Рішення

від 16.12.2024 по справі 761/46386/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2918/24

Справа №761/46386/23

РІШЕННЯ

Іменем України

16 грудня 2024 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В. В.

за участю секретаря судового засідання Краснощоки О. В.

за участю представника позивача Богуцького І. О.

за участю представника відповідача Литвинова О. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Групп", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Конюшка Д. Б. звернулась до суду про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 07.08.2021 між ТОВ «Комфорт-Групп» та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № КБ2/2-2/11, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості, вартістю 640625,00грн. Умовами Договору передбачено, що продавець зобов`язаний побудувати об`єкт капітального будівництва та забезпечити прийняття його в експлуатацію і підключення до інженерних мереж та комунікацій. Однак в супереч зазначеному вище, об`єкт нерухомості не збудований та не введений в експлуатацію. А відтак відповідачем не було належним чином виконано покладені на нього Договором обов`язки. Також 07.08.2021 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір № КБ2/2-2/11, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати роботи в квартирі АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві за роботи в розмірі 250000,00грн, що і було зроблено позивачкою. Однак в супереч умовам Договору ФОП ОСОБА_2 не були проведені роботи на об`єкті. На підставі викладеного позивачка просить: розірвати укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Комфорт-Групп» Договір купівлі-продажу майнових прав № КБ2/2-2/11 від 07.08.2021. Стягнути з ТОВ «Комфорт-Групп» на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти за Договором купівлі-продажу майнових прав № КБ2/2-2/11 від 07.08.2021 в розмірі 640625,00грн, 3% річних у розмірі 44598,00грн та інфляційних витрат в розмірі 229636,37грн. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти за Договором № КБ2/2-2/11 від 07.08.2021 у розмірі 250000,00грн, 3% річних в розмірі 18082,00грн та інфляційні витрати в розмірі 89953,81грн та вирішити розподіл судових витрат в розмірі 37728,96грн.

29.03.2024 ухвалою Деснянського районного суду міста Києва відкрито провадження по справі. Призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

16.04.2024 до суду від ФОП ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що гарантом виконання робіт, передбачених Договором № КБ2/2-2/11 від 07.08.2021, виступає ТОВ «Комфорт-Групп» на підставі Договору про співпрацю від 04.05.2021 № 04/05-2021. Вказують, що термін виконання робіт, згідно Договору № КБ2/2-2/11 наступний: початок виконання та закінчення робіт визначається згідно з графіком будівництва об`єкта капітального будівництва, складовою та невід`ємною частиною якого є квартира в якій виконуються роботи. Так згідно із Договору купівлі-продажу майнових прав, плановий строк закінчення будівництва об`єкта та плановий строк прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - ІV квартал 2023 року. Також умовами Договору закріплено право продавця на затримку введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва та/або оформлення права власності на об`єкт нерухомості на строк від шести до дванадцяти місяців. Таким чином, преклюзивний строк для виконання виконавцем загально-будівельних робіт по внутрішньому оздобленню квартири є ІV квартал 2024 року, тобто на пізніше 31.12.2024, а тому відповідач не порушив терміну виконання робіт. Зазначають, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23.04.2024 до суду від ТОВ «Комфорт-Групп» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що дійсно 07.08.2021 між ТОВ «Комфорт-Групп» та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № КБ2/2-2/11. Об`єктом нерухомості, майнові права на який є предметом Договору, є квартира під проектним АДРЕСА_2 : провулок Радистів, 22 у Деснянському районі міста Києва. Відповідно до умов Договору, плановий строк закінчення будівництва об`єкта та плановий строк прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - ІV квартал 2023 року. Також умовами Договору закріплено право продавця на затримку введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва та/або оформлення права власності на об`єкт нерухомості на строк від шести до дванадцяти місяців. У відзиві вказують, що 21.03.2023 засобами поштового зв`язку, ними було проінформовано позивачку про те, що у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України та наслідками такої агресії, а саме постійними масованими ракетними атаками і обстрілами армією рф по Україні, відповідачем ТОВ «Комфорт-Групп» було прийнято рішення перенести планові строки закінчення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва. Повідомляли, що питання про встановлення нових планових строків закінчення будівництва об`єкта капітального будівництва, та відповідно, введення його в експлуатацію, буде вирішуватись після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Таким чином позивачці ще наприкінці березня 2023 року було відомо про неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань. Однак позивачка із заявою про розірвання Договору та повернення сплачених грошових коштів до відповідача не зверталась. Таким чином позивач не заперечує щодо припинення правовідносин із позивачкою та повернення сплачених грошових коштів. Однак стосовно позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат заперечують, вважають їх такими, що не ґрунтуються на законі та в їх задоволенні просять відмовити.

17.05.2024 до суду від адвоката Кошюшка Д. Б., який представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшла відповідь на відзиви відповідачів, відповідно до якої зазначено, що ТОВ «Комфорт-Групп» прийнявши рішення про перенесення планових строків закінчення будівництва та введення в експлуатацію, не було повідомлено нових граничних строків введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва, а лише зазначено після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Оскільки позивачка належним чином виконала умови Договору, а відповідач не виконує своєчасно свої зобов`язання, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник в судове засідання, призначене на 05.12.2024 не з`явились. До суду надійшло клопотання від представника позивачки - адвоката Богуцького І. О. про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Представник ТОВ «Комфорт-Групп» в судове засідання, призначене на 05.12.2024 не з`явився. До суду від адвоката Литвинова О. Р. надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

ФОП ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 05.12.2024 свого представник не направили. До суду від адвоката Литвинова О. Р. надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі у відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з таких підстав.

Суд установив такі факти та їх правовідносини.

07.08.2021 між ТОВ «Комфорт-Групп» та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № КБ2/2-2/11.

Згідно із п. 2.1., 2.2. Договору, продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 1.1. Договору, об`єкт капітального будівництва є багатоквартирний житловий будинок, що має бути збудований на земельні ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Пунктом 4.1. Договору визначено, що вартість майнових прав на об`єкт нерухомості за офіційним курсом НБУ гривні до долара США, при зазначені проектній площі становить 640625,00грн, в т.ч. ПДВ - 106770,83грн, за 31,25кв.м проектної площі Об`єкта нерухомості.

Згідно із п. 2.5., 2.6. Договору, плановий строк закінчення будівництва - ІV квартал 2023 року. Плановий строк прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта капітального будівництва - ІV квартал 2023 року.

Пунктами 5.2. Договору передбачено, що продавець зобов`язаний побудувати об`єкт капітального будівництва та забезпечити прийняття його в експлуатацію та підключення до інженерних мереж та комунікацій.

Продавець має право на затримку введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва та/або оформлення права власності на об`єкт нерухомості на строк від шести до дванадцяти місяців від дати запланованого терміну прийняття в експлуатацію, якщо така затримка сталась в наслідок однієї із дій (зокрема, але не обмежуючись наведеним): будь-яких дозвільних органів державної влади або місцевого самоврядування, чи осіб уповноважених на виконання функцій держави, що є власниками інженерної інфраструктури чи мають відповідну ліцензію (дозвіл) на здійснення її експлуатації (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору, у разі дострокового припинення (розірвання) цього Договору з ініціативи покупця, або за рішенням продавця у зв`язку з невиконанням покупцем взятих на себе зобов`язань, продавець протягом року повертає покупцю грошові кошти, що фактично були одержані від покупця за оплату майнових прав на об`єкт нерухомості з вирахуванням на свою користь неустойки в розмірі десяти відсотків від суми повернення. У такому випадку цей Договір припиняється та втрачає свою чинність.

Згідно із п. 9.6. Договору, покупець має право, до прийняття об`єкта нерухомості за актом приймання-передачі та до оформлення права власності на об`єкт нерухомості, розірвати цей Договір на умовах, викладених у ньому, надавши належним чином оформлену заяву на розгляд продавця та отримавши письмову згоду.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, встановлену цим Договором та чинним законодавством України.

07.08.2021 між ТОВ «Комфорт-Групп» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору купівлі-продажу майнових прав № КБ2/2-2/11.

Відповідно до умов Додаткової угоди, сторони погодили доповнити пунктом 2.7. Розділ 2 Договору купівлі-продажу майнових прав, а саме покупець зобов`язаний протягом 14 днів, з моменту оповіщення, підписати всі необхідні документи для оформлення права власності та оплатити вартість оформлення, що становить 400дол США.

Повна плата вартості купівлі-продажу майнових прав, відповідно до Договору № КБ2/2-2/11 від 07.08.2021, в розмірі 640625,00грн, підтверджується наданим до суду платіжним дорученням № ІВІ3404175 від 09.08.2021.

07.08.2021 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір № КБ2/2-2/11.

Відповідно до п. 1.1. Договору, виконавець зобов`язується виконати роботи в квартирі АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві виконані роботи відповідно до умов цього договору.

Згідно із п. 1.3. Договору, сторони погодили, що гарантом виконання робіт передбачених цим Договором виступає ТОВ «Комфорт-Групп», відповідно до Договору про співпрацю від 04.05.2021 № 04/05-2021.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що вартість робіт становить 250000,00грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору, виконавець зобов`язаний своєчасно та якісно виконувати усі передбачені Договором роботи.

Згідно із п. 4.1.4 Договору, у випадкову відмови замовника від передбачених цим Договором робіт, у зв`язку з розірвання Договору купівлі-продажу майнових прав № КБ2/2-2/11 від 07.08.2021, виконавець повертає замовнику вартість оплачених робіт з вирахування на свою користь неустойки в розмірі десяти відсотків від суми повернення, протягом шести календарних місяців з дня звернення замовника та надання належних реквізитів для повернення коштів по цьому Договору.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що у випадку порушення зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, встановлену цим Договором та чинним законодавством України.

На підтвердження виконання позивачкою своїх зобов`язань, в частині оплати за Договором, в матеріалах справи наявний товарний чек від 07.07.2021 на суму 250000,00грн.

21.03.2023 ТОВ «Комфорт-Групп» на ім`я ОСОБА_1 було направлено лист, в якому повідомлялось, що у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України та наслідками такої агресії, а саме постійними масованими ракетними атаками і обстрілами армією рф по Україні, продавцем ТОВ «Комфорт-Групп» було прийнято рішення перенести планові строки закінчення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва, що має бути збудований за адресою: АДРЕСА_3 . Повідомляли, що питання про встановлення нових планових строків закінчення будівництва об`єкта капітального будівництва, та відповідно, введення його в експлуатацію, буде вирішуватись після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. При цьому способи захисту цивільного права та інтересів, зазначені в ст. 16 ЦК України.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару та сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупці крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передачу цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У кожному конкретному випадку питання про порушення сутності повинне вирішувати з урахуванням усіх основних справ, які мають значення. Так, суди повинні встановити лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розміру, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладанні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона могла отримати.

Тобто йдеться про таке порушення домовленості із стороною, яке тягне для іншої сторони неможливість досягнення нею цілої домовленості.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі N 183/262/17 (провадження N 61-41932сво). Вирішальне значення для застосування положення частини другої статті 651 ЦК України має наявність шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторони.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року в справі № 336/337/16-ц (провадження № 61-2704св18) вказано «тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (див. пункти 116 - 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20) зазначено, що «у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків».

Статтею 653 ЦК України передбачено правові наслідки зміни або розірвання договору. Так, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

До того ж майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року N 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Отже в Договорі купівлі-продажу майнових прав, встановлений плановий строк закінчення будівництва та плановий строк прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта капітального будівництва - ІV квартал 2023 року. Також існує право продавця на затримку введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва та/або оформлення права власності на об`єкт нерухомості на строк від шести до дванадцяти місяців від дати запланованого терміну прийняття в експлуатацію.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що об`єкт будівництва був прийнятий в експлуатацію в запланований строк грудень 2023 року (п. 2.5, 2.6. Договору). Також у матеріалах справи відсутні докази і того, що об`єкт будівництва був або буде прийнятий в експлуатацію з продовженням строку від шести до дванадцяти місяців, максимально грудень 2024 року ( п. 5.1. Договору). Відсутні докази про те, що позивачка отримувала лист про попередження щодо перенесення планових строків закінчення будівництва та введення в експлуатацію або надавала свою згоду на вирішення цього питання без встановлених чітких строків в подальшому, однак в матеріалах справи міститься копія конверта на якому стоїть штам пошти про повернення письма у зв`язку закінченням встановленого строку зберігання, що дає суду встановити про необізнаність позивачкою з пропозицією відповідача щодо перенесення планових строків закінчення будівництва та введення в експлуатацію.

Аналізуючи викладене вище, виходили із того, що через істотне порушення ТОВ Комфорт-Групп» умов договору купівлі-продажу майнових прав, так як у позивачки не справдилися очікування за договором (отримати у власність проінвестований об`єкт нерухомості), тобто на що вона розраховувала під час укладення договору № КБ2/2-2/11 від 07.08.2021, внаслідок чого їй було спричинено шкоду у розмірі внесених на виконання цього договору коштів 640625,00грн, тому суд вважає, що наявні правові підстави для розірвання зазначеного договору та стягнення грошових коштів.

До того ж підписанням Договору від 07.08.2021 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , сторонами погоджено, що у випадку відмови замовника від передбачених цим Договором робіт, у зв`язку з розірвання Договору купівлі-продажу майнових прав КБ2/2-2/11 від 07.08.2021, виконавець повертає замовнику вартість оплачених робіт.

Отже, оскільки судом задоволені вимоги про розірвання Договору купівлі-продажу майнових прав № КБ2/2-2/11 від 07.08.2021 укладеного між ТОВ Комфорт-Групп» та ОСОБА_1 та стягнення грошових коштів, суд задовольняє вимогу позивачки про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачених грошових коштів за Договором № КБ2/2-2/11 від 07.08.2021 у розмірі 250000,00грн, як похідну від вимоги розірвання Договору купівлі-продажу майнових прав № КБ2/2-2/11 від 07.08.2021.

Щодо прохальної частини позову ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів на її користь сум інфляційних витрат та 3% річних, згідно статті 625 ЦК України, суд вважає правильним зазначити про таке.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

Так, у частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Зокрема, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином.

Грошове зобов`язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема не виконання рішення суду про стягнення заборгованості, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні. Розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції провадиться шляхом помноження суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Отже враховуючи аналіз зазначених вище норм закону, суд відмовляє в задоволенні стягнення з відповідачів ТОВ «Комфорт-Групп» в розмірі 229636,37грн - інфляційних витрат та 44598,00грн - 3% річних та ФОП ОСОБА_2 в розмірі 89953,81грн - інфляційних витрат та 18082,00грн - 3% річних на користь позивачки, оскільки така відповідальність за порушення грошового зобов`язання може виникати на підставі вже встановленого боргового зобов`язання за умови порушення умов його виконання. Тому що, під час ухвалення рішення по цій справі у відповідачів ще не настав визначений законом статус «боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зокрема не виконання рішення суду про стягнення заборгованості», оскільки останні мають права як на оскарження цього рішення, так і на його добровільне виконання.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Отже виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд дійшов до такого.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З матеріалів справи убачається, що представництво інтересів позивачки ОСОБА_1 , здійснював адвокат Конюшко Д.Б. на підставі Договору про надання правової допомоги № 01/11/23-ЮП/ІL від 01.11.2023; Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АВ № 1103583; Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 803. Представництво інтересів ОСОБА_1 , також здійснював адвокат Сулига С. О. на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1683256; Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № КС № 10823/10. Також представництво інтересів ОСОБА_1 , здійснював адвокат Богуцький І. О., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1587026; Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № КС № 10824/10.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Однак перевіряючи документи надані стороною позивача, що міститься в матеріалах справ, судом встановлено, що відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та звіт/опис здійснених ними витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 37728,96грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки в матеріалами справи відсутні документи для встановлення співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи та участю адвоката в судових засіданнях.

Отже надані позивачем документи не є належними та допустимими документами, в розумінні статей 137 ЦПК України, на підтвердження надання професійної правничої допомоги. Тому підстав для стягнення на користь позивача з відповідачів витрат на правову допомогу немає.

У силу дії ст. 141 ЦПК України з відповідачів необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 13240,00, а саме з кожного окремо по 6620,00грн.

Керуючись Конституцією України, практикою Верховного Суду, статтями 11, 509, 525-526, 530, 610, 611, 632, 651-655, 691, 692 ЦК України, статтями 7, 10, 75-79, 81, 133-137, 41, 265-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Групп" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів - задовольнити частково.

Розірвати укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Групп» Договір купівлі-продажу майнових прав № КБ2/2-2/11 від 07.08.2021.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Групп» на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти за Договором купівлі-продажу майнових прав № КБ2/2-2/11 від 07.08.2021 в розмірі 640625,00грн,

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти за Договором № КБ2/2-2/11 від 07.08.2021 у розмірі 250000,00грн.

В інших частинах позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Групп» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 13240,00грн, а саме з кожного окремо по 6620,00грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Групп», код ЄДРПОУ 40318972, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 55.

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2024, у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.

Суддя В. В. Бабко