Рішення

від 17.12.2024 по справі 755/3798/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/3798/24

Провадження №: 2/755/3195/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ЖБК «Слово-2», звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 01.08.2020 по 31.12.2023 в розмірі 18 213,32 грн., в т.ч. 15 057,87 грн. по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 2 491,31 грн. - втрати від інфляції, 664,13 грн. - 3 % річних; визначити порядок виконання рішення суду, відповідно якого нарахування відповідних відсотків та індексу інфляції відповідно до норм частини 2 статті 625 ЦК здійснювати до моменту виконання рішення суду; покласти на відповідача судові витрати 2 422,40 грн. - судові витрати по оплаті судового збору та 5 371,12 грн. - судові витрати на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №366845464 від 22.02.2024.

Власником та балансоутримувачем зазначеного багатоквартирного жилого будинку є позивач ЖБК «Слово-2», що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту, затвердженого рішенням Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 30.11.1971 № 1912/13. Відповідно до ст.24 Закону України «Про кооперацію» кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами; кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.

Розмір щомісячної плати за утримання будинку та прибудинкової території, на капітальний ремонт ліфтів, затверджені рішенням загальних зборів та рішеннями правління ЖБК «Слово-2»:

з 01.01.2018 - у розмірі 6,40 грн./м.кв. на місяць на утримання будинку та прибудинкової території - на підставі рішення загальних зборів, оформленого протоколом загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» від 03.12.2017;

з 20.05.2021 - у розмірі 8,51 грн./м.кв. на місяць на утримання будинку та прибудинкової території - на підставі рішення загальних зборів, оформленого протоколом загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» № 1/21 від 20.05.2021;

з 1.11.2023 - у розмірі 10,25 грн./м.кв. на місяць на утримання будинку та прибудинкової території - на підставі рішення загальних зборів, оформленого протоколом загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» № 1/23 від 20.10.2023.

ЖБК «Слово-2» управляє та утримує зазначений будинок та прибудинкову територію, затвердив штатні розклади, відповідно до яких та на умовах окремих трудових договорів оплачує працю робітників, уклав та виконує умови договорів з виробниками житлово-комунальних послуг: на постачання електроенергії, про технічне обслуговування систем електропостачання, на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, на послуги системи центрального опалення, на послуги з водопостачання водовідведення, про співпрацю з виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення, тощо, а відповідачка отримує ці послуги та зобов`язаний вчасно щомісяця сплачувати за це кошти згідно ст.ст.24, 67-69, 145, 151 Житлового Кодексу України, п.5 ч.2 ст.7, п.2 ч.1 ст.8, ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 12 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992р. № 572 (зі змінами).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Неоплачена заборгованість відповідачки перед позивачем за період з 01.08.2020 по 31.12.2023 складає 18 213,32 грн., в т.ч. 15 057,87 грн. по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 2 491,31 грн. - втрати від інфляції, 664,13 грн. - 3 % річних.

При цьому, позивач вважає, що норами Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» має меншу силу від норм закону - норм ч.2 ст.625 ЦК України - і тому вважає, що вона не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

15.03.2024 ухвалою суду було відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи і визначено відповідні процесуальні строки.

Копію вказаної ухвали відповідач не отримав, конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Позивач копію ухвали отримав 15.03.2024.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня

2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідачів про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було, відповідачі не скористалися правом подання відзиву.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.19-1 Закону України «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Відповідно до статуту ЖБК «Слово-2» створений для управління, утримання, обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території.

Балансоутримувачем багатоквартирного жилого будинку АДРЕСА_3 є ЖБК «Слово-2», що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту, затвердженого рішенням Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 30.11.1971 № 1912/13.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про кооперацію» кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами. Кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.

Згідно із ст. 12 цього ж Закону основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Розмір щомісячної плати за утримання будинку та прибудинкової території, на капітальний ремонт ліфтів, затверджені рішенням загальних зборів та рішеннями правління ЖБК «Слово-2»:

1.протокол загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» від 03.12.2017: з 01.01.2018 - у розмірі 6,40 грн./м.кв. на місяць на утримання будинку та прибудинкової території;

2.протокол загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» від № 1/21 від 20.05.2021: з 20.05.2021 - у розмірі 8,51 грн./м.кв. на місяць на утримання будинку та прибудинкової території;

3.протокол загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» від № 1/23 від 20.10.2023: 01.11.2023 - у розмірі 10,25 грн./м.кв. на місяць на утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості, за відповідачем рахується заборгованість за період з 01.08.2020 по 31.12.2023 по внесках на утримання будинку та прибудинкової території в сумы 15 057,87 грн.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках..

Відповідно до ч.1 ст. 6 вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

За вимог п.п. 1, 5 ч. 2, ст. 7 цього ж Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

Частиною 1 ст. 9 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по внесках на утримання будинку та прибудинкової території є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07.07.2020 у справі № 14-448цс19-ц.

Разом з тим, суд не погоджується з наданим стороною позивача розрахунком 3 відсотків річних та інфляційних збитків, оскільки, з огляду на Постанову КМУ №206 від 05.03.2022, якою установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Починаючи з 24.02.2022 та на час звернення з даним позовом до суду в Україні запроваджено військовий стан.

Відповідно до п. 1 Постанови КМ № 1405 в редакції від 29.12.2023 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15.05.2015 № 285).

Відповідно до абзацу 5 п. 1 ч. 1 ЗУ Про житлово - комунальні послуги, до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що внески на утримання будинку та прибудинкової території, в розумінні ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» є житловою послугою.

Таким чином три відсотки річних та інфляційні збитки, у даній справі, мають бути розраховані до 24.02.2022 та після 30.12.2023. Згідно із наданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних збитків, останні розраховані за період з жовтня 2020 року по грудень 2023 року, у зв`язку з чим вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період виникнення заборгованості з січня 2022 року по грудень 2023 року задоволенню не підлягають, у зв`язку із встановленою забороною відповідно до Постанови КМУ №206 від 05.03.2022.

Таким чином, три відсотки річних та інфляційні збитки жовтня 2020 року по січень 2022 року становить: три відсотки річних - 88,05 грн, інфляційні втрати - 271,27 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2 050,31 грн, та становить 84,64% від розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявлених позивачем до стягненню з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.

26.02.2024 між ЖБК «Слово-2» та Адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери» було укладено договір про надання правничої допомоги № 06/02/2024-5, за умовами якого бюро зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу стосовно складання, підготовки до подачі і подачі в Дніпровський районний суд м. Києва позовної заяви клієнта до власників квартири за адресою: АДРЕСА_4 , про стягнення заборгованості на користь клієнта, представництва клієнта у судах усіх інстанцій, в тому числі але не виключено в Дніпровському районному суді м. Києва, в Київському апеляційному суді, в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду у цивільній справі за цим позовом, та щодо представництва клієнта в органах і перед особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 06.02.2024, бюро надало клієнту послугу: складання позовної заяви; отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідачів у справі; відшкодування витрат адвоката на оплату адміністративного збору за отримання інформації про нерухоме майно, загальна вартість якої становить 5 371,12 грн.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 143 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, вказана позиція сформована у постановах Верховного суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на викладене, з огляду на долучений представником позивача обсяг доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомога, за відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 371,12 грн.

Щодо вимог позивача про визначення порядку виконання рішення суду, відповідно якого здійснювати нарахування відповідних відсотків та індексу інфляції відповідно до норм частини 2 статті 625 ЦК, до моменту виконання рішення суду, то такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки застосування норм ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України не є безумовним для суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 253, 257, 267, 319, 322, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, Законом України «Про кооперацію», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» (код в ЄДРПОУ: 22932780, вул. Русанівська набережна, 6, м. Київ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг в сумі 15 057,87 грн, 3% річних в сумі 88,05 грн, інфляційну складову в сумі 271,27 грн, судовий збір в сумі 2 050,31 грн, витрати на правову допомогу в сумі 5 371,12 грн, а всього 22 838,62 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: