Рішення

від 17.12.2024 по справі 761/17468/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:761/17468/24

Провадження №: 2/755/7149/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді: Хромової О.О.,

при секретарі: Бовкун М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія»</a>, треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчук Павло Васильович, про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» грошові кошти у сумі 2 037,55 грн, стягнуті з ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчука П.В. перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису № 13057, вчиненого 17 грудня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованості за кредитним договором від

23 вересня 2020 року № 555132406403. При цьому, в ході примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису відбулося примусове стягнення грошових коштів у розмірі 2 541,31 грн, з яких: 2 037,55 грн - на користь стягувача ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», 203,76 грн - на користь Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчука П.В.,

300,00 грн - в рахунок стягнення витрат виконавчого провадження. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року по справі № 761/38808/23 виконавчий напис

№ 13057, вчинений 17 грудня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованості за кредитним договором від 23 вересня 2020 року № 555132406403, визнано таким, що не підлягає виконанню. Підстава, на якій було здійснено стягнення грошових коштів у сумі 2 037,55 грн відпала, тому грошові кошти у сумі 2 037,55 грн підлягають поверненню ОСОБА_1 на підставі статті 1212 ЦК України.

У зв`язку з вказаним просить позов задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року позовну заяву передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю

У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2024 року відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав. Ухвалу про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача 25 липня 2024 року. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за адресою місцезнаходження відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою оператора поштового зв`язку про причини невручення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., правом на подання пояснень по справі не скористався. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за адресою місцезнаходження третьої особи, повернувся до суду неврученим з відміткою оператора поштового зв`язку про причини невручення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області

Григорчук Павло Васильович правом на подання пояснень по справі не скористався. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками отримав 16 серпня 2024 року, про що свідчить інформація із сервісу трекінг оператора поштового зв`язку «Укрпошта» за номером поштового відправлення № 0600279859562.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня

2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Частиною другою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

23 вересня 2020 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія»</a> та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 555132406403.

17 грудня 2021 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. вчинено виконавчий напис № 13057, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованості за кредитним договором від 23 вересня 2020 року

№ 555132406403, яка виникла за період з 23 жовтня 2020 року по 11 листопада 2021 року в сумі 6 789,50 грн, сума, що підлягає стягненню - 7 439,50 грн, з урахуванням витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса.

20 січня 2022 року на підставі виконавчого напису Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчуком П.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису № 13057, вчиненого 17 грудня

2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованості у розмірі 7 439,50 грн.

Також 20 січня 2022 року Приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 743,95 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 300,00 грн.

З листа Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчука П.В. від 08 квітня 2024 року № 7162 встановлено, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання вимог виконавчого напису № 13057, вчиненого 17 грудня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованості у загальному розмірі 7 439,50 грн. За період перебування виконавчого провадження на виконанні у приватного виконавця з доходів ОСОБА_1 було стягнуто суму у розмірі 2 541,31 грн, з яких на користь стягувача - ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» було стягнуто та перераховано суму у розмірі 2 037,55 грн, на користь приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П.В. було стягнуто та перераховано 203,76 грн в рахунок стягнення основної винагороди приватного виконавця та 300,00 грн в рахунок стягнення витрат виконавчого провадження.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року по справі

№ 761/38808/23 виконавчий напис № 13057, вчинений 17 грудня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованості за кредитним договором від 23 вересня

2020 року № 555132406403, визнано таким, що не підлягає виконанню.

За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого ) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов : 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі

№ 910/1238/17 ).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі

№ 910/9072/17).

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття ( збереження ) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц та від

13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 910/16334/19.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року по справі № 761/38808/23 виконавчий напис № 13057, вчинений 17 грудня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованості за кредитним договором від 23 вересня 2020 року № 555132406403, визнано таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, відтак кошти, стягнуті при примусовому виконанні виконавчого напису, який судом визнано таким, що не підлягає виконанню, підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України викладений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від

28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

У позовній заяві позивач вказує, що в ході примусового виконання виконавчого напису

№ 13057, вчиненого 17 грудня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованості за кредитним договором від 23 вересня 2020 року № 555132406403, відбулося примусове стягнення грошових коштів у розмірі 2 541,31 грн, з який 2 037,55 грн - на користь стягувача ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія».

З листа Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчука П.В. від 08 квітня 2024 року № 7162 встановлено, що за період перебування виконавчого провадження

№ НОМЕР_2 на виконанні у приватного виконавця з доходів ОСОБА_1 було стягнуто суму у розмірі 2 541,31 грн, з яких на користь стягувача - ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» було стягнуто та перераховано суму у розмірі 2 037,55 грн.

З вказаного вбачається, що правові підстави набуття ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» грошових коштів у сумі 2 037,55 грн, що стягнені з ОСОБА_1 , на підставі виконавчого напису № 13057, вчиненого 17 грудня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованості за кредитним договором від 23 вересня 2020 року

№ 555132406403, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, а відтак, такі кошти підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України.

Що стосується вимоги про стягнення судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду

Судові витрати, а саме витрати на оплату судового збору, підтверджено квитанцією від

08 травня 2024 року № 9692-5292-7883-4326 про оплату судового збору на суму 1 211,20 грн.

Приписами частини першої статті 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати на сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 1 211,20 грн.

Стосовно витрат на професійну правову допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.

На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено: ордер на надання правничої (правової) допомоги від

26 лютого 2024 року серії АС № 1068038, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 02 вересня 2022 року серії ВА № 1392, договір від 26 лютого 2024 року № 12/1 про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Мартинюк М.Р. та ОСОБА_1 , платіжну інструкцію від 26 лютого 2024 року № 1519109837 про переказ коштів ФОП Мартинюк М.Р. на суму 3 300,00 грн за надання правової допомоги Галкіну О.М., платіжну інструкцію від 26 березня 2024 року № 1544718259 про переказ коштів ФОП Мартинюк М.Р. на суму 3 300,00 грн за надання правової допомоги Галкіну О.М.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження

№ 61-22131св19 судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Документи, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на провову допомогу в сумі 6 600,00 грн долучалися позивачем до позовної заяви та її копії направлялися відповідачу. Однак до даного часу жодних заперечень щодо розподілу судових витрат від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи, що відповідачем не оспорено розміру витрат на професійну правничу допомогу, яку просить стягнути сторона позивача, позивачем підтверджено розмір понесених витрат належними доказами, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6 600,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 18, 82, 1212 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія»</a>, треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчук Павло Васильович, про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія»</a> на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у сумі

2 037,55 грн (дві тисячі тридцять сім гривень 55 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія»</a> на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на професійну правову допомогу у розмірі

6 600,00 грн (шість тисяч шістсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія»</a>, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39584637, адреса місцезнаходження: вул. Юності, буд. 8/2, кв. 1, м. Київ, 02192.

Повне рішення суду виготовлено 17 грудня 2024 року.

Суддя О.О. Хромова