/16-ц та Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, дійшов висновку про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту.

64. Водночас, апеляційний господарський суд, зазначивши за своїм змістом ті самі аргументи, що і місцевий суд, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги обмежився формальним зазначенням про те, що "факт набуття права власності ТОВ "Темпагробудінвест" на нерухоме майно не визнаний недійсним у встановленому законом порядку", а також про відсутність належних доказів. При цьому суд фактично залишив поза увагою усі доводи скаржника щодо законності підстав набуття позивачем права користування спірним нерухомим майном.

65. Колегія суддів звертає увагу, що в цьому випадку позовні вимоги стосуються не всієї земельної ділянки, яка перебувала на праві постійного користування у ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", а лише її частини.

66. При цьому, апеляційний господарський суд, формально зіславшись на висновок судового експерта Маківського М.В. № 11-22 за результатами проведення земельно-технічного дослідження земельної ділянки від 03.03.2022, не дослідив чи сформована така земельна ділянка шляхом поділу/виділу відповідно до порядку та на підставах, передбачених положенням Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів України та чи наявна інформація про таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі України.

67. При цьому, апеляційний господарський суд, не встановивши наявність чи відсутність технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, не надав належної оцінки зазначеному висновку експерта не лише в контексті відповідності та достатності такого документа для виділу/поділу земельної ділянки, але й щодо того чи відповідає такий висновок експерта положенням статті 98 ГПК України.

68. Також, як вбачається з встановлених судами обставин ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" є лише користувачем земельної ділянки, однак позов у цій справі не подано до безпосереднього власника, який наділений правом саме розпорядження відповідним нерухомим майном.

69. Тобто, апеляційний господарський суд, погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, не здійснив перевірку правильності обраного позивачем відповідача, а також не встановив, чи визначений позивачем відповідач уповноважений безпосередньо власником здійснювати дії щодо виділу/поділу відповідної земельної ділянки.

70. Зі змісту апеляційного скарги вбачається, що скаржник, обґрунтовуючи власні доводи та заперечення, зазначив про Договорів купівлі-продажу № 12/ОФ від 29.01.2010, № 10/ОФ від 29.01.2010, № 06/ОФ від 29.01.2010, № 03/ОФ від 29.01.2010, № 01/ОФ від 29.01.2010. Разом з тим за змістом постанови апеляційного суд не вбачається, що суд дослідив не лише зміст та суть зазначених договорів, але й інших, наявних у матеріалах справи доказів.

71. Також апеляційний господарський суд не здійснив аналіз відповідності переліку купленого майна за зазначеними договорами тому майну, право власності на яке фактично було зареєстроване державним реєстратором на підставі Договору купівлі-продажу від 08.10.2020.

72. З огляду на зазначене, Колегія суддів вважає передчасними висновки апеляційного господарського суду про наявність підстав для залишення апеляційної скарги ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 у справі № 917/777/20 (917/561/22) без задоволення.

73. Колегія суддів звертає увагу, що доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. У справі "Зубак проти Хорватії" ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

74. Таким чином, ЄСПЛ роз`яснив, що положення ст. 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

75. З огляду на зазначене та недотримання апеляційним господарським судом меж розгляду справи в суді апеляційної інстанції та вже встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки фактично виклав ті самі аргументи, що і місцевий господарський суд, без надання їм самостійної оцінки та обґрунтування та без надання оцінки доводам скаржника і наявним у матеріалах справи доказам, що, в свою чергу, призвело до постановлення постанови без належної перевірки законності та обґрунтованості рішення місцевого суду.

76. Допущені порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених приписами статті 300 ГПК України.

77. Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Висновки за результатами касаційного провадження

78. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

79. Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

80. Враховуючи зазначене вище та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, частини шостої статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до апеляційного суду на новий розгляд.

Щодо судових витрат

81. Дійшовши висновку про направлення справи для продовження вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за скаргою Відповідача на рішення суду першої інстанції, судові витрати у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції не розподіляються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 у справі № 917/777/20 (917/561/22) скасувати.

3. Справу № 917/777/20 (917/561/22) направити на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В. Васьковський