Вирок

від 17.12.2024 по справі 544/1705/24

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/1705/24

пров. № 1-кп/544/163/2024

Номер рядка звіту 285

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пирятин кримінальне провадження № 544/1705/24 (провадження1-кп/544/163/24) про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024172040000041 від 17.06.2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем с. Тарасівка Гребінкінського району Полтавської області, українцем, громадянином України, зареєстрованим та проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючим, розлученим, раніше не судимим, -

за участю:

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Так, Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

18 березня 2014 року відповідно до Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію, у зв`язку з чим в Україні настав особливий період.

24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово безперервно продовжувався, останнього разу Указом президента України №271/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 оголошено загальну мобілізацію, у тому числі і на території Полтавської області.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені у повістках.

Судом визнано доведено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.05.2024 за викликом прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою отримання тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, нашо останньому було надано направлення на придатності. військово-лікарську комісію для виявлення ступеню

Згідно висновку військово-лікарської комісії КП «Пирятинська лікарня» від 16.05.2024, ОСОБА_3 визнано придатним до військової служби під час загальної мобілізації в Збройних Силах України.

Після того, 16.05.2024 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 був повідомлений про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час загальної мобілізації.

16.05.2024 ОСОБА_3 було оголошено зміст та вручено повістку про його явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 для призову за мобілізацією 18.05.2024 об 05 год. 30 хв., для відправлення до ВЧ№ НОМЕР_1 та при цьому ОСОБА_3 був попереджений про відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією.

Проте, ОСОБА_3 будучи військовозобов`язаним і діючи з прямим умислом, тобто завідомо знаючи про висновок військово-лікарської комісії КП «Пирятинська лікарня» від 16.05.2024 про придатність його до військової служби під час загальної мобілізації, будучи обізнаним про його призов за мобілізацією та заздалегідь попередженим про строк і необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби, бажаючи ухилитися від призову за мобілізацією на зазначений час, без поважних причин, не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби за мобілізацією, чим прямо ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.

Таким чином ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а саме: ухилення від військової служби під час мобілізації, в особливий період.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, а по суті пред`явленого обвинувачення пояснив, що він не з`явився у визначений час до військомату на відправку, оскільки боїться померти на війні. Жодних поважних причин, через які він не з`явився на відправку до військової частини у нього не було.

Свідок ОСОБА_6 в суді пояснила, що вона працює старостою с. Грабарівки Пирятинської ТГ. ОСОБА_3 являється жителем с. Грабарівки. Він до смерті доглядав матір, успадкував після неї будинок в якому проживає на даний час. Був одружений, однак розлучився з дружино. Як односельчанин спокійний, однак останній почав зловживати алкоголем. Вона чула, що ОСОБА_3 була вручена повістка працівниками ТЦК на відправку, однак він не з`явився.

Свідок ОСОБА_7 в суді пояснив, що він працює в другому відділенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_3 він знає, також відомо, що йому вручалась повістка на відправку для мобілізації. Однак у визначений час, а саме 18.05.2024 ОСОБА_3 не прибув та не повідомив причини свого неприбуття. Оскільки він займається відправлення мобілізованих, то про неприбуттям ОСОБА_3 на відправку для мобілізації він доповів своєму керівництву актом. Більше по даному факту він повідомити нічого не може.

Свідок ОСОБА_8 в суді пояснила, що вона являється односельчанкою обвинуваченого. Вона працює продавцем в магазині, ОСОБА_3 часто закупляється в магазині, останнім часом зловживає алкоголем, однак ніяких інцидентів не вчиняв. Що стосується вручення йому повістки на відправку з військомату, то по даному факту їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_9 в суді пояснив, що він в травні 2024 року працював начальником відділення обліку мобілізаційної роботи. ОСОБА_3 16.05.2024 було вруч ено повістку на відправку до військової частини. 18.05.2024 року об 05.30 год. він повинен був з`явитись, однак не прибув на відправку без поважних причин. Про неприбуття ОСОБА_3 він доповів своєму начальнику рапортом. В подальшому були зібрані матеріали та передані органу поліції про порушення ОСОБА_3 ст. 336 КК України.

Крім повного визнання своєї провини обвинуваченим, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення в повному обсязі підтверджується також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та документами, а саме:

- довідкою військово-лікарської комісії від 16.05.2024р. №12/1094, згідно якої солдат ОСОБА_3 , 1976 року народження, визнаний придатним до військової служби;

- розпискою про отримання повістки на відправку, яку ОСОБА_3 отримав 16.05.2024 об 15.30, що стверджується його підписом в розписці;

- рапортом начальника відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 від 29.05.2024, згідно якого вбачається, що ОСОБА_3 не з`явився без поважних причин 18.05.2024 на відправку за мобілізацією;

- повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11 від 29.05.2024 № 12/1203, з якого вбачається, що рядовий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час отримання повістки про відправлення до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , на 05.00 год. 18.05.2024 року, також був проінформований про кримінальну відповідальність про ухилення від призову за мобілізацією. Проте, не зважаючи на це, у визначений повісткою строк не з`явився без поважних причин;

Оцінивши докази по справі у сукупності при встановлених обставинах, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ч. 1ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Що стосується, такої пом`якшуючої обставини як щире каяття, то суд зазначає, що Верховний Суд у своїх рішеннях (ЄУН справ 199/6365/19, 643/13256/17, 166/1065/18) неодноразово зазначав про те, що щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Однак з дій обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не вбачає щире каяття у вчинення кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Посилання захисника, з приводу призначення обвинуваченому покарання із застосування ст. 75 КК України, оскільки обвинувачений раніше не судимий, не можуть бути враховані судом, оскільки суд враховує суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_3 злочину, та той факт, що на території України введений воєнний стан, дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, а тому застосування інституту звільнення від відбування покарання не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчинених нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченням, так і іншими особами.

Дана позиція суду узгоджується із зазначеним в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05.02.2024 справа № 625/67/23).

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення особу винного, який раніше не судимий, , не одружений, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, згідно досудової доповіді може бути виправлений без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк, однак він ніде не працює, розлучений, немає тісних соціальних зв`язків, тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання, передбачене ст. 336 КК України, у вигляді позбавлення волі. На переконання суду, покарання саме у такому розмірі буде домірним скоєному, відповідатиме визначеній ст.50КК України меті призначення покарання та особі обвинуваченого, принципу індивідуалізації покарання та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати та цивільний позов по кримінальному провадженню відсутні.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався. Підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст. 336 КК України, ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання по виконанню даного вироку.

Речові докази: оригінал розписки про отримання повістки на 18.05.2024 на ім`я ОСОБА_3 , оригінал повістки на 18.05.2024 на ім`я ОСОБА_3 - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1