Рішення

від 12.12.2024 по справі 757/21252/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21252/24-ц

Пр. № 2-6324/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Соколова О.М.,

за участю секретаря судових засідань: Колесник А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 78 000,00 грн. заборгованості за надані послуги з обслуговування і участі у витратах з утримання підземної автостоянки, 7 441,97 грн. інфляційних втрат, 1 891,23 грн. три проценти річних, 3 028,00 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власником автостоянок: НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

20.08.2001 року між ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки та прилеглої території № 69-ЛУ-А (далі - Договір), предметом якого є надання виконавцем послуг по обслуговуванню місць № НОМЕР_1 , № 16-НОМЕР_3 на першому поверсі підземної автостоянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить власникові на праві приватної власності, а власник зобов`язався належним чином оплачувати послуги виконавця і брати участь у витратах по утриманню стоянки.

01.11.2020 року відповідачу була надіслана пропозиція укласти договір №01-11-20-16-Н-16АН-17Н-17АН-18Н/ЛУ30Б про надання послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю настання відповідних правових наслідків.

Згідно з додатковою угодою до договору, яка була надіслана позивачу як оферта та яку відповідач прийняв у силу ст. 641-643 ЦК України, щомісячна плата за утримання автостоянки становить 780,00 грн за обслуговування одного машиномісця, а за п`ять машиномісць 3900,00 грн.

Позивач двічі звертався до суду із позовами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг по утриманню автостоянок НОМЕР_3 на першому поверсі підземної автостоянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2016 31.10.2020 (цивільна справа № 757/61069/18-ц), а також за період з 01.11.2020-31.08.2022 (цивільна справа № 757/9175/22-ц).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №757/61069/18-ц та рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28.04.2023 у справі №757/9175/22-ц позовні вимоги ТОВ «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» задоволені та стягнуто з відповідачки заборгованість за надані послуги по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території за заявлені періоди.

Отже, оскільки відповідач продовжує не оплачувати послуги з утримання та обслуговування автостоянки, тому за період з 01.09.2022 по 01.05.2024 за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 78000,00 грн, стягнення якої є предметом даного позову.

Посилаючись на вказані обставини, на підставі Правил зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 115, ст. 322, 526, 530, 629, 641-643, 625, 901, 977 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вищевказану суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

На виконання вимог ст. 187 ЦПК України суд витребував інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, однак з отриманої на запит суду відповіді компетентного державного органу не вбачається за можливе встановити місце перебування відповідача.

Представник позивача подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати без його участі, позов підтримав в повному обсязі, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення на сайті Печерського районного суду м.Києва, а тому, в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відзив на позов та клопотання про відкладення розгляду справи відповідач не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автостоянок НОМЕР_3 на першому поверсі підземної автостоянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвами про право власності на вищевказані стоянки, копії яких додаються, а також підтверджується інформацією Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» в листі від 15.03.2023 № 062/14-3314 (И-2023).

20.08.2001 року між ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки та прилеглої території № 69-ЛУ-А (далі - Договір), предметом якого є надання виконавцем послуг по обслуговуванню місць № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 -НОМЕР_3 на першому поверсі підземної автостоянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить власникові на праві приватної власності, а власник зобов`язався належним чином оплачувати послуги виконавця і брати участь у витратах по утриманню стоянки.

01.11.2020 року відповідачу була надіслана пропозиція укласти договір №01-11-20-16-Н-16АН-17Н-17АН-18Н/ЛУ30Б про надання послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до умов вказаного договору власник машиномісця зобов`язався сплачувати послуги виконавця по експлуатації та приймати участь у витратах по її утриманню, а виконавець ТОВ «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС», зобов`язався забезпечувати експлуатацію та обслуговування стоянки та прилеглої території, зберігання транспортного засобу власника на стоянці. Умовами вказаного договору визначені зобов`язання кожної із сторін.

Так, у відповідності до п. 2.2.4 вказаного договору відповідач зобов`язується своєчасно сплачувати виконавцю - позивачу ТОВ «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» платежі, передбачені цим Договором.

Згідно з п. 7.1. цього договору строк його дії до 01.11.2025 включно.

14.07.2021 року позивачем була надіслана відповідачу Додаткова угода, відповідно до якої з 01.08.2021 року щомісячна плата за утримання автостоянки складає 780,00 грн за обслуговування одного машиномісця, а за п`ять машиномісць 3900,00 грн., та запропонував відповідачу підписати Додаткову угоду до договору від 01.01.2020 року.

Відповідно до матеріалів справи, підписані відповідачем екземпляри договору та додаткової угоди на адресу позивача не повертались, отже договір про надання послуг з утримання підземної автостоянки між сторонами не укладений.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 901 цього Кодексу встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тариф на утримання автопаркінгів відноситься до третьої групи - житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на які визначаються виключно за домовленістю сторін на підставі економічно обґрунтованих витрат виконавцем послуг і не вимагають затвердження органами місцевого самоврядування.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору або чинного законодавства.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов`язки.

У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Так, відсутність договору не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за фактично надані йому послуги з утримання машиномісця, оскільки такі послуги не можуть бути відокремлені, та щодо отримання яких відповідач не може бути позбавлений у зв`язку із специфікацією їх надання (прибирання, охорона, утримання систем пожежної безпеки, освітлення тощо, які здійснюються для власників усіх машиномісць одночасно.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц (провадження № 61-14819св2), від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц (провадження № 61-20523св19), від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17 (провадження № 61-13603св19).

В силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, незважаючи на відсутність письмового договору між сторонами про відшкодування витрат на утримання автостоянки, із фактичних правовідносин, що склалися між сторонами, вбачається, що такі договірні відносини між ними існують, оскільки позивачем надавалися у встановленому законом порядку послуги з утримання і обслуговування паркінгу відповідачу, у зв`язку з цим товариство несло витрати, а тому відповідач повинен також нести зобов`язання по їх сплаті, як власник машиномісць.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, належних і допустимих доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, останньою не надано.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа, яка є власником (законним користувачем) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів, а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.

Відповідач допустила невиконання вимог закону щодо належної оплати вартості послуги з утримання та обслуговування автостоянки (паркінгу) в установлений строк та у визначеній сумі вартості цієї послуги, що є підставою для стягнення з неї на користь позивача заборгованості за надані та спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Отже, власник нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку у вигляді машиномісця у паркінгу також несе обов`язок з витрат на утримання цієї автостоянки.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини по утриманню машиномісць, ТОВ «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» у встановленому законом порядку послуги з обслуговування машиномісць відповідачу надаються, у зв`язку з цим несе витрати, а тому останній повинен також нести зобов`язання по їх сплаті, як власник паркомісць.

Крім того, суд враховує правову позицію викладену у Постанові ВСУ від 14.11.2018 у справі №756/11308/15, де зазначено, що відсутність договору на утримання паркомісця не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг.

Так, оскільки судом встановлено, що за період 01.09.2022 року по 01.05.2024 року відповідач не сплачувала витрати за обслуговування машиномісць та не приймала участі у витратах по утриманню підземної автостоянки та прилеглої території, заборгованість відповідача перед позивачем складає 78 000,00 грн. основного боргу, 7 441,97 грн. інфляційних втрат, 1 891,23 грн. 3 проценти річних, вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку.

При цьому суд враховує, що на час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, а наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не оспорюється.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території, є обґрунтованими та доведеними, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн, поніс витрати на правову допомогу - 5 000, 00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-22, 256-267, 322, 360, 627-629, 525, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» заборгованість в розмірі 78 000,00 грн., інфляційної складової боргу - 7 441,97 грн, 3 % річних - 1 891,23 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС», адреса: вул. А. Ахматової, буд. 3, м. Київ, 02068, код ЄДРПОУ 30183224.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2024 року.

Суддя О.М.Соколов